95868 (Глобалізація сучасного світу – провідна тенденція світової політики), страница 3

Визначимо найактуальніші глобальні проблеми людства та міжнародну співпрацю для їх подолання:

1. Проблеми запобігання нової світової війни і збереження світу на сучасному етапі. На рубежі століть в світі зберігаються і поступово збільшуються величезні арсенали засобів масового знищення і звичайних озброєнь, а загальні витрати на військові потреби в 2002 р. склали понад 1 трлн дол. Найбільші засоби на армію і оборону затрачують США, Росія, Великобританія, Франція, Китай, Японія. В деяких країнах військові витрати перевищують 1/10 частину їх ВВП. Це, перш за все, ті країни, які постійно знаходяться у військовому протистоянні (КНДР, Ізраїль, більшість країн Персидської затоки та інші). Багато небагатих по доходах країн вкладають у військову сферу засобів більше, ніж на соціальні потреби (Пакистан, Іран, Ірак, Сирія, Куба, В'єтнам та інші). На задоволення попиту на військові товари і послуги працює понад 50 млн. чоловік, а в розробках військового характеру беруть участь 500 тис. учених або 1/5 частина науковців всього світу.

13 грудня 2001 р. президент США Джордж Буш повідомив президента Російської Федерації Володимира Путіна про вихід його країни в односторонньому порядку з Договору по ПРО, підписаного керівниками США і СРСР ще в 1972 р. За умов договору, будь-яка із сторін мала право розірвати його, повідомивши іншу за півроку. Таким чином, договір припинив своє існування 13 червня 2002 р. Адміністрація США при цьому затверджувала, що Договір по ПРО застарів та не відповідав новим загрозам. Небезпека на сучасному етапі, на думку американців, виходить від тоталітарних держав, які складають так звану «вісь зла» - Ірак, Іран і КНДР. Їх озброєні сили можуть здійснити запуск балістичних ракет із звичною або ядерною боєголовкою з метою нанесення удару по території США. На цій основі виник план створення Національної протиракетної оборони США (НПРО). Він передбачає поетапне нарощування можливостей по перехопленню ракет. В грудні 2002 р. президент США Джордж Буш підписав указ про початок розгортання системи НПРО. Перші десять ракет-перехоплювачі повинні бути розміщено на військових базах на Алясці і в Каліфорнії до 2004 г.- ще десять противоракет розмістять до 2005-2006 рр. Їх наведення здійснюватиметься за допомогою глобальної мережі радіолокацій і інших засобів виявлення і пізнання далекобійних ракеті метою їх знищення.

У Вашингтоні НПРО вважають найреальнішим гарантом світу, «зброєю стримування» нового покоління. З другого боку, плани розгортання протиракетної оборони в США піддаються критиці з боку Росії і Китаю, ядерний потенціал яких в цьому випадку буде в значній мірі «девальвований».

До недавнього часу в світі налічувалося п'ять ядерних держав (США, Росія, Великобританія, Франція і КНР). В 1998 р. до них де-факто приєдналися Індія і Пакистан. 11и 13 травня 1998 р. на полігоні в індійському штаті Раджайан прогриміло 5 ядерних вибухів. Керівництво Індії заявило, що випробування атомної зброї було проведено по міркуваннях «національної гордості і безпеки». Відповідь Пакистану не примусила себе довго чекати. За два тижні Ісламабад також оголосив про п'ять проведених ядерних вибухів. Відносно політична структура світу, що стабілізувалася після закінчення «холодної війни», дала відчутну тріщину. З тих пір реальна перспектива виникнення нової широкомасштабної війни між Індією та Пакистаном усугубляє можливістю вживання ними ядерної зброї. В 2002 - початку 2003 рр. украй загострилася обстановка, пов'язана з ядерними програмами КНДР, яка реально загрожує безпеці в регіоні та у всьому світі. В січні 2003 р. КНДР оголосила про вихід з Договору про нерозповсюдження ядерної зброї та з угоди з МАГАТЕ по контролю за ядерними об'єктами країни. Офіційно північнокорейське керівництво заявило при цьому, що КНДР не має наміру проводити ядерну зброю і розгортає свої ядерні об'єкти в мирних цілях, зокрема, для виробництва електроенергії. Останніми роками значно активізував свою ракетно-ядерну програму Іран. В країні створюються АЕС, де застосовуються новітні ядерні технології. За даними ЦРУ, Тегеран приступив до створення атомної зброї.

Питання запобігання нової світової війни і необхідності обмеження і скорочення зброї масової ураження з метою подальшого його повного знищення були в центрі уваги саміту Тисячоліття, який проходив під егідою ООН 6-8 вересня 2000 р. в Нью-Йорку, та другого Всесвітнього саміту ООН по стійкому розвитку, який відбувся в Йоханнесбурзі (ЮАР) 26 серпня - 5 вересня 2002 р. В квітні 2002 р. в столиці КНР Пекіні працювала міжнародна конференція «Програма роззброєння для XXI століття». Учасники форуму обговорили такі теми, як сучасні оборонні доктрини та роззброєння в рамках ООН, ядерне роззброєння н усунення атомної загрози, запобігання гонки озброєнь в космічному просторі, розповсюдження ракетних технологій і систем захисту від них; розвиток звичайного озброєнь в сучасному світі, створення заходів довір'я, регіональні підходи до проблем роззброєння.

На зустрічі лідерів восьми провідних держав світу, яка відбулася в Кананаскисі (Канада) 25-26 червня 2002 р., було встановлено нове Глобальне партнерство «вісімки» проти розповсюдження зброї масової ураження. В рамках цієї ініціативи розглядалися питання ліквідації хімічної зброї, утилізації списаних ядерних підводних човнів і матеріалів, що розщеплюються.

2. Енергетична проблема на сучасному етапі. Енергетична проблема по всіх критеріях належить до категорії глобальних, причому однієї з найгостріших і злободенних, яка має значний вплив на умови та перспективи суспільно-економічного життя.

На сучасному етапі розвитку людства ця проблема виявляється в багатьох напрямах. Енергетична проблема торкається безпосередньо інтересів всіх людей, народів, країн і регіонів світу, обумовлюючи не тільки їх відмітні особливості, а й самі моделі і способи їх подальшого існування і розвитку. Вона має обов'язковий, безумовний характер і не може бути проігнорована або недооцінена, оскільки це могло б привести до надзвичайно несприятливих, навіть фатальних наслідків для мільярдів людей. З практичної точки зору енергетична проблема з метою комплексного Вирішення численних, пов'язаних з нею питань вимагає участі в її дозволі всіх країн при безумовній відповідальності кожної з них. Розвиток техніки і технологій на планеті в XX столітті характеризувався стрімким збільшенням енергоспоживання. За оцінками експертів, в 1945-1995 рр. населення планети використовувало 2/3 всього палива, здобутого людством за час свого існування.

На рубежі століть сукупне споживання енергоносіїв не тільки значно перевищує допустимий максимум, в межах якого діяльність людини не позначається на навколишньому середовищі, загальному кліматі і функціонуванні екосистем, але і створює для людства дуже близьку перспективу залишитися без багато кого кардинально важливих традиційних джерел енергії. На сьогоднішній день головними споживачами енергії є ведучі індустріальні країни. 1-е місце тут упевнено займають США з сукупним споживанням понад 2 млрд т нафтового еквівалента. Відповідний показник для країн Західної Європи - понад 1,5 млрд т, сумарний показник країн колишнього СРСР складає приблизно 1 млрд т, України - близько 150 млн. т.

На рубежі століть особливо актуальними є заходи щодо зміни негативних тенденцій у сфері енергетики. Основні з них наступні: підвищення ефективності використовування енергії (при сучасному рівні техніки і технологій можна зменшити сумарне споживання енергії на 35-45%); зменшення шкідливих викидів в атмосферу за рахунок нових технологій очищення відпрацьованих газів; зміна структури паливно-енергетичного балансу за рахунок альтернативної енергетики; упровадження заходів щодо уповільнення темпів зростання населення.

Останнім часом енергетична проблема є предметом пильної уваги і обговорення на міжнародних форумах. Під час проведення Всесвітнього саміту ООН по стійкому розвитку в Йоханнесбурзі в 2002 р. дебати з питання енергетики відрізнялися особливою гостротою. В результаті; в підсумковому документі підкреслювалася необхідність «відкрити бідним країнам доступ до електроенергії і значно збільшити частку використовування відновлюваних джерел енергії». Проте в ньому не було вказано ні термінів, ні точної частки цього джерела енергії. Тим часом в проектах документів фігурували цифри від 10 до 15%. В підсумковий документ були включені пункти про скорочення використовування атомної енергії та викопного палива, які сприяють потепленню клімату. Але в кінцевому результаті на самміті в Йоханнесбурзі зазнали поразки прихильники відновлюваних технологій отримання енергії, таких як сонячна енергія або енергія вітру, і перемогли експортери нафти, газу і вугілля. Не в останню чергу це відбулося за рахунок позиції нафтового лобі США і низки нафтовидобувних країн.

3. Екологічні проблеми сучасності. Впродовж тисячоліть людина активно втручалася в природу, не піклувавшись про підтримку в ній рівноваги. Людина зробила свідоме широкомасштабне втручання в її діяльність, часто всупереч основоположним законам природи. Особливо ускладнилися відносини суспільства і природи в XX столітті, коли в процесі науково-технічної революції різко зріс вплив людини на оточуюче середовище. Унаслідок різкого збільшення кількості населення, інтенсивної індустріалізації та урбанізації на планеті господарські навантаження стали перевищувати здібність екологічних систем до самоочищення і оновлення. У відносинах людини і природи наступила криза, яка викликала екологічні проблеми глобального характеру.

Ще в 1972 р. Римським клубом була підготовлена і опублікована книга «Межі зростання», в якій були: зроблені основні висновки. Їх суть зводилася до наступного: при збереженні існуючих тенденцій збільшення населення, забруднення навколишнього середовища, промислового і сільськогосподарського виробництва, виснаження невідновлюваних ресурсів тощо необоротні процеси межі зростання на нашій планеті будуть досягнуті протягом найближчі 100 років.

На першому Всесвітньому саміті по стійкому розвитку, який проходив в 1992 р. в Ріо-де-Жанейро (Бразилія), був прийнятий цілий спектр концепцій про навколишнє середовище, проте найважливіші з них все ще не ратифіковані і не набули чинності. А тим часом загальна температура і рівень води в Світовому океані підіймаються у міру того, як затримуючі тепло викиди накопичуються в атмосфері. Темпи знищення рослин і вимирання тварин, забруднення річок, озер, морів, ґрунти, повітря продовжують залишатися загрожуючими.

Однією з найважливіших екологічних глобальних проблем на сьогодні є проблема глобального потеплення. З тих пір, як в 1860 р. почали вести нагляд, середня температура Землі підвищилася на 0,5°С. З практичної точки зору, це дуже невелике збільшення, але в даний час швидкість підвищення температури стала набагато вищою, ніж коли-небудь. Парниковий ефект створюється унаслідок того що сонячне випромінювання, що поступило на Землю та відображене від її поверхні у вигляді інфрачервоного проміння, затримується різними газами, що містяться в повітрі.

Наслідки глобального потеплення з кожним роком все більше дають про себе знати. Оскільки вода здатна поглинути більше тепла ніж суша, в результаті глобального потеплення південна півсфера не нагріватиметься до такого ступеня, як північна, в якій розташована велика частина материків. До 2010 р. в районі Арктики може тепліше на 8°С, що викличе підвищення рівня Світового океану на 60-100 см. Згідно прогнозам учених, потеплення клімату на 10°С приведе до руйнування покриву, на що буде потрібно 200 років, якщо процес потеплення йтиме з такою ж швидкістю, як і зараз.

У 2002 р. людство одержало ще одну з вражаючих версій, можливих подій майбутнього у вигляді тих, що відколюються від Антарктиди гігантських айсбергів, руйнівних повеней в Європі, сніжних занесень в Перу тощо. На цьому фоні проблема потепління клімату стала однією з головних на саміті в ПАР. На зустрічі президентів і глав урядів в Йоханнесбурзі було досягнуто домовленості про зниження викидів газів, стимулюючих парниковий ефект, до рівня 1990 р.

Проте за минулі десять років викиди збільшилися у всьому світі на 9%, а в США - на 18%. Проте, це не перешкодило Сполученим Штатам відкинути Кіотській протокол про обов'язкове обмеження викидів парникових газів. Президент Джордж Буш заявив, що цей договір обійшовся б американській економіці в 400 млрд дол. та 4,9 млн. робочих місць. Австралія, найбільший світовий експортер вугілля, відмовилася підписувати Кіотській протокол без участі США, а багата енергоносіями Канада вирішила переглянути свою участь в ньому.

З другого боку, в Європі Кіотські угоди користуються широкою підтримкою. Наприклад, Німеччина істотно понизила викиди і довела частку відновлюваних джерел енергії до 20% від загальної кількості. Світова спільнота в цілому проявляє стурбованість глобальним потеплінням клімату.

Впродовж останніх десятиріч спостерігається посилення тенденцій до усвідомлення особливої важливості Вирішення екологічних проблем. Вони були в центрі уваги на Всесвітніх самітах по стійкому розвитку в Ріо-де-Жанейро і Йоханнесбурзі, саміті Тисячоліття у вересні 2000 р. в Нью-Йорку.

Список досягнень в вирішенні екологічних проблем після саміту в Ріо-де-Жанейро не дуже великий, провали виглядають значнішими. На саміті в Йоханнесбурзі був прийнятий основоположний документ «Порядок денний XXI століття», що проголосив необхідність найшвидшого досягнення стійкого розвитку всіх країн і народів в гармонії з природою.

Країни-учасниці зустрічі на вищому рівні зобов'язалися принаймні уповільнити темпи, з якими зникають окремі біологічні види з поверхні Землі та в океанах. На зустрічі в ПАР було ухвалено рішення скоротити удвічі до 2015 р. кількість людей, що не мають доступу до нормальної питної води і каналізації, але багато експертів назвали його утопічним, оскільки не вироблений реальний механізм здійснення даного рішення і, найголовніше, його фінансування.

Останніми роками намітилися певні напрями міжнародної співпраці у сфері охорони навколишнього середовища. Основні з них наступні: створення міждержавних банків екологічної інформації; створення міжнародних фінансових фундацій охорони навколишнього середовища; участь держав в міжнародній мережі глобального економічного моніторингу; співпраця в справі ліквідації наслідків екологічних і техногенних катастроф; узгодження національної екологічної політики і природоохоронних екологічних програм з метою обмеження їх можливого негативного впливу на розвиток міжнародних економічних відносин; об'єднання міжнародних організацій, їх фінансових зусиль для вирішення глобальних проблем охорони екосистем; координація національних природоохоронних заходів з урахуванням екологічної взаємозалежності держав; співпраця в справі використовування і експлуатації природних ресурсів і умов, які відносяться до категорії «сумісного спадку людства» (Світовий океан, Антарктида, повітряний басейн, космічний простір); співпраця в наукових дослідженнях з екологічної тематики. Ведучі міжнародні організації, що займаються охороною навколишнього середовища: «Рада Землі», Інститут наглядів за Землею, «Друзі Землі», Зелений альянс, Міжнародна організація «Грінпіс», Міжнародне агентство енергетики, Організація охорони природи водного світу, Організація по порятунку тропічних лісів, Організація «Дерева ради життя», Всесвітній союз охорони природи, Всесвітнє суспільство охорони тварин, Всесвітня фундація дикої природи і інші.

4. Проблеми народонаселення. В докладі Генерального секретаря ООН Кофі Аннана про світові демографічні тенденції в 2001 р. відзначено, що чисельність населення Землі до 2050 р. складе 9,3 млрд. чоловік, тоді як в середині 2000 р. вона складала 6,1 млрд. чоловік. На рубежі тисячоліть кількість людей на планеті за 1 рік збільшується на 1,2%, що складає 77 млн. чоловік. При цьому половина щорічного приросту доводиться на шість країн: Індію (21%), Китай (12%), Пакистан (5%), Нігерію (4%), Бангладеш (4%) і Індонезію (3%).