95868 (Глобалізація сучасного світу – провідна тенденція світової політики), страница 2
Описание файла
Документ из архива "Глобалізація сучасного світу – провідна тенденція світової політики", который расположен в категории "". Всё это находится в предмете "международные отношения" из , которые можно найти в файловом архиве . Не смотря на прямую связь этого архива с , его также можно найти и в других разделах. Архив можно найти в разделе "рефераты, доклады и презентации", в предмете "международные отношения" в общих файлах.
Онлайн просмотр документа "95868"
Текст 2 страницы из документа "95868"
б) Наука та освіта. В науці та освіті відбувається глобалізація дослідницької і учбової діяльності за рахунок формування нових дослідницьких мереж і систем дистанційного навчання, діючих в світі незалежно від географічних і політичних меж. Сучасні телекомунікаційні мережі дозволяють окремим вченим або науковим колективам ставати членами глобального дослідницького простору у відповідній сфері знань, не покидаючи при цьому свою країну, установу або будинок. Ця форма співдружності учених одержала назву «віртуальна лабораторія». Вони стають все більш організованими, а їх діяльність все більш значущої і ефективної.
в) Культура. Швидко міняється культурне життя людей практично на всій планеті. Сучасні способи телекомунікацій та мас-медійні мережі дозволяють нестримно поширювати по всьому світу різноманітні комп'ютерні ігри, музику, літературу, кінопродукцію та багато що інше. Такий глобальний вплив на культуру окремих країн може мати небажані наслідки, коли їх традиційні культурні цінності виявляться під загрозою зникнення.
Суперечності глобалізації. Глобалізація, як підтверджує сучасна практика, не тільки приносить людині і суспільству в цілому різні блага, але і таїть в собі глибокі суперечності, які значно загострюють політичні, економічні, соціальні та інші проблеми сучасного світу.
а) Посилення конкурентної боротьби. Участь будь-яких країн в інтернаціональних виробничих процесах, розподілі ресурсів і матеріальних благ відбувається на фоні різкого загострення конкурентної боротьби у всіх сферах діяльності, а в ній бувають, як відомо, не тільки переможці, але і що програли; і останніх, як правило, виявляється набагато більше, ніж перших. В той же час наявність конкурентоздатних товарів і ринків може бути якнайкращим показником ефективної діяльності окремих людей, корпорацій і країн Проте, будучи двигуном сучасного прогресу, конкуренція на практиці призводить до того, що багаті стають багатше, а бідні - бідніше.
б) Суперечності між глобальними ринками та інтересами окремих країн і груп людей. Одна з головних особливостей глобалізації полягає в тому, що це явище супроводжується «нестримним» розширенням світових ринків для певних видів продукції, товарів і послуг. Наприклад, літаки корпорації «Боїнг», програмна продукція компанії «Майкрософту», безалкогольні напої «Пепсі-кола» або «Кока-кола», світова мережа ресторанів «Мак-Дональдс» засоби та послуги мобільного зв'язку, інтернет-технології та послуги заполонили світові ринки, що стали глобальними для цих видів продукції та послуг. При цьому виникає гостра проблема як зберегти переваги глобальних ринків з їх можливостями забезпечення достатніх просторів для розвитку людських, суспільних, економічних ресурсів і при цьому враховувати інтереси окремих країн, народів, соціальних груп кожної людини окремо, тобто добитися того, щоб процеси глобалізації сприяли не тільки зростанню доходів окремих корпорацій і невеликих груп людей.
в) Глобалізація та наростання соціальної нерівності. Глобалізація також сприяє поглибленню соціальної нерівності на різних рівнях. На початку XXI століття на 20% населення планети, яке проживає в індустріально розвинених країнах, доводиться 86% ВВП всього світу, а на 20% населення, проживаючого в бідних країнах, - лише 1% світового ВВП. Отже, можливості і реальності в соціальному забезпеченні громадян цих країн виглядають просто незіставними. Значна кількість людей вмирає від убогості. Згідно докладу ЮНІСЕФ «Положення дітей в світі» (1998 р.), навіть в ті періоди, коли не буває засух та голоду, в країнах, що розвиваються, вмирає щорічно 12 мільйонів дітей у віці до 5 років.
г) Глобалізація і посилення загрози соціально-економічної, суспільної та особистої безпеки. Як наслідок процесів глобалізації, збільшення соціальної нерівності в світі виникають нові загрози для безпеки людей, зокрема:
-
фінансова і економічна нестабільність, що періодично супроводжується такими катаклізмами, як фінансово-економічні кризи в Південно-Східній Азії, Бразилії, Росії (1997-1999 рр.), Аргентині (2001-2002 рр.);
-
загроза масової втрати роботи в результаті злиття різних компаній в процесі глобалізації;
-
загроза суспільної та особистої безпеки у зв'язку з глобальною криміналізацією бізнесу, глобалізацією діяльності радикальних політичних сил, зростанням нелегальної торгівлі зброєю і наркотиками, вживанням методів терору в конкурентній боротьбі на різних рівнях;
-
особливу небезпеку для всього людства представляє глобалізація тероризму на сучасному етапі, тобто об'єднання зусиль різних терористичних організацій для досягнення ними злочинних цілей.
д) Глобалізація і загроза навколишньому середовищу. На рубежі століть значно зросла загроза навколишньому середовищу, пов'язана з нестримним розвитком могутньої виробничої техніки і транспортних засобів, інтенсифікацією виробничої діяльності людей, гонкою озброєнь, що продовжується. В сучасних умовах загострюються дуже небезпечні для всієї світової спільноти екологічні проблеми глобального характеру: зміна складу атмосфери, посилення в результаті цього процесу «парникового ефекту» і потеплення клімату, що може привести до танення льодів та катастрофічного підвищення рівня Світового океану, руйнування озонової сфери, яка захищає життя на Землі від ультрафіолетового випромінювання, забруднення навколоземного космосу залишками космічних апаратів. Також продовжується забруднення Світового океану нафтовою плівкою, в результаті чого порушується обмін між гідросферою та атмосферою; буквально на очах відбувається згубне скорочення видового складу флори і фауни та їх генофонду; продовжується масова промислова вирубка лісів - головної «фабрики» кисню; украй негативні наслідки для всього живого на Землі мають кислотні дощі.
У умовах розвитку процесів глобалізації у всіх сферах людської діяльності відбувається все більший «наступ» на принцип державного суверенітету. Причому відбувається це по декількох напрямах, а існуюча в даний час концепція державного суверенітету ставиться під сумнів відносно практично всіх її складових.
Сучасна світова економіка все більш демонструє якості єдиної цілісної системи і функціонує по єдиних законах. Жодна країна вже не здатна існувати в умовах економічної автаркії. Потреби економічного розвитку вступають в суперечність з принципом непорушності державного суверенітету в тій мірі, в якій державні кордони перешкоджають економічній ефективності і прогресу в цілому. Підкоряючись диктату економічної доцільності, держави відкривають свої кордони і піддаються нашестю іноземних валют, міжнародних терористів, наркотичних засобів, потоків інформації тощо. Все це неминуче позначається на функціонуванні державного апарату і примушує шукати нові способи і форми рішення насущних проблем.
Уособленням глобального ринку виступають транснаціональні корпорації (ТНК), що підпорядкували свою діяльність, перш за все, пошукам шляхів отримання надприбутків. За деякими оцінками, вони контролюють до половини світового промислового виробництва, а ще більше - у сфері зовнішньої торгівлі. Загальне число ТНК на початок 2002 р. досягло 40 тисяч. Їх дії можуть визначати ситуацію на світових ринках, динаміку курсів національних валют, істотно впливати на створення і скорочення робочих місць, вони можуть чинити вплив на соціально-політичну ситуацію в різних країнах і регіонах. Таким чином, ТНК стають часто більш впливовими, ніж вся потужність традиційних держав.
Звужуючи сферу діяльності національних урядів, глобальний ринок підточує основи державного суверенітету. При цьому держава в значній мірі втрачає свої функції. На перший план в дію вступають закони світового ринку, відповідно до яких у багатьох випадках приймаються національні закони.
Головною проблемою, що виникла в ході глобалізації, з погляду збереження державного суверенітету, є суперечність між наростаючою політичною і економічною взаємозалежністю країн і народів, з одного боку, і збереженням за державою права самостійно і на свій розсуд вирішувати власні проблеми, з іншого. Завдяки прогресуючому розмиванню кордонів між національними економіками, проблеми, що раніше вважалися винятково зовнішньополітичними, все більше набувають комплексного міжнародно-внутрішньополітичного характеру. Дії уряду однієї держави здатні спричинити за собою найсерйозніші наслідки на іншому кінці земної кулі. В цих умовах стає очевидною необхідність узгодження відповідальних рішень а отже, і створення відповідних організаційних механізмів. І процес створення подібних механізмів йде вельми інтенсивно. Якщо в 1909 р. було 37 міждержавних організацій, то в кінці століття їх стало вже 260. Такі міжнародні організації, як ЄС, ВТО, НАФТА, МЕРКОСУР і ряд інших, приймаючи на себе деякі функції, що делегуються їм окремими державами, фактично обмежують суверенітет.
Важливе значення, з точки зору державного суверенітету, набувають і процеси, що зачіпають інститут власності. Прогресуюче розширення прав власності за межами своєї держави з боку фізичних осіб і корпорацій, разом з можливістю перетину фінансовим капіталом національно-державних кордонів, стало надзвичайне важливим елементом сучасних міжнародних відносин. Встановлена норма, відповідно до якої громадяни або компанія мають право мати у власності землю, підприємство тощо, за межами кордонів своєї держави, створює нові механізми перерозподілу власності на міждержавному рівні.
Іншим важливим чинником, що зумовив переоцінку принципу державного суверенітету, стала поява численних недержавних асоціацій і організацій. Їх діяльність, яка направлена на реалізацію власних корпоративних інтересів, розширила спектр актуальних політичних проблем та інтенсифікувала їх динаміку. Якщо в 1909 р. налічувалося 176 недержавних міжнародних організацій, то до кінця минулого століття їх число досягло 5 472. Суспільні організації все більшою мірою претендують на те, щоб стати головними виразниками інтересів різних соціальних груп, відтісняючи державу на другий план.
Розхитування основ державного суверенітету напряму пов'язано із загостренням проблем територіальної цілісності держав, втручанням в їх внутрішні справи з боку ТНК та різних міжнародних організацій, насадженням чужих моральних цінностей.
Адекватною відповіддю на це є спалахи релігійного фундаменталізму, культурного традиціоналізму, політичного сепаратизму та ізоляціонізму. Наприклад, ісламська революція 1979 р. в Ірані, крім внутрішніх передумов, багато в чому була породжена прагненням кинути виклик західному світу та у відповідь реакцією на експансію західного способу життя в цю країну.
Головний висновок, який переважає в оцінці сучасних глобалізаційних процесів і прогнозуванні їх майбутнього, полягає в наступному: в даний час виникла гостра необхідність осмислити глибокі суперечності, що сформувалися на нинішньому етапі глобалізації і що стосуються всієї світової спільноти.
Колишній президент Аргентини Рауль Альфонсин затверджує, що «концентруючи величезні багатства у вузьких кругах, глобалізація таїть в собі більше загроз, ніж можливостей». Є й інші застереження відносно тенденцій розвитку глобалізації. В концентрованому вигляді їх обґрунтував американський економіст Л. Туроу. Розглядаючи в своїй книзі «Майбутнє капіталізму» відповідні суперечності, він вказав на одну з головних особливостей глобальної економіки, яка, на його думку, полягає в тому, що вона тривалий час будувалася «під впливом загрози комунізму». Після смерті комунізму у західної економічної системи «немає більше активного конкурента», а це ослабляє її імунітет та конструктивні можливості. Туроу робить висновок: «Найбільшою слабкістю капіталізму є його короткозорість. Це виключає аналіз віддаленого майбутнього. Вузький кругозір капіталізму виявляється перш за все, в питаннях, які торкаються перспектив глобалізації».
Багато провідних політиків, економісти і експерти не ставлять знак рівності між глобалізацією і американізацією, хоча на початок XXI століття в США наймогутніший економічний і науково-технічний потенціал. Але якщо подивитися на ходу сучасного Китаю, технологічний прогрес Індії, на економічне зростання всього азіатського регіону або на те, як Росія виглядала 20 років тому і який вона стане через цей же термін, відразу стане ясна різниця між справжньою глобалізацією і американізацією.
На думку відомого українського ученого Анатолія Гальчинського, в даний час існує декілька сценаріїв ходу розвитку глобальних процесів на перші десятиріччя XXI століття. Один з них витікає з одноосібної гегемонії США в. найближчі 2-3 десятиріччя. Другий сценарій передбачає біполярність: на одному полюсі залишаються США, на іншому - Китай або об'єднана Європа. Третій сценарій - багатополярність світу. Це США разом з Північною та Південною Америкою, Китай та його оточення, Індія та її оточення, Німеччина на чолі об'єднаної Європи, Росія та її оточення. У всіх схемах особливе місце відводиться Китаю. Прогнозується, що через 2-3 десятиріччя ця країна вийде на першу позицію в світовій економіці. ВВП Китаю може до цього часу перевищити 20 трлн дол. і істотно перевищити відповідний показник США.
Таким чином, у даний час стає очевидним, що процеси глобалізації поглиблюватимуться. І чим швидше і глибше окремі політики і державні діячі, політичні сили, представники громадськості, всю світову спільноту в цілому зуміють зрозуміти їх у всій повноті і суперечності, тим більше з'явиться реальних, можливостей зробити наш світ більш вчиненим.
2 Глобальні проблеми людства як фактор міжнародних відносин
Глобальні проблеми людства - сучасні проблеми існування і розвитку людства в цілому. Глобальний (франц. global - загальний, від лат. globus - куля) - означає всесвітній, загальний, що охоплює всю земну кулю. Вони породжені суперечностями суспільного розвитку, різко збільшеними масштабами дії діяльності людини на оточуючий світ і пов'язані також з нерівномірністю соціально-економічного та науково-технічного розвитку країн та регіонів.
Вирішення глобальних проблем вимагає об'єднання зусиль всієї світової спільноти, визнання необхідності міжнародної співпраці у всіх сферах життєдіяльності людини.