13679 (Заходи щодо формування стада української чорно-рябої молочної породи великої рогатої худоби), страница 3
Описание файла
Документ из архива "Заходи щодо формування стада української чорно-рябої молочної породи великої рогатої худоби", который расположен в категории "". Всё это находится в предмете "ботаника" из , которые можно найти в файловом архиве . Не смотря на прямую связь этого архива с , его также можно найти и в других разделах. Архив можно найти в разделе "курсовые/домашние работы", в предмете "ботаника и сельское хоз-во" в общих файлах.
Онлайн просмотр документа "13679"
Текст 3 страницы из документа "13679"
На молочних фермах промислового типу широко застосовують годівлю корів кормосумішами. Основні вимоги до кормосуміші полягають у тому, щоб вона була технологічною і однорідною, грубі корми і силос повинні бути подрібненими до довжини січки 1–4 см з розщепленням уздовж волокон. Проте слід пам'ятати, що змішувати можна лише високоякісні корми. Згодовування сумішей, до складу яких входять доброякісні і зіпсовані корми, призводить до втрати ефективної дії всієї суміші. Кормові суміші на основі силосу і сінажу не можна зберігати більше 9–12 год. Приготування кормосумішей запобігає втратам кормів до 10% і полегшує механізацію їх роздавання сучасними серійними кормороздавачами. Згодовування тваринам кормосумішей у більшості випадків виправдовується з фізіологічної точки зору. Надходження повноцінних сумішей до шлунково-кишкового тракту сприяє кращому травленню, тому що різні види кормів взаємно доповнюють поживність і стимулюють процеси мікробної ферментації в передшлунках. Доцільно готувати базові повнораціонні кормосуміші для корів за періодами лактації. Такі кормосуміші за складом не повинні бути однаковими для всіх корів ферми. Слід готувати три види базових кормосумішей – для корів від 20 до 100 днів лактації; для дійних корів після 100 днів лактації; для корів у запуску, сухостійних та корів у родильному відділенні.
Механізоване приготування вологих кормосумішей для молочної худоби потребує виконання таких операцій: навантаження і транспортування до кормоцеху грубих кормів, коренеплодів, жому, силосу і концкормів; подрібнення грубих кормів; миття і, при необхідності, подрібнення коренеплодів; додаткове подрібнення силосу і сінажу (при необхідності); теплова або вологотеплова обробка кормів (не завжди); приготування поживних розчинів; нагромадження і дозоване подавання компонентів на лінію змішування кормів і видавання готової суміші у кормороздавачі. Для навантаження кормів використовують існуючі навантажувачі: для коренеплодів і жому – типу ПШ – 0,4 та ПЗ – 0,8, силосу і сінажу – типу ПСК-5 та ПСС – 5,5, соломи – фуражиром ФН – 1,2. Коренеплоди подрібнюють на машинах ИК.М-5 та ИК.С-5М з попереднім миттям. Подрібнення грубих кормів (соломи, сінажу, кукурудзяних стебел) здійснюють на високопродуктивних машинах ИРТ-165, ИРМ-15 та ИГК-ЗОБ. Повнораціонні однорідні кормосуміші готують в кормоприготувальних цехах. Із усіх існуючих кормоцехів для молочної худоби можна виділити такі: кормоцехи із змішувачами безперервної дії КУК-5 та КОРК-15. [1]
Розрахунки потреби в кормах доцільним вважаю проводити на основі орієнтовних (літнього і зимового) раціонів, для середньо продуктивних (середньодобовий надій молока від корови 15–18 кг) дійних корів з живою масою 500–560 кг.
Орієнтовний літній раціон для дійних корів живою масою 500–560 кг
| Корм | Середньодобовий надій молока від корови, кг | ||
| 15–18 | 22–25 | ||
| Зелена маса злаково-бобових трав, кг | 50–55 | 60 | |
| Комбікорм, кг | 2,5–3 | 3,5 | |
| Динатрійфосфат, г | 55 | 60 | |
| Сіль кухонна з додаванням мікроелементів, г | 85 | 100 | |
| Вміст у раціоні: | |||
| – кормових одиниць | 13,5 | 16,0 | |
| – перетравного протеїну, г | 1530 | 1800 | |
| – кальцію, г | 133 | 160 | |
| – фосфору, г | 81 | 94 | |
| – каротину, мг | 2500 | 3000 | |
| Цукрово-протеїнове співвідношення | 0,9:1 | 0,8:1 | |
| Вміст клітковини у сухій речовині, % | 20,4 | 20,1 | |
Орієнтовний зимовий раціон для дійних корів живою масою 500–560 кг
| Корм | Середньодобовий надій молока від корови, кг | |
| 15–18 | 22–25 | |
| Сіно бобово-злакове, кг | 4 | 5 |
| Солома, кг | 2 | 1 |
| Силос кукурудзяний, кг | 16 | 18 |
| Буряк кормовий, кг | 16 | 16 |
| Жом кислий, кг | 8 | 10 |
| Морква, кг | 2 | 3 |
| Комбікорми, кг | 3,5 | 5,6 |
| Сіль кухонна з додаванням мікроелементів, г | 90 | 107 |
| Монокальційфосфат, г | 85 | 100 |
По першому раціону годівлю проводять близько 110 днів, по зимовому – 255 днів.
Річну потребу в кормах розраховуємо як добуток від множення добової потреби на кількість днів використання корму:
, (кг)
Крік зел. Маса = 53 * 110 = 5830
Крік комбікорм = 2,5 * 110 + 3 * 255 = 1035
Крік динатрійфософ. = 0,055 * 110 = 6,05
Крік сіль = 0,085 * 110 + 0,090 * 255 = 32,3
Крік сіно = 4 * 255 = 1020
Крік солома = 2 * 255 = 510
Крік силос = 16 * 255 = 4080
Крік буряк = 16 * 255 = 4080
Крік жом = 8 * 255 = 2040
Крік морква = 2 * 255 = 510
Крік монокальційфосф. = 0,085 * 255 = 21,7
Розраховані дані щодо потреби в кормах занесемо до таблиці
| Корм | Кг/рік | Ц/рік |
| Зелена маса злаково-бобових трав, кг | 5830 | 58,3 |
| Комбікорм, кг | 1035 | 10,35 |
| Динатрійфосфат, кг | 6,05 | 0,06 |
| Сіль кухонна з додаванням мікроелементів, кг | 32,3 | 0, 32 |
| Сіно бобово-злакове, кг | 1020 | 10,2 |
| Солома, кг | 510 | 5,1 |
| Силос кукурудзяний, кг | 4080 | 40,8 |
| Буряк кормовий, кг | 4080 | 40,8 |
| Жом кислий, кг | 2040 | 20,4 |
| Морква, кг | 510 | 0,51 |
| Монокальційфосфат, кг | 21,7 | 0,21 |
Площі посівів знаходимо як частку від ділення кількості корму на середню урожайність відповідної культури на корм:
Отримані дані зведені в таблицю
| Культура (корм) | Урожайність | Площа посіву на 1 голову |
| Зелена маса злаково-бобових трав, га | 420 | 0,14 |
| Сіно бобово-злакове, га | 90 | 0,11 |
| Силос кукурудзяний, га | 460 | 0,09 |
| Буряк кормовий, га | 700 | 0,06 |
| Морква, га | 320 | 0,01 |
| Всього, га | - | 0,41 |
Для утримання і інтенсивного використання дійних корів при формуванні середньо продуктивного стада Української чорно-рябої молочної породи ВРХ потрібно при плануванні посівних площ орієнтуватись на 0,41 га. на 1 голову, або – 41 га на стадо із 100 дійних корів.
3.2 Мікрокліматичні вимоги до приміщень для утримання тварин
| Приміщення | t, ºC | Вологість, % | Шв. руху повітря, м/с | СО2, % | NH3 | H2S | Мікр. забр. | К-ть пилу | Освітлення в люксах |
| ВРХ пологове відділення | 15 | 70 | 0,3–0,5 | 0,15–0,2 | 10 | 5 | 50–70 | 0,5–3 | 100–150 |
| Боксове, молодняк | 8–10 | 70 | 0,5–1 | 0,25 | 20 | 10 | 70–120 | 1–2 | 30–75 |
| Безприв’язне на підстилці | 5–8 | 70 | 0,3–0,5 | 0,25 | 20 | 10 | 70–120 | 1–4 | 30–75 |
| Телята до 20 днів | 17–20 | 70 | 0,1–0,5 | 0,15–0,2 | 10 | 5 | 20–40 | 2–4 | 100–150 |
| Телята 20–60 днів | 17–15 | 70 | 0,1–0,5 | 0,15–0,2 | 10 | 5 | 20–40 | 2–4 | 100–150 |
| Телята 60–120 днів | 12–15 | 70–75 | 0,1–0,2 | 0,25 | 15 | 10 | 40–50 | 1–3 | 20–50 |
| 4–12 місяців | 10–12 | 70–75 | 0,3–1,2 | 0,25 | 20 | 10 | 70–120 | 1–3 | 20–50 |
3.3 Видалення, зберігання та утилізація гною
Спосіб видалення гною на молочних фермах має забезпечувати постійну чистоту приміщень і території, яка легко підтримується, бути зручним та економічним в експлуатації, виключати занесення збудників заразних захворювань з однієї секції в іншу, забезпечувати охорону навколишнього середовища.
За добу корова виділяє близько 25–30 кг екскрементів і до 20 кг сечі. Кількість одержуваного гною та його фізико-хімічні властивості більшою мірою залежать від кількості підстилки або води, які додаються. На фермах можуть застосовувати різні способи і засоби механізації прибирання, видалення й транспортування гною. Це залежить, головним чином, від прийнятого способу утримання тварин, виробничої зони ферми, якості та кількості гною. У різних виробничих зонах ферми одержують гній із різними фізико-хімічними властивостями. В зоні відпочинку при безприв'язному утриманні корів на глибокій солом'яній підстилці утворюється твердий гній, у боксах при використанні соломи або тирси – напіврідкий. Такий гній одержують у корівниках з прив’язним утриманням корів, а також на вигульно-кормових майданчиках, на переддоїльиих майданчиках, скотопрогінних дорогах. На переддоїльних майданчиках у разі застосування гідрозмиву утворюється рідкий гній. Кількість гною, що нагромаджується за добу в різних виробничих зонах, залежить від пори року та тривалості перебування тварин у зоні. Так, у місцях відпочинку корів (взимку в корівниках, а влітку – на вигульних майданчиках) нагромаджується 80 -85%, на переддоїльних майданчиках, скотопрогонних дорогах – 15 -20% від добової кількості гною. Це доводиться враховувати при складанні технологічних карт та організації операції по видаленню гною.
В умовах прив'язного утримання корів для видалення гною з приміщень застосовують стаціонарні та мобільні засоби механізації. Як стаціонарні засоби в основному використовують скребкові транспортери типу ТСН-2,0Б таТСН-160, а також скребкову установку УН-3 зі зворотно-поступальним рухом. Для забезпечення надійнішої роботи транспортерів їх не можна перевантажувати гноєм. Вмикають їх тоді, коли оператор прибирає гній зі стійл у гнойовий канал. Цим запобігається перевантаження транспортерів, забезпечується підтримання в чистоті тварин і нормального мікроклімату в приміщенні. Для підземного транспортування гною від тваринницьких приміщень до гноєсховища використовують установку УТН-10. Вона циклічної діє, досить надійна й ефективна в експлуатації, здатна транспортувати до 10 т гною за 1 год. на відстань до 100 м. При цьому гній може містити подрібнену підстилку, мати вологість не менше 78%. При використанні УТН-10 зникає необхідність в похилій частині транспортерів ТСН – 2,015 та ТСН-160, поліпшується санітарний стан ферми. У корівниках із прив'язним утриманням тварин видалення гною з проходів між стійлами може здійснюватися колісними тракторами, обладнаними навісними бульдозерними лопатами типу БН-1 та БСН – 1,5.
При безприв'язному утриманні худоби в приміщеннях з глибокою довгонезмінюваною солом'яною підстилкою утворюється гній відмінної якості. Його видаляють з корівника раз на рік, у червні – липні. У корівнику знімають металічні загородження між секціями і прибирають гній гусеничним трактором-бульдозером вздовж приміщення до торцевих дверей. Потім за допомогою естакади, побудованої в торці корівника, гній цим же бульдозером зіштовхують у транспортні засоби. Продуктивність бульдозера при видаленні та навантаженні гною становить до 25 т/год.
