42346 (Сучасна українська літературна мова)
Описание файла
Документ из архива "Сучасна українська літературна мова", который расположен в категории "". Всё это находится в предмете "иностранный язык" из , которые можно найти в файловом архиве . Не смотря на прямую связь этого архива с , его также можно найти и в других разделах. Архив можно найти в разделе "книги и методические указания", в предмете "иностранный язык" в общих файлах.
Онлайн просмотр документа "42346"
Текст из документа "42346"
Сучасна українська літературна мова
ЧАСТИНИ МОВИ
В сучасній українській мові 10 частин мови:
назва | приклади |
САМОСТІЙНІ ЧАСТИНИ МОВИ | |
іменник | слово, вуз, завдання, Микола, Україна |
прикметник | золотий, залізобетонний, легенька, пахуче |
числівник | одинадцять, перший, тринадцятеро, одна шоста |
займенник | я, ви, що, щось, хтось, абихто, будь-який |
дієслово | відкласти, чекай, засліпило, прийшов |
прислівник | спокійно, угорі, по-літньому, згарячу, двічі |
СЛУЖБОВІ ЧАСТИНИ МОВИ | |
прийменник | до, близько, вглиб, крізь, поза, на, проміж |
сполучник | а, але, та, через те що, не лише, одначе |
частка | так, аякже, це, тільки, ось, ледве чи, мов |
ОКРЕМА ЧАСТИНА МОВИ | |
вигук | ой, ай, ох, о, овва, тьху, ех |
Частини мови поділяються на самостійні (повнозначні) і службові (неповнозначні); окрему групу складають вигуки і звуконаслідування.
Самостійні частини мови (їх шість: іменник, прикметник, числівник, займенник, дієслово і прислівник) називають предмети, їх ознаки, дії та кількість. Самостійні частини мови є членами речення і мають як лексичне, так і граматичне значення.
Службові частини мови (їх три: прийменник, сполучник, частка) предметного лексичного значення не мають і служать лише для зв’язку слів у реченні (прийменник, сполучник) або для надання окремим словам і реченням додаткових смислових чи емоційно-експресивних відтінків, а також для творення морфологічних форм і нових слів (частка).
Вигуки і звуконаслідування виражають лише волевиявлення, емоції, етикет, імітують звукові сигнали птахів, тварин, явищ природи.
ОЗНАКИ ЧАСТИН МОВИ
Будь-яку частину мови характерізують такі ознаки:
ознака | показує |
лексичне значення | що означає частина мови (напр., прикметник виражає ознаку предметів) |
синтаксична роль | які ролі частина мови виконує у реченні (підмет, присудок) |
розряди за значенням | на які групи слів підрозділяється |
морфологічні ознаки | за якими параметрами (час, рід, вид та ін.) змінюється частина мови |
ЛЕКСИЧНЕ ЗНАЧЕННЯ ЧАСТИН МОВИ
Лексичні значення різних частин мови такі:
частина мови | що означає |
САМОСТІЙНІ ЧАСТИНИ | |
іменник | означає предмети і явища |
прикметник | виражає ознаку предметів |
числівник | позначає число, кількість предметів, порядок їх при лічбі |
займенник | вказує на особу, предмет |
дієслово | виражає дію або стан предметів |
прислівник | позначає ознаку дії, ознаку іншої ознаки чи предмета |
СЛУЖБОВІ ЧАСТИНИ | |
прийменник | служить засобом вираження відношень іменника до інших слів у реченні |
сполучник | зв'язує між собою однорідні члени речення і частини складного речення |
частка | виражає модальні відтінки у реченні |
ОКРЕМА ЧАСТИНА | |
вигук | виражає почуття і виявлення емоційно- вольових реакцій людини |
СИНТАКСИЧНА РОЛЬ ЧАСТИН МОВИ
Самостійні частини мови виступають членами речення і можуть виконувати як властиву їм основну роль, так і неосновну, призначену для іншої частини мови.
Напр., основні ролі іменника такі:
-
підмет (у називному відмінку);
-
додаток (у непрямих відмінках).
Але іменник може бути також:
-
означенням замість прикметника (зошит з паперу- який?- паперовий зошит);
-
обставиною, хоч ця роль є основною для прислівника (прийшов ранньою порою- коли?- повернувся вранці);
-
присудком (хоч ця роль властива дієслову) у сполученні з дієслівною зв'язкою (Олег став учнем).
Службові частини мови членами речення не виступають і виконують тільки граматичну роль у поєднанні з самостійними частинами мови.
Синтаксичні ролі частин мови у реченні:
частина мови | синтаксичні ролі |
САМОСТІЙНІ ЧАСТИНИ | |
іменник | Основна:
Неосновна:
|
прикметник | Основна:
Неосновна: - іменна частина складеного присудка |
числівник | Основна:
|
займенник | Основна: для тих, що вказують на предмети:
для тих, що вказують на ознаки і на порядок при лічбі:
|
дієслово | Основна:
Неосновна: для неозначеної форми:
для дієприкметника:
для дієприслівника: - обставина |
прислівник | Основна:
Неосновна: - неузгоджене означення |
СЛУЖБОВІ ЧАСТИНИ | |
прийменник | оформляє відмінкове значення іменника як члена речення (з називним відмінком не вживається) |
сполучник | - сурядний: виступає засобом зв'язку однорідніх членів або частин складносурядного речення чи супідрядних однорідних речень;
приєднує підрядне речення до головного в складнопідрядному реченні |
частка |
|
ОКРЕМА ЧАСТИНА | |
вигук |
|
РОЗРЯДИ ЧАСТИН МОВИ ЗА ЗНАЧЕННЯМ
Розряди частин мови за значенням (лексико- граматичні розряди)- це об'єднання слів у групи (у межах однієї частини мови) за якимись параметрами.
Напр., у межах іменника виділяються такі групи слів:
-
власні і загальні;
-
конкретні і абстрактні;
-
назви істот і неістот;
-
збірні;
-
речовинні.
Розряди слів за значенням виділяються в усіх частинах мови:
частина мови | групи слів, на які поділяється частина мови |
САМОСТІЙНІ ЧАСТИНИ | |
іменник |
як окремі групи серез загальних іменників:
|
прикметник |
якісні, крім того, мають форми вищого і найвищого ступенів порівняння; |
числівник |
кількісні (власне кількісні, збірні, дробові, неозначено- кількісні);
|
займенник |
|
дієслово |
серед неперехідних виділяється також розряд зворотних дієслів |
прислівник | - означальні і обставинні: означальні поділяються на якісно- означальні, кількісно- означальні, способу дії; обставинні- на обставинні часу, місця, мети і причини;
|
СЛУЖБОВІ ЧАСТИНИ МОВИ | |
прийменник |
|
сполучник | - первинні і похідні |
частка | - частки, що надають смислових відтінків: вказівні, означальні, обмежувально- видільні, підсилювальні; - частки, що вказують на модальні слова: стверджувальні, заперечні, питальні, спонукальні, власне модальні, емоційно- експресівні;
- словотворчі |
ОКРЕМА ЧАСТИНА МОВИ | |
вигук |
- первісні і вторинні (похідні від дієслів, іменників, сполучень слів) |
МОРФОЛОГІЧНІ ОЗНАКИ ЧАСТИН МОВИ