142991 (Молодіжна субкультура в соціологічному вимірі), страница 2

Протиставлення образів „ми” і „вони” традиційна, досить згадати хоча б хрестоматійний роман И. С. Тургенєва „Батьки й діти”. Однак сьогодні в молодого покоління нерідко виливається в повне заперечення всіх „батькових” цінностей, включаючи історію власної держави. Ця позиція особливо уразлива, якщо мати на увазі власну аполітичність молодих людей, їх відстороненість від участі в рішення соціальних проблем для суспільства, а не тільки для себе. Особливо виразно це протиставлення простежується на рівні культурних (у вузькому змісті) стереотипів молоді: є „наша” мода, „наша” музика, „наше” спілкування, а є – „батькове”, що пропонується інституціональними засобами гуманітарної соціалізації. І тут виявляється третій аспект відчуження молодіжної субкультури – це культурне відчуження.

Саме на цьому рівні субкультура молодого покоління здобуває помітні контркультурні елементи: дозвілля, особливо юнацтвом, сприймається як основна сфера життєдіяльності, і від задоволеності їм залежить загальна задоволеність життям підлітка. Загальна освіта для школяра й професійне для студента як би відходять на інший план перед реалізацією економічних („заробляти гроші”) і дозвілевих („цікаво провести вільний час”) потреб.

Поряд з комунікативною (спілкування із друзями) дозвілля виконує в основному рекреативну функцію (біля однієї третини старшокласників відзначають, що їхнє улюблене заняття на дозвіллі – „нічогонероблення”), у той час як пізнавальна, креативна й евристична функції не реалізуються зовсім або реалізуються недостатньо.

Цінності національної культури, як класичної, так і народної, витісняються схематизованими стереотипами-зразками масової культури, орієнтованими на впровадження цінностей „американського способу життя” у його примітивному й полегшеному відтворенні. Улюбленими героями й деякою мірою зразками для наслідування стають, за даними опитувань, героїні так званих „мильних опер” (для дівчат) і „бойовиків” типу Рембо (для юнаків). Індивідуальне поводження молодих людей проявляються в таких рисах соціального поводження, як прагматизм, жорстокість, прагнення до матеріального благополуччя на шкоду професійної самореалізації. Споживання проявляється як у соціокультурному, так і в евристичних аспектах. Ці тенденція присутня в культурній самореалізації учнівської молоді, що побічно обумовлено й самим потоком переважної культурної інформації (цінності масової культури), що сприяє фоновому сприйняттю й поверхневому закріпленню її у свідомості.

Вибір тих або інших культурних цінностей найчастіше пов’язаний із груповими стереотипами досить твердого характеру (не згодні з ними легко попадають у групу „інакших”), а також із ієрархією цінностей престижу у неформальній групі спілкування.

Групові стереотипи й ієрархія цінностей пристижу обумовлені половою приналежністю, рівнем достатку, місцем проживання й національністю реципієнта. Культурний конформізм у рамках неформальної групи проявляється від більш м’якого в середовищі студентської молоді до більш агресивного в середовищі учнів середньої школи. Крайнім напрямком цієї тенденції молодіжної субкультури є так звані „команди” із твердою регламентацією ролей і статусів їхніх членів.

Дані досліджень показують, що дозвілева самореалізація молоді здійснюється поза установами культури. Народна культура (традиції, звичаї, фольклор і т.п.) більшістю молодих людей сприймається як анахронізм. Спроби внесення етнокультурного змісту в процес соціалізації в більшості випадків обмежуються прилученням до православ’я, тим часом як народні традиції, безумовно, не обмежуються одними лише релігійними цінностями. Крім того, етнокультурна самоідентифікація складається насамперед з формування позитивних почуттів у відношенні до історії, до традицій свого народу, тобто того, що прийнято називати “любов’ю до Батьківщини”. Виникнення такої, а не іншої, із зазначеними особливостями молодіжної субкультури обумовлено цілим рядом причин, серед яких найбільш значимими представляються наступні.

Молодь, живе в загальному соціальному й культурному просторі, тому криза суспільства і його основних інститутів не могла не відбитися на змісті й спрямованості молодіжної субкультури. Яке суспільство – така й молодь, отже, і молодіжна субкультура.

Криза інституту родини й сімейного виховання, придушення індивідуальності й ініціативності дитини, підлітка, юнака як з боку батьків, так і педагогів, всіх представників „дорослого” світу. Це приводить, з одного боку, до соціального й культурного інфантилізму, а з іншого боку – до прагматизму й соціальної неадаптованості й до проявів протиправного або екстремістського характеру. Агресивний стиль виховання породжує агресивну молодь.

Комерціалізація засобів масової інформації, якоюсь мірою й всієї художньої культури, формує певний „образ” субкультури не в меншому ступені, чим основні агенти соціалізації – родина й система утворення. Адже саме перегляд телепередач поряд зі спілкуванням найпоширеніший вид дозвілевої самореалізації. У багатьох своїх рисах молодіжна субкультура просто повторює телевізійну субкультуру.

Молодіжна субкультура є перекручене дзеркало дорослого миру речей, відносин і цінностей. Розраховувати на ефективну культурну самореалізацію молодого покоління у хворому суспільстві не доводиться, тим більше що й культурний рівень інших вікових і соціально-демографічних груп населення України також постійно знижується. Спостерігається тенденція до дегуманізації й деморалізації в мистецтва, що проявляється, насамперед, у приниженні, деформації й руйнуванні образа людини. Зокрема, це фіксується в збільшенні сцен і епізодів насильства й сексу, у посиленні їхньої жорстокості, натуралістичності (кінематограф, театр, рок-музика, література, образотворче мистецтво), що суперечить народній моральності й впливає на молодіжну аудиторію. Негативний вплив на аудиторію ескалації сцен насильства й сексу в кіно, на телебаченні й відео доводиться численними дослідженнями.

1.3 Моральні переконання, ідеали, самосвідомість і почуття дорослості як основні новотвори молоді

Характерні риси молоді – прагнення до всього нового, незвичайного, інтерес до техніки, бажання бути „на рівні” з дорослими, прагнення до активної діяльності. Саме в підлітковому віці відбувається ламання багато

чого з того, що було звичним, що вже склалося у підлітка. Це стосується майже всіх сторін його життя й діяльності. Особливо помітні зміни перетерплює характер навчальної діяльності, у підлітковому віці починається систематичне засвоєння основ наук. Це вимагає зміни звичних форм роботи й перебудови мислення, нової організації уваги, прийомів запам’ятовування. Змінюється й відношення до навколишнього: підліток уже не дитина й вимагає іншого до себе ставлення.

Підлітковий вік, особливо з 13-15 років – це вік формування моральних переконань, принципів, якими підліток починає керуватися у свої поведінці. У цьому віці з’являється інтерес до світоглядних питань, таким, як виникнення життя на Землі, походження людини, сенс життя. Формуванню в підлітка правильного відношення до дійсності, сталих переконань, цьому необхідно надавати першорядного значення, тому що саме в цьому віці закладаються основи свідомого, принципового поводження в суспільстві, які дають про себе знати й у майбутньому. Моральні переконання підлітка складаються під впливом навколишньої дійсності. Вони можуть бути помилковими, неправильними, перекрученими. Це має місце в тих випадках, коли вони складаються під впливом випадкових обставин, дурного впливу вулиці, поганих вчинків.

У тісному зв’язку з формуванням моральних переконань молодих людей складаються їхні моральні ідеали. Цим вони істотно відрізняються від молодших школярів. Як показали дослідження, ідеали в підлітків проявляються у двох основних формах. У підлітка молодшого віку як ідеал виступає образ якої-небудь конкретної людини, у якому він бачить втілення високо цінимих їм якостей. З віком у парубка спостерігається помітний „рух” від образів близьких людей до образів осіб, з якими він безпосередньо не спілкується. Старші підлітки починають пред’являти більш високі вимоги до свого ідеалу. У зв’язку із цим вони починають усвідомлювати, що навколишні, навіть дуже улюблені й шановні ними,

здебільшого самі звичайні люди, гарні й гідні поваги, але не є ідеальним втіленням людської особистості. Тому в 13-14 літньому віці особливий розвиток здобувають пошуки ідеалу за межами близьких родинних відносин.

У розвитку пізнання молоддю навколишньої дійсності наступає такий момент, коли об’єктом пізнання стає людина, його внутрішній світ. Саме в підлітковому віці виникає спрямованість на пізнання й оцінку морально-психологічних якостей навколишніх. Поряд з ростом такого інтересу до інших людей у підлітків починають формуватися й розвиватися самосвідомість, потреба в усвідомленні й оцінці своїх особистісних якостей.

Формування самосвідомості – один з найважливіших моментів у розвитку особистості підлітка. Факт формування й росту самосвідомості накладає відбиток на все психічне життя підлітка, на характер його навчальної й трудової діяльності, на формування його ставлення до дійсності. Потреба самосвідомості виникає з потреб життя й діяльності. Під впливом зростаючих вимог з боку навколишніх у підлітка виникає потреба оцінити свої можливості, усвідомити, які ж особливості його особистості допомагають йому, а які навпаки, заважають бути на висоті пред’явлених йому вимог.

Велику роль у розвитку самосвідомості підлітка відіграють судження інших. Ускладнення вимог, які пред’являються підліткові в процесі його діяльності, розвиток його самосвідомості, загальний ріст свідомого відношення до дійсності приводить до якісно нового етапу в його розвитку. У підлітка з’являється й набуває досить помітне значення прагнення до самовиховання – прагнення свідомо впливати на себе, формувати такі якості особистості, які він розглядає як позитивні, і переборювати у себе негативні риси, боротися зі своїми недоліками. У підлітковому віці починають складатися й закріплюються риси характеру.

Однією з найбільш характерних особливостей підлітка, пов’язані з ростом його самосвідомості, є прагнення показати свою „дорослість”. Юнак відстоює свої погляди й судження, домагаючись того, щоб дорослі зважали на його думку. Він вважає себе досить дорослим, хоче мати однакові з ними права.

Переоцінюючи можливість своїх вікових здатностей, підлітки приходять до переконання, що вони нічим не відрізняються від дорослих людей. Звідси їхнє прагнення до самостійності й незалежності, звідси – хворобливе самолюбство й уразливість, гостра реакція на дорослих, які недооцінюють їхні права й інтереси. Слід зазначити характерну для підліткового віку підвищену збудливість, деяку незадоволеність характеру, порівняно часті, швидкі й різкі зміни настрою.

Значний розвиток у підлітковому віці отримують вольові риси характеру. Під впливом підвищених вимог, пред’явлених підліткові, у нього розвивається здатність довгостроково переслідувати свідомо поставлені цілі, уміти переборювати перешкоди й труднощі на цьому шляху.

Аналізуючи усе вище сказане можна узагальнити й виявити наступні вікові особливості характерні для підліткового періоду:

• Потреба в енергетичній розрядці;

• Потреба в самовихованні; активний пошук ідеалу;

• Відсутність емоційної адаптації;

• Схильність до емоційного зараження;

• Критичність;

• Безкомпромісність;

• Потреба в автономії;

• Відраза до опіки;

• Значимість незалежності;

• Різкі коливання характеру й рівня самооцінки;

• Інтерес до якостей особистості;

• Потреба бути;

• Потреба щось значити;

• Потреба в популярності;

• Гіпертрофія потреби в інформації

У підлітків з’являється бажання вивчати своє „Я”, зрозуміти, на що вони здатні. У цей період вони прагнуть себе затвердити, особливо в очах однолітків, піти від усього дитячого. Усе менше орієнтуються на родину й звертаються до неї. Але зате зростає роль і значення референтних груп, з’являються нові образи для наслідування. Підлітки, що втратили орієнтир, що не мають підтримки серед дорослих, намагаються знайти ідеал або зразок для наслідування. Найчастіше таким зразком стає або якийсь збірний образ, або старший товариш, або дорослий, котрого влаштовує роль „учителя”. Цим іноді користуються представники різних сект, асоціальних угруповань.

Дослідження пов’язані з проблемами молоді були й будуть актуальними, і в сьогоденні надзвичайно необхідні. Дослідження в цій області соціології й психології необхідні для вирішення тієї кризи, що переживає сьогодні Україна. А зв’язок таких аспектів проблем молоді, як молодіжна субкультура й молодіжна агресивність очевидна. Тільки ретельні й систематичні дослідження в області розвитку соціальної роботи з молоддю можуть допомогти зрозуміти причини конфлікту поколінь, що відбувається в нашому суспільстві. Необхідно зрозуміти суть молодіжних шукань, відмовитись від безумовного осуду того, що несе із собою молодіжна культура, диференційовано підходити до явищ життя сучасної молоді.

Також необхідно зрозуміти, що юнаку потрібно визначити межи своїх реальних можливостей, довідатися, на що він здатний, затвердитися в суспільстві. Підтвердженням цьому може служити наступна цитата Эриксона: «Підліток повинен, як акробат на трапеції, одним потужним рухом опустити поперечину дитинства, перестрибнути й ухопитися за наступну поперечину зрілості. Він повинен зробити це за дуже короткий проміжок часу, покладаючись на надійність тих, кого він повинен відпустити, і тих, хто його прийме на протилежній стороні» ² .

Розділ 2

Неформальні об’єднання як вияв молодіжної субкультури