2207 (Фондова біржа), страница 3

На початку 1991р., за відсутності державної програми створення національного ринку цінних паперів, провідні комерційні банківські установи, вчені-економісти, фахівці Міністерства економіки, які дотримувалися концепції єдиної національної фондової біржі, розпочали роботу щодо створення Української фондової біржі (УФБ).

Апарат управління біржі розпочав діяльність 2 січня 1992р., а вже 6 лютого відбулися перші торги УФБ.На перших етапах розвитку УФБ виконувала функції фондової, валютної і кредитної торгівлі, що наближало її до фінансово-інвестиційного центру світового рівня. Поступово функції валютної і фондової біржі розмежовувалися, що сприяло зародженню інфраструктури ринку цінних паперів в Україні.

У квітні 1992р.УФБ розпочала роботу за всіма напрямами, запланованими в установчих документах, відповідно до Концепції УФБ: організувала торги; почала формувати мережі регіональних філій; видала збірник нормативних дркументів і матеріалів; активно спрямувала й безпосередньо організувала навчання й підготовку брокерів, інших фахівців ринку цінних паперів; вела пропагандистську та роз'яснювальну роботу серед населення. Протягом першого року діяльності на біржі було організованого 31 торг, на яких здійснювалися операції по 197 позиціях.

У жовтні 1993р. біржовими спеціалістами було розроблено, а Біржовою радою затверджено «Тимчасові правила допуску котирування цінних паперів (лістинг) на УФБ», що дало можливість розпочати організацію великомасштабного лістингу цінних паперів.

УФБ налагодила міжнародні контакти з представниками Нью-Йоркської фондової біржі, Лондонської, Берлінської, Болгарської, Угорської, Азербайджанської, Московської. Найпродуктивнішим стало співробітництво з Товариством Французьких бірж. Було підписано угоду між урядоми України та Франції, за якою французькою стороною надавалася допомога на загальну суму 25 млн. франків та методичне і програмне забезпечення діяльності УФБ.

Важливим завданням УФБ є формування нової економічної філософії, цивілізованої підприємницької моралі, а тому сама біржа є прикладом цього. УФБ дбає про захист інтересів цінних паперів. За їх правилами працівникам бірж, учасникам торгів забороняється поширення хибних чуток, розголошення комерційних таємниць.

З метою запобігання шахрайству і виникненню на фондовому ринку кримінального середовища створено спеціальний підрозділ біржі, який здійснює нагляд за дотриманням чинного законодавства та внутрішніх біржових положень щодо збереження комерційної і конфеденційної таємиці та охорони прав клієнтів. Проте така структура не перешкоджає відкритості біржі, широкому інформуванню про рузультати її діяльності.

Серед населення біржа веде певну роз'яснювальну роботу, пропонує цінні папери як один із засобів підвищення добробуту, можливість стати власником чи співвласником підприємства або нерухомості.

УФБ здійснює багатопланову роботу: відпрацювання механізму біржової діяльності, процедури лістингу та аудиторської експертизи, комп'ютерної системи розрахунків підготовки кадрів, розвитку міжнародних зв'язків, створення ринкової інфраструктури.

Періодизація фондового ринку України проведена на основі аналізу кон'юнктурної ситуації, відповідно до якої визначені хронологічні границі чотирьох етапів становлення й розвитку вітчизняного ринку цінних паперів.

Підготовчий етап (1988-1991) характеризується повною відсутністю професіоналів і нерозумінням суті процесів, що відбуваються на фондовому ринку ні населенням, ні чиновниками, що керують цим процесом. Цей період можна назвати періодом «хаотичного розвитку ринку цінних паперів в умовах анархії» у зв'язку з відсутністю законодавчої бази й уседозволеності у сфері економічного поводження учасників фондового ринку.

Перший етап (1991-1994) характеризується періодом переходу роботи із ціннии паперами в цивілізоване русло у зв'язку з появою законодавчих актів, на які можна було опиратися під час роботи на фондовому ринку. На ринку з'явилися перші ліцензовані фінансові брокери. Саме в цей період, що характеризується пожвавленням і підняттям економіки, з'являються такі необхідні структури, як Позабіржова фондова торговельна система й Державна комісія із цінних паперів і фондової біржі.

Другий етап (1994-1998) можна назвати етапом приватизаційних сертифікатів на фондовому ринку України. 26 листопада 1994 року відповідно до Указу Президента України «Про заходи щодо забезпечення прав громадян на використання приватизаційних майнових сертифікатів», приватизаційні сертифікати набули значення цінних паперів. На ринку з'явились перші по-справжньому масові досить ліквідні цінні папери. Приватизаційний сертифікат відповідав вимогам класичного ліквідного цінного документа, він вільно купувався й продавався фізичними і юридичними особами, як за готівку, так і за безготівковий розрахунок, податки щодо угод його купівлі-продажу не стягувалися. Цей цінний папір був у кожного жителя України, і кожний повинен був кудись його «прилаштувати», з'явилася величезна армія продавців на ринку цінних паперів. З іншого боку, з'явилася армія покупців - керівники акціонерних товариств, які хотіли одержати в управління й власність підприємства. Цей етап завершився у зв'язку із закінченням сертифікатної приватизації 24 лютого 1999 року.

Третій етап (1999-2006) характеризується значним збільшенням місткості ринку та його переходом до категорії фондових ринків, що розвиваються, початком активної діяльності інститутів спільного інвестування й широкого залучення фізичних осіб до інвестиційної діяльності на вторинному ринку цінних паперів. Акції українських емітентів починають продаватися на фондових біржах розвинених європейських держав, попит на них, як на потенційно нові активи зростає. На цьому етапі відбувається не розширення, а вдосконалювання законодавчої бази вітчизняного фондового ринку: застарілі закони, які не відповідають часу, замінюються на нові. Зокрема, Закон «Про цінні папери й фондову біржу» 1991 року замінений Законом «Про цінні папери й фондовий ринок» 2006 року, Закон «Про господарчі товариства» доповнюється Законом «Про акціонерні товариства», другий проект якого розглянуто у Верховній Раді й готується до прийняття.

Таким чином, запропонована нами періодизація виникнення фондового ринку України дозволяє визначити особливості сучасного етапу його розвитку, а також виявити особливості механізму взаємодії ринкових чинників в умовах транзитивної економіки.

Дослідження етапів розвитку фондового ринку України, зокрема останнього етапу надало можливість виявити наступні особливості вітчизняного ринку цінних паперів:

• висока концентрація власності у сфері руху фіктивного капіталу, що проявляється в закріпленні великих пакетів акцій (контрольних або блокуючих) у руках окремих людей;

• перевага торгів на неорганізованому ринку;

• перевага торгів на позабіржовому ринку;

• високий ступінь концентрації торгівлі цінними паперами в столиці країни - місті Києві;

• професійні учасники ринку обслуговують обмежене коло інвесторів, а не широкі верстви населення, як в економічно розвинених країнах

• фондовий ринок України є віддзеркаленням структури національної економіки: на ньому переважають акції сировинних компаній, а не компаній, орієнтованих на продукти високих технологій, як це має місце на розвинених фондових ринках.

Вивчення законодавчої бази регулювання ринку цінних паперів України за весь час існування незалежної України дозволило виділити чотири етапи його еволюції:

- підготовчий етап;

- етап початку перших емісій цінних паперів і появи перших законів, що регулюють ринок;

- етап ранжирування українських акцій і появи закону, що визначає статус і функції державного органу контролю й нагляду за фондовим ринком;

- етап завершення еволюції фондового ринку й відновлення чинного законодавства.

Правила Української фондової біржі складаються з восьми розділів:

У першому розділі - «Біржові установи» - послідовно викладено статус і функції саме біржі, функції її керівної структури і порядок застосування Правил. У цьому розділі розкрито також засади біржової діяльності стосовно клієнтів і всіх учасників ринку, встановлено види послуг, що надаються біржі і статус брокерської контори УФБ – єдиного повноважного посередника на біржовому ринку.

У другому розділі – «Допуск і вилучення цінних паперів» - розглянуто механізм цих процедур, систему допуску цінних паперів до котирування за групами (К1, К2, К3) та порядок публікації обов'язкових повідомлень у пресі.

У третьому розділі – «Організація ринку цінних паперів» - розкрито біржовий процес від оформлення замовлення на купівлю чи продаж цінних паперів до їх котирування.

«Операції щодо взяття підприємств на контроль і купівлю контрольного пакету» - розкриває специфіку придбання великих партій цінних паперів, які надають пріоритетне право голосу в управлінні окремими акціонерними товариствами.

Назва і зміст п'ятого розділу – «Особливі операції» - його положення спрямовані на захист інтересів учасників ринку. Охарактеризовано процедуру пропозиції відкритого продажу цінних паперів.

У шостому розділі – «Угоди і торги «з голосу»» - встановлено види біржових угод та процес їх укладання; види доручень, які одержують брокери; вимоги до учасників торгів, що випливають з необхідності захисту ринку від зловживань. Розкрито порядок ведення торгів цінними паперами, формування їх біржового курсу, подано перелік цінних паперів, що котируються на УФБ, обумовлено правила ведення розрахунків і обліку. Також передбачено санкції за порушення Правил.

Сьомий розділ – «Терміни, які використовуються в Правилах» - містить розгорнуту інтерпретацію понять біржового ринку цінних паперів.

Восьмий – «Завершальний розділ» - визначає конкретну галузь і напрями застосування Правил і їх зв'язок з іншими нормативними актами. Він логічно завершує Правила.

Отже, Правила УФБ містять необхідний регламент операцій з цінними паперами і дають цілісну характеристику біржового сектора фондового ринку.

Висновок

Обрана модель централізованого ринку цінних паперів є найоптимальнішою для України. Централізований ринок означає його цілісність, прозорість, урегульованість з боку держави і конкурентоспроможність. Основними його елементами є єдина національна фондова біржа, єдиний Централізований депозитарій цінних паперів та єдиний кліринговий банк.

В Україні – вперше серед країн СНД – було створено законодавчу базу для цивілізованого процесу зародження ринкових відносин у сфері обігу цінних паперів: акцій, облігацій, казначейських зобов'язань, векселів, а також визначено статус фондової біржі як організаційно оформленого ринку, на якому здійснюється торгівля цінними паперами.

Основним документом, що регламентує торгівлю фондової біржі є закон «Про цінні папери і фондову біржу». Згідно з цим законом Міністерством фінансів і Національним банком України були розроблені документи щодо реєстру випуску цінних паперів. З метою організації національного ринку цінних паперів на УФБ створено всі неодхідні для її діяльності структурні підрозділи. Розроблені «Правила УФБ» - нормативний акт, що регламентує здійснення операцій з цінними паперами на біржі та в її філіях.

Як свідчить національна та світова практика, знання нормативних актів УФБ неухильне дотримання їх правил учасниками торгів є запорукою успішного бізнесу на ринку цінних паперів і отримання прибутку на засадах високого професійного рівня.

Діяльність УФБ регламентують її Статус та Правила. Статус визначає внутрішній устрій і організаційні засади біржі, Правила встановлюють і регламентують принципи її діяльності.

Фондовий ринок України передбачає на стадії становлення і зараз його ще некоректно прирівнювати до ринків розвинутих країн світу. Проте на сьогодні «Правила УФБ» відповідають загальносвітовим засадам біржової торгівлі і регламентуюють біржову діяльність на підставі зрозумілих і прозорих принципів, що утворюють рівноправні можливості для усіх учасників ринку, забезпечуюють відкритий характер торгівлі цінними паперами завдяки достатній і доступній інформації.

Перспективами подальших досліджень у даному напрямку є дослідження інституціональних аспектів діяльності фондового ринку й, першу чергу, правової бази вітчизняної фондової діяльності, які безпосередньо впливають на ефективність функціонування ринку цінних паперів.

Список використаної літератури

1. Уоррен Едвардес «Ключові фінансові інструменти», 2003.

2. Архієреєв, С.І. Трансакційні витрати інституціоналізації фондового ринку /С. І. Архієреєв. - X. : ХНУ, 2005. - 247 с.

3. . Шестацький Ю.О, Становлення фондового ринку України / О. Шестацький //Банковське право. - 2001. - № 6. - С. 57-58.

4. Назарчук, М. Фондові біржі на ринку цінних паперів України: проблеми й перспективи розвитку / М. Назарчук. - Донецьк : Південно-Схід, Лтд, 2002. - 140 с..

5. Маркс, К. Капитал / К. Маркс. - М. : Изд-во полит. лит., 1978. - Т. З, ч. 2. -С. 886-887.

6. Энгельс, Ф. Биржа / Ф. Єнгельс // Маркс, К. Капитал. - М. : Изд-во полит. лит., 1978. - Т. З, ч. 2. - С. 990-991

7. Владигеров, Т. Фиктивный капитал / Т. Владигеров. - М. : Изд-во иностр. лит., 1963.-542 с.

8. Маркс, К. Капитал / К. Маркс. - М. : Изд-во полит. лит., 1978. - Т. З, ч. 2. -С. 886-887.

9. Сміт А., Исследование о природе и причинах богатства народов /А. Смит.-М.:Ось-89,1997.-257с.

10. Про Концепцію функціонування та розвитку фондового ринку України : Постанова Верховної Ради України : [від 22 вересня 1995 р.].

11. Річний звіт за 2004 рік Першої фондової торговельної системи України.

12. П. І. Бондаренко «Фондова біржа», Харків,2004.

13. Бившев Р.А., Волошина О.О. «Етапи становлення та розвитку фондового ринку України», Вісник ДонНУЕТ №3(39)2008.

14. В.В. Оскольський, В.В. Одинцов «Фондова біржа від А до Я»/К:УФБ, 2001.

15. Владигеров, Т. Фиктивный капитал / Т. Владигеров. - М. : Изд-во иностр. лит.2007, 1963.-542 с.

16. Мобиус, М. Руководство для инвестора на развивающихся рынках : [пер. с англ.] / М. Мобиус. - М.: Атон 2006, 1995. - 224 с.

17. «Про цінні папери та фондову біржу: Закон України // Відомості Верховної Ради, 1992.

1 Св. Фома Аквінський

2 Архієреєв, С.І. Трансакційні витрати інституціоналізації фондового ринку /