2207 (Фондова біржа), страница 2

Нормальну роботу фондової біржі забезпечують такі органи: робочі органи, виконавчі, контролюючі, вищі.

До робочих органів фондової біржі наежать:

• Розрахункова плата, що проводить розрахункові операції з клієнтами біржі за кінцевими угодами та контролює виконання угод;

• Біржовий арбітраж- веде юридичні консультації членів біржі (дилерів), брокерів, вирішує спірні питання, що виникають у процесі укладання і виконня угод про купівлю-продаж цінних паперів;

• Реєстраційний комітет відповідає за котирування, збір інформації про дух і публікує її в біржовому бюлетені;

• Комітет правил біржової торгівлі- розробляє і змінює правила торгівлі, контролює її дотримання;

• Групи брокерів- виконують посередницькі функції при укладенні угод на біржі.

Виконавчі органи фондової біржі – це біржовий комітет, до складу якого входять: рада директорів, президент, віце-президент.

Контролюючі органи біржі представленіконтрольною комісією, що контролює виконавчі органи.

Вищі органи біржі – це загальні збори членів біржі, які стверджують усі питання роботи біржі.

Керівництво біржею здійснює рада директорів на основі статуту біржі. У статуті зазначено склад членів біржі, умови членства,порядок створення біржових органів, функції біржі, управлінські структури тощо. Для повсякденного керівництва біржею рада директорів призначає президента і віце-президента. Крім того, нагляд за всіма видами діяльності біржі здійснюють біржові комітети.

Кошти біржі формуюються за рахунок пайових, вступних і щорічних членських внесків, гарантійних внесків, зборів з біржових операцій, зборів за надані послуги, штрафи за порушення правил торгівлі. Порядок витрачення коштів біржі визначається загальними зборами членів біржі.Біржі, як правило, - не комерційні структури, тобто безприбуткові, а тому звільнені від сплати податків на прибуток.

2.2 Порядок торгівлі на біржі

Після консультації з брокером клієнт вирішує цілу низку своїх проблем: діє він сам чи наймає брокера, купує цінні папери чи продає, інвестує чи грає і на яку суму він вирішує витратити на всі ці операції. Потім клієнт знайомиться з біржовим бюлетнем за минулий біржовий день, з якого дізнається дані про максимальну і мінімальну ціну угод на ті цінні папери, які його цікавлять, і стан ринку протягом біржового дня із врахуванням кількості укладених угод. Після цього клієнт заповнює заяву на торги, куди заносить передбачливу максимальну, мінімальну чи середню ціну продажу або купівлі, найменування і кількість цінних паперів, дату складання заяви або строк її виконання. Біржа пропонує клієнту брокера або продає місце на біржі. Якщо клієнт наймає брокера, то останній виводить інформацію про попит чи пропозицію на табло в залі біржі. Якщо на біржі в данний момент лише один контрагент, то відбувається звичайний торг при посередництві брокера. Якщо ж контрагентів декілька, то можливі дві ситуації:

• зниження ціни при наявності одного покупця і декількох продавців;

• підвищення ціни при одному продавцю і декількох покупцях;

• у разі, якщо клієнт має місце на біржі, він сам виводить заяву на табло і шукає контрагентів або користується послугами брокера за плату.

При визначенні ціни діють слідуючі правила: при купівлі не можна називати ціну яка нижче запропонованої; при продажу не можна називати ціну вище запропонованої.

Процес торгівлі відбувається в торговій залі біржі, яка розбита на секції, або ями, в яких здійснюються торги певним видом цінних паперів. Торгівлю ведуть кілька брокерів, на одязі яких позначені цифри, букви для посильних, які доставляють накази брокерам від клієнтів. Отримавши через посильного розпорядження клієнта, брокер записує ціни на спеціальних бланках. Коли ціни виходять за доступні для брокера рамки, він розриває свої картки і підкидає вверх. Це означає, що робота над цим розпорядженням поки що безрезультатна.

Якщо угода здійснена, брокер заносить на свій бланк номер свого контрагента, час здійснення угоди, місяць і число, ліквідаційну ціну і обсяг продажу чи купівлі цінних паперів. Ці дані негайно передаються наглядачам біржі в ямі, а ті заносять їх в комп'ютерну систему. Інформація про ціну надходить на табло біржі в торговій залі, передається на інші біржі і біржовим службам всіх інформаційних компаній.

Ціна попиту на акцію – це ціна, запропонована покупцями.

Ціна пропозиції – це ціна, яку пропонує продавець.

Різниця між цими визначеннями називається «спред».

Котирувальна ціна – це фактична (середня)ціна за біржовими угодами за певний період часу (на початок біржового дня, його середину, за весь день).

Котирування – це виставлення ціни і її фіксування в момент здійснення угоди на біржі, а також аналіз ринкової інформації, що характеризує кон'юнктуру ринку. Приклад простого способу визначення курсу акцій: дивіденди за акцією, номінальної вартості 100 грн. – 12%. Комерційний банк платить за вклад на депозит – 10%. Курс акції = =120 грн. Таке визначення правильне для достатньогодовгого часу. На кожний конкретний момент реальний курс залежить від попиту і пропозиції на ринку цінних паперів. Акції, що включаються в котирувальний список, називаються списковими. До акцій пред'являються такі вимоги:

• спеціальна комісія біржі вивчає ступінь зацікавленості до даного підприємства чи фірми;

• біржа вивчає ділову активність, репутацію та стабільність фірми;

• вивчається виробнича програма;

• фірма повинна мати прибуток;

• оцінюється мінімальна вартість фірми на ринку;

• публікується фінансовий звіт;

• надається повна інформація про фірму;

У разі задоволення взаємних вимог біржа підписує з фірмою офіційну угоду про лістинг, де відображуються взаємні зобов'язання сторін на продаж чи купівлю цінних паперів та їх випуск. Цінні папери, які пройшли процедуру допуску на фондову біржу, заносяться у спеціальний список – біржовий реєстр. Фондова біржа є барометром ринкової економіки, який чутливо реагує на всі явища державного суспільного життя. Обсяг обігу цінних паперів на біржі безпосередньо залежить від економічного стану країни, від запасів грошових коштів у населення. Фондову біржу називають кровоносною системою ринкової економіки, що дає змогу змінювати власників з метою одержання максимального прибутку від цього руху грошових накопичень.

Формально біржові угоди можна укладати за однією акцією, але традиційно додається пакет акцій (100штук). Привілейовані акції продаються по 10-15 штук.

Усі види угод на біржі поділяються на дві групи: касові і термінові.

При касових угодах цінні папери переходять до покупця негайно і він оплачує їх у триденний строк. Касові угоди обслуговують стратегію інвестора, який укладає грошові кошти підприємству під реальний товар.

Термінові угоди бувають двох видів: на «медіо»; на «ультімо».

Угода на «медіо» виконується 15 числа місяця, угода на «ультімо» в кінці місяця (30-31 числа). Особливістю термінової угоди є те, що продавець цінних паперів передає їх після укладення угоди, а покупець оплачує їх не зразу, а через певний строк. За цей час курс може змінитися і покупець буде мати акції більшої вартості, ніж він заплатив згідно з угодою. Якщо клієнт приймає рішення стати гравцем, він укладає через брокера іншу угоду і продає акції за вищим курсом.

3. Фондовий ринок в Україні

Проблема аналізу фондового ринку трагзитивної економіки має важливе теоретичне й практичне значення. У теоретичному плані особливості фондового ринку транзитивної економіки не одержали комплесного відображення в сучасній науковій економічній літературі. Як показує огляд літературних джерел, багато вчених-економістів зосереджують увагу на окремих сторонах функціонування вітчизняного ринку цінних паперів. Так, С. Архієреєв у своїй роботі «Трансакційні витрати інституціоналізації фондового ринку» досліджує трансакційні витрати, що мають місце на фондовому ринку, крім того, він проводить розподіл категорій «фондовий ринок» та «ринок цінних паперів» ². О.Шестицький аналізує основні причини виникнення віччизняного фондового ринку³. М.Назарчук аналізує стан і проблеми організованого ринку цінних паперів, проводить детальний аналіз подібностей та розходжень між фондовими біржами та позабіржовими торгово-інформаційними системами⁴.

У сучасній економічній літературі не одержала комплексного дослідження проблема умов виникнення й становлення вітчизняного ринку цінних паперів. Дослідження зазначеної проблеми потрібно проводити з використанням наукового методу «історичне й логічне».

Метою статті є проведення порівняльного аналізу умов виникнення й становлення фондових ринків економічно розвинених країн і вітчизняного ринку цінних паперів та визначення етапів розвитку українського фондового ринку.

У світовій практиці потреби розвитку економіки обумовили еволюцію фондового ринку: його зростання, становлення, виникнення його сегментів й інститутів відбувалося на тлі соціально-економічного зростання.Виникнення й першочерговий розвиток фондових бірж західних країн було обумовлено об'єктивними потребами міжнародної торгівлі, що швидко розвивалася в епоху великих географічних відкриттів. Традиційні причини формування ринку цінних паперів досить докладно охарактеризовані в економічній літературі минулих років. У їхньому складі:

• поява надлишку коштів, в яких є інвестиційна потреба^{5 67};

• збільшення кількості рантьє, які бажають одержувати прибуток від наявного в них капіталу, а ніж займатися господарською діяльністю;

• виникнення відповідних соціально-економічних інститутів – фондових бірж, які в конкурентній боротьбі з іншими аналогічними інститутами забезпечують перетворення вільних грошей в інвестиції.

Фондовий ринок може стабільно функціонувати тільки тоді, коли вільні кошти легко перетворюються в ціння папери і на них відповідно формуються попит та пророзиція. Надлишки грошей, що утворюються на підприємствах та в організаціях, використовуються ними, у першу чергу, для внутрішніх інвестицій. Традиційно основним джерелом коштів, які можуть функціонувати на ринку цінних паперів, вважаються заощадження населення. Утворення ж надлишків коштів населення можливе тільки за умови досить високого рівня розвитку виробництва, коли забезпечується стабільне перевищення доходів населення над сукупним платоспроможним попитом. Це є найважливішою й необхідною умовою виникнення фондового ринку.

Другою передумовою виникнення ринку цінних паперів є наявність стійкого попиту на кошти у вигляді цінних паперів. Означений попит виникає в тому випадку, якщо вичерпані всі традиційні джерела надходження коштів й їх недостатньо для покриття зростаючих витрат бюджету. Подібна ситуація спостерігалася в розвинених європейських країнах на початку XVII-XVIII століть у часи розвитку перших акціонерних товариств, «нові відкриття й досягнення в галузі науки й техніки дають похтовх розвитку великого промислового виробництва, значно прискорюючи темпи його концентрації, й збільшують потребу в кредиті» ⁸. Перераховані передумови сприяли розвитку ринку цінних паперів як цілісної постійно діючої системи. Саме тоді період відбувається поділ ринку цінних паперів на сегменти за типами цінних паперів (облігацій і акцій). Інвестиційні якості цінних паперів вплинули на методи державного контролю та склад професійних учасників ринку. Поступово формується правова база фондової діяльності й відбувається визначення статусу ринкових інститутів.

Що стосується вітчизняного фондового ринку, то його поява не викликана посиленням процесів концентрації й централізації капіталу як це відбувалося в економічно розвинених країнах. Становлення й розвиток фондового ринку України відбувалося в несприятливому соціально-економічному середовищі й не було органічним результатом розвитку економіки. У вітчизняній економіці на момент виникнення фондового ринку вільні кошти, як джерела інвестиційних ресурсів практично були відсутні. Із цього приводу ще А. Сміт у своїй роботі «Дослідження про природу й причини багатства народів» писав: «Коли запаси, якими володіє людина, не перевищують кількості, достатньої тільки на їжу для неї протягом декількох днів і тижнів, вона рідко думає про здобування з них якогось доходу» ⁹. Фондова біржа як механізм перетворення коштів в інвестиції не зіграла якоїсь помітної ролі в акумулюванні вільних грошей населення й підприємств. Україна виявилася абсолютно не готовою до появи фондового ринку ні з погляду кадрового складу, ні з погляду розуміння процесів, що відбуваються на ринку цінних паперів. Специфіка становища фондового ринку в країні в період переходу до ринкової економіки характеризується тим, що він практично зовсім не мав передумов для розвитку всередині одержавленої економічної системи. Це відрізняє його від інших сегментів народного господарства, таких, як банківська справа, страхування, промисловість, які й раніше функціонували, хоча й трохи на інших засадах. Український фондовий ринок, створений адміністративним шляхом, не був затребуваний до початку «великої» приватизації. Починаючи з 1991 року, в Україні починається процес роздержавлення власності, який став основним поштовхом для створення фондового ринку України. У постанові Верховної Ради України «Про концепції функціонування й розвитку фондового ринку України» сказано, що «приватизація повинна стати одним з основних джерел появи цінних паперів у процесі розвитку фондового ринку».¹⁰ Головні цілі приватизації істотно відрізняються від цілей створення фондового ринку. До 1997 року основними цілями приватизації були:

• формування ринкових відносин;

• роздержавлення системи керування економікою як спосіб знайти ефективного власника підприємства;

• формування соціальної верстви приватних власників як основи нового суспільно-політичного й економічного ладу.

З 1997 року головним завданням приватизації, закріпленим в державній програмі приватизації на 1997 рік, є поповнення бюджету, пов'язане з необхідністю повернення Україною взятих раніше великих іноземних кредитів і виплати відсотків по них. Однак фахівці відзначають подвійний вплив приватизації на становлення фондового ринку України: з одного боку, реформа сприяла створенню умов виникнення цінних паперів, з іншого – гальмувала розвиток фондового ринку, тому що приватизаційні сертифікати не берталися й мали дуже низький номінал, що не могло забезпечити формування повноцінного власника приватизаційних об'єктів¹¹.

Таким чином, український фондовий ринок був створений практично за рахунок приватизаційних коштів, без істотної участі заощаджень населення. В умовах нерозвиненого вітчизняного фондового ринку приватизація, прямо пов'язана з акціонуванням підприємств,послужила поштовхом формування фондового ринку, оскільки створила умови для участі на цьому ринку підприємств і населення. Вплив приватизації на формування фондового ринку, оскільки створила умови для участі на цьому ринку підприємств і населення. Вплив приватизації на формування фондового ринку здійснюється по декількох напрямках: прямим (поява приватизаційних сертифікатів) і непрямим чином (створення сприятливого економічного середовища для існування й розвитку ринку цінних паперів шляхом створення відкритих акціонерних товариств на основі державних підприємств, що підлягають приватизації ).

Тобто приватизація – початковий етап відродження фондового ринку України, перетворення цінних паперів у фінансовий інструмент, доступний широким верствам населення.

Створенню Української фондової біржі УФБ передували певні умови:

• політичні – проголошення Україною політичної незалежності, яку було закріплено в грудні 1991р. результатами всенародного референдуму;

• економічні – становлення України на шлях ринкових перетворень, роздержавлення, створення певної законодавчої бази для проведення економічних реформ;

• соціальні – розширення недержавного сектора господарювання, приватних бізнесових структур;

• психологічні – розуміння необхідності розбудови національного ринку цінних паперів виявило фахівців і ентузіастів, тобто тих, хто бажав мати власну справу, більші доходи.

Зародження в Україні ринкових відносин розпочалося з відкритих товарних бірж. У 1989-1990 рр. спостерігався справжній біржовий бум. В Україні в 1991р. діяло близько 60 товарних бірж. В цей період акціонування перебувало в зародковому стані, а моделі приватизації були переважно уявними, об'єктом академічних диспутів, тому функціонування товарних бірж було достатньо вагомою підставою і відіграло позитивну роль на початковому етапі становлення фондової біржі.