90592 (Анатомо-фізіологічні особливості сечової та ендокринної систем в дітей)

РЕФЕРАТ

НА ТЕМУ: "Анатомо-фізіологічні особливості сечової системи в дітей. Методика дослідження. Семіотика уражень. Анатомо-фізіологічні особливості ендокринної системи в дітей. Методика дослідження. Семіотика уражень"

Анатомофізіологічні особливості сечової системи в дітей

Відносно великі розміри нирок та коротша довжина поперекового відділу хребта зумовлюють низьке топографічне розміщення нирок у дітей перших років життя. Верхній полюс нирок розташований на рівні XI–XII грудного хребця, а нижній – на рівні IV поперекового, тобто нижче гребеня клубової кістки. У дітей раннього віку нирки більш рухливі, що зумовлено слабким розвитком навколониркової жирової клітковини. У перші роки життя нирки мають лобулярну будову. Миски нирок відносно ширші, сечоводи відходять від них під прямим кутом. Сечоводи більш звивисті, дещо гіпотонічні та мають відносно великий діаметр. Сечовий міхур у дітей грудного віку розташований над симфізом, пізніше він опускається в малий таз. Сечівник у дівчат у всі вікові періоди коротший та ширший, ніж у хлопчиків.

Зазначені морфологічні особливості сечової системи в дітей є передумовами до можливого розвитку мікробно-запальних захворювань сечової системи, а також зумовлюють інтерпретацію низки інструментальних досліджень та методики проведення діагностичних досліджень.

Секреція сечі з виділенням її в алантоїсну та амніотичну рідини відбувається вже в антенатальний період. На цьому етапі сеча гіпотонічна відносно плазми крові, містить мало сечової кислоти, сечовини, хлоридів. Після народження нирка стає основним органом, який забезпечує життєво необхідну постійність внутрішнього середовища організму. У дітей раннього віку концентраційна функція нирок знижена. Низька густина сечі пов'язана з малим діаметром клубочків, зменшеною продукцією антидіуретичного гормону, недорозвиненістю осморегуляторів, функціональною неповноцінністю епітелію дистальних канальців та ін.

Загальний діурез у немовлят у 2–3 рази вищий, ніж у дітей старшого віку. Він становить 80–90 мл на 1 кг маси тіла в перші місяці життя і близько 50 мл на 1 кг маси тіла в дітей 8–10-річного віку. Зважаючи на ці особливості, новонародженим і дітям раннього віку рекомендовано призначати близько 200 мл рідини на 1 кг маси тіла. Разом з тим, незважаючи на підвищений діурез, організм дитини не може швидко компенсувати надлишкове введення рідини, що може спричинити неспокій, блювання, пронос, поліурію, конвульсії. До того ж висока канальцева реабсорбція (99,4–100%) зумовлює низький темп виділення хлоридів, що призводить до депонування натрію хлориду в тканинах, зниження фільтрації, зменшення діурезу. Тому надлишок введення натрію хлориду може супроводжуватись значними порушеннями діурезу, навіть анурією, набряками, так званою сольовою лихоманкою. Недосконалість механізмів реабсорбції води та натрію в дистальних канальцях посилюється функціональною незрілістю процесів секреції іонів водню і синтезу аміаку в цьому відділі канальцевого апарату, внаслідок чого можуть виникати умови для розвитку тяжкого метаболічного ацидозу. Під час кінцевого диференціювання і дозрівання морфологічних структур нирки (у віці 5–7 років) сеча за своїми функціональними показниками наближається до показників дорослої людини.

Методика дослідження органів сечової системи в дітей

Під час дослідження органів сечової системи в дітей треба звернути увагу на наявність болю в поперековій ділянці, над лобком, характер сечовиділень (болючість, частота, нетримання та неутримання вечі, енурез, інші порушення акту сечовиділення), безпричинне підвищення температури тіла.

Під час збирання анамнезу слід уточнити фактори ризику вродженої і спадкової патології, можливі причини набутих захворювань (нефропатія в матері під час вагітності, гострі інфекційні захворювання дитини, хронічні вогнища інфекції, переохолодження, попередні вакцинації тощо).

ПІД час огляду визначають наявність пастозності, набряків, блідості, вологості шкіри, стан статевих органів.

Проводиться пальпація нирок. За підозри на приховані набряки Оцінюють пробу МакКлюра-Олдрича, кількість випитої і виділеної рідини за добу, колір і прозорість сечі.

Оцінюють результати лабораторно-інструментальних досліджень.

Перелік методів клінічного дослідження, ній застосовують під час обстеження дітей Іі захворюваннями органів сечової системи

1. Опитування дитини та її батьків.

2. Загальноклінічне обстеження: огляд, пальпація органів сечової

системи.

3. Лабораторне дослідження сечі, крові, у тому числі основних біохімічних показників, що мають значення в нефрології.

4. Ультразвукове дослідження (ехографія) нирок, сечового міхура.

5. Рентгенорадіологічні методи дослідження: екскреторна урографія,мікційна цистоуретрографія, ретроградна пієлографія, ниркова інгіографія та ін.

1. Радіонуклідні методи дослідження: радіонуклідна ренографія, динамічна реносцинтиграфія, ангіосцинтиграфія нирок, статична нефросцинтиграфія, нефросканування тощо.

2. Термографія нирок.

3. Біопсія нирок.

Семіотика уражень сечової системи

Інтоксикаційний синдром – млявість, загальна слабкість, ослаблення апетиту, можливе підвищення температури тіла.

Больовий синдром – біль у животі, у поперековій, надлобковій ділянках.

Нефротичний синдром – симтомокомлекс, до якого належать протеїнурія (понад 3 г за добу), гіпопротеїнемія, диспротеїнемія, гіперхолестеринемія, виражені набряки. Цей синдром характерний для нефрозів, нефритів.

Нефритичний синдром – симтомокомлекс, до якого належать помірні набряки, гематурія, артеріальна гіпертензія. Характерний для нефритів.

Дизуричний синдром – комплекс симптомів, які свідчать про патологічний характер акту сечовипускання. Він об'єднує такі симптоми:

• нетримання сечі – виділення сечі без попереднього позиву до сечовипускання;

• енурез – виділення сечі без попереднього позиву до сечовипускання в нічний час;

• неутримання сечі – виділення сечі після попереднього імперативного позиву до сечовипускання;

• странгурія – болісність при сечовипусканні;

• ішурія (затримка сечі) – відсутність сечі після позиву до сечовипускання при наявності сечі в порожнині сечового міхура;

• полакіурія – збільшення частоти сечовипускань;

• олігурія – зменшення діурезу (добової кількості сечі) до 20 – ЗО% від норми;

• анурія – зменшення діурезу до 6–7% від норми;

• поліурія – збільшення діурезу в 1,5 разу від норми;

• ніктурія – переважання кількості сечі, що виділяється в нічний час, над кількістю сечі, що виділяється вдень.

Сечовий синдром – будь-які зміни якісного та кількісного складу сечі, які виявляються при лабораторному дослідженні. Цей синдром представлений макрогематурією, мікрогематурією, лейкоцитурією, бактеріурією, протеїнурією, циліндрурією, кристалурією, глюкозурією, кетонурією, змінами рН сечі та іншими проявами.

Анатомо-фізіологічні особливості ендокринної системи в дітей. Методика дослідження. Семіотика уражень

Анатомо-фізіологічні особливості та ознаки порушення функції ендокринних залоз у дітей

Щитоподібна залоза. Закладка щитоподібної залози відбувається на 3-му тижні ембріогенезу. Початок секреції гормонів відзначається лише на 3-му місяці розвитку плода. Секреція гормонів на рівні дорослої людини відзначається з 5-го місяця внутрішньоутробного розвитку.

Продукуються такі гормони: тетрайодтиронін і трийодтиронін. Дія гормонів даної залози – регуляція білкового, вуглеводного, жирового та енергетичного обмінів, участь у процесах росту та диференціації тканин.

Ознаки порушення функції щитоподібної залози:

• гіпотиреоз – затримка росту та психомоторного розвитку, гіпотонія м'язів, загальна загальмованість, мерзлякуватість, брадикардія, зниження артеріального тиску;

• гіпертиреоз – дратівливість, порушення сну, гіперкінези, субфебрильна температура тіла, тахікардія, підвищення систолічного артеріального тиску, гіперфагія, пронос, схуднення.

Парафолікулярні клітини щитоподібної залози. Закладка цих клітин відбувається на 14-му тижні ембріогенезу. Максимальна гормональна активність виявляється наприкінці внутрішньоутробного періоду та в перші роки життя.

Цими клітинами продукується гормон кальцитонін. Дія цього гормону – зниження рівня кальцію в крові при гіперкальціємії.

Прищитоподібні залози. Закладка прищитоподібних залоз відбувається на 5 – 7-му тижні ембріогенезу. Максимальна функціональна активність відзначається наприкінці внутрішньоутробного періоду та в перші роки життя.

Прищитоподібні залози продукують паратгормон. Дія даного гормону – регуляція обміну кальцію (підвищує рівень кальцію в крові). Ознаки порушення функції прищитоподібних залоз:

• гіпопаратиреоз – судоми;

• гіперпаратиреоз – порушення функції внутрішніх органів унаслідок їх кальцифікації.

Надниркові залози: кіркова речовина. Закладка фетальної кіркової речовини відбувається на 3-4-му тижні ембріогенезу. Початок синтезу гормонів відзначається з 9 – 16-го тижнів ембріогенезу. Закінчення формування постійної кіркової речовини виявляється у віці 10–12 років.

Зони кіркової речовини та їх гормони:

• клубочкова зона продукує мінералокортикоїди (альдостерон, девоксикортикостерон);

• пучкова зона продукує глюкокортикоїди (кортизол, кортико-стерон);

• сітчаста зона продукує андрогени, естрогени, прогестерон.

Дія гормонів полягає в регуляції всіх видів обміну речовин, а також у регуляції процесів росту та статевої диференціації.

Ознаки порушення функції кіркової речовини надниркових залоз:

• гіпофункція кіркової речовини – гостра надниркова недостатність (перебіг за типом кардіоваскулярного шоку), хронічна фор-Mft – хвороба Аддісона (гіпотонія м'язів, зниження маси тіла, помірна іртеріальна гіпотензія, пігментація шкіри);

• гіперфункція кіркової речовини – клінічна картина залежить (Ід зони ураження (артеріальна гіпертензія, ожиріння, затримка рос-fy» стрії на шкірі, остеопороз, порушення статевого розвитку).

Надниркові залози: мозкова речовина. Секреція гормонів визначиться вже з 3-го місяця внутрішньоутробного періоду. Закінчення Морфологічного формування відзначається у віці 10–12 років.

Мозкова речовина продукує гормони: норадреналін, адреналін. Дія ЦИХ гормонів – стимуляція серцево-судинної системи, гіперглікемі-ЧПй дія.

Ознаки порушення функції мозкової речовини надниркових залоз:

• практичне значення має тільки гіперсекреція – артеріальна
гіпертензія.

Підшлункова залоза: острівці Лангерганса. Закладка острівців відбувається на 9–12-му тижні ембріогенезу.

Основні гормони острівців Лангерганса: інсулін та глюкагон. Інсулін регулює вуглеводний обмін (сприяє утилізації глюкози тканинами, знижує рівень глюкози в крові), сприяє синтезу білків та жирів; глюкагон підвищує рівень глюкози в крові.

Ознаки порушення функції острівців Лангерганса:

• у клінічній практиці основне значення має дефіцит інсуліну –
цукровий діабет (поліурія, полідипсія, зниження маси тіла, гіперглікемія, глюкозурія).

Статеві залози: яєчка. Формування яєчок відбувається з первинної гонади за наявності набору статевих хромосом XY на 6–16-му тижні внутрішньоутробного розвитку. Початок секреції андрогенів відзначається з 17-го тижня внутрішньоутробного розвитку.

Висока гормональна активність відзначається внутрішньоутробно до терміну пологів та починаючи з 13-річного віку. Синтез тестостерону яєчками є необхідною умовою статевої диференціації плода за чоловічим типом. Низька гормональна активність констатується в дітей віком до 12 років.

Ознаки порушення функції яєчок:

• дефіцит гормонів у внутрішньоутробний період призводить до фемінізації статевих органів, а в постнатальний період – до гіпогонадизму (статеві органи на дитячій стадії розвитку, відсутні вторинні статеві чоловічі ознаки, євнухоїдна будова тіла);

• гіперсекреція тестостерону у хлопчиків – синдром передчасного статевого розвитку.

Статеві залози: яєчники. Диференціація з первинної гонади відбувається з 6-го тижня ембріогенезу (за наявності статевих хромосом XX). Закінчення формування яєчників відзначається у віці 10 років.

Низька секреція естрогенів відзначається внутрішньоутробно та після народження в дівчаток до 9–10-річного віку. Висока секреція естрогенів констатується в пубертатний період та в жінок.

Ознаки порушення функції яєчників:

• дефіцит естрогенів у дівчат призводить до розвитку гіпогонадизму (недостатній розвиток грудних залоз, відсутність менструацій, євнухоїдна будова тіла);

• гіперсекреція естрогенів у дівчат сприяє передчасному статевому дозріванню.

Гіпофіз: аденогіпофіз. Закладка відбувається на 4-му тижні ембріогенезу.

Види клітин і гормони, що ними синтезуються:

• еозинофільні клітини – соматотропін, пролактин;

• базофільні клітини – тиротропін, кортикотропін, лютропін, фолітропін;

• базофільні клітини проміжної частини – меланотропін, ліпо тропін.

Висока гормональна активність відзначається з внутрішньоутробного періоду за рахунок тиротропіну та кортикотропіну, після народження – також за рахунок соматотропіну; з пубертатного періоду – також за рахунок лютропіну, фолітропіну.

Ознаки порушення функції аденогіпофіза:

• гіпопітуїтаризм сприяє розвитку гіпофізарного нанізму (дефіцит еоматотропіну та тиротропіну);

• гіперпітуїтаризм – розвиток гігантизму (еозинофільна аденома), хвороби Кушінґа (базофільна аденома).

Гіпофіз: нейрогіпофіз. Гормони нейрогіпофіза синтезуються в ядрах переднього гіпоталамуса. Початок невросекреції відзначається на 20-му тижні внутрішньоутробного розвитку. Гормональна активність іростає в постнатальний період.

Гормони та їх дія: вазопресин (сприяє проникності дистальних канальців нирок для води), окситоцин (стимулює скорочення м'язів матки та міоепітеліальних клітин грудної залози).

Ознаки порушення функції: