160265 (737929), страница 6

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 6)

А3 – повільно реализуємі активи. До них ставляться статті з разд. “Оборотні активи ” (стор. 210 + стор. 220 - стор. 217 ) і стаття “Довгострокові фінансові вкладення ” з разд. “необоротне активи ” (стор. 140 ).

А4 – трудно реализуемі активи. Це статті разд “необоротне активи ” (стор.110 + стор. 120 - стор.140).

Угруповання пасивів відбувається по ступені терміновості їхнього повернення:

П1 – найбільш короткострокові зобов'язання. До них ставляться статті “Кредиторська заборгованість ” і “Інші короткострокові пасиви ” (стор. 620 + стор. 670 ).

П2 – короткострокові пасиви. Статті “Позикові засоби ” і інші статті роздягнула “короткострокові пасиви ” (стор. 610 + стор. 630 + стор. 640 + стор. 650 + стор. 660).

П3 – довгострокові пасиви. Довгострокові кредити й позикові засоби (стор. 510 + стор. 520 ).

П4 – постійні пасиви. Статті разд. “Капітал і резерви ” (стор. 490 - стор. 217).

При визначенні ліквідності балансу групи активу й пасиву зіставляються між собою (мал. 8)

Умови абсолютної ліквідності балансу:

А1? П1; А2? П2; А3 ?П3; А4 ?П4.

Необхідною умовою абсолютної ліквідності балансу є виконання перших нерівностей. Четверта нерівність носить так званий балансуючий характер: його виконання свідчить про наявність у підприємства власних оборотних коштів (Ес = Ис - F).

Теоретично недолік засобів по одній групі активів компенсується надлишком по інший, але на практиці менш ліквідні засоби не можуть замінити більше ліквідні.

Зіставлення А1 - П1 і А2 - П2 дозволяє виявити поточну ліквідність підприємства, що свідчить про платоспроможність найближчим часом. Порівняння А3 - П3 відбиває перспективну ліквідність, на її основі прогнозується довгострокова орієнтовна платоспроможність.

Аналіз ліквідності балансу проводиться за допомогою аналітичної табл.12 , за даними який можна зробити висновок що баланс підприємства не відповідає всім критеріям абсолютної ліквідності.

• Тому що А1<<П1,то підприємство не може відповідати за своїми обов'язками найближчим часом. Незважаючи на дуже високий ріст коштів (темп росту 3349%),які наприкінці року є єдиним джерелом найбільш ліквідних активів, кредиторська заборгованість також росте на 153%, що не дозволяє говорити про поліпшення стану текушей ліквідності підприємства.

• Аналізуючи довгострокову орієнтовну платоспроможність, можна сказати, що підприємство повністю відповідає умовам ліквідності (А2> П2 і А3 >П3)

• При вивченні балансу варто звернути увагу на один дуже важливий показник - чистий оборотний капітал, або чисті оборотні кошти. Це абсолютний показник за допомогою якого також можна оцінити ліквідність підприємства. Чистий оборотний капітал дорівнює різниці між підсумками роздягнула “Оборотні активи ” і роздягнула “Короткострокові пасиви ”. Зміна рівня ліквідності визначається по зміні показника чистого оборотного капіталу. Він становить величину, оставшуюся після погашення всіх короткострокових зобов'язань. Отже, ріст цього показника - підвищення рівня ліквідності підприємства (табл.13).

Таблиця 13

Обчислення чистого оборотного капіталу

У цьому випадку ріст чистого оборотного капіталу говорить про ріст ліквідності будівельного підприємства.

3.5.2 Оцінка відносних показників ліквідності й платоспроможності

Для якісної оцінки платоспроможності й ліквідності підприємства крім аналізу ліквідності балансу необхідний розрахунок коефіцієнтів ліквідності (табл. 14)

Ціль розрахунку - оцінити співвідношення наявних активів, як призначених для безпосередньої реалізації, так і задіяних у технічному процесі, з метою їхньої наступної реалізації й відшкодування вкладених коштів і існуючих зобов'язань, які повинні бути погашені підприємством у майбутньому періоді.

Розрахунок ґрунтується на тім, що види оборотних коштів мають різний ступінь ліквідності. Тому для оцінки платоспроможності й ліквідності підприємства застосовуються показники, які різняться залежно від порядку включення їх у розрахунок ліквідних засобів, розглянутих як покриття короткострокових зобов'язань.

Таблиця 14

Фінансові коефіцієнти, застосовувані для оцінки ліквідності

Підприємства

У досліджуваному методі закладені обмеження інформативного характеру, тому при веденні аналізу платоспроможності й ліквідності підприємства з використанням коефіцієнтів ліквідності зовнішній аналітик може стикнутися з деякими труднощами, наприклад такими:

• Статичність показників. Представлені коефіцієнти одномоментни, розраховуються на основі балансових даних, складених на певну дату;

• Мала інформативність для прогнозування. Важко визначити, чи здатне підприємство генерувати кошти в об'ємі, достатньому для здійснення інвестицій;

• Неповноцінна й недостатня інформаційна база для розрахунку. Це пов'язане з обмеженнями, закладеними у фінансову звітність. Підприємство на основі проведеної облікової політики може показувати в балансі завищені значення дебіторської заборгованості (за рахунок неліквідних статей) і вести неповний облік зобов'язань. У цьому випадку показується сума основного боргу без відсотків за використання позикових засобів і ін.

Головне достоїнство показників - простота й наочність - може обернутися істотним недоліком - неточністю висновків. Тому варто обережно підходити до оцінці платоспроможності підприємства цим методом.

Таким чином, аналіз коефіцієнтів ліквідності показує (табл. 15.):

• Коефіцієнт абсолютної ліквідності<<нормативного значення (Кал=0,1).Це говорить про можливість погашення короткострокової заборгованості підприємством найближчим часом тільки на 10%.

• Коефіцієнт критичної (термінової) ліквідності також набагато нижче нормативного (Ккл=0,48). Це говорить про ризик низької платоспроможності підприємства в короткостроковому періоді, тому що підприємство може покрити зобов'язання лише 50% кредиторів за допомогою всіх мобільних засобів.

• У якості базового можна використовувати коефіцієнт загальної ліквідності. Два інших коефіцієнти використовуються якщо буде потреба поглибленого аналізу для відбиття впливу окремих статей поточних активів. У нашім випадку коефіцієнт поточної (загальної) ліквідності перебуває в нижньої границі нормативного значення, але це вже говорить про те, що в підприємства досить оборотних коштів, які можуть бути використані їм для погашення своїх короткострокових зобов'язань.

У західній практиці для оцінки ліквідності підприємства використовується нормативний метод порівняння, при якому розрахункові значення порівнюють зі среднеотраслевыми. У Росії для визначення оптимальних значень показників ліквідності підприємств різних сфер діяльності не існує достовірної статистичної бази. Тому в Російській практиці варто звертати увагу насамперед на динаміку змін коефіцієнтів.

• Динаміка значень коефіцієнтів як загальної ліквідності, так і інших коефіцієнтів ліквідності, указує на поліпшення в забезпеченості оборотними коштами (див. Табл.15).Причиною цього з'явилося збільшення частки поточних активів у загальній сумі активів підприємства в порівнянні з 1997р. (темп росту-269%).Крім цього, спостерігається різкий ріст дебіторської заборгованості <12 мес.(темп росту-233%) і коштів -найбільш ліквідних активів(темп росту-3349%). Але, незважаючи на таке інтенсивне зростання перерахованих вище активів, ріст коефіцієнтів ліквідності не настільки значний. Тому що поряд з ростом поточних активів, цього року спостерігалося також інтенсивне зростання поточних пасивів (темп росту короткострокової кредиторської заборгованості-254%).

Таким чином, оцінка відносних показників ліквідності й платоспроможності ще раз підтверджує результати аналізу ліквідності балансу. Підприємство в перспективі платоспроможне й здатно відповідати за своїми обов'язками. Хоча для погашення поточних зобов'язань, підприємству знадобиться великий проміжок часу, достатній на обналичивание труднореали- зуемых активів.

3.5.3 Аналіз руху грошових коштів

Розглянемо й проаналізуємо звіт про рух грошових коштів (форма №4),що був уведений до складу російської звітності в 1996році. Даний аналітичний документ про зміну фінансового стану складений на основі методу дослідження потоку коштів. Необхідність аналізу цього документа фінансової звітності обумовлена тим, що в господарській діяльності часом складається досить парадоксальна ситуація, коли прибуткове підприємство не може зробити розрахунки зі своїми працівниками й контрагентами.

Головна мета аналізу грошових потоків - оцінити здатність підприємства генерувати кошти в розмірі й у строки, необхідні для здійснення планованих витрат. Платоспроможність і ліквідність підприємства найчастіше є залежним від реального грошового обігу підприємства у вигляді потоку грошових платежів, що проходять через рахунки господарюючого суб'єкта. Тому аналіз грошових потоків істотно доповнює методику оцінки ліквідності й платоспроможності й дає можливість більш об'єктивно оцінити фінансове благополуччя підприємства.

У цей час звіт про рух грошових коштів покликаний у світовій практиці основним джерелом даних для аналізу фінансового стану підприємства.

У складі звіту виділяють три основних роздягнула по характері руху (надходження й витрата) коштів:

• поточна діяльність;

• інвестиційна діяльність;

• фінансова діяльність.

Поточна (основна) діяльність - основна статутна діяльність підприємства: одержання виторгу від реалізації, сплата по рахунках постачальників, аванси, одержання короткострокових кредитів і позик, розрахунки з бюджетом, виплата заробітної плати, виплачені й отримані відсотки по кредитах і позикам.

Інвестиційна діяльність пов'язана із придбанням або реалізацією, створенням довгострокових активів, надходженням дивідендів, відсотків.

Фінансова діяльність пов'язана з надходженням коштів внаслідок одержання кредитів і позик, фінансових вкладень, погашенням заборгованості по отриманим раніше кредитах, виплатою дивідендів.

У світовий і російську обліково-аналітичну практику підприємства звітують про рух грошових коштів, використовуючи або прямій, або непрямий метод. Принцип складання звіту цими методами однаковий - необхідно виділити по можливості всі операції, що зачіпають рух грошових коштів. Але необхідно враховувати також і деякі розходження між зазначеними методами. (мал.9 ).

Звіт про рух грошових коштів у бухгалтерській звітності складається по прямому методі, що використовується як приклад при аналізі платоспроможності й ліквідності. Для більше детальної оцінки взаємозв'язку фінансового результату (прибутку або збитку) і зміни величини коштів на рахунках підприємства можна використовувати непрямий метод. Але з - за трудомісткості проведення й складності він не розглядається в даній роботі.

Рис. 9 Характеристика методів зіставлення звіту про рух грошових коштів

Для проведення аналізу руху грошових коштів будемо застосовувати моделі, застосовувані в таблиці 16 . Аналіз дані таблиці показує, що:

• Основним джерелом припливу коштів був виторг від реалізації товарів, продукції, робіт і послуг. Її питома вага склала 88% від суми всіх надходжень. Реалізація основних засобів, аванси й кредити становлять у сумі всього 12% від суми всіх надходжень. Таким чином, у підприємства спостерігається дуже слабка залежність від позикових засобів, що позитивно впливає на платоспроможність підприємства. Приплив коштів відбувається тільки по поточній діяльності.

• Серед напрямків по витраті отриманих засобів значну вагу мають оплата зроблених товарів і послуг - 53%, оплата праці - 19% і відрахування на соціальні потреби - 7%. Таким чином, використання коштів відбувається, також як і надходження, тільки по поточній діяльності. Тобто, рух грошових коштів заводу не зачіпає інвестиційної й фінансової сфери діяльності.

2. Розділ 3 Оцінка ефективності господарської діяльності

Завершальним етапом аналізу фінансово - економічного стану підприємства є оцінка ефективності господарської діяльності.

У даній роботі аналіз ефективності проводиться за даними бухгалтерської звітності і є загальною оцінкою сформованої ситуації на досліджуваному об'єкті. Для поглибленого аналізу минулого притягнуті дані внутрішньої звітності господарюючого суб'єкта. Ціль аналізу для зовнішнього користувача інформації - одержати невелике число ключових параметрів, що дозволяють дати точну оцінку як поточного стану об'єкта, так і перспектив, що очікують, розвитку. Ефективність господарської діяльності підприємства характеризується двома показниками:

• діловою активністю, що відбиває результативність роботи підприємства щодо величини авансованих ресурсів або величини їхнього споживання в процесі виробництва;

• рентабельністю (прибутком або прибутковістю), що відбиває отриманий ефект щодо ресурсів або витрат, використаних для досягнення даного ефекту.

Оцінка ділової активності підприємства

Ділову активність підприємства можна представити як систему якісних і кількісних критеріїв.

Якісні критерії - це широта ринків збуту (внутрішня й зовнішніх), репутація підприємства конкурентоспроможність, наявність стабільних постачальників і споживачів і т.п. Такі неформалізовані критерії необхідно зіставляти із критеріями інших організацій, аналогічних по сфері додатка капіталу.

Кількісні критерії ділової активності визначаються абсолютними й відносними показниками. Серед абсолютних показників варто виділити об'єм реалізації зробленої продукції (робіт, послуг), прибуток, величину авансованого капіталу (активи підприємства). Доцільно враховувати порівняльну динаміку цих показників. Оптимальне співвідношення

Тп > Тв > Так > 100%,

Де Тп - темп зміни прибутку;

Тв – темп зміни виторгу від реалізації продукції (робіт, послуг);

Так – темп зміни активів (майна) підприємства.

Наведене співвідношення одержало назву “золотого правила економіки підприємства ”: прибуток повинна зростати більше високими темпами, чим обери реалізації й майна підприємства. Це означає наступне: витрати виробництва й обігу повинні знижуватися, а ресурси підприємства використовуватися більш ефективно. Однак на практиці навіть у стабільного підприємства в деяких випадках можливе відхилення від цього співвідношення. Причини можуть бути різні: великі інвестиції, освоєння нових технологій, реорганізація структури керування й виробництва (стратегічні зміни, організаційний розвиток), модернізація й реконструкція й ін. Ці заходи найчастіше викликані впливом зовнішнього середовища (зовнішнього оточення) і вимагають значних фінансових вкладень, які окупляться й принесуть вигоду в майбутньому.

Відносні показники ділової активності характеризують рівень ефективності використання ресурсів (матеріальних, трудових і фінансових). Пропонована система показників ділової активності (табл.17) базується на даних фінансової звітності підприємства. Ця обставина дозволяє по даним розрахунку показників контролювати зміни у фінансовому стані підприємства.

Таблиця 17.

Система показників діловий активності підприємства

Умовні позначки:

Чр - Среднсписочна чисельність працівників;

Fср - середня за період вартість необоротних активів;

Вср - середній за період підсумок балансу;

Rа порівн. - середня за період величина оборотних активів;

Z порівн. - середня за період величина запасів і витрат;

rа порівн. - середня за період дебіторська заборгованість;

rр порівн. - середня за період кредиторська заборгованість;

Характеристики

Список файлов реферата