128751 (720045)
Текст из файла
Причини суїцидальної поведінки засуджених в УВП. Діагностична та профілактична робота психолога
План.
І Вступ.
Добровільний вихід із життя — явище негативне…
Тема курсової роботи досить таки актуальна на сьогоднішній день. При її вивченні випливає необмежена кількість питань, глибоких та складних.
Останнім часом установи по виконанню покарань покрила хвиля актів сомогубства серед засуджених. Самовільний вихід із життя — велика трагедія не тільки тому, що на Землі стало на одну людину менше, не тому, що даний акт несе горе та сльози рідним та близьким, а ще й тому, що причини та умови, які підштовхують до самогубства, залишаються. Кажуть:"Не було б причин, не було б і самогубств". Цілком розумно. Навіть, якщо врахувати, що приблизно 25% суїцидальних вчинків здійснюють психічно хворі, 50% самогубств припадає на тих, хто відноситься до "розмитої"групи граничних нервово—психічних станів, та 20% подібних актів здійснюють особи, володіючи твердим мисленням, сильною волею, яких підштовхують на цей крок ситуативні обставини.
Добровільний вихід з життя — явище, безумовно, негативне і з ним необхідно боротися. Це з одного боку. А з іншого — дія суто індивідуальна.
Взагалі, самогубство — це хвороблива функція діяльності головного мозку, яка характеризується аутоагресивною поведінкою під впливом внутрішніх або зовнішніх подразників, які виникають в результаті неадекватної оцінки отриманої інформації або ситуації.
Суїцидальна поведінка — поняття більш ширше і помимо суїциду, включає в себе суїцидальні замахи, спроби та прояви.
До замахів відносяться всі суїцидальні акти, котрі не закінчились літально по причині, незалежній від суїцидента.
Суїцидальними спробами вважають демонстративно-установчі дії, при яких суїцидент частіше всього знає про безпеку здійснюючого ним акту.
До суїцидальних проявів відносяться думки, вислови, натяки, які не супроводжуються якими-небудь діями, направленими на позбавлення себе життя.
ІІ Основна частина.
Історичні погляди на проблему суїциду.
"Люди больше всего стремятся сохранить жизнь, но меньше всего её берегут".
Життя людини. Що приховується в цьому понятті, що воно має на увазі? Що сприяло виникненню життя на Землі? Як виник рід людський? Скільки може прожити людина? Життя вічне? Чому людина помирає і чи вмирає вона взагалі? Що з нею діється після смерті?
За тисячоліття свого існування людство так і не змогло відповісти на всі ці запитання. Та і чи потрібно взагалі. Люди завжди знаходили пояснення тим чи іншим явищам, які їх спіткали, які вони спостерігали. Найбільш повною та доказовою виявилась теорія божественного походження людства. Згідно їй — життя дано нам, як дар. Мати життя — це велика радість. Отримавши цей дорогоцінний дар, ми розуміємо, що він прекрасний і складний. Життя включає в себе і радість і печаль, воно вимагає ставитись до себе з великою відповідальністю. Не дивлячись на всі сучасні досягнення, неможливо осягнути всієї глибини її проявів.
Життя стає прекрасним та лагідним, коли ми знаходимо того, хто є його "джерелом" і хто може пояснити його ціль та тайну.
""В начале…". Цими словами біблія починає розповідь про початок життя на Землі. Все існуюче на землі створено Богом. Центральною постаттю творіння Бога — є людина. Бог дав їй життя, вклав в неї глибокий сенс і визначив перед нею певну ціль. Істинне насолодження життям приходить тоді, коли ми пізнаємо його Автора та принципи, дані Ним . Застосовуючи ці принципи, ми отримуємо повноцінне життя, тому що вони збагачують та повністю змінюють наші особистісні, сімейні та суспільні відносини і допомагають правильно сприймати всі життєві ситуації. І основним, найголовнішим принципом є той, який стверджує, що життя не повинно бути пустим.
З поступовим збільшенням об'єму знань, їх систематизацією з'явились ситуації, які не можливо було пояснити існуючими релігійними догмами. Нове завжди приваблювало людину і вимагало більш конкретних та ясних пояснень.
Тисячоліття людство вірить в існування душі. Порівно з цим терміном масове відвернення її в малечому віці. Сокровенна природа психічних явищ, взаємовідношення душі загадкової, відповідно вірі стародавніх, безсмертної і соми (тіла), оболонки,. в яку вона заключена, були предметом дослідження великих умів минулого і користується не меншим інтересом в наші дні. Наївні уявлення Аристотеля, який поміщав душу в серце (IV сторіччя до нашої ери) та глибоке переконання Платона про самостійність душі, її безсмертя та відокремлення від тіла в момент смерті індивіда походили в наш час обширну літературу, підтвержуючу ідеї Платона. Однобічники феномену "життя після смерті" часто наводять переконливі докази на свою користь, які не зразу й спростуєш. Достатньо пригадати дослідження психіатра із Чикагського університету Елізабет Кюблер—Росе (1969) та лікаря Моуді (1976) хворих та осіб, які перенесли клінічну смерть.
Згідно Моуді багато з них стверджували, що перебували за межами свого тіла, вони піднімались над своєю тілесною оболонкою і в такому стані спостерігали за нею. Інші згадували про коридор або тунель, про бесіди, які вони вели з померлими родичами. Все вище визначене було описано багато століть назад Платоном. Платон справедливо вказував на велику помилку лікарів, які розмежовували вивчення психіки і тіла хворого, як двох окремих складових. До такого висновку прийшов і Арістотель, лікар та філософ, авторитет якого володів умами не одного покоління. Погляди стародавніх на душу склались задовго до сильного розвитку науки розумового руху в усіх галузях життя. Це обумовило не тільки слабкість їх позицій, але й відомі переваги. Стихійна діалектика, відсутність протиставлень душі і тіла, психіки та життя, процесу пізнання та його об'єкту — все це дозволило античним мислителям виробити глобальні концепції та доктрини, авторитет яких проходить через століття.
Розглянемо деякі культи, які супроводжували смерть людини. Найголовнішим підношенням душі померлого була кров його рідних. Кров на покійників проливалась в стародавньому Римі, Австралії, на Таїті. Сумуючі роздирали собі лице, розбивали голови, робили порізи на руках. Багато культів дотримувались постулату, згідно якому спалення тіла заживо відображалося на впливі душі на живих людей. Згадаємо культи Єгипетської культури, коли помирали в гробницях своїх фараонів сотні рабів.
Поступово ми дійшли до проблеми самогубства. Акти самогубства відомі ще з стародавніх часів. В залежності від рівня розвитку суспільства самогубство переходило з категорії елементів культури в антисуспільне, аномальне явище. Як вже зазначалось в Стародавньому Єгипті раби йшли за померлими хазяями, щоб забезпечувати життя в потойбічному світі. У азіатських народів існував звичай, згідно якому дружина померлого чоловіка забов'язана була покінчити з собою (якщо в них не було дітей), інакше на її рід лягало прокляття богів. Згідно вірувань багатьох народів люди свідомо йшли на смерть, щоб ублажити свої Божества, і це вважалось за велику честь померти для бога.
В середньовіччі церква вже боролась з актами самогубства, пояснюючи це впливом диявольських сил. Але в той же час виправдовувалось самогубство на полі битви, так званий "кодекс честі", який знаходив свої прояви в нашому столітті і вважався великим героїчним вчинком. В нинішній час у деяких народів все ще збереглись такі ритуали. Прикладом може послужити Японія, Китай, країни Азіатського регіону. Але знову ж обумовлені способи самогубств. Неабияке значення мають фактори та причини, з яких людина покидає життя самогубством.
Суїцид як соціально-психологічне явище.
Здійснення людиною раніше спроби до самогубства є сильним попередженням наступного завершеного суїциду. Спроба до самогубства — один із найкращих показників намірів людини. Немає нічого драматичнішого за крик про допомогу. Деякі суїцидальні спроби не сприймаються, як серйозні. Наприклад, молода дівчина приймає певну кількість таблеток, будучи впевненою, що її спроба буде розкритою. Або чоловік наносить собі порізи таким чином, що це ніяк не може закінчитись летально. Якщо здійснюються такі спроби, то іноді сім'я та друзі легко проходять поряд з ними або не помічають їх взагалі. Навіть в тому випадку, коли людина, спробувавши отруїтись, буде старатись в деталях виправдати свою поведінку. Дуже часто люди реагують на ці події подразливим зауваженням: "Вона просто хотіла привернути до себе увагу". Справа ж полягає в тому, що до кожної суїцидальної справи слід віднестись з усією серйозністю, якою б легковожною вона не здавалась. Як було вищесказано, самими вразливими є люди, які в минулому здійснювали спроби до самогубства або тісно контактували з тими, хто намагався або отримав успіх в цьому прагненні. Статистика стверджує, що 12% із здійснюючих суїцидальну спробу, не пройде і 2 років, обов'язково знову повторять її і досягнуть бажаного. Четверо із п'яти суїцидентів, які закінчили з собою, намагалисьзробити це в минулому, в крайньому випадку один раз. Після першої невдалої спроби багато хто робить висновок: "Я зроблю це краще в інший раз". І вони згадують про нього, особливо відчуваючи психічний стрес.
Стресова ситуація робить людей більш схильними до самогубства. В цей час щось трапляється як всередині, так і навколо них. В кризових обстановках вони втрачають всі перспективи та орієнтири і під загрозою стає їх виживання. Прогнози на майбутнє здаються безнадійними та похмурими. Такі серйозні стресові ситуації, як хвороба, економічні негаразди, смерть близьких або сімейні проблеми часто перевершують можливості захисних функцій організму людини. В результаті кризи життя у людини виникає відчай та безпомічність. Таким чином, ситуаційні фактори часто приводять до суїцидальної реакції. Ситуаційні фактори, які сприяють суїциду, були детально досліджені в Сан-Франціско. По мірі їх внеску в розвиток суїцидальної поведінки можливо виявити наступне:
•Ризик суїциду високий у людей з нещодавно виявленою хронічно прогресуючою хворобою. Фактор прогресування хвороби є більш вагомим для суїцидалного ризику, ніж його тяжість або втрата працездатності.
•Економічні негаразди, з якими стикається людина, торкаються дещо більшого, ніж просто гаманця. Без сумніву, вони породжують проблеми, пов'язані з їжою, одягом або житлом. Але при цьому ставиться під питання компетентність тих, які потрапили в фінансові труднощі. Вони гостро відчувають себе невдахами, життя яких не вдалось. Майбутнє здається їм крайнє невизначеним, а самогубство розглядається, як сприятливе вирішення ситуаційної проблеми.
•Зі смертю коханої людини життя вже ніколи не стане, як колись. Руйнується звичайний стереотип сімейного життя. Можливому суїциду, як правило, передує затяжне інтенсивне горе. Протягом багатьох місяців після похорону спостерігається відхилення виниклої реальності, сомотичні дисфункції, конічні резлади, все більше охоплююче почуття вини, ідеалізація утрати, апатія, а також вороже ставлення до друзів та родичів, які намагаються надати допомогу. В цих умовах суїцид може здаватись звільненням від невиносимого психічного болю або способом з'єднання з тим, хто був коханим і назавжди пішов з життя. Його можуть розглядати як покарання за вигадані або реальні вчинки, допущені по відношенню до покійного.
•В багатьох обставинах розуміння та сімейні конфлікти можуть сприйматись як події тяжчі, ніж смерть. Якщо людина помирає, то цьому існують раціональні ("У нього був рак") або релігійні пояснення ("Бог дав, Бог взяв"). При розлученні розумні або найприродніші трактування здаються уявними підставами. Вони особливо не задовольняють, коли в ситуацію втручаються діти і виникають проблеми з їх опікою і вихованням, які доводиться вирішувати на фоні безсвідомиго почуття вини, поразки або помсти. Виникаючі проблеми мають глибокий психотравмуючий вплив як на батьків, так і на дітей. Дослідження стверджують, що багато людей, які закінчували собою, виховувались в неповній сім'ї.
•Сімейні фактори. Щоб зрозуміти людей, які скоїли суїцид, потрібно добре знати їх сімейне життя, поскільки воно відображає емоційні порушення у членів сім'ї. Від особливостей сімейного оточення залежить чи проявиться їх потенціал самознищення. Наприклад, якщо людина неспокійна, то вона не тільки нерегулярно приймає їжу і уникає друзів, інших членів сім'ї також може охопити відчай. Було виявлено, що, при більшості суїцидів у підлітків, їх батьки були подавлені і думали про самогубство. В інших випадках членів сімей можуть долати гнів і обурення. Щоб відрегулювати свої негативні емоції, вони інколи безсвідомо обирають одного із близьких об'єктів колективної агресії. На жаль, стаючи "козлом отпущения", часто не знають, як подолати недоброзичливість, постояти за себе або правильно поступити в цій ситуації. Якщо, нарешті, він вирішує покінчити з собою, то тим самим, він просто проявить ті антисоціальні імпульси, котрі скритно мають інші члени сім'ї. В сім'ї можуть виникати такі кризові ситуації, як смерть близьких, розлучення або втрата роботи. Ці колізії викликають сильну тривогу та емоції хвилювання. Як правило, хтось повинен бути відповідальним за виниклі порушення соціальних зв'язків. Частіше всього обирається самий вразливий член сім'ї, найменш агресивний, який не вміє відстояти свою думку або протирічити, йому багаторазово повідомляють, що саме він є "поганим" і "відповідальним за всі ці негаразди". Його можуть навіть звинуватити в смерті близької людини, яка трапилась з природних причин. Бувають ситуації, коли люди розлучаються з життям, щиро вірячи в те, що цим вони захищають тих, кого більше всього кохають. Більше того, суїцидогенна сім'я може бути впевнена, що таким незвичним способом, як самогубство, вирішуються проблеми для решти. Суїцид неможливо серйозно вивчати поза контексту соціального оточення конкретної людини. Обов'язково варто брати до уваги актуальні потреби, бажання та прагнення близьких. Важливо розуміти не тільки переживання суїцидального індивіда, але і емоціональний клімат сім'ї.
Характеристики
Тип файла документ
Документы такого типа открываются такими программами, как Microsoft Office Word на компьютерах Windows, Apple Pages на компьютерах Mac, Open Office - бесплатная альтернатива на различных платформах, в том числе Linux. Наиболее простым и современным решением будут Google документы, так как открываются онлайн без скачивания прямо в браузере на любой платформе. Существуют российские качественные аналоги, например от Яндекса.
Будьте внимательны на мобильных устройствах, так как там используются упрощённый функционал даже в официальном приложении от Microsoft, поэтому для просмотра скачивайте PDF-версию. А если нужно редактировать файл, то используйте оригинальный файл.
Файлы такого типа обычно разбиты на страницы, а текст может быть форматированным (жирный, курсив, выбор шрифта, таблицы и т.п.), а также в него можно добавлять изображения. Формат идеально подходит для рефератов, докладов и РПЗ курсовых проектов, которые необходимо распечатать. Кстати перед печатью также сохраняйте файл в PDF, так как принтер может начудить со шрифтами.
![](https://s.studizba.com/z.php?f=/templates/si/i/noavatar.png&w=100&h=100&t=1"){kind=avatar}
