128751 (720045), страница 2
Текст из файла (страница 2)
Емоційні переживання є одним з основних показників можливості суїциду. Будь—який раптовий особистісний конфлікт завжди є серйозним попередженням. Більшість потенційних самогубств страждають від депресій. Депресія часто починається поступово, з'являється тривога і в'ялість. Люди можуть не усвідомлювати її початку. Вони тільки помічають, що останнім часом стали подавленими, печальними і "хандрять". Майбутнє постає темним і вони вважають, що його неможливо змінити. Часто вони приходять до висновку, що хворі раком, психічною чи іншою невиліковною хворобою. Перед суїцидом вони починають думати про смерть. Їм стає важко виконувати навіть прості обов'язки. Кажуть: "Я навіть не можу ясно мислити". Їм буває важко прийняти найпростіше рішення. Вони скаржаться на в'ялість, нестачу життєвої енергії та втому. Ознакою депресій і обумовлених нею суїцидальних думок може бути зниження сексуальної активності. Хворі депресією скаржаться на безпліддя та імпотенцію. Інтимні зв'язки не задовольняють їх потреби. Норман Табачник вважає, що сексуальні порушення є характерною рисою для людей, схильних до самознищення. Детальне вивчення цих станів, як правило, виявляє депресивний настрій, а при більш глибокому розгляді і суїцидальні схильності. Збережена сексуальна функція, в тому випадку, коли складає частину позитивних взаємовідносин з іншою людиною, є захист від самознищуючої поведінки. Завдяки їй в важливих для людини міжособистісних контактах зберігається компонент інтимності в душевній близькості. Ознаками емоційних порушень є:
— втрата апетиту або імпульсивне переїдання, безсоння або підвищення сонливості протягом, в крайньому випадку, останніх днів;
— часті скарги на сомотичні недомагання (на біль в животі, головний біль, постійна втомленість);
— незвичайно зневажливе ставлення до свого зовнішнього вигляду;
— постійне відчуття одинокості, безкористності, провини або сумніву;
— відчуття нудьги при проведенні часу в звичайному оточенні або виконанні роботи, яка раніше приносила задоволення;
— ухиляння від контактів, ізоляція від друзів, в сім'ї, перетворення в людину-одинака;
— порушення уваги зі зниженням якості виконуючої роботи;
— поринають в роздуми про смерть;
— відсутність планів на майбутнє;
— раптові приступи гніву, які часто виникають з-за дрібниць.
Ознаки самогубства бувають різними в залежності від віку. У юнаків найбільш явним натяком на суїцидальні тенденції є зловживання алкоголем та наркотиками. Приблизно половина молодих людей, які здійснюють суїцид, приймали перед цим ліки, виписані їх батькам. В середньому віці — це неможливість примиритись або контролювати свою ситуацію, що часто проявляється в якому-небудь психосоматичному захворюванні. У людей літнього віку ознаками суїцидальних думок можуть бути розмови про "відмову" від чого-небудь. Цікавить суїцидологічний аспект і інших психологічних розладів. Неврози, які характеризуться безпідставним страхом, внутрішньою напругою та тривогою. Невротик не втрачає зв'язку з оточуючим середовищем, але у нього відсутня довіра до людей, в зв'язку з цим він стає підозрілий та тривожний. Характерологічні або особистісні проблеми виникають з дефіцитом моральних норм, здравомислячих або складних взаємовідносин з оточуючими. Ці люди не страждають, власне, душевними розладами, однак схильні до здійснення антисуїцидальних вчинків без виникнення почуття вини. Психози проходять важче ніж неврози. Людина, якій властивий психоз, як правило, неадекватно реагує на більшість ситуацій оточуючого життя. До них відноситься моніакально-депресивний психоз з глибокими змінами настрою від манії до депресії, яка супроводжується суїцидальними думками. Поширеним захворюванням є шизофренія, при якій виникають маячні розлади та обманні сприймання: голоси та привиди. Для цих хворих "нічні жахи стають реальними". Оточуюче причудливо змінює свої контури, а значення, яке передається окремим фактом, не має яких-небудь реальних підстав. Серед людей, які страждають психозом, шизофренією та маніакально-депресивним психозом, частота суїцидів достатньо велика: до них відносяться не менш 1/4 суїцидентів. Необхідно підкреслити, що хворі, які страждають психотичною депресією, часто здійснюють суїцидальні дії на початку та кінці психозу. Серед хворих шизофренією, як показують різні дослідження, від 3 до 12 % здійснюють самогубства. Ризик суїциду на протязі їх життя спостерігається від 15 до 20 %. Хворі шизофренією часто здійснюють суїциди із-за відчаю, якщо раптово усвідомлюють недієздатність контролювати свою долю або сили, марення, переживання та постійних галюціонарних розладів.
Засоби, які застосовуються в УВП з приводу боротьби із самогубствами серед засуджених, повинно розглядатись з позиції усієї системи попереджувального впливу на негативні явища (у тому числі і злочинність, алкоголізм, наркотизм, суїциди тощо), котрі передбачає як спеціально-кримінологічне, кримінально-виконавче та кримінально-правове попередження.
Перший напрямок поперджувальної діяльності (спеціально-криміналогічне попередження), пов'язаний з вирішенням задач пофілактики суїцидів і перш за все тієї її частини, що пов'язана з криміналом (тобто доведення засуджених до самогубств, що передбачено ст. 99 Кримінального кодексу України), а також інших випадків прямо чи безпосередньо пов'язаний з цими явищами.
Спеціально-криміналогічне попередження суїцидів в УВП — це безпосередній вплив на суб'єктивні та деякі об'єктивні причини та умови, які сприяють скоєнню самогубств. Конкретно попередження визначається:
а) в діяльності, спеціально спрямованій на усунення певних криміногенних факторів;
б) в цілеспрямованому здійсненні соціально-економічних, організаційних та правових заходів.
Виділення криміналогічної профілактики суїцидів в УВП обумовлене тим, що вона повинна перешкоджати:
а) формуванню наміру скоєння суїциду (тобто попередження);
б) реалізації таких намірів на стадії приготування (тобто запобігання);
в) продовженню початого акту на стадії замаху на суїцид (тобто припинення).
Криміналогічна профілактика суїцидальної поведінки забезпечується тим, що сфера її впливу, а також особи, які там знаходяться, ставляться в нормативно окресленні рамки. Крім того, вона передбачає:
а) визначення кола осіб, які повинні знаходитись у сфері профілактичного впливу адміністрації УВП;
б) встановлення підстав використання профілактичних засобів стосовно засуджених;
в) встановлення гарантій прав та законних інтересів засуджених, які знаходяться у сфері профілактичного впливу;
г) повідомлення конкретних осіб (представників адміністрації та інших) про початок здійснення профілактичних дій;
д) утворення умов, виключають компроментацію осіб, яких профілактують;
е) встановлення обов'язків та прав працівників УВП та інших осіб у сфері попередження суїцидів в УВП;
ж) наділення певних посадових осіб правом вимагати від інших працівників УВП усунення причин та умов, які сприяють суїцидальній поведінці засуджених.
Під час проведення заходів по встановленню потенційних самовбивць в місцях позбавлення волі необхідно зосередити увагу на категорії осіб, стосовно яких поступають дані (як офіційним, так і оперативним шляхом), які свідчать про їх становище в мікросоціальному середовищі зосуджених як небезпечне в плані соціальної адаптації та таке, що може привести до конфліктної ситуації, в тому числі із самим собою.
Насамперед, мова йде про категорію засуджених, на яку здійснюється моральний та фізичний тиск і застосовуються різноманітні знущання і приниження людської гідності.
Серед цієї категорії слід виявити таких, що колись давали урочисту клятву злочинця з того чи іншого приводу, а в свій час, не дотримавши такої клятви, вважалися зганьбленими та попадали в рахунок тих, відносно кого було презирливе ставлення (згідно жаргону це означає — "варнацкое слово на варнацкую честь"). Дану категорію людей виганяли з ганьбою з угрупування, та, як наслідок, щодо них спостерігаються насильницькі дії ("опустить в шурф") та надання прізвиська ("объявленный петух"). Не маючи виходу з такого становища, засуджений може скоїти замах на самогубство.
Слід також звертати увагу на категорію засуджених із числа колишніх співробітників ОВС та інших правоохоронних органів чи військовослужбовців, іменованих — "ёлочка зелёная".
Серед злочинних угрупувань нерідко існують такі засуджені, які постійно є об'єктами тероризації з боку членів угрупувань (такого злочинці іменують "кобылка"). Нерідко таким засудженим шляхом обману, або насильництва робиться татуїровка, яка вказує на його причетність до категорії ганебних засуджених, такі дії іменуються "кольцо позорное". З цієї ж кагорти виходять засуджені з прізвиськом так званий "моргушник", — зганьблений засуджений, котрому притулялись членом до очей. А також забиті, боязливі засуджені, опутані іншими членами групи та цілком підлеглі їм (такому засудженому надається прізвисько — "путо"). До категорії потенціальних самовбивць, крім названих, можуть попадати й ті, що не віддають борги, які з'явились з приводу гри в карти тощо.
Зазначена категорія засуджених, як правило, може доводитись до тупікового стану, з якого їм дуже тяжко вийти без допомоги співробітників УВП, але, з тих чи інших міркувань, вони не можуть звернутись за допомогою. Тому необхідно поряд із іншими спеціально попереджувальними діями, виявляти цих людей та вести як з ними, так і в їх середовищі профілактичну роботу.
Для встановлення осіб, які можуть бути об'єктом знущання в місцях позбавлення волі, а також саме за цими обставинами стати на шлях самогубства, слід знати ті негативні процеси, які відбуваються, або можуть відбуватись в середовищі засуджених. Доцільно деякі з них назвати, щоб під час організації і впровадження спеціально-попереджувальних заходів по боротьбі з такими явищами, можно було б своєчасно виявляти носіїв суїциду. Наприклад, стосовно "недосвідчених новачків" існує камерна гра "в баню", під час якої "новачка" заставляють брати в лазню постільні приналежності, буцімто для випарки, після якої він спить на мокрій постелі. Нерідко таким людям приходиться лізти під нари ("гнуться под нары"), запобігаючи побиття. Або моменти, коли у жертви відбирають майно, речі особистого користування, що називається —"козачий атас". Росповсюджена так звана "катка", — тобто втягнення наміченої жертви в картіжну гру та залишення її в програші, закінчується побиттям та знущаннями над жертвою. Ці процедури можуть проходити у вигляді "ложки отбить", — покарання якому підлякають ті, що програли в камерній грі, у вигляді побоїв ложкою по різних частинах тіла. В ПКТ або СІЗО та інших приміщеннях камерного типу існує процедура — заставляти співкамерника виконувати брудну роботу в камері, принижувати, зневажати, зводити наклепи, що означає "опоносить". Особливу небезпеку, як для суїцидів, так і інших небезпечних дій з боку жертви можуть викликати дії, пов'язані з насильством засуджених. Наприклад, так звані дії "кинуть на бригаду", — тобто згвалтування групою. Або такий засіб глумлення над жертвою, як так зване "минирование" — що означає — тайно від жертви добавляти в харчі слюну або сперму гомосексуаліста, а після вживання цих "минированых" харчів наголошувати про це. При цьому жертва попадає в розряд найпризирливіших засуджених.
Приводом для самогубств в місцях позбавлення волі можуть стати й такі дії з боку порушників режиму як побиття жертви таким чином, щоб потерпілий не міг впізнати осіб, які його б'ють, накривши йому голову чим-небудь, такий спосіб називається — "киф тёмный". Або так званий розрахунок жертви, яку обіграли в карти — "кровь пошла носом". Приниження та примус, які мають місце в середовищі засуджених проявляються й в формі вимог безперечного виконання жертвою всіх вказівок та поступатися злочинцям, в їх термінології це означає "леща давить". Особливий характер носять дії, пов'язані з глумленням над особистістю серед неповнолітніх засуджених. Так названа гра "паровоз", — групові дії підлітків (камерна гра), під час якої новачку пропонується з зав'язаними очима проповзти декілька разів по лаві і в цей час йому наносяться удари, побої. Або такий спосіб, як "печенками рыгать", коли людину підкидають вверх і розбігаються.
Діагностика та профілактика самогубств.
Тактика попередження самогубств повинна, на мій погляд, поєднувати колективні та індивідуальні форми впливу гласних та оперативно-розшукових заходів, методів. Її результативність залежить від цілого комплексу засобів: особистості, її мікросоціального середовища та конкретної ситуації, а також інтенсивності профілактичних дій.
На мій погляд тактика попередження суїцидів в УВП може розглядатись в трьох напрямках:
1) в ситуації до виникнення наміру на самогубство (тобто тактика у вигляді профілактичних дій);
2) в ситуації виникнення наміру на замах до самогубства (тактика відвернення);
3) в ситуації замаху на суїцид (тактика припинення суїцидального акту).
Щодо першого напрямку тактики індивідуальної профілактики суїцидів в місцях позбавлення волі, то вона, на мій погляд, співпадає з висловленими А. П. Закалюком шістьома основними стадіями:
а) втановлення осіб, які мають для нас профілактачний інтерес (на мій погляд, сюди слід взяти і фактори, провокуючі до суїциду названих осіб);
б) їх вивчення;
в) прогнозування суїцидальної поведінки і схвалення рішення про необхідність використання індивідуальних засобів попередження та нейтралізації провокуючих факторів;
г) планування останніх у відповідності з прогнозом;
д) здійснення зазначених засобів;
е) оцінка результативності проведеної роботи та висновку щодо її припинення чи продовження.
1. Щодо встановлення осіб, схильних до суїцидальної поведінки, то їх слід виявляти на ранніх етапах за допомогою вивчення документів, матеріалів особистих справ, засобів та методів (гласних та оперативних), які має у своєму арсеналі адміністрація УВП.












