128751 (720045), страница 3

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 3)

2. Під час вивчення потенціальних самовбивць необхідно вдаватись до вивчення їх характеристик та поведінки в середовищі засуджених. Вагомими на цьому етапі можуть бути дані про:

— характер скоєного злочину, його вага;

— криміногенні якості особистості, риси характеру, медичні показники та інші дії;

— поведінка на слідстві, в суді, в СІЗО, під час прибуття в УВП;

— криміногенні фактори середовища та інші морально-психологічні обставини життя до арешту, які можуть відзначитися на поведінці засудженого;

— поведінка засудженого в карантині та його висловлювання і наміри в плані розглядаючої проблеми;

— поведінка в ув'язненні, визнання своєї вини у скоєному злочині, підпорядкованість злодійським законам та традиціям, стосунки з засудженими в їх середовищі, а також з адміністрацією УВП;

— дані про наміри скоєння суїциду (як гласні, так і оперативні);

— відхилення у поведінці, під час відбування покарання після карантину;

— негативний вплив мікросоціального середовища з-за меж УВП;

— негативне середовище, в яке особа реально може попасти після відбуття покарання та наявність "безвихідних" становищ тощо.

3. Щодо прогнозування суїцидальної поведінки засуджених, то на мій погляд, методика його здійснення повинна складатись з чотирьох основних частин, які б забезпечили вирішення таких завдань, як:

— вивчення сучасного та минулого характеру поведінки і складових, які його обумовлюють особистості, середовища та ситуації, їх ознак, закономірностей формування розвитку та прояву;

— встановлення серед ознак тих, котрі мають прогностичне значення: визначення їх якісної ролі і кількісного значення, в тому числі системі показників, найбільш зручних для практичного прогнозування;

— утворення прикладної моделі прогнозу суїцидальної поведінки, використовуючи метод моделювання ознак для визначення ступеню ймовірності висновків, які прогнозуються);

— практичне прогнозування (здійснюється за рахунок утворення та використання методики, яка визначає порядок, правила і способи користування прогностичною моделлю).

Головним в цьому процесі є вибір прогностично-суттєвих ознак ("індикаторів"), які дозволяють виявити і прогнозувати в майбутньому тенденцію змін поведінки особистості.

На мій погляд, в процесі прогнозування суїцидів можливе використання трьох основних методів, які становлять ядро усієї методики прогнозування: клінічного, детерміністичного (або факторного) та еталонного методів.

При застосуванні клінічного методу діагностується одиничний об'єкт прогнозування, а тенденції його змін виявляються, спираючись на знання характерних для нього механізмів та закономірностей, наприклад, психологічних, на чому будується прогнозування того, яких наступних стадій та в який час можуть досягати названі зміни. Цей метод широко використовується в медицині (звідки й його назва).

Детерміністичний метод заснований на виявленні тенденції, яка прогнозується по причинах або асоціативних факторах, які викликають зміну поведінки.

Еталонний метод використовується для виявлення тенденції зміни поведінки (стереотипи, властивості), які характерні особам в аналогічних умовах, по встановленому досвіду. В необхідних випадках доцільно складати карту прогнозу цих явищ і відпрацьовувати названі питання.

Щодо планування засобів профілактики суїцидів в місцях позбавлення волі, їх здійснення та оцінки результатів, то вони залежать від того, на скільки компетентно були виконані попередні етапи тактики, а також від якості та професіоналізму виконавців.

Стосовно ситуації, коли адміністрації відомий намір засудженого здійснити замах на самогубство або є дані, що особа піддається тиску та усіляким приниженням людської гідності з боку інших засуджених, тактика дій повинна бути більш рішучою та інтенсивною.

Її цілеспрямованість повинна бути направлена на запобігання, упередження реалізації антисоціальпій задумці особи та нейтралізації всіх шкідливих обставин, які приводять до нього. Як і на етапі профілактики дії повинні носити комплексний характер. Одночасно необхідно працювати як за спеціальним планом, так і без нього над тим, щоб з одного боку зробитти все, щоб змінити стереотип мислення особистості — потенціального самовбивці за допомогою, насамперед,— психологічного впливу, а також радикально змінити його умови утримання (предметне буття), тим самим виключити можливість дій зовнішніх причин та обставин, які провокують до самогубства. Особисті заходи цього етапу при певних обставинах повинні передбачити поряд з іншими засобами ізоляції, зміни місця знаодження, а також комплексних заходів нагляду, режиму та оперативного реагування.

Щодо тактики на стадії замаху на самогубство, то вона повинна бути миттєвою, в значний мірі ці дії повинні бути передбаченими наперед. Особливості роботи камерних приміщень, де знаходяться засуджені, повинні гарантувати на всякий випадок вихід з такого становища і припинити той чи інший замах на самогубство. Володіння ситуацією в таких випадках передбачає чітке забезпечення охорони та нагляду за місцем, де найбільш імовірне скоєння цих дій (камери, підвали тощо), доступ до різного роду отруйних, колючо-ріжучих матеріалів та речовин і таке інше.

Об'єктом (кримінально—виконавчого) попередження є певні умови, сприяючі виникненню чи реалізації намірів скоїти самогубство. Тому тут на перший план стають засоби, направлені на те, щоб перешкодити виникненню таких умов. До цих засобів можна віднести:

а) охоронні;

б) дисциплінуючі;

в) виховні.

Всі вони встановлені нормами кримінально— виконавчого права, пов'язані з охороною суспільних відносин, які входять в сферу захисту кримінально-виконавчої системи

1. Охоронні попереджувальні засоби виступають у вигляді соціального контролю:

а) зовнішньо охоронні попереджувальні засоби: охорона та перевірка засуджених, їх конвоювання, пересування без конвою тощо;

б) внутрішньо охоронні засоби, попередження, націлені на утворення умов, які сприяють попередженню негативних явищ, у тому числі і самогубств серед засуджених.

До них можна віднести: закладені в структурі УВП та забезпеченні діяльністю адміністрації; направлені на забезпечення утримання засуджених згідно правил УВП; правозастосувальна діяльність адміністрації УВП до засуджених процедурного та організаційного характеру (у тому числі забороняючі, забов'язуючі та дозволяючі засоби).

2. Дисциплінуючі попереджувальні засоби визначаються самою специфікою процесу виконання покарань і впливають на те, що негативні явища, які визивають суїциди та інші порушення діяльності УВП були своєчасно припинені (умови ізоляції, локалізації, виконання правил внутрішнього порядку тощо).

3. Виховні засоби в рамках загального процесу ресоціалізації (широка роз'яснювальна, просвітницька діяльність, масові та індивідуальні форми, професіональна психолого-педагогічна діагностика особистості засудженого та цільовий постійний вплив на сферу його свідомості з боку найширшого кола фахівців).

Стосовно кримінально-правового попередження суїцидальної поведінки в місцях позбавлення волі слід назвати перш за все дію статті 99 Кримінального кодексу України (Доведення до самогубств). Від своєчасного та кваліфікованого застосування цієї норми кримінологічного закону в багатьох випадках залежить стан самогубств серед певної частини засуджених, а також інших антисоціальних явищ. Крім названої статті засудженим слід роз'яснювати дії норми кримінального закону, особливо пов'язаних з насильницькими діями.

ІІІ Висновок.

Людина в оточуючому її середовищі виступає як саморегулююча система.

У своїй курсовій роботі я намагався зосередити увагу на такому атисоціальному вчинку особистості як самогубство.

Людина в оточуючому її середовищі виступає як саморегулююча система, яка реагує на зовнішні зміни своїми свідомими і підсвідомими механізмами, пристосовуючись, адаптуючись до цих змін. Кінцева мета саморегуляції — досягнення повної адаптації, а негативний її результат — це часткова чи повна дезадаптація. Найбільший вплив на саморегуляцію чинять особистісні та соціальні фактори, аналіз яких дає можливість оцінити рівень адаптацій чи дезадаптацій.

Специфічні особистісні риси можуть формувати систему цінностей, яка негативно впливатиме на механізми саморегуляції, викликаючи деструктивні форми поведінки людини.

До таких "цінностей" слід віднести:

1) почуття підвищеної відповідальності — людина вважає себе не об'єктом, а її суб'єктом. Вона тільки сама несе відповідальність за все, що трапляється з нею на роботі, у сім'ї, на вулиці;

2) почуття вини — людина вважає, що всі страждають в наслідок її вчинків, що вона не може виконати професійні, сімейні та інші обов'язки, що вона неспроможна вирішити жодного питання;

3) відчуття засудження оточуючими — людині здається, що всі бачать її неспроможність, нікчемність і засуджують її. Відчуття засудження оточуючими випливає з відчуття вини, але воно є глибоким і найбільш психотравмуючим для особи;

4) почуття безпорадності — людина вважає, що не може себе захистити, що її не можуть захистити і допомогти їй рідні та близькі люди, що існування у сіспільстві стає неможливим.

Такі відчуття виникають у психічно хворих з депресивною симптоматикою невротичного та психотичного рівнів, але вони можуть з'являтись окремо у психічно здорових людей і свідчити про різний рівень дезадаптацій особи. На них слід звертати увагу при роботі з суїцидонебезпечним контингентом психічно хворих, у роботі телефону довіри та при оцінці можливих повторних суїцидальних дій у післясуїцидальний період.

З соціальних чинників, які впливають на саморегуляцію слід виділити:

1) економічні негаразди, бідність, безробіття;

2) дезорганізацію сім'ї: смерть рідних, розлучення, відсутність підримки, конфлікти, несумістність, відсутніть дисциліни;

3) формування нових суспільних поглядів, які не приймаються особою;

4) обмеження та низька якість загальноосвітньої та професійної освіти;

5) відсутність дозвілля та відпочинку;

6) послаблення правоохоронної діяльності;

7) неспроможність органів управління вплинути на негативний перебіг подій;

8) різні етичні, релігійні, економічні конфлікти.

Негативна оцінка особою соціальних факторів негативно впливає на процеси саморегуляції, ускладнює адаптацію, спричиняє постійне нервове напруження, на тлі якого іноді виникає бажання скінчити життя самогубством.

Оцінка ставлення особи до особових та соціальних чинників повинна аналізуватися лікарями, психологами для прогнозування можливих повторних суїцидальних дій у післясуїцидальний період. Це допоможе правильно спрямувати психотерапевтичну роботу з суїцидонебезпечним контингентом.

Відокремлення самогубства від такого поняття, як нещасний випадок, має важливе значення при вирішенні питання постановки хворого на спеціальний облік у позалікарняних умовах.

Такий підхід допоможе зробити групу хворих з аутоагресивними формами поведінки однорідною і правильно підійти до розробки профілактичних заходів. Профілактика самогубства психічно хворих повинна будуватися як цілісна система і складатися з кількох послідовних етапів. Перший — це проведення лікувальних заходів примусового (згідно інструкції про "примусову госпіталізацію") та не примусового характеру. Другий етап — виписка хворого з лікарні та постановка його на спеціальний облік у ПНД. Третій етап — зняття з спеціального обліку.

Усі вищезгадані етапи профілактики аутоагресивних форм поведінки психічно хворих повинна об'єднувати єдина програма профілактичних та реабілітаційних заходів, які включають не тільки трудову діяльність, але й увесь спектр соціального життя хворого.

Використана література:

1. Амбрумова А. Г. Бородин С. В. Михлин А. С. Предупреждение самоубийств. М. 1980. с. 40.

2. Бердяев Н. А. О самоубийстве. Психологический журнал. т. 13 №3 1992. с. 96-106.

3. Бородин С. В. Михлин А. С. Мотивы и причины самоубийств. Комплексные исследования в суицидологии. М. 1986. с. 65.

4. Брухановский Н. П. Самоубийцы. Л. 1927. с. 127.

5. Волков В. Н. Медицинская психология в ИТУ. М. Юридическая литература. 1989. с. 256.

6. Короленко А. П. Дожик Т. А. Семь путей к катастрофе. Новосибирск. Сиб. отделение. 1990. с.224.

7. Алиев И. А. Актуальные проблемы суицидологии. Уголовно-правовые криминалогические аспекты. Баку 1987. с.

Характеристики

Список файлов реферата