Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 3)

Білшість міжнародних домовленостей відбувається за особистісними контактами. Вступ України до Pади Європи включав до себе:

• представлення самій Pаді Європи,

• висновки експертів,

• особисті контакти українських дипломатів (вони займались шантажем, домовленностями, та торгами з конкретними представниками) ці зутрічі дали більше, ніж загальні виступи.

Зараз Україна має здійснити тиск на велику сімку, з метою вимагання грошей для ліквідації фінансової кризи, це буде робитись особистими контактами. Крім того деяку особливо важливу інформацію передають «із уст в уста», тобто е.g. приїжджає посол і розповідає усно економічну інформацію, що не можна довірити загальним засобам передачі інформації. Особливо важливий той факт, що коли країна не має дипломатичних стосунків з іншою, то в ролі таких дипломатів виступають представники релігійних конфессій. У СРСР таких релігійних представників готувала спеціальна школа при КДБ, чи безпосередньо КДБ.

Крім того офіційні та неофіційні д жерела поділяються на:

Відкриті

Відкриті – інформація, яка публікуєтсья в офіційних дослідженнях, відомостях (ВР, кабмін), повідомлення про наукові розробки, діяльність помисловості, банківської системи.

Поділяються на:

• Інформація загального характеру: політична, економічна, військова для оцінки економічного та політичного потенціалу держави Така інформація використовуються для складання прогнозів на довготривалий період а також для прийняття рішеннб політичними, економічними та воєнними органами. Ця інформація потрібна для політичної економічної стратегії, для дипломатії під час переговорів і для планування політичних кроків у майбутньому.

• Спеціальна інформація, яка стосується конкретної галузі. Віна може мати відношення до економіки, науни, сировинних ресурсів, віійськової справи. Ця інформація – частина загального стратегічного платування а також призначена для аналізу і прогнозування вузьким колом спеціалістів

• Інформація про окремих осіб. Цей розділ присутній в аналітичних центрах майже всіх міністерств, відомств, розвідки. Цю інформацію збирають підслуховуванням, стежкою, та ін. неконституційними методами. Інформація про конкретних осіб лягає в основу діяльності дипломатичних представництв, осільки робота з окремими особами дає велики результати на міжнародному рівні.

Закриті

Закриті: до них належать: розвідувальні, дипломатичні, стртегічні, статистичні джерела (наприклад статистика про продукцією військового комплксу, інформація про кількість народжених і померлих), інформація про новітні технології, які становлять держ. таємницю, а також всю інформація, яка вважається таємною. До закритої інформації (джерела) відносять: інформацію, що міститься у диррективіх і вкаівках посадовим особам, які представляють державу на переговорах, консультаціях та нарадах з політичних питаннь; інформацію про стратегію і планування зовнішньої політики; відомості про номенклатуру, обсяги фінансування оперцій експорту та імпорту озброєння. Кожна країна має закон «про держ. таємницю і національну безпеку», і додаток «звіт відомостей, що становлять державну таємницю» (!ознайомитисть!). Цей додаток встановлюється кабміном, публікується у офіційних виданнях і змінюється відповідно змінам приоритетів держави.

Конфіденційні

Конфіденційні – джерела, які захищаються законом і які володіють інформацією спеціального призначення з точки зору зацікавлених країн. Під конфіденційнми джерелами розуміють документи публікації, технічні носії інформації, технічні засоби обробки інформації, інформаційні продукти промислової, інтелектуальної політичної сфери, а також інформація, яку відносять до розвідувальної інформації. До них відносять джерела розвідки, закриті джерела міністерств і відомств (є 3 ступіні секретності 5, 10, 15 років, після закіняення цього стоку інформацію можуть розсекретити – оприлюднити). Конфіденційні джерела інформації, на які посилаються проивирішенні тих чи інших питаннь (оприлюднені) завжди не називаються. Конфіденційне джерело розкриваєтсья тільки у випадку проведення судового слідства із санкцій прокурора, або коли інформація має характер, що стосується життєдіяльності всієї цівілізації, життєдіяльності і існування людства (наприклад, розробка бактеоріологічної зброї в Іраку, аварія на ЧАЕС).

Джерела дезінформації

Ними можуть виступати: спеціалізовані відомства; опосередковані джерела, які видають неперевірену інформацію (?тільки?). Ці джерела найчастіше використовуютсья для перевірки на політичні економічні та військові кроки держави, на вивчення думки громадськості щодо прийняття рішень, для свідомого перекручування інформації з метою досягнення власних інтересів.

Витік інформації (пробні шари). Це метод дизінформації для вивчення думки громадскості. «Веер» – методика, коли інформація спочатку розповсюджується в ін. країнах, а потім звідти просочується в нашу з посилкою на зарубіжні джерела. !прочитати «стратегічна розвідка» Вашингтон Плет!

Методи дезінформації дуже поширені, іх використовували (і будуть) на макрорівні для певних цілей.

Джерела інформації по фірмах

Для вивчення фірм використовуються різні джерела інформації, за якими:

• визначають фірми-конкуренти, їх стратегію і тактику,

• визначають фірми-нейтрали,

• розробляють оптимальну стратегію бізнесу,

• ведуть відбір оптимальних (можливих) контрагентів і відбір найбільш конкурентноспроможного товару або послуги.

Вимоги до таких джерел інформації:

• достовірність

• повнота

• актуальність змісту

• точність даних.

Джерела інформації про фірми класифікують наступним чином:

1. інформація про фірми, яка надається міжнародними організаціями та установами ООН;

2. інформація про фірми, яка надається спеціалізованими організаціями;

3. інформація, яка надається спеціалізованими банками даних;

4. інформація, яка надається спеціалізованими засобами масової комунікації (діловими виданнями);

5. інформація, яка надається самою фірмою (фірмова інформація);

6. неформалізована особиста інформація.

Пояснення:

1. Такими джерелами інформації є міжнародні економічні організації системи ООН, які складають досьє на фірми на основі інформаційних технологій. Такі досьє називаються "ростерами", вони включають в себе інформацію про промисловий розвиток регіонів, економічну та науково-технічну допомогу країнам, що розвиваються. Сюди відносяться UNIDO (United Nations Industrial Development Organization – Організація ООН з промисловому розвитку), ПРООН (Програма розвитку ООН), ГАТТ (General Agreement on Trade and Tariffs – Генеральна угода про тарифи і торгівлю), WTO (World Trade Organization – Всесвітня торгова організація).

Одним із найдостовірніших джерел є UNIDO, вона має досьє на 800 тис. фірм різного профілю. Структура і склад досьє UNIDO розроблена англійськими спеціалістами в галузі маркетингу. Банк даних UNIDO про фірми і організації формується на основі анкет-запитань, які UNIDO направляє фірмам, що становлять міжнародний інтерес.

В досьє UNIDO входять такі питання:

• базові дані (адреса фірми, імена відповідальних співробітників, юридичний статус фірми);

• фінансове становище;

• банк, з яким працює фірма;

• напрями діяльності;

• кількість зайнятих у фірмі службовців;

• наявність дочірніх компаній у країні і за кордоном;

• залежність фірми від інших фірм у фінансовому становищі;

• членство в міжнародних спеціалізованих асоціаціях і організаціях.

Додатково в досьє включається інформація про професійний рівень персоналу фірми в будь-яких відділеннях (основних та дочірніх), про основну спеціалізацію фірми, дані про виробничо-технічний досвід, консультаційні послуги фірми, обсяг і характер проектів, здійснених фірмою, місця, де ці проекти були здійснені, характеристика маркетингу фірми та технології “паблік рілейшенз”.

Досьє UNIDO постійно коректуються у залежності від становища фірм, їх прогресу на світовому ринку, можливої стратегії їхнього розвитку.

Крім UNIDO, повну інформацію про фірми можна отримати у публікаціях центру ООН по ТНК, а також у довідниках Європейської економічної комісії ООН.

1. До спеціалізованих джерел інформації про фірми належать: державні організації, торгово-промислові палати, спілки підприємців, консультаційні фірми, банки і кредитно-довідкові бюро. Найбільш дорогою і конфіденційною є інформація про фірми, яка надається спеціалізованими інформаційними агентствами і кредитно-довідковими бюро.

• Інформація, яку мають в розпорядженні такі організації, не підлягає публікації і розголошенню, є найбільш повною і достовірною і оформляється цими організаціями у формі аналітичних довідок, інформаційних добірок, періодичних бюлетенів.

У довідках на фірми, які видаються кредитними бюро, включаються неопубліковані дані про фінансове становище фірми, фінансовий оборот, акціонерний капітал, історію створення фірми, характер і основні напрямки діяльності, перелік виробництв і дочірніх фірм, склад і біографічні дані керівників, фінансові показники діяльності фірми за останній рік, скорочений баланс, показники прибутку і витрат фірми.

Найбільша кредитно-довідкова фірма у світі - американська компанія Dun&Bradstreet Corporation. Заснована в 19 столітті, має найбільшу приватну базу даних. У 70-х роках фірма придбала німецьку інформаційну компанію з усіма дочірніми філіалами у Західній Європі, Кредитне бюро Італії, англійське кредитне бюро, інформаційні фірми скандинавських країн.

Збір інформації відбувається через мережу філіалів і дочірніх компаній, способи передачі інформації різноманітні, використовується широкий перелік видів каналів зв'язку: кур'єрська доставка, телефонні розмови, факси, комп'ютерні мережі, інші канали зв'язку, магнітні плівки, CD-диски, вирізки з друкованих ЗМІ, гарячий зв'язок.

Ця фірма щорічно публікує понад 60 видів міжнародних і національних довідників по фірмах, вона є монополістом у сфері програмного забезпечення.

Фірма надає фінансову інформацію по галузях високих технологій, аналіз стану ринків, інформацію про страхування фірм. Міжнародна база даних цієї організації включає 14 млн. досьє. Окремо фірма має базу даних по США (понад 10 млн. довідок). Зараз представництво цієї фірми є в СНД (штаб-квартира знаходиться в Москві).

У анкеті-запиті компанія збирає такі дані: назва, рік створення фірми; номер і дата реєстраційного свідоцтва; назва банку, де відкритий валютний рахунок; основні напрямки діяльності; зарубіжні партнери; дочірні фірми як у країні, так і за кордоном; статутний фонд на момент створення і на поточний момент; засновники фірми; фінансова інформація про річний балансовий звіт.

Інша всесвітньо відома кредитно-довідкова організація – австрійська фірма Kreditschutzverband.

На ці дві фірми припадає 85% світового ринку інформації про фірми.

1. Спеціалізовані банки даних. СБД створюються консультативними видавничими фірмами, комп'ютерними фірмами, які спеціалізуються на виробництві і збуті програмних продуктів. Такі фірми обслуговують кілька банків даних і відповідають за достовірність і своєчасність її оновлення.

• База Даних – це архів інформації, яка записується, індексується і зберігається на комп'ютері. Вона функціонує як компактний довідник. Інформацію із такої бази можна одержати на CD-диску, шляхом телеконференцій, по факсу і модему.

Існує 2 групи Баз Даних:

1. традиційні, лідером серед яких є система Діалог (має 400 баз даних);

2. бази даних електронної пошти. Найбільша – база даних електронної пошти належить корпорації AOL (America On-line) і працює в режимі постійних електронних конференцій.

Найбільша база даних належить корпорації Dun&BradStreet Corp. Спеціалізується на зборі, обробці та наданні інформації у галузі економіки, бізнесу, маркетингу.

Інформація в цих базах даних має виключно конфіденційний характер, її збір і обробка відбувається за участю урядових структур країни.

1. Спеціалізовані засоби масової комунікації – це газети, журнали, радіо-, телепродукція, електронні засоби масової комунікації, які надають інформацію про поточну діяльність фірм.

Найбільше інформації про поточну діяльність фірм має Dow Jones. Вони публікують дані про випуск окремих видів продукції, капіталовкладень, стан замовлень, структуру фірми, призначення і переміщення співробітників, вартість акцій, рівень ділової активності і т.і.

1. Фірмова інформація – це річні звіти про діяльність фірм, представницька інформація, фірмові каталоги.

2. Особиста (неформалізована) інформація є конфіденційною, найбільш достовірною. Вона поділяється на 2 види:

1. інформація, отримана під час ділових контактів, переговорів, зустрічей. Ця інформація систематизується у формі довідки на фірму.

2. інформація на фірму, яка отримується з інших джерел (від представників влади, конкурентні фірми, Торгово-промислової палати, маркетингових дослідників фірми, аналітиків, представників оптової та роздрібної торгівлі).

Інформація жорстоко охороняєтсья, нещодавно із Фінляндіі репортували двох дипломатів за інформаційний шпіонаж.

Інформаційна безпека в сучасному світі

Саме понятття "безпека" включає такі складові:

1. інформаційно-комерційну,

2. юридичну,

3. фізичну безпеку.

Питання інформаційно-комерційної безпеки посідають особливе місце і у зв'язку із зростаючою роллю інформації в житті суспільства та потребують особливої уваги. В умовах посилення конкуренції успіх підприємництва гарантії отримання прибутку все більшою мірою залежать від збереження у таємниці секретів виробництва, що спираються на певний інтелектуальний потенціал і конкретну технологію.

Напрямки інформаційної безпеки

Інформаційна безпека має кілька напрямків:

1. Один із таких напрямків – це система заходів, спрямованих на недопущення несанкціонованого доступу до інформації, несанкціонованої її модифікації або порушення цілісності. Цей напрямок часто називають Informational Security.

Характеристики

Список файлов реферата