Menegment (704119), страница 3

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 3)

Найважливішим завданням в процесі підготування рішень на основі виявлених причин відхилень за всіма перерахованими результатами та вихідними умовами їх отримання є розподіл ух­валення кожного рішення в часі та за рівнем системної ієрархії. Ці питання досить специфічні та складні; їх буде розглянуто нижче. На п'ятому рівні встановлюється, чи є випадковими чи за­кономірними причини, що призвели до відхилень у розвитку, які тенденції їх зміни (вони згасають, прогресують чи мають маятни­ковий характер). При цьому широко застосовують математичні методи дослідження. Цей етап фактично визначає направленість рішення, що приймається з кожного відхилення, пошук стандарт­них рішень та вибір варіанта управлінського рішення.

Тут вирішується завдання класифікації управлінських ситу­ацій, причин, що їх породили та викликали відхилення, які було розглянуто в попередньому етапі, рівнів системної ієрархії, для яких характерні ці ситуації, та варіанти управлінських рішень для кожної ситуації та кожного ієрархічного рівня. Слід зазначити, що

109

О.А. Подсолонко

цей етап постійно розвивається. Класифікації управлінських ситу­ацій, причин, що їх породжують, та варіантів управлінських рішень, що є властивими для кожної ситуації, розробляються на ос­нові аналізу великих об'ємів інформації про хід процесу розвитку суспільного виробництва, про фактичний зміст основних етапів уп­равління цим розвитком. Такий аналіз проводять для взаємо­пов'язаних систем різного рівня складності (наведених раніше про­сторово-об'єктних підсистем). Зазначені класифікації доповнюють­ся та оновлюються інформаційно відповідно до змісту розвитку суспільного виробництва, що постійно змінюється, динаміки його цілей, природною для таких умов появою диспропорцій, що поро­джують ситуацію та причини відхилень у розвитку виробництва.

На шостому етапі на основі сформованої в попередніх п'яти етапах інформації порівнюють фактичні ситуації, що призвели до відхилення від поставлених цілей розвитку системи та її підсис­тем, з контрольними, стандартними ситуаціями. Вивчають кількісні оцінки управлінських рішень за стандартними ситу­аціями, розглядають варіанти цих рішень. Необхідна для цього інформація може бути оформлена структурно-графічно або таб­лично. Безумовно, найперспективнішим є вирішення цього за­вдання за допомогою сучасної обчислювальної техніки, еко-номіко-математичних методів.

На цьому етапі аналізують, які наслідки мали ті чи інші варіанти ухвалених рішень, виявляють, наскільки кількісно-якісні оцінки цих рішень відповідають результатам їх реалізації за кожною порівнюваною ситуацією. Поряд з підготуванням конкретних управлінських рішень з ситуацій, що аналізуються, та причин, що їх породили, тут відбувається уточнення та онов­лення масивів стандартних ситуацій та кількісно-якісних оцінок за ними, які використовуються при ухваленні рішень.

На сьомому етапі, на відміну від п'ятого та шостого, де вирішувалося завдання не лише з підготування управлінських рішень, потрібних у процесі оперативного втручання до процесу розвитку суспільного виробництва, а й поточного та перспектив­ного забезпечення системи прийняття рішень, здійснюється опе­ративний вибір варіантів управлінських рішень.

Для кожної ситуації, за відхиленнями показників, що харак­теризують рівень суспільного виробництва, ступінь досягнення критеріїв управління з кінцевих та проміжних цілей, обґрунто­вується вибір того чи іншого варіанту управлінського рішення.

110

Менеджмент: теорія та практика

При цьому перебирання варіантів для кожної ситуації відбу­вається в напрямку послідовного дотримання таких умов:

• визначеність очікуваного впливу на кінцеві чи проміжні
  результати розвитку;

• визначеність впливу на рівень використання вихідних ре­
  сурсів та потужностей;

• конкретність осіб чи колективів — виконавців рішення,
  що приймається.

Восьмий етап є логічним завершенням сьомого етапу. Тут безпосередньо відбувається ухвалення управлінського рішення. Як було вже зазначено, ці рішення можуть стосуватися як пози­тивних, так і негативних відхилень. Рішення можуть мати найрізноманітніший характер, але всі вони впорядковуються за­вдяки застосуванню використаного в дослідженні методу, який дозволив дати взаємопов'язані класифікації підсистем уп­равління та управлінських рішень.

Разом з перерахованими в сьомому етапі умовами вибору варіантів рішення безпосереднє прийняття рішень стосується практично обов'язкового відображення його змісту та очікува­них дій у двох провідних методах управління — плануванні та стимулюванні. Тут треба нагадати про їх провідну роль у системі управління.

Якщо уважно розглядати суть управлінського рішення, його ухвалення, не можна не звернути увагу на те, що воно прак­тично за будь-якою з ситуацій втілюється в одному з видів пла­нів — оперативному (календарному), поточому (техніко-еконо-мічному) чи перспективному. Інакше кажучи, ухвалення уп­равлінського рішення направлене на коректування чи розроблен­ня якогось із планів розвитку суспільного виробництва.

Враховуючи те, що зазначені управлінські рішення часто приймаються в умовах, прийнятих до виконання поточних планів, що збалансовані за всіма видами ресурсів, щоб їх зміни­ти, потрібне додаткове економічне стимулювання виконавців ви­робничого процесу або посилення їх відповідальності за забезпе­чення досягнення потрібних параметрів розвитку виробництва. Тому управлінське рішення з одного боку оформлюється як нове планове завдання, а з іншого — воно має характеризувати, яку міру заохочення чи відповідальності нестиме виконавець цього процесу за його виконання чи невиконання. На цьому самому етапі вирішуються питання необхідності вдосконалювання нор-

111

О.А. Подсолонко

мативної бази планування, методів планування, стимулювання, господарського розрахунку та комерційних взаємовідносин.

На дев'ятому етапі ухвалені рішення закріплюють у від­повідних документах. Ці документи носять директивний характер планових завдань, що затверджуються керівником системи, а та­кож стимулююче-санкціональний характер господарських дого­ворів. У них висвітлено перераховвані в сьомому етапі умови.

Десятий, завершальний етап процесу ухвалення рішень грає роль зворотного зв'язку як у цьому процесі, так і в усій сис­темі управління. З одного боку, тут здійснюється контроль вико­нання ухвалених рішень виконавцями процесів суспільного ви­робництва, а з іншого — контролюється ступінь досягнення проміжних та кінцевих цілей розвитку під впливом ухвалених рішень. Фактично на цьому етапі перевіряють, наскільки кількісно-якісні оцінки рішень, ухвалених з певних ситуацій, відповідають результатам їхнього впливу на розвиток суспільно­го виробництва. У випадку невідповідності та якщо відхилення тривають у ході розвитку об'єкта, процес підготування та ухва­лення управлінського рішення повторюється з шостого етапу.

Таким чином, ухвалення рішень у системі управління є важливим самостійним етапом. Забезпечення єдності етапів ухва­лення рішення та решти етапів процесу управління розвитком суспільного виробництва потребує застосування типового підходу в дослідженні систем управління. Розроблення класифікації підси­стем управління є основою класифікації управлінських рішень.

Етапи процесу ухвалення управлінських рішень системно охоплюють усі етапи процесу управління та базуються на змісті класифікацій підсистем управління та ухвалених рішень. Найваж­ливіші методи управління — планування та стимулювання, що опосередковано відбивають у системі управління суспільним ви­робництвом дію об'єктивних економічних законів, які забезпечу­ють досягнення кінцевої мети розвитку суспільства, є також і ос­новними методами реалізації ухвалюваних управлінських рішень.

2.1.4. Принципи управління виробництвом

В економічній літературі при дослідженні проблем уп­равління дуже поширене застосування основних принципів. Вра­ховуючи те, що проблема ухвалення рішень є складовою части-

112

ргя та практика

Me н е дж мент: те о

ною, самостійним етапом процесу управління, доцільним є засто­сування цих принципів для розв'язання досліджуваної проблеми.

Необхідно з позицій системного підходу сформулювати такі принципи управління, які б дозволили спрямувати систему управління будь-яким об'єктом суспільного виробництва на до­сягнення кінцевих цілей розвитку суспільства, на забезпечення системного взаємозв'язку всіх аспектів розвитку цих об'єктів та їх діяльності.

Нижче представлено такі принципи управління вироб­ництвом:

1. Спрямованість елементів системи на кінцевий результат усієї
   системи — співпадання цілей розвитку системи та всіх її
   підсистем.

2. Територіально-технологічна взаємодія всіх підсистем системи.

3. Єдність об'ємних, якісних та споживчих характеристик роз­
   витку системи, — єдність локальних та кінцевих результатів
   діяльності та розвитку системи.

4. Мінімалізація витрат простих елементів процесу праці при
   одержанні кінцевих результатів.

5. Структурна єдність обробки інформації за функціями та ме­
   тодами управління та адекватність методів управління суті
   процесів, які вони відбивають.

6. Динамічний взаємозв'язок результатів розвитку системи.

7. Наскільки управлінські рішення відповідають змісту функцій
   персоналу кожного ієрархічного рівня та суті керованих про­
   цесів.

8. Повнота й достатність усіх видів забезпечення (кадрового,
   соціального, організаційно-економічного, інформаційно-алго­
   ритмічного, технічного та технологічного, екологічного, мате­
   матичного та юридичного) системи управління та її підсистем.

Виконання першого принципу в умовах ринку дозволяє забезпечити сумірність різних сторін діяльності (розвитку) систе­ми та її підсистем через єдиний критерій ефективності управління та набір стандартних техніко-економічних показників.

Другий принцип дозволяє в узагальненому вигляді пока­зати в системі управління взаємодію підрозділів на всіх етапах суспільного виробництва (всередині народного господарства, будь-якої його галузі, окремих підприємств та їхніх підрозділів). Тут відображається структура суспільного виробництва, його складові, враховується зазначена раніше ієрархічна структура

113

О.А. Подсолонко

суспільства, територіально-галузеве формування та розвиток на­родного господарства.

Дотримання третього принципу дає можливість забезпе­чити сумірність натуральних показників розвитку виробництва, якісних та споживчих характеристик продукції та підкорити одержання локальних результатів розвитку підсистем кінцевому результату розвитку системи.

Врахування четвертого принципу дозволяє в умовах кількісно-якісної обмеженості вихідних ресурсів (простих еле­ментів процесу праці) — трудових, матеріальних, фінансових, та виробничих потужностей забезпечити максимальний ріст ефек-.тивності виробництва при одержанні кінцевих результатів.

П'ятий прнцип передбачає забезпечення:

• систематизації інформації про стан розвитку суспільно­
  го виробництва в усіх елементах за методами управління;

• структурної єдності системи показників у всіх методах
  управління;

залежності розміру фондів економічного стимулювання, зокрема матеріального та морального заохочення, від планових темпів розвитку системи, а також від рівня відносних кінцевих показників розвитку системи в народногосподарському та міжнародному розрізі.

Шостий принцип дає можливість дослідження об'єкту уп­равління не як статичного предмету, а як динамічної системи, що розвивається, в якій для кожного періоду розвитку властивий певний стан, а результати розвитку всіх періодів взаємопов'язані.

Сьомий принцип — завершальний у системі управління, зокрема для етапу ухвалення рішень. Зовні цей принцип форму­люється просто, але зміст його досить складний, здійснення бага-тоетапне. Тут треба відповідно до (наявної) ієрархії виробництва та властивого їй розподілу праці управлінського персоналу кож­ного рівня розкрити зміст функцій цього персоналу в усіх ланках кожного рівня, визначити склад необхідної для ухвалення рішень інформації, яка висвітлює зміст керованих процесів.

Восьмий принцип підтверджує необхідність створення фун­даменту системи управління, у структурі якого є всі види її забез­печення. Від того, наскільки повно представлено та розроблено кожне з перерахованих забезпечень, залежить завершеність розро­бок за всією системою управління, надійність її функціонування.

114

Менеджмент: теорія та практика

Наступні методичні розробки базуються на умовах ураху­вання змісту кожного з перерахованих принципів та їх взаємодії.!

2.1.5. Реалізація принципів управління .,

в процесі ухвалення рішень

Забезпечення спрямованості елементів системи на кінцевий результат

При дотриманні першого принципу управління вирішу­ється завдання забезпечення збігу цілей розвитку окремих підси­стем та всієї системи.

Окремі підприємства, об'єднання та галузі є підсистемами складнішої системи — народного господарства. Тому цілі роз­витку систем нижчого рівня мають відповідати цілям розвитку ' загальної системи, до якої вони належать. Розглянута раніше цільова орієнтація управління дає уявлення про те, наскільки різноманітними є цілі розвитку народного господарства та його складових, про великий набір техніко-економічних показників, що дозволяють оцінити ступінь досягнення цих цілей. Разом з тим узагальнено досягнення кінцевої мети розвитку суспільного виробництва вимірюється за допомогою показника внутрішньо­го продукту (ВВП). Цей показник вимірює вартість кінцевої про­дукції, що її було вироблено за конкретний період на території країни. На основі цього показника порівнюють рівень розвитку країн світу з вироблення ВВП на душу населення (як правило — у доларах США). У ньому акумулюються та опосередковано проявляються рівень використання вихідних виробничих ре­сурсів, рівень досконалості техніки та технологій, якість про­дукції, що випускається, чи послуг. На рівні підприємств таким показником є товарна продукція. Вона має певні недоліки, про які було зазначено раніше. На її основі вираховується прибуток, що в умовах реальних підприємств дозволяє порівнювати кінцеві результати діяльності з витратами на їх отрамання. Чим вищим є прибуток окремих підприємств та організацій, тим більшим він буде в галузях, регіонах, у цілому по народному господарству.

Ми свідомо пропускаємо всі елементи і складності формуван­ня прибутку як для рівня підприємств, так і для всього народного господарства, щоб це дослідження не втрачало цілеспрямованість.

Характеристики

Список файлов реферата