116419 (692782), страница 12

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 12)

Його метою є формування екологічної культури: школярів, а завданнями. — нагромадження знань про довкілля, виховання таких почуттів, як любов до природи, бажання її берегти і примножувати формування умінь і навичок природоохоронної діяльності, залученні учнів до активної роботи по збереженню і поліпшенню довкілля.

Екологічне виховання неможливе без уміння осмислювати екологічні явища, робити висновки щодо стану природи, виробляти способи розумної взаємодії з нею. Передумовою розвитку екологічного мислення є наявність в учнів екологічних знань, а наслідком - екологічний світогляд. На основі екологічного мислення формується екологічна культура як єдність глибоких знань про навколишнє середовище, відповідального ставлення до природи та уміння вирішувати екологічні проблеми, брати безпосередню участь в природоохоронній діяльності. У процесі екологічного виховання необхідно враховувати такі його аспекти: національний та регіональний підхід до вибору навчального матеріалу екологічного спрямування; гуманістична спрямованість і зростаюча роль екологічних чинників у вирішенні глобальних проблем людства; збереження фізичного і духовного здоров'я людини; розкриття основних екологічних законів та понять, важливості екологічних знань не лише у виробництві, а й у повсякденному житті.

Рівень екологічної вихованості школяра молена визначити на основі здатності його до активної участі у природоохоронній роботі.

38. Фізичне виховання — це процес розвитку фізичної досконалості школяра.

Його метою є зміцнення здоров'я учнів, загартування організму, розвиток фізичних можливостей, рухових умінь і навичок.

Формування фізична досконалої особистості передбачає створення умов для забезпечення повноцінного фізичного розвитку дітей та молоді, турботу про збереження та зміцнення здоров'я школярів, попередження травматизму, розвиток життєво важливих рухових умінь, правильної постави, формування навичок, особистої та громадської гігієни, виховання бажання самостійно займатися фізичною культурою, отримання знань про особливості організму, підтримання і розвиток його потенціальних можливостей.

Зміст фізичного виховання включає в себе наукове обґрунтування фізичного та психічного здоров'я учнів, пропаганду здорового способу життя (виконання фізичних вправ, залучення до рухливих ігор, правильне харчування, дотримання режиму праці та відпочинку, попередження тютюнопаління, алкоголізму, наркоманії), формування і вдосконалення рухових навичок, розвиток фізичних якостей (сили, швидкості, витривалості, гнучкості, спритності).

Критерієм фізичної досконалості є сформованість вищезгаданих рис і властивостей особистості.

Статеве виховання - це процес засвоєння підростаючим поколінням знань про взаємини статей, формування культури поведінки і потреб керуватися у стосунках з особами протилежної статі нормами моралі.

Його мета - формування моральних стосунків між особами протилежних статей, культури, дружби, кохання, інтимних почуттів.

Серед завдань статевого виховання варто виділити такі, як: - формування наукових знань про біологічні і соціальні проблеми розвитку хлопчиків і дівчат; - ознайомлення з анатомо-фізіологічними особливостями статей; - формування взаємоповаги хлопців і дівчат; - виховання відповідальності за свої дії в статевих стосунках; - виховання прагнення до створення сім'ї.

У процесі статевого виховання необхідно зосередити увагу на розгляді таких проблем, як особливості статевого дозрівання дівчат і хлопців, можливі негативні наслідки ранніх статевих стосунків, впорядковувати інформацію, яка приходить із різних джерел, особливо низькопробну. У спілкуванні з школярами треба значну увагу приділяти медичним аспектам статевого виховання: статевій гігієні, профілактиці венеричних захворювань, запобігання ВІЛ - інфекції.

Критерієм статевої вихованості є сформованість поваги до осіб протилежної статі.

Превентивне виховання — це процес роботи з учнями щодо запобігання формуванню у них шкідливих звичок.

Метою його є виховання у школярів негативного ставлення до вживання алкоголю та наркотиків.

Завданнями превентивного (випереджаючого) виховання є:

- формування наукових знань про шкідливий вплив на організм людини, особливо в дитячому та .юнацькому віці, алкоголю, тютюну та наркотичних речовин; - демонстрація переваг здорового способу життя; - виховання відповідальності за збереження свого здоров'я; - збудження прагнення позбутися шкідливих звичок.

Основним критерієм вихованості школяра в даному напрямі буде дотримання ним здорового способу життя.

Реалізація завдань кожного напрямку виховання здійснюється у процесі вивчення навчальних дисциплін, у позакласній та позашкільній виховній роботі, у процесі спільної роботи школи, сім'ї та громадськості шляхом залучення школярів до активної участі у різних видах, діяльності.

Лише комплексний підхід до реалізації змісту ті завдань виховання в єдності навчальної, поааурочної та поз; ішкільної діяльності дітей, в гармонії родинно-шкільних відносин забезпечить ефективність виховного процесу.

40. До методів формування, свідомості особистості належать способи, якими вихователь впливає на свідомість вихованців, тобто на їхній розум і почуття, словом. Застосовуються ці методи: з метою формування у вихованців свідомого ставлення до навколишньої дійсності, до своїх обов'язків, до норм і правил суспільної поведінки. Це такі методи, як розповідь, лекція, роз'яснення, бесіда, дискусія, приклад.

Формування свідомості розпочинається з роз'яснення учням найпростіших понять у галузі етики, естетики, науки, праці, суспільного життя. При роз'ясненні важливим є обґрунтованість, умотивованість, чіткість викладення вихователем сутності понять. У виховній роботі з учнями молодшого і середнього шкільного віку використовується розповідь - опис подій і явищ з метою формування свідомості. Ефективність розповіді залежить від її емоційності, яскравості, здатності вихователя викликати в дитини почуття, враження. У роботі з старшокласниками використовують метод лекції. Лекція містить певне теоретичне узагальнення в галузі моралі, політики, естетики, науки, її мета - формування переконань старшокласників. Різновидом лекційного викладу є повідомлення, досить популярне в шкільній практиці. На відміну від лекції, повідомлення коротше, вузькопланове, компактне.

У процесі виховання дуже важливими є діалогічні метод» спілкування, які. дають можливість почути думку вихованців, допомагають їм вчитися формулювати власні судження, відстоювати, свої позиції. У шкільній практиці бесіда є найпопулярніпшм методом, найдоступнішим для сприйняття вихованцями.

Якщо у процесі обговорення певного питання виникають суперечливі думки, доцільно застосовувати метод дискусії - групове обговорення проблеми а метою досягнення істини шляхом зіставленая різних думок. Якщо бесіду з учнями можна проводити будь-якого віку, то дискусія виникає вже на певному .віковому рівні (у підлітковому віці) і рівні підготовленості її учасників. Дискусія - це словесне змагання. При застосуванні усіх вищеназваних, методів діють психологічні механізми переконування і навіювання.

Слід відрізняти поняття "переконування" від поняття "переконання". Переконання - це результат виховання, система знань, поглядів, почуттів, норм поведінки, а. переконування -спосіб їх формування.

Переконування - це такий спосіб комунікативного впливу вихователя, який виражається у емоційному і глибокому роз'ясненні суті соціальних і духовних відносин, норм і правил поведінки. Переконування - це доведення певного судження, тобто встановлення його істинності за допомогою інших суджень, істинність яких незаперечна, або вже доведена. Технологія переконування включає такі моменти: висунення тези (положення, яке треба довести), підбір аргументів (доказів) для доведення тези (положень, за допомогою яких доводимо), демонстрацію (міркування, в процесі якого відбувається доведення).

На відміну від переконування, що потребує доказовості, навіювання - це спосіб словесного впливу, розрахований на некритичне сприйняття інформації, не передбачає глибокого роз'яснення суті тих чи інших норм. Вихователю важливо оволодіти як прямим, так і непрямим навіюванням. Пряме навіювання характеризується відкритістю мети. Це команда, наказ, навіююча настанова (веління, вказівка,розпорядження, заборона). Непряме навіювання - опосередкований вплив на учня: через опис якогось випадку або через створення спеціальної ситуації. Воно має більш широкий спектр використання і краще сприймається вихованцями. Це може бути натяк, прохання, схвалення, чи засудження колективом.

Здійснюючи переконування і навіювання, вихователю треба пам'ятати, що вони будуть ефективними за таких умов:

- педагогічна доцільність обраних засобів впливу;

- відповідність змісту і форми переконування і навіювання рівню вікового розвитку особистості;

- доступність їх вихованцям;

- врахування індивідуальних особливостей школяра;

- логічність, послідовність, доказовість, опора на конкретні факти;

- переконаність вихователя;

- емоційність, виразність, щирість вихователя, володіння ним основами педагогічної техніки, педагогічним тактом:; - авторитет вихователя, позитивно ставлення до нього учнів;

- уміле поєднання словесного впливу з організацією життя учнів.

41. Методи, спрямовані на організацію діяльності, формування досвіду суспільної поведінки, спілкування можна поділити на дві підгрупи, в залежності від домінуючої мети:

а) методи, які сприяють організації діяльності і спілкування учнів, поліпшують її;

б) методи, які сприяють формуванню способів поведінки, накопиченню і закріпленню досвіду (привчання, вправи, створення виховуючих ситуацій, рольові ігри).

Прогнозування (система перспективних ліній) — спосіб організації діяльності вихованців, який виражається в проектуванні, плануванні, постановці перед учнями яскравих привабливих, цілей, "перспективних ліній", які захоплюють вихованців і викликають у них бажання діяти для реалізації цих цілей. Перспектива є могутнім стимулом життєдіяльності.

Педагогічна вимога - метод впливу, за допомогою якого вихователь стимулює або гальмує дії вихованців. В основі педагогічної вимоги лежить психологічний механізм навіювання. Розрізняють пряму і непряму вимогу. Пряма вимога (команда, наказ, осуд, погроза, настанова) відрізняється імперативністю, однозначністю, конкретністю; висувається рішучим, тоном, відповідно підбирається міміка і жести. Непряма, вимога (порада, натяк, прохання, довір'я, схвалення) краще стимулює дії, ніж пряма, не викликає негативної реакції вихованців. Впливає не стільки зміст вимоги, скільки доброзичлива форма її висунення, Така вимога викликає у дітей переживання, прагнення до поліпшення своєї поведінки. Важливою умовою ефективності даного методу є почуття міри. Навіть при застосуванні жорстких вимог педагог має бути людиною принциповою, але мудрою й чуйною.

Громадська думка - це вимога колективу, яка поєднує в собі оцінку, судження, волю колективу.

Ефективність виховного впливу громадської, думки залежить від педагогічної майстерності вихователя створювати умови для перетворення громадської думки в особисту, а особистої -в громадську, а також, від змісту і культури її функціонування. Для цього слід стимулювати школярів до культурного вираження своєї думки, формувати коректність, дипломатичність у процесі спілкування: коректно висловлювати критичні думки в адресу інших, поважати критику, спрямовану на, свою адресу, захищати свою думку на фоні колективної. Правильно діють ті. вихователі, що менше використовують громадську думку для оцінки негативних вчинків окремих учнів, а більше залучають усіх учнів до колективної творчої діяльності, яка створює можливості для позитивних, вчинків кожному учневі.

Привчання — організація планомірного і регулярного виконання дітьми певних дій з метою перетворення їх у звичні форми, суспільної поведінки (звички). Набуття звички здебільшого починається з оволодіння навичкою. Навичка - це дія, яка виконується при. частковій автоматизації елементів, які складають її. Перехід навички у звичку досягається систематичним повторенням її у певних однакових чи подібних умовах. До основних умов ефективності методу привчання належать: чітка постановка вимоги, демонстрація зразків правильної поведінки, .створення позитивного ставлення до неї, режим: життя і діяльності. Вправи (тренування) - це метод організації життя і діяльності учнів, при якому створюються умови робити вчинки у відповідності до прийнятих у суспільстві норм і правил життя. Вправи, як і привчання, передбачають багаторазове повторення, закріплення і зміцнення цінних способів дій як, стійкої основи суспільної поведінки. Метод вправ часто реалізується через доручення. Важливо, щоб воно було цікавим, посильним, учень має розуміти його необхідність, його виконання має бути проконтрольоване вихователем.

Характеристики

Список файлов ответов (шпаргалок)