33139 (692503), страница 29

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 29)

№ 82. Завещание: понятие, виды, условия

Завещанием является личное распоряжение физического лица на случай своей смерти. Закон предоставляет физическому лицу право назначить наследников путем составления завещания и распределить наследственное имущество, имущественные права и обязанности на свой взгляд. Завещание - распоряжение лица (завещателя) относительно должного ей имущества, имущественных прав и обязанностей на случай своей смерти, составленный в установленном законом порядке. За своей юридической природой завещание есть односторонним правочином. Как правочин он должен отвечать всем требованиям, которые обычно предъявляются к правочинів в соответствии с ГК. Его значение заключается в том, чтобы определить порядок перехода всего имущества, имущественных прав и обязанностей к определенным лицам, который будет существовать после смерти завещателя. Завещатель имеет право за своим усмотрением завещать имущество любым лицам, любым чином определить частицы наследников в наследстве, лишить наследства одного, нескольких или всех наследников за законом, не отмечая причины такого лишения, а также включить в завещание другие распоряжения, предусмотренные правилами ГК о наследовании, упразднить или изменить составленное завещание. Завещание как правочин, непосредственно связанный с лицом завещателя, должен быть здійсне­ний лично им. Осуществление завещания через представителя не допускается. Не допускаєть­ся также составление завещания от имени нескольких лиц, за исключением завещания супругов относительно общего имущества (см. комментарий к ст. 1243 ГК).

№ 83. Изменение и отмена завещания в наследственном праве

Завещатель имеет право в любое время упразднить завещание. Завещатель имеет право в любое время составить новое завещание. Завещание, которое было составлено позже, отменяет предыдущее завещание полностью или в той части, в которой он ему противореччит. Каждое новое завещание отменяет предыдущий и не возобновляет завещания, какой завещатель составил перед ним. Если новое завещание, составленное завещателем, было признано недействительным, действие предыдущего завещания не возобновляется. Завещатель имеет право в любое время внести в завещание изменения. Отмены завещания, внесения в него изменений осуществляются завещателем лично. Отмены завещания, внесения в него изменений осуществляются в порядке, установленном этим Кодексом для удостоверения завещания. Завещатель имеет право в любое время упразднить завещание. Завещатель имеет право в любое время составить новое завещание. Завещание, которое было составлено позже, отменяет предыдущее завещание полностью или в той части, в которой он ему противореччит. Каждое новое завещание отменяет предыдущий и не возобновляет завещания, какой завещатель составил перед ним. Если новое завещание, составленное завещателем, было признано недействительным, действие предыдущего завещания не возобновляется. Завещатель имеет право в любое время внести в завещание изменения. Отмены завещания, внесения в него изменений осуществляются завещателем лично. Отмены завещания, внесения в него изменений осуществляются в порядке, установленном этим Кодексом для удостоверения завещания.

Изменение и отмена завещания - право завещателя, которое может быть осуществлено только им лично. Завещатель вправе изменить или упразднить составленное им завещание в любое время, не отмечая при этом причины его изменения или отмены. Для изменения или отмены завещания не требуется будь-чия согласие, в том числе лиц, назначенных наследниками в отмененном или измененном завещании. Завещание может быть отменено путем составления нового завещания или представлением заявления о его отмене нотариусу, который удостоверил завещание. Изменение завещания возможно составлением нового завещания, в котором завещателем будут отменены или изменены отдельные распоряжения по­переднього завещания.-В любому случаю более позднее завещание отменяет предыдущий повні­стю или в части, в которой он ему противореччит. Порядок составления первого завещания не имеет юридического значения для изменения или скасуван­ня завещания, нотариальное завещание может быть отменено и наоборот. Нотариус, заведующий государственным нотариальным архивом при получении заявления о скасу­вання или изменение завещания, а также при наличии нового завещания, которое отменяет или изменяет раньше составлено завещание, делают об этом отметку на экземпляре завещания, которое сохраняется в государственной нотариальной конторе, частного нотариуса, в государственном нотариальном архиве, и отметку в реестре нотариальных действий и в алфавитной книге учета завещаний.Нотариус, которому в ходе удостоверения завещания станет известно о раньше удостоверено завещание, сообщает о совершенном действии тот орган, где сохраняется раньше удостоверено завещание.Вообще, с целью защиты имущественных прав и интересов граждан и юридических лиц все завещания составлены и удостоверены, измененные или отмененные в установленном законодательством порядке, подлежат обязательной регистрации в Единственном реестре завещаний и наследственных дел в порядке, который установлен Положением о Единственном реестре завещаний и наследственных дел.

№ 84. Право на обязательную часть в наследстве

.Малолетние, несовершеннолетние, совершеннолетние неработоспособные дети наследодателя, неработоспособная вдова (вдовец) и неработоспособные родители наследуют, независимо от содержания завещания, половину частицы, которая принадлежала бы каждому из них в случае наследования за законом (обязательная частица). Размер обязательной частицы в наследстве может быть уменьшен судом с учетом отношений между этими наследниками и наследодателем, а также других обстоятельств, которые имеют существенное значение. К обязательной частице в наследстве засчитывается стоимость вещей обычной домашней обстановки и потребления, стоимость завещательного отказа, установленного в интересах лица, которое имеет право на обязательную частицу, а также стоимость других дел и имущественных прав, которые перешли к ней как к наследнику. Любые ограничения и обременения, установленные в завещании для наследника, которое имеет право на обязательную частицу в наследстве, действительны лишь относительно той части наследства, которое превышает его обязательную частицу.

141. Особистими немайновими правами інтелектуальної власності є

1) право на визнання людини творцем (автором, виконавцем, винахідником тощо) об'єкта права інтелектуальної власності;

2) право перешкоджати будь-якому посяганню на право інтелектуальної власності, здатному завдати шкоди честі чи репутації творця об'єкта права інтелектуальної власності;

3) інші особисті немайнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

2. Особисті немайнові права інтелектуальної власності належать творцеві об'єкта права інтелектуальної власності. У випадках, передбачених законом, особисті немайнові права інтелектуальної власності можуть належати іншим особам.

3. Особисті немайнові права інтелектуальної власності не залежать від майнових прав інтелектуальної власності.

1. Особисті немайнові права інтелектуальної власності не можуть відчужуватися (передаватися) за винятками, встановленими законом.

Аналізуя дану норму права можна зробити висновок, що вона розрізняє два види особистих немайнових прав, що входять до змісту інтелектуальної власності: а) особисті немайнові права, пов'язані з майновими правами; б) особисті немайнові права, не пов'язані з майновими правами. Зокрема, особистим немайновим правом, пов'язаним з правами майновими, є право на визнання людини творцем (автором, виконавцем, винахідником тощо) об'єкта права інтелектуальної власності. У цьому випадку визнання автором породжує для людини всю сукупність майнових прав інтелектуальної власності. Особистими немайновими правами, пов'язаними з майновими правами, є право перешкоджати будь-якому посяганню на право інтелектуальної власності, здатному завдати шкоди честі чи репутації творця об'єкта права інтелектуальної власності, та деякі інші особисті немайнові права. Хоча завдання шкоди честі чи репутації творця об'єкта права інтелектуальної власності тягне виникнення у нього права на відшкодування моральної шкоди, однак це є наслідком правопорушення, а не результатом творчої діяльності.

Характерною рисою особистих немайнових прав інтелектуальної власності є те, що вони належать конкретній особі — саме творцеві об'єкта права інтелектуальної власності. Проте у випадках, передбачених законом, особисті немайнові права інтелектуальної власності можуть належати іншим особам (наприклад, спадкоємці та інші заінтересовані особи мають право перешкоджати будь-якому посяганню на право інтелектуальної власності, здатному завдати шкоди честі чи репутації творця об'єкта права інтелектуальної власності)Особисте немайнове право на визнання творця об'єкта інтелектуальної власності автором породжує для нього всю сукупність майнових прав інтелектуальної власності. Разом із тим, навіть якщо він не реалізує жодне з майнових прав інтелектуальної власності, це не вплине на його право бути автором твору, захищати недоторканність цього твору тощо.

Особисті немайнові права інтелектуальної власності можуть відчужуватися (переходити від автора до іншої особи), лише у виняткових випадках, котрі спеціально встановлені законом. Таке рішення пов'язане з тим, що ці особисті немайнові права належать саме певній особі — автору, творцю об'єкта права інтелектуальної власності. Поміж винятків із загального правила можна назвати перехід у разі смерті автора його права на охорону недоторканності твору до особи, уповноваженої на це автором.

Майновими правами інтелектуальної власності є:

1) право на використання об'єкта права інтелектуальної власності;

2) виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності;

3) виключне право перешкоджати неправомірному використанню об'єкта права інтелектуальної власності, в тому числі забороняти таке використання;

4) інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Майнові права — це суб'єктивні права учасників правовідносин, які пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням майном, а також з тими матеріальними вимогами, які виникають з приводу розподілу цього майна і обміну. Майнові права у правовідносинах інтелектуальної власності можуть бути як абсолютним (виключним) правом творця або інших осіб на об'єкт права інтелектуальної власності, так і мати зобов'язальний характер у правовідносинах, пов'язаних з переданням цих прав від автора до іншої особи.

Загалом майнові права інтелектуальної власності належать до абсолютних прав речового характеру, мають виключний характер. Разом із тим, у процесі їх використання можуть виникати і права зобов'язального характеру (наприклад, при укладенні договору про передання твору автором для використання іншою особою). Хоча майнові права інтелектуальної власності належать до абсолютних прав і підлягають абсолютному захисту, законом можуть бути встановлені винятки та обмеження в майнових правах інтелектуальної власності. Однак такі обмеження та винятки можливі за умови, що вони не створюють істотних перешкод для нормальної реалізації майнових прав інтелектуальної власності та здійснення законних інтересів суб'єктів цих прав.

Майнові права інтелектуальної власності можуть бути вкладом до статутного капіталу юридичної особи, предметом договору застави та інших зобов'язань, а також використовуватися в інших цивільних відносинах.

142. Понятие и виды объектов авторского права

Об'єктами авторського права є твори у різноманітних галузях людської діяльності. Це можуть бути твори у галузі науки, літератури, мистецтва. Твір — це результат творчої праці, комплекс ідей, образів, поглядів. Проте правова охорона надається не будь-якому твору, а лише тому, який має встановлені законом ознаки. Відносини з приводу правової охорони об'єктів авторського права регулюються Законом України "Про авторське право і суміжні права" в редакції Закону України від 11 липня 2001 р.

Об'єктом авторського права може бути лише твір, який є результатом творчої діяльності. Не визнається об'єктом авторського права творення, яке не є результатом творчої праці, наприклад, будь-яка технічна робота — передрук на друкарській машинці, набір на комп'ютері чужого твору чи його літературна обробка та інше.

Також твір повинен бути виражений у будь-якій об'єктивній формі. Не визнається об'єктом авторського права задум творця, який склався в його свідомості в закінчену форму чи образ. Головне, щоб він був виражений в об'єктивній формі.Твір визнається об'єктом правової охорони незалежно від призначення, художнього рівня, цінності або достоїнства, незалежно від його змісту, жанру, обсягу, мети (реклама, пропаганда, освіта, інформація, розваги тощо). Не впливає на це спосіб чи форма його вираження. Ця форма може бути найрізноманітнішою — усною чи письмовою — рукопис, ноти, креслення, схеми, запис на магнітну плівку, фотографії та інше. Не має значення завершено чи не завершено твір, опубліковано (оприлюднено) твір чи ні. Частина твору, яка може використовуватися самостійно, у тому числі й оригінальна назва твору, розглядається як твір і підлягає правовій охороні відповідно до цієї статті. Також авторське право поширюється на комп'ютерні програми, котри є особливим та порівняно новим для нашого законодавства об'єктом авторського права. Одним з об'єктів авторського права є компіляція (база) даних. Компіляція даних (база даних) — сукупність творів, даних або будь-якої іншої незалежної інформації у довільній формі. Творчий характер цього об'єкта проявляється в особливому, оригінальному підборі і організації даних, незалежно від того, чи є ці дані об'єктом авторського права, однак правова охорона бази даних не поширюється на самі дані, втілені в цю базу.

Таким чином, об'єктами авторського права є:

1) літературні та художні твори, зокрема: романи, поеми, статті та інші письмові твори; лекції, промови, проповіді та інші усні твори; драматичні, музично-драматичні твори, пантоміми, хореографічні, інші сценічні твори; музичні твори (з текстом або без тексту); аудіовізуальні твори; твори живопису, архітектури, скульптури та графіки; фотографічні твори; твори ужиткового мистецтва; ілюстрації, карти, плани, ескізи і пластичні твори, що стосуються географії, топографії, архітектури або науки; переклади, адаптації, аранжування та інші переробки літературних або художніх творів; збірники творів, якщо вони за добором або упорядкуванням їх складових частин є результатом інтелектуальної діяльності;

2) комп'ютерні програми;

Характеристики

Список файлов ответов (шпаргалок)