33139 (692503), страница 23
Текст из файла (страница 23)
Договором транспортного экспедирования может быть установлена обязанность экспедитора организовать перевозку груза транспортом и по маршруту, выбранному экспедитором или клиентом, обязательство экспедитора заключить от своего имени или от лица клиента договор перевозки груза, обеспечить отправку и получение груза, а также другие обязательства, связанные с перевозкой.
Договором транспортного экспедирования может быть предусмотрено предоставление дополнительных услуг, необходимых для доставки груза (проверка количества и состояния груза, его загрузка и разгрузка, уплата таможенной пошлины, сборов и затрат, возложенных на клиента, сохранение груза до его получения в пункте назначения, получение необходимых для экспорта и импорта документов, выполнение таможенных формальностей и т.п.).
Условия договора транспортного экспедирования определяются по договоренности сторон, если другое не установлено законом, другими нормативно-правовыми актами.
Договор транспортного экспедирования составляется в письменной форме.
Клиент должен выдать экспедитору доверенность, если она необходима для выполнения его обязанностей.
Договор транспортного экспедирования считается возмездным.
Размер платы экспедитору устанавливается договором транспортного экспедирования, если другое не установлено законом. Если размер платы не установлен, клиент должен выплатить экспедитору разумную плату.
Клиент или экспедитор имеет право отказаться от договора транспортного экспедирования, предупредив об этом другую сторону в разумный срок. Сторона, которая заявила о таком отказе, обязана возместить второй стороне убытки, причиненные ей в связи с разрывом договора.
127. Договор хранения
По договору хранения одна сторона хранитель обязуется хранить вещь, переданную ей другой стороной поклажедателем и возвратить эту вещь в сохранности. Договор хранения может быть как реальным, так и консенсуальным (последний заключается только с профессиональными хранителями), возмездным или безвозмездным, но всегда это двустороннеобязывающий договор.
Предметом договора являются услуги, оказываемые хранителем по хранению имущества поклажедателя. Объектом договора хранения являются вещи и ценные бумаги. Договор хранения может заключаться как на определенный срок, так и без указания срока. Сторонами договора хранения - хранителем и поклажедателем могут быть граждане, так и юридические лица, среди хранителей особое место принадлежит профессиональным хранителям, к числу которых относятся коммерческие либо некоммерческие организации, осуществляющие хранение в качестве одной из целей своей профессиональной деятельности. Договор с ними - публичный.
К договору хранения применяются общие правила, регулирующие форму сделок, однако есть и специфические особенности, так, консенсуальные договоры хранения независимо от состава их участников и стоимости вещей, передаваемых на хранение, должны быть заключены в письменной форме. При этом простая письменная форма считается соблюденной, если принятие вещи на хранение удостоверено хранителем выдачей поклажедателю: сохранной расписки, квитанции, свидетельства или иного документа, подписанного хранителем; номерного жетона (номера), иного знака, удостоверяющего прием вещей на
хранение, если такая форма подтверждения приема вещей на хранение предусмотрена законом или иным правовым актом либо обычно для данного вида хранения.
Последствие несоблюдения письменной формы состоит в том, что стороны лишаются права ссылаться на свидетельские показания (за исключением случаев,когда передача вещей на хранение происходила при чрезвычайных обстоятельствах или когда спор идет о тождестве вещей, принятых на хранение и
возвращенных хранителем).
Основная обязанность хранителя по договору состоит в том, чтобы обеспечить сохранность принятой на хранение вещи. В договоре могут быть предусмотрены конкретные меры, направленные на достижение этой цели. При отсутствии в договоре соответствующих условий хранитель должен принять меры, соответствующие обычаям делового оборота или существу обязательства. Основная обязанность поклажедателя заключается в том, чтобы выплатить предусмотренное договором вознаграждение. Кроме того, по истечении обусловленного срока хранения или срока, предоставленного хранителем для
обратного получения вещи, сданной на хранение, срок которого определен моментом востребования, поклажедатель обязан незамедлительно забрать сданную на хранение вещь
128. Специальные виды договора хранения
1) зберігання речі у ломбарді. По договору хранения в ломбарде поклажедателем выступает только гражданин, хранителем - ломбард. Это публичный договор, то есть должен заключаться с любым и каждым на одинаковых условиях Заключение договора хранения в ломбарде удостоверяетсявыдачей ломбардом поклажедателю именной сохранной квитанции. Вещь, сдаваемая на хранение в ломбард, подлежит оценке по соглашению сторон в соответствии с ценами на вещи такого рода и качества, обычно устанавливаемыми в торговле в момент и в месте их принятия на хранение.
Ломбард обязан страховать в пользу поклажедателя за свой счет принятые на хранение вещи в полной сумме их оценки. Ломбард обязан хранить невостребованную поклажедателем в обусловленный срок вещь в течение 3месяцев с взиманием за это платы, предусмотренной договором хранения. По истечении этого срока невостребованная вещь может быть продана ломбардом в порядке, установленном для реализации заложенного имущества. Из суммы, вырученной от продажи невостребованной вещи, погашаются плата за ее хранение и иные причитающиеся ломбарду платежи. Остаток суммы возвращается ломбардом поклажедателю.
2) зберігання цінностей у банку — банк може прийняти на зберігання документи, цінні папери, дорогоцінні метали, каміння, інші коштовності та цінності. Банк може бути уповноважений поклажодавцем на вчинення правочинів з цінними паперами, прийнятими на зберігання. Укладення договору зберігання цінностей у банку засвідчується видачею банком поклажодавцеві іменного документа, пред'явлення якого є підставою для повернення цінностей поклажодавцеві. Банк може передати поклажодавцеві індивідуальний банківський сейф (його частину або спеціальне приміщення) для зберігання у ньому цінностей та роботи з ними;
3) зберігання речей у камерах схову організацій, підприємств транспорту — камери схову загального користування, що перебувають у віданні цих організацій та підприємств, зобов'язані приймати на зберігання речі пасажирів та інших осіб незалежно від наявності у них проїзних документів. Збитки, завдані поклажодавцеві внаслідок втрати, нестачі або пошкодження речі, зданої до камери схову, відшкодовуються протягом доби з моменту пред'явлення вимоги про їх відшкодування у розмірі суми оцінки речі, здійсненої при переданні її на зберігання;
4) зберігання речей у гардеробі організації — якщо річ здана у гардероб організації, зберігачем є остання. Вона незалежно від того: здійснюється зберігання за плату чи безоплатно, зобов'язана вжити усіх необхідних заходів до забезпечення схоронності речі. Ці положення застосовуються у разі зберігання верхнього одягу, головних уборів у місцях, спеціально відведених для цього, у закладах охорони здоров'я та інших закладах;
5) зберігання речей у готелі — готель відповідає за схоронність речей, внесених до готелю особою, яка проживає у ньому. Річ вважається такою, що внесена до готелю, якщо вона передана працівникам останнього або знаходиться у відведеному для особи приміщенні. Готель відповідає за втрату грошей, інших цінностей (цінних паперів, коштовностей) лише за умови, що вони були окремо передані готелю на зберігання. Ці положення застосовуються до зберігання речей фізичних осіб у гуртожитках, мотелях, будинках відпочинку, пансіонатах, санаторіях та інших організаціях, у приміщеннях яких особа тимчасово проживає;
6) зберігання речей, що є предметом спору — дві або більше осіб, між якими виник спір про право на річ, можуть її передати третій особі, яка бере на себе обов'язок після вирішення спору повернути річ особі, визначеній за рішенням суду або за погодженням усіх осіб, між якими є спір;
7) зберігання автотранспортних засобів — за договором зберігання автотранспортних засобів у боксах та гаражах, на спеціальних стоянках зберігач зобов'язується не допускати проникнення у них сторонніх осіб і видати транспортний засіб за першою вимогою поклажодавця. Договір зберігання транспортного засобу поширюється також на відносини між гаражно-будівельним чи гаражним кооперативом та їх членами, якщо інше не встановлено законом або статутом кооперативу. Прийняття автотранспортного засобу на зберігання посвідчується квитанцією (номером, жетоном);
8) договір охорони — за договором охорони охоронець, який є суб'єктом підприємницької діяльності, зобов'язується забезпечити недоторканність особи чи майна, які охороняються. Володілець такого майна або особа, яку охороняють, зобов'язані виконувати передбачені договором правила особистої та майнової безпеки і щомісячно сплачувати охоронцю встановлену плату.
129. Договір страхування
Законодавство визначає страхування - як вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (ст. 1 Закону України "Про страхування"). Відносини страхування виникають на підставі укладення учасниками таких відносин договору страхування, визначення якого надається у ЦК. Договір страхування є реальним, оплатним та двостороннім.
Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані з:
1) життям, здоров'ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування);
2) володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування);
3) відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).
Договір страхування укладається в письмовій формі. У разі недодержання письмової форми договору страхування такий договір є нікчемним. Договір страхування може укладатись шляхом видачі страховиком страхувальникові страхового свідоцтва (поліса, сертифіката).
Істотними умовами договору страхування є предмет договору страхування, страховий випадок, розмір грошової суми, в межах якої страховик зобов'язаний провести виплату у разі настання страхового випадку (страхова сума), розмір страхового платежу і строки його сплати, строк договору та інші умови, визначені актами цивільного законодавства.
Страховиком є юридична особа, яка спеціально створена для здійснення страхової діяльності та одержала у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності. Страхувальником може бути фізична або юридична особа.
Страховик зобов'язаний:
1) ознайомити страхувальника з умовами та правилами страхування;
2) протягом двох робочих днів, як тільки стане відомо про настання страхового випадку, вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасного здійснення страхової виплати страхувальникові;
3) у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.
4) відшкодувати витрати, понесені страхувальником у разі настання страхового випадку з метою запобігання або зменшення збитків, якщо це встановлено договором;
5) за заявою страхувальника, у разі здійснення страховиком заходів, що зменшили страховий ризик, або у разі збільшення вартості майна, переукласти з ним договір страхування;
6) не розголошувати відомостей про страхувальника та його майнове становище, крім випадків, встановлених законом.
Страхувальник зобов'язаний:
1) своєчасно вносити страхові платежі (внески, премії) у розмірі, встановленому договором;
2) при укладенні договору страхування надати страховикові інформацію про всі відомі йому обставини, що мають істотне значення для оцінки страхового ризику, і надалі інформувати його про будь-які зміни страхового ризику;
3) при укладенні договору страхування повідомити страховика про інші договори страхування, укладені щодо об'єкта, який страхується.
4) вживати заходів щодо запобігання збиткам, завданим настанням страхового випадку, та їх зменшення;
5) повідомити страховика про настання страхового випадку у строк, встановлений договором.
130. Договір доручення.
1 сторона (повірений) зобов’язується виконати від імені і за рахунок іншої сторони (довірителя) певні юридично значимі дії. Сторони можуть бути як фізичними так і юридичними особами. Предметом є юридичні дії повіреного. Права та обов’язки, що виникають внаслідок юридичних дій повіреного – це права і обов’язки довірителя.
Консенсуальний, двосторонній, безоплатний або оплатний (якщо передбачено договором або встановлено правилами).
Форма договору не обумовлена, значить загальні правила.
Повірений зобов’язаний виконати дане йому доручення у відповідності з вказівками довірителя. Повірений має право відхилитись від вказівок довірителя, якщо по обставинам справи це необхідно в інтересах довірителя і повірений не міг попередньо запитати довірителя або не отримав своєчасно відповіді. В цьому випадку повірений зобов’язаний повідомити довірителя про хід виконання доручення. Повірений зобов’язаний виконати дане йому доручення особисто. Він має право передати виконання доручення іншій особі тільки у випадках коли він уповноважений на те договором або примушений в силу обставин з метою охорони інтересів довірителя. В цьому випадку повірений відповідає лише за вибір заступника. Довіритель має право в будь-який час відмовитись від заступника, обраного повіреним.
Повірений зобов’язаний: 1) повідомити довірителя за його вимогою про хід виконання доручення; 2) після виконання доручення надати довірителю звіт з додаванням відповідних документів, якщо це потребує характер доручення; 3) передати довірителю усе отримане за дорученням.
Довіритель зобов’язаний усе це прийняти. Крім цього, якщо інше не передбачене договором) довіритель зобов’язаний: 1) забезпечити повіреного засобами, необхідними для виконання доручення; 2) відшкодувати повіреному фактичні витрати, які були необхідні для виконання доручення; 3)після виконання доручення сплатити повіреному винагороду, якщо така передбачена договором.