32273 (692484), страница 27

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 27)

114. Развитие законодательства о специальных экономических зонах

Терминология "свободных экономических зон” (СЭЗ) получила широкое распространение в мировой практике в течение последней четверти столетия. В современном виде они возникли в начале 70-х годов в странах юго-восточного азиатского региона. Вскоре эти страны приобрели название “азиатских тигров” благодаря их экономическому прыжку за счет достижения наиболее высоких в мире темпов развития их хозяйств.

Еще 1 января 1970 года, одна из первых в мире, Южная Корея приняла закон об учреждении свободной экономической зоны. С целью привлечения иностранных инвестиций, стимулирования увеличения экспорта, роста занятости, усовершенствования промышленных технологий и, в конечном итоге, ускорения экономического развития страны, этим законом была создана СЭЗ в прибрежных районах Южной Кореи, которая стала одним из лидеров “азиатского чуда”, несколько потускневшего на фоне мирового финансового кризиса последних лет.

Украина имеет весомые предпосылки создания СЭЗ. Если взять хотя бы тот же Крым, то не на севере, где создана СЭЭЗ “Сиваш”, а именно на его юге, то есть на Черноморском побережье Крыма, существуют идеальные условия для создания СЭЗ рекреационного, а иногда и комплексного характера. Уже с начала 1993 г., то есть шесть лет проводится работа по созданию СЭЗ “Севастополь”.

Еще 25 февраля 1993 г. своим распоряжением президент Украины поручил Кабинету Министров к 1 апреля того же года подготовить и представить на рассмотрение Верховного Совета проект Закона Украины “О статусе специальной экономической зоны города Севастополя”. В начале 1994 г. экспертами фирмы “Мейтленд” (Англия и Люксембург) была проведена дополнительная оценка возможности создания СЭЗ “Севастополь” на основе изучения ТЭО ее проекта, разработанного рабочей группой горсовета и местной администрации, и непосредственного осмотра включенных в проект объектов. Было дано положительное заключение о целесообразности реализации проекта. А в соответствующем протоколе рекомендовалось проведение углубленной международной экспертизы для создания международного консорциума с подключением экспертов других “стран ЕС и авторитетных международных органов уровня ООН, ЕБРР и других”.

В марте 1995 г. Президиум Верховного Совета Украины дал положительный ответ на вопрос о создании СЭЗ “Севастополь” и принял постановление о внесении соответствующих предложений на рассмотрение президента. Летом того же года вышло распоряжение уже нового Президента Украины, в котором наряду с подготовкой проекта Комплексной программы стабилизации социально-экономического состояния города Севастополя рассматривались вопросы проведения экономического эксперимента по созданию зоны свободного предпринимательства на его территории.

С 1 января 2004 года вступает в силу Хозяйственный Кодекс Украины, который в 8 разделе, в главе 39 закрепил особенности создания и действия СЭЗ на территории Украины.

116. Понятие ответственности в хозяйственном праве

Ответственность в хозяйственном праве - это комплексный правовой институт, который имеет свой особый предмет регулирования - хозяйственные правонарушения.

Хозяйственное правонарушение - это противоправное действие или бездеятельность субъекта хозяйственных отношений, которое не отвечает требованиям норм хозяйственного права, не согласовывает с юридическими обязанностями указанного субъекта, поднимает субъективные права другого участника отношений или третьих лиц.

Совершение субъектом хозяйственных отношений правонарушения тянет за собой применение к правонарушителю предусмотренной или санкционированной нормами хозяйственного законодательства ответственности. Такой вид ответственности в теории хозяйственного права определяется как хозяйственно-правовая ответственность.

Відповідальністю є застосування до правопорушника встановлених законом або договором санкцій, внаслідок чого він зазнає майнових втрат.

В функциональном отношении хозяйственно-правовая ответственность призвана стимулировать надлежащее выполнение хозяйственных и других обязательств. Итак, ее главной целью являются обеспечения правопорядка в сфере экономики (в хозяйственных отношениях).

117. Субъекты ответственности в хозяйственном праве

Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушни¬ків господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Кодексом, іншими законами та договором.

За логікою законодавця, суб'єкт господарювання як учасник відносин у сфері господарювання (юридичні та фізичні особи — суб'єкти підприємницької діяльності) має особливий правовий статус тому, що він безпосередньо здійснює господарську діяльність. Усім іншим учасникам така ознака не притаманна, хоча їх дії мають той чи інший конкретний зв'язок саме з цією діяльністю. Наприклад, органи державної влади та органи місцевого самоврядування не визнаються суб'єктами господарювання (ч. 1 ст. 8 Кодексу). Однак вони можуть впливати на здійснення господарської діяльності, якщо наділені відповідною господарською компетенцією.

У сфері господарювання фізичні особи — суб'єкти підприємницької діяльності, посадові (службові) особи суб'єктів підприємницької діяльності — юридичних осіб, а також органів державної влади та управління, крім господарсько-правової відповідальності за певні правопорушення можуть притягатися до адміністративної та кримінальної (а працівники цих осіб незалежно від наявності у них статусу посадової (службової) особи — до дисциплінарної та матеріальної) відповідальності.

118. Хозяйственно-правовой ответственности присущий особые признаки

С точки зрения формы эта ответственность есть юридической, т.е. представляет собой действие (влияние) кредитора (потерпевшего) на правонарушителя непосредственно или с помощью хоз суда (суда, третейского суда). Юридическая природа такой ответственности состоит в отрицательной оценке поведения правонарушителя со стороны государства и в прямом требовании или санкции закона применить к нему мероприятия материального влияния в виде возмещения убытков, уплаты неустойки, штрафа, пени и т.п.. Общим принципом этой ответственности есть государственная обеспеченность относительно применения предусмотренных договором или законом имущественных санкций. Государство гарантирует применение их благодаря системе специальных и общих правозащитных государственных органов, функцией которых является применения имущественных санкций.

Относительно содержания хозяйственно-правовая ответственность вообще есть материальной и применяется в форме определенной системы имущественных (экономических) санкций, предусмотренных или разрешенных нормами хозяйственного законодательства. Хозяйствующие субъекты как организации могут нести лишь материальные расходы как ответственность (принудительные выплаты, неполучение надлежащих сумм, уменьшение имущества вследствие возмещения убытков и т.ін.). Закон Украины "О предприятиях в Украине" закрепляет принцип полной материальной ответственности хозяйствующих субъектов вплоть до банкротства. Статья 24 указанного Закона предусматривает, что "предприятие несет полную ответственность за соблюдение кредитных договоров и расчетной дисциплины. Предприятие, которое не выполняет своих обязательств по расчетам, может быть объявлено судом банкротом в порядке, установленном Законом Украины "О восстановлении платежеспособности должника или признание его банкротом". Таким образом, высочайшей экономической санкцией согласно законодательству можно считать процессуальное (арбитражное) объявление хозяйствующего субъекта-должника банкротом.

Хозяйственно-правовая ответственность применяется лишь в случае правонарушения, т.е. на таком юридическом основании, как объективные противоправные действия или бездеятельность правонарушителя, и вообще базируется на презумпции его вины.

В функциональном отношении хозяйственно-правовая ответственность призвана стимулировать надлежащее выполнение хозяйственных и других обязательств. Итак, ее главной целью являются обеспечения правопорядка в сфере экономики (в хозяйственных отношениях).

119. Соотношение экономической и правовой ответственности в хозяйственном праве

Господарсько-правові санкції за своєю сутністю є переважно економічно-юридичними. Термін «економічні санкції» означає, що за змістом господарсько-правова відповідальність є економічною. Це — негативний економічний вплив на правопорушника з метою стимулювання виконання ним зобов'язання.

Залежно від економічного та правового результату, на який вони спрямовані, законодавство розрізняє такі види господарських санкцій:

а) відшкодування збитків, що має на меті поновлення порушеної матеріальної сфери потерпілого від господарського правопорушення.

б) стягнення штрафних санкцій, що є своєрідним покаранням за допущене правопорушення.

в) оперативно-господарські санкції, що виконують запобіжну функцію і мають на меті припинення порушення виконання господарських обов'язків та недопущення або мінімізацію їх негативних наслідків.

• вилучення прибутку (доходу);

• адміністративно-господарський штраф;

• стягнення зборів (обов'язкових платежів);

а також виключно правова відповідальність…

• зупинення операцій за рахунками суб'єктів господарювання;

• застосування антидемпінгових заходів;

• припинення експортно-імпортних операцій;

• застосування індивідуального режиму ліцензування;

• зупинення дії ліцензії (патенту) на здійснення суб'єктом господарювання певних видів господарської діяльності;

• анулювання ліцензії (патенту) на здійснення суб'єктом господарювання окремих ви¬дів господарської діяльності;

• обмеження або зупинення діяльності суб'єкта господарювання;

• скасування державної реєстрації та ліквідація суб'єкта господарювання

120. Понятие санкций по хозяйственному праву

Правовим засобом відповідальності (формою реалізації відповідальності і одночасно мірою відповідальності) у сфері господарювання є господарські санкції.

Господарські санкції — це заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, врезультаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.

Відповідальністю є застосування до правопорушника встановлених законом або договором санкцій, внаслідок чого він зазнає майнових втрат. Отже, поняття господарсько-правової відповідальності включає і майнові наслідки застосування санкцій. У свою чергу, господарсько-правова санкція становить собою визначену безпосередньо законом або договоромміру (масштаб, величину) відповідальності правопорушника. Це гранична величина майново-примусового впливу на правопорушника, який може застосувати до нього кредитор абовідповідний орган (господарський суд, уповноважений державний орган тощо).

Господарсько-правові санкції за своєю сутністю є переважно економічно-юридичними. Термін «економічні санкції» означає, що за змістом господарсько-правова відповідальність є економічною. Це — негативний економічний вплив на правопорушника з метою стимулювання виконання ним зобов'язання.

Термін «майнові санкції» є юридичним еквівалентом вищенаведеного терміна і означає, що за формою господарсько-правова відповідальність є юридичною відповідальністю. Ця відповідальність застосовується лише у правовій формі, якою є передбачені законом або договором майнові (економічні за змістом) санкції.

121. Виды санкций по хозяйственному праву

Залежно від економічного та правового результату, на який вони спрямовані, законодавство розрізняє такі види господарських санкцій:

а) відшкодування збитків, що має на меті поновлення порушеної матеріальної сфери потерпілого від господарського правопорушення.

Традиційно для українського законодавства збитки включають реальну шкоду, тобто понесені потерпілим витрати, втрату або пошкодження майна та неотриманий прибуток. Проте Господарський кодекс, на відміну від Цивільного (ч. 2 ст. 22), не передбачає можливості стягнення витрат, які мають бути понесені потерпілим. Неотриманий прибуток визначається як доходи, котрі міг би отримати потерпілий за звичайних умов, якщо його право не було б порушено;

б) стягнення штрафних санкцій, що є своєрідним покаранням за допущене правопорушення.

Розмір штрафних санкцій визначається у твердій сумі або у відсотках до вартості продукції, робіт, послуг і передбачається, переважно, договором. Разом з тим спеціальне законодавство, що регулює окремі види зобов'язань, може імперативно встановлювати розмір штрафів за певні порушення. Так, наприклад, транспортними статутами передбачені розміри штрафів за прострочення доставки вантажів, які не можуть бути змінені за згодою сторін. Штраф, на відміну від пені, нараховується та стягується одноразово;

в) оперативно-господарські санкції, що виконують запобіжну функцію і мають на меті припинення порушення виконання господарських обов'язків та недопущення або мінімізацію їх негативних наслідків.

Характеристики

Список файлов ответов (шпаргалок)