32273 (692484), страница 23

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 23)

92. Финансовая деятельность субьектов хозяйствавания

Фінанси суб'єктів господарювання - це самостійна ланка національної фінансово-кредитної системи, що характеризується індивідуальним кругообігом коштів. Фінанси суб'єктів господарювання забезпечують покриття витрат виробництва продукції (робіт, послуг) і одержання суб'єктами господарювання прибутку. Частина 2 ст. 333 визначає елементи фінансової діяльності суб'єктів господарювання, що включає: а) грошове та інше фінансове посередництво, б) страхування, в) допоміжну діяльність у сфері фінансів і страхування.

Значна частина цих елементів (видів) фінансової діяльності суб'єктів господарювання є фінансовими послугами - операціями з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів. Одним із видів фінансової діяльності є фінансове посередництво — діяльність, пов'язана з отриманням та перерозподілом фінансових коштів, крім випадків, передбачених законодавством.

Фінансове посередництво здійснюється установами банків та іншими фінансово-кредитними організаціями. У чинному законодавстві щодо цих суб'єктів господарювання вживається термін «фінансова установа». Під фінансовою установою розуміється юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг та яка внесена до відповідного реєстру в порядку, встановленому законом. До фінансових установ належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг (ст. 1 Закону «Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг»). Страхування у сфері господарювання як вид фінансової діяльності - це діяльність, спрямована на покриття довгострокових та короткострокових ризиків суб'єктів господарювання з використанням заощаджень через кредитно-фінансову систему або без такого використання. Більш повне визначення поняття страхування наведене в частині 1 статті 352 ГК: страхування - це діяльність спеціально уповноважених державних організацій та суб'єктів господарювання (страховиків), пов'язана з наданням страхових послуг юридичним особам або громадянам (страхувальникам) щодо захисту їх майнових інтересів у разі настання визначених законом чи договором страхування подій (страхових випадків) за рахунок грошових фондів, які формуються шляхом сплати страхувальниками страхових платежів (див. коментар до ст. 352 ГК).

Види:

а) недержавне управління фінансовими ринками здійснюється об'єднаннями фінансових установ. Останні мають право на добровільних засадах об'єднувати свою діяльність, якщо це не суперечить антимонопольному законодавству України та вимогам законів з питань регулювання окремих ринків фінансових послуг. Правовий статус, види, порядок створення, правовий режим функціонування та припинення діяльності об'єднань визначається згідно з законами України. Об'єднання фінансових установ набуває статусу саморегулюючої організації після внесення запису про неї до відповідного реєстру, який ведеться державними органами з питань регулювання діяльності фінансових установ та ринків фінансових послуг у межах їх компетенції (ст. 16 Закону «Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг»).

Компетенція окремих видів об'єднань фінансових установ визначається, зокрема, статтею 18 Закону України «Про аудиторську діяльність» [60], статтею 13 Закону України «Про страхування» [459], статтею 17 Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» [100], статтею 13 Закону України «Про банки і банківську діяльність» [61];

б) біржові операції з фондовими цінностями здійснюються на фондовій біржі - організації, яка створюється без мети отримання прибутку та займається виключно організацією укладення угод купівлі-продажу цінних паперів та їх похідних (див. коментар до ст. 360 ГК);

в) інші види діяльності - посередництво у кредитуванні, фінансові консультації, діяльність, пов'язана з іноземною валютою, страхуванням вантажів, оцінювання страхового ризику та збитків тощо - здійснюються компетентними суб'єктами господарювання відповідно до законодавства.

93. Понятие кредита и кредитных правоотношений

Відповідно до частини 1 ст. 347 ГКУ, статті 49 Закону «Про банки і банківську діяльність» та Положення про кредитування суб'єкти господарської діяльності можуть використовувати такі форми кредиту: банківський, комерційний, лізинговий, іпотечний, бланковий, консорціумний.

Банківський кредит надається суб'єктам кредитування всіх форм власності у тимчасове користування на умовах, передбачених кредитним договором.

Комерційний кредит — це товарна форма кредиту. Учасники кредитних відносин при комерційному кредиті регулюють свої стосунки і можуть використовувати платіжні засоби у вигляді векселів.

Погашення комерційного кредиту може здійснюватися шляхом:

оплати боржником за векселем;

передачі векселя відповідно до чинного законодавства іншій юридичній особі (крім банків та інших кредитних установ);

переоформлення комерційного кредиту на банківський.

Лізинговий кредит - це відносини між суб'єктами лізингу, які виникають у разі оренди майна і супроводжуються укладенням лізингової угоди.

Іпотечний кредит - це особливий вид відносин з приводу надання кредитів під заставу нерухомого майна.

Консорціумний кредит- це форма кредиту, що надається банківським консорціумом шляхом:

а) акумулювання кредитних ресурсів у визначеному банку з подальшим наданням кредиту позичальникам;

б) гарантування загальної суми кредиту провідним банком або групою банків;

в) зміни гарантованих банками-учасниками квот кредитних ресурсів за рахунок залучення інших банків для участі в консорціумній операції.

2. Кредити, які надаються банками, поділяються: за строками користування на:

а) короткострокові - до одного року. Можуть надаватися банками у разі тимчасових фінансових труднощів, що виникають у зв'язку з витратами виробництва та обігу, не забезпечених надходженням коштів у відповідному періоді;

б) середньострокові - до 3 років. Можуть надаватися на оплату обладнання, поточні витрати, на фінансування капітальних вкладень;

в) довгострокові - понад 3 роки. Можуть надаватися для формування основних фондів. Об'єктами кредитування можуть бути капітальні витрати на реконструкцію, модернізацію та розширення вже діючих основних фондів, на нове будівництво, на приватизацію та ін.;

за забезпеченням на:

а) забезпечені заставою (майном, майновими правами, цінними паперами);

б) гарантовані (банками, іншими фінансовими установами);

в) з іншим забезпеченням (порука, свідоцтво страхової організації);

г) незабезпечені (бланкові);

за ступенем ризику на:

а) стандартні кредити;

б) кредити з підвищеним ризиком; за методами надання на:

а) кредити, що надаються у разовому порядку;

б) кредити, що надаються відповідно до кредитної лінії. Під кредитною лінією розуміється згода банку-кредитора надати кредит у майбутньому в розмірах, які не перевищують заздалегідь обумовлені розміри за певний відрізок часу без проведення додаткових спеціальних переговорів;

в) гарантійні (із заздалегідь обумовленою датою надання, за потребою, із стягненням комісії за зобов'язання);

за строками погашення на:

а) кредити, що погашаються водночас;

б) кредити, що погашаються у розстрочку;

в) кредити, що погашаються достроково (на вимогу кредитора або за заявою позичальника);

г) кредити, що погашаються з регресією платежів;

д) кредити, що погашаються після обумовленого періоду (місяця, кварталу).

94. Банковская система Украины и ее правовое регулирование

Банковская система – совокупность разных видов банков и банковских институтов, с помощью которых осуществляется мобилизация средств и предоставляются клиентуре различные услуги по приему вкладов и предоставлению кредитов

Условия банковской системы:

1. В стране должно быть достаточное количество банков и кредитных учреждений.

2. Должен функционировать Центральный Банк.

3. Вместе с Центральным Банком должны действовать различные коммерческие банки.

4. В стране действуют банки и кредитные учреждения, которые способствую накоплению капитала.

5. Банковская система Украины является двухуровневой.

Банковская система Украины состоит из НБУ (центральный банк государства, основной функцией которого является обеспечение стабильности денежной единицы Украины), государственных банков, созданных по решению КМУ на основе государственной собственности, негосударственных банков, созданных субъектами хозяйствования.

Банки – это финансовые учреждения, функциями которых является привлечение во вклады денежных средств граждан и юр.лиц и размещение указанных средств от своего имени на собственный риск, открытие и ведение банковских счетов граждан и юр.лиц.

Они являются юр.лицами, могут функционировать как универсальные или специальные – сберегательные, ипотечные, расчетные и т.д.

Должностным лицам запрещается участие в органах управления банков, если иное не предусмотрено законом.

Банковская деятельность регулируется:

1. Конституцией Украины ст.ст. 99, 100

2. З У «О НБУ», от 20.05.1991 г.

3. ЗУ «О банках и банковской деятельности»

4. Постановление ВРУ «Об упорядочивании оплаты коммерческими банками за осуществление платежей» от 24.12.1993 г.

5. Постановление ВРУ «О нормативах оборота платежных документов в Украине» от 25.06.1993 г.

6. Указ Президента Украины «О кредитных обществах» от 22.06.1999 г.

7. Нормативные акты министерств, гос. комитетов и НБУ и т.д.

Роль банковской системы в регулировании экономических отношений государства раскрывается в ее главных направлениях:

- Осуществление контроля за динамикой денежной массы;

- Закрепление финансовой стабилизации и укреплением покупательской способности национальной денежной единицы через дальнейшее сдерживание темпов инфляции;

• Осуществление контроля за динамикой денежной массы;

• Обеспечение покупательской способности национальной валюты;

• Поддержка (краткосрочной) ликвидности коммерческих банков НБУ;

• Стимулирование процесса увеличения вкладов населения в банковскую систему путем повышения гарантии их возвращения;

• Увеличение кредитной активности коммерческих банков;

• Покрытие дефицита государственного бюджета за счет неэмиссионных источников финансирования;

• Повышение внешней и внутренней стабильности гривны;

• Текущее регулирование системы валютных ограничений и экономических нормативов;

• Обеспечение нормального функционирования национальной валютной системы;

• Способствование сотрудничеству с международными финансовыми организациями и получение инвестиций.

95. Правовой статус НБУ

НБУ - центральный банк государства, основной функцией которого является обеспечение стабильности денежной единицы. Является единственным эмиссионным центром и как публичное участие государства пользуется монопольным правом денежной эмиссии на территории государства, выступает своеобразным центром управления банковской системы.

Критерии НБУ:

- зависимость центрального банка от иных органов государства; - наличие финансовых отношений между правительством и банком;

- процедура назначения председателя, головы и членов руководящих органов;

- определенный срок полномочий головы и руководящих органов.

Не допускается вмешательство органов законодательной и исполнительной власти или их должностных лиц в исполнение функций и полномочий в Совет НБУ или правление, кроме случаев определенных законом.

В систему НБУ входят:

- центральный аппарат;

- филиалы (территориальные управления);

- расчетные палаты;

- банкнотно-монетный двор;

- фабрика банковской бумаги;

- гос. сокровищница Украины;

- ценностное хранилище;

Характеристики

Список файлов ответов (шпаргалок)