Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

УЖГОРОДСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ФАКУЛЬТЕТ СУСПІЛЬНИХ НАУК

Кафедра політології

КУРСОВА РОБОТА З ТЕМИ:

НАЦІОНАЛЬНО-КУЛЬТУРНІ ТОВАРИСТВА УГОРЦІВ ЗАКАРПАТТЯ

Виконала:

студентка ІІІ курсу

денного відділення

Горват Дарина

Науковий керівник:

канд.. іст. наук

доц. Зан Михайло Петрович

Ужгород – 2009

ВСТУП

Україна, а особливо Закарпаття, є територією з поліетнічною структурою населення. Це зумовлено низкою історичних, етнокультурних, економічних та геополітичних чинників. Подальша побудова мирного поліетнічного суспільства потребує комплексного наукового дослідження поєднання процесу етнічної самоідентифікації і формування сучасної нації у розумінні її як громадянського співтовариства. Значне місце у цьому процесі посідають громадські національно-культурні організації.

Етапними з погляду зростання національно-культурних товариств не лише кількісно, а й підвищення рівня їхнього авторитету в суспільстві стали перші роки після проголошення незалежності України. Вирішальним фактором, який сприяв створенню національно-культурних товариств, стало ухвалення у 1991 році Декларації прав національностей України і Закону України «Про національні меншини в Україні» 1992 р..

Унікальність, відмінність угорців Закарпаття від інших національних меншин полягає передусім у тому, що ця спільнота є чи не найдавнішою національною меншиною України і, напевно, єдиною з досвідом «практикуючої» європейської меншини ще з дорадянських часів. Адже предки сучасних закарпатських угорців стали національною меншиною в результаті утворення низки незалежних держав на руїнах Австро-Угорської імперії відповідно до рішень Версальської мирної конференції.

Угорська спільнота, маючи усі правові та морально-етичні підстави, претендує на власну історичну спадщину, на розвиток своєї культури, дуже важливим елементом для її збереження є національно-культурні товариства. Діяльність національно-культурних товариств активно направлена на збереження та розвиток культурної спадщини угорців Закарпаття, товариства працюють над вирішенням завдань збереження етнічної самосвідомості, поверненням громадам культових споруд, їхньою реставрацією, будівництвом нових храмів, відкриттям національних шкіл, створення радіо та телепрограм, присвячених життю етнічних громад, історії угорців на українських землях, їх національним традиціям, заснуванням силами національно-культурних товариств або за їхньою ініціативою аматорських і професійних творчих колективів, проведенню різних культурних заходів – фестивалів, святкувань національних дат тощо.

Ступінь вивченості теми. Українська історична наука досить продуктивно досліджувала проблеми історії Угорщини та розвиток українсько-угорських відносин. Питанням про історичну, політичну та культурну спадщину угорці в Україні присвятили свої роботи такі вчені як, Ф. Шевченко (збірник наукових статей за його редакцією – «Українсько-угорські історичні зв’язки»), у якому аналізується період від ХVІІІ ст. до 1963 р. Цілу школу істориків-гунґарологів створив професор Ужгородського державного університету І. Гранчак. Важливою є робота «Українська РСР у радянсько-угорському співробітництві (1945–1970 рр.)». Інтерес для нашого дослідження представляє монографія Д. Ткача «Сучасна Угорщина в контексті суспільних трансформацій». В цій монографії на основі фактологічного, наукового матеріалу досліджуються політичні трансформації в Угорщині наприкінці ХХ – на початку ХХІ століть. Особливий інтерес для нашого дослідження представляє собою розділ 5.4 «Угорська національна меншина в Україні та українська в Угорщині: порівняльний аналіз становища та соціальної ролі».

Зокрема питанням щодо спільноти угорців на Закарпатті, присвятили свої наукові праці такі провідні науковці, як М. Зан, який займається дослідженням етнічних процесів на Закарпатті, і є автором статей, присвячених проблемам нацменшин краю. Зокрема це стаття: «Угорці Закарпаття (епізод етнополітичних процесів поч.. 90-хх рр. ХХ ст.), в якій докладно висвітлено питання становлення національної самосвідомості угорців Закарпаття у пострадянські часи.

Не менший інтерес для нашої роботи представляють собою етнологічні праці доктора історичних наук, професора УжНУ Михайла Тиводара. Він - відомий фахівець з етнічних питань на Закарпатті, автор єдиного в Україні підручника «Етнологія».

Цікавими є також дослідження науковців УжНУ Миговича І.І. та Макари М.П. «Закарпатський соціум: етнологічний аспект», у цьому посібнику розглянуті історія, сучасний стан та тенденції етнонаціонального розвитку Закарпаття. Значна увага приділена актуальним питання соціальної адаптації найпоширеніших національних меншин краю і забезпеченню їх прав та культурних потреб.

Актуальність теми даної курсової роботи визначається тим, що, аналізуючи дослідження і публікації, у яких започатковано розв’язання даної проблеми, можна стверджувати, що національно-культурні товариства угорців на Закарпатті досі ще не стали предметом окремого дослідження. Взагалі ж дослідження вітчизняних етнологів можна згрупувати за такими напрямами: теоретико-методологічні та правові засади етнонаціональної політики України, правове становище національних меншин в Україні, історіографія. Цілком природно, що в цих дослідженнях автори приділяють увагу і такому феномену, як національно-культурні товариства, але тільки в межах і контексті свого предмета дослідження.

Мета даної курсової роботи – з’ясувати місце і значення діяльності національно-культурних товариств угорців на Закарпатті.

Для досягнення даної мети, ми поставили перед собою ряд наступних завдань:

• простежити основні історичні та політичні події життя угорців на Закарпатті;

• проаналізувати передумови створення угорських національно-культурних товариств на Закарпатті;

• оглянути сучасний стан та діяльність угорських національно-культурних товариств на Закарпатті;

• проаналізувати організацію, структуру та специфіку угорських національно-культурних товариств на Закарпатті;

• зробити аналіз специфіки діяльності Товариства угорської культури.

Об’єкт дослідження курсової роботи – національно-культурні товариства угорців на Закарпатті.

Предмет дослідження – організація та специфіка діяльності національно-культурних товариств угорців на Закарпатті.

В процесі написання даної курсової роботи використано сукупність загальнонаукових методів: метод аналізу наукових праць, метод аналізу, метод порівняння, а також – поєднання історичного та логічного методів, і міждисциплінарного підходу з використанням даних історії, політології, країнознавства та інших дисциплін.

Курсова робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та літератури. В першому розділі роботи «Угорське населення на Закарпатті: історико-політичний аспект» розглядається політичне та історичне тло теми нашого дослідження. В другому розділі «Створення, організація та специфіка діяльності товариства угорської культури Закарпаття» подається розгорнута характеристика найактивнішого товариства угорців на Закарпатті. В третьому розділі «Типологія національно-культурних товариств угорців Закарпаття» аналізується типологія, передумови створення, організація, структура та специфіка діяльності національно-культурних товариств угорців на Закарпатті.

РОЗДІЛ 1. УГОРСЬКЕ НАСЕЛЕННЯ НА ЗАКАРПАТТІ: ІСТОРИКО-ПОЛІТИЧНИЙ АСПЕКТ

Історія Закарпаття є складовою частиною історії України, але має цілий ряд особливостей, які позначилися на економічному, політичному та етнічному розвитку краю.

Закарпатська область – це своєрідне «вікно України в Європу». Край, що знаходиться на важливому географічному перехресті кордонів. Але збіглися і переплелися тісні родинні зв'язки між краянами і жителями прикордонних областей сусідніх держав.

Такого національного розмаїття, як у Закарпатті, немає в жодній області України. Упродовж віків у мирі і злагоді тут живуть українці (78,4%), угорці (12,5%), росіяни (4,0%), румуни (2,4%), цигани (1,0), словаки (0,6%), німці (0,3 %), євреї (0,2%) – всього представники більш як 70 національностей, різних релігійних конфесій [25, c. 76].

Проте Закарпаття суттєво відрізняється від інших багатонаціональних регіонів України хоч би тим, що знаходиться на державному кордоні чотирьох країн і є етнічним стиком багатьох народів. Одночасно може похвалитися толерантним і цивілізованим співжиттям національних груп, які внаслідок історичних обставин об'єднані спільною долею. Одні були в різний час відрізані від своїх праматірних сусідніх народів державними кордонами (угорці, румуни, словаки) і стали національними групами (меншинами). Інші етнічні спільноти поселялися тут в різні часи, за різних політичних режимів (німці, євреї, цигани, поляки, росіяни, білоруси та ін.).

У формуванні поліетнічного складу населення важливу роль відігравали нескінченні переходи нашої землі і підпорядкування під одних до інших державних утворень. Складна політична історія визначала назву краю: Маrса Ruthenorum (Руська марка), Угорська Русь, Руська Країна, Підкарпатська Русь, Карпатська Україна, Закарпатська Україна, Закарпатська область. Від державно-політичних режимів та їх соціально-економічної політики залежала сила, напрямки міграційних потоків, що постійно позначалося на змінах етнічної структури населення краю [28, с. 539].

Природний приріст угорського населення за перші три десятиліття до входження Закарпаття до складу України та Радянського Союзу був повільним, але стабільним (13,6%). Однак, як засвідчує один із дослідників цих питань, з входженням Закарпаття до складу України та Радянського Союзу угорське населення було включене тією чи іншою мірою в міграційні процеси. Починаючи з початку 80-х років чисельність угорців почала зменшуватись за рахунок виїзду на постійне місце проживання в Угорщину.

В абсолютних цифрах кількісні зміни угорців виглядали так: у 1959 році – 146 247 чоловік, у 1970 році – 151 949 чоловік, у 1979 – 158 446 і в 1989 – 155 711 чоловік.

Отже, друга за чисельністю національність області – угорці, кількість яких за міжпереписний період зменшилась на 2,7 тисячі чоловік, або на 12,5% всього населення. Зменшення питомої ваги угорців у загальній кількості населення відбулося у Берегівському (на 3,1%) і Ужгородському (на 4,2%) районах, де їх абсолютна чисельність найбільша [16, с. 84].

Угорці поселилися на території Верхнього Потисся понад 110 років тому. Переважна більшість угорського населення проживала компактно на півдні області, у прикордонній з Угорщиною смузі (73,8%). Третина закарпатських угорців проживала у Берегівському районі, четвертина – в Ужгородському районі, решта – у таких населених пунктах, де вони становлять більшість. Найчисельніші угорські громади проживали в Берегові (25 тисяч), Ужгороді (16 тисяч), Мукачеві (15 тисяч), Виноградові (7 тисяч), селі Велика Добронь (5 тисяч). Серед угорського населення досить велику частку (38,1 %) становили міські жителі, але в основному угорське населення було зайняте у сільському господарстві.

За всіх часів і влад – від першого короля Св. Стефана до останнього регента М. Горті – угорці в Підкарпатті впевнено почували себе невід'ємною частиною нації. Тільки після розвалу Австро-Угорської монархії, рішень світових мирних конференцій Сен-Жермен (1919 рік) і Тріанон (1920 рік) значна частина етнічних угорців опинилися відокремленими від своєї нації державними кордонами. Міжвоєнні роки для угорців Підкарпатської Русі були позначені болючою раною відрізаного по живому угорського етносу. Політичний, економічний та культурний розрив зі своєю історичною батьківщиною негативно вплинув на соціально-політичне, тим паче морально-психологічне самопочуття угорців.

Неприкрита діяльність шовіністичних сил (трьох угорських партій, відвертих терористичних загонів «чорносорочечників», антирусинська та антиукраїнська пропаганда) щиро підтримувалася більшістю угорського населення краю аж до гортіївської окупації. Збройна ліквідація автономності Підкарпатської Русі та державної незалежності Карпатської України в березні 1939 року привела до того, угорці знову стали в силі. Та не надовго, бо за участь гортіївської Угорщини у війні проти Радянського Союзу довелося частково розплачуватися й підкарпатським угорцям. З приходом Червоної Армії у жовтні 1944 року сталінсько-мехлісовські репресії насамперед торкнулися угорців. Причому, незалежно від класово-політичної орієнтації. Разом з явними гортіївцями, салашистами, чорносорочечниками інтернування, підозри та недовіри зазнали й угорці-комуністи [28, с. 433].

Саме тому тема угорців Закарпаття у радянські часи було дещо особлива. Цією темою було становище угорської національної меншини, яка проживає на території Закарпатської області. Відстежували ситуацію, яка виникала навколо українських угорців, як в області на рівні обкому партії, облвиконкому, КДБ, міліції, прикордонників, військових, так і в Києві та Москві. Це відбувалося насамперед тому, що Угорщина як колишній союзник фашистської Німеччини ніколи не викликала у Москви особливої довіри, та й самі угорці час від часу давали підстави для підозр в надії на повернення територій, що належали країні ще до Тріанонського мирного договору. Тому будь-які спроби Будапешта надати угорській меншині допомогу у вивченні рідної мови, історії, культури, народних традицій сприймалися Радянським Союзом як втручання у внутрішні справи іноземної держави та політичним тиском. Наявність угорської нацменшини спричиняла багато непорозумінь і у відносинах угорців з іншими сусідніми країнами, насамперед з Югославією, Чехословаччиною, Румунією.

Характеристики

Тип файла документ

Документы такого типа открываются такими программами, как Microsoft Office Word на компьютерах Windows, Apple Pages на компьютерах Mac, Open Office - бесплатная альтернатива на различных платформах, в том числе Linux. Наиболее простым и современным решением будут Google документы, так как открываются онлайн без скачивания прямо в браузере на любой платформе. Существуют российские качественные аналоги, например от Яндекса.

Будьте внимательны на мобильных устройствах, так как там используются упрощённый функционал даже в официальном приложении от Microsoft, поэтому для просмотра скачивайте PDF-версию. А если нужно редактировать файл, то используйте оригинальный файл.

Файлы такого типа обычно разбиты на страницы, а текст может быть форматированным (жирный, курсив, выбор шрифта, таблицы и т.п.), а также в него можно добавлять изображения. Формат идеально подходит для рефератов, докладов и РПЗ курсовых проектов, которые необходимо распечатать. Кстати перед печатью также сохраняйте файл в PDF, так как принтер может начудить со шрифтами.

Список файлов курсовой работы