141349 (691140), страница 5

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 5)

Система освіти — соціальний інститут, який специфічними методами реалізує процес соціалізації людей, передусім підростаючого покоління (підготовку і залучення до життя суспільства через навчання і виховання). Сутність системи освіти як соціального інституту полягає передусім у її соціальних функціях. Аналіз їх дає змогу визначити її властивості, специфіку, межі.

Соціальна функція освіти — це роль, яку соціальний інститут виконує стосовно потреб суспільства або його частини. Ще одна функція системи освіти реалізується через взаємодію з соціальною структурою суспільства. У соціологічній науці існують різні точки зору щодо цієї взаємодії. Виховна функція системи освіти полягає у формуванні з допомогою цілеспрямованої діяльності в підростаючих поколінь певних рис, світогляду, визнання пануючих у даному суспільстві норм поведінки, ціннісних орієнтацій, тобто у підготовці молоді до виконання певних соціальних обов'язків. З допомогою освіти зберігаються культурні цінності, які передаються від одного покоління до іншого. Система освіти виконує і функцію загальноосвітньої підготовки. Деякі дослідники розглядають цю функцію як аспект виховної функції, називаючи її гуманістичною, розвиваючою». Саме в ній виявляються відмінності між спеціальною і загальною освітою. Загальноосвітня підготовка допомагає розширити межі професіоналізму, розкриває простір ерудиції та кругозору. Ще однією важливою, але недостатньо дослідженою є науково-дослідна функція системи освіти. Творення нового знання постійно відбувалося в структурі системи освіти, оскільки певна частина вчителів і викладачів завжди цим займалася.

Стосовно взаємодії освіти з соціальною структурою суспільства можна відзначити, що в соціологічній науці існують різні погляди на цей процес. Прибічники концепції меритократії (влади найбільш обдарованих) вважають, що система освіти формує і визначає соціально-класову структуру суспільства. З функціоналістської точки зору, освіта – це раціональний спосіб розподілу людей відповідно до їх здібностей, коли найактивніші і найталановитіші займають вищі посади. А сама система освіти сприяє створенню рівних можливостей, оскільки в закладах освіти оцінюють людей за їх досягненнями, незважаючи на расу, стать, класову належність тощо.

Загальносвітова криза освіти зумовила активні пошуки виходу з неї. В різних країнах світу розробляються національні і міжнародні програми типу: «Освіта майбутнього» (Франція), «Освіта американців ХХІ ст.», «Нація в небезпеці» (США), «Модель освіти для ХХІ ст.» (Японія), в т.ч. і «Україна ХХІ ст. Державна національна програма «Освіта» та ін. В усіх цих програмах можна помітити спільні тенденції пошуку шляхів приведення своїх національних систем освіти у відповідність з вимогами часу. Основні з них: демократизація всієї системи навчання і виховання; підвищення фундаментальності освіти; гуманізація і гуманітаризація освіти; використання найновіших технологій навчання; інтеграція різних форм і систем освіти як на національному, так і на світовому рівнях.

Провідна ідея реформування освіти – розвиток її за принципом безперервності, що передбачає постійне поповнення та оновлення знань людини, її духовне вдосконалення від раннього дитинства до старості. Саме цього вимагають потреби сучасного суспільного розвитку.

На рубежі XXI ст. чітко окреслилися головні тенденції оновлення освіти: демократизація всієї системи навчання і виховання; підвищення фундаментальності освіти; гуманізація та гуманітаризація освіти, використання найновіших технологій навчання; інтеграція різних форм і систем освіти як на національному, так і на світовому рівнях.

Наприкінці ХХ століття українське суспільство стало на шлях демократизації та розвитку ринкової економіки, що спричинило інформаційний бум в усіх ланках суспільного життя, в якому вища освіта стала головним генератором соціального розвитку, ресурсом подолання кризових процесів та поліпшення добробуту громадян. Саме в цей період посіли своє належне місце вищі навчальні заклади недержавної форми власності, які сьогодні отримали державне та суспільне визнання. Їх виникнення зумовлене «об’єктивними факторами, з боку держави – це стало визнанням неспроможності монопольної системи освіти оперативно відповідати на виклики часу, а з боку споживача освітніх послуг – диктувалося появою нового попиту як додаткового так і диференційованого».

Висновками проведеного соціологічного дослідження стали положення про те, що уявлення студентів про якість освіти, яку вони здобувають досить позитивне. Студенти вважають, що якість навчання не зростає, а навпаки погіршується, чому сприяє реформування системи освіти. Студенти не сприймають у позитивному сенсі, у силу відсутності відповідного досвіду, та відповідного багажу знань ті зміни, які відбуваються або повинні відбутися для змінення системи освіти в більш ефективне русло.

Список використаної літератури

1. Актуальні проблеми приватної освіти в Україні / Медведчук С., Романчук Я., Ханик Я. та інш.- Львів: Академічний Експрес, 1997. – 135 с.

2. Братаніч Б. В., Карцев А. А. Філософські аспекти формування нової парадигми вищої освіти в Україні // Вища освіта в Україні: реалії, тенденції, перспективи розвитку: Тез. міжнар. наук.-практ. конф. К., 1996. – Ч 1. – С. 54–56.

3. Глобальна криза освіти та шляхи її подолання // Соціологія: Навчальний посібник. – Тернопіль, 1998. – С.256-258.

4. Головатий М. Болонський процес і проблеми модернізації національної освіти в Україні // Персонал-Плюс. – №44 (247). – 14-20 листопада 2007 р. – С. 14.

5. Грішнова О. Освіта як система формування людського капіталу // Рідна школа. – 2002. - №4. – С.3-6.

6. Державна національна програма «Освіта». Україна ХХІ ст. – К., 1994.

7. Добрянський І.А., Постолатій В.В. Громадська та приватна ініціатива в розвитку освіти України. – Кіровоград, 1998.

8. Добрянський І. Приватна вища освіта: філософсько-практичний аспект // Педагогіка толерантності. – 2002. – № 3. – С. 28–30.

9. Зязюн І. А. Гуманістична парадигма в освіті // Вища освіта в Україні: реалії, тенденції, перспективи розвитку: Тез. міжнар. наук.-практ. конф. – К., 1996. – Ч 1. – С. 54–56.

10. Концептуальні засади демократизації та реформування освіти в Україні: Педагогічні концепції. – К.: Школяр, 1997. – 149 с.

11. Корсак К. Освіта і суспільство – дороговкази розвитку // Рідна школа. – 2002. - №5. – С.5-8.

12. Крізь терни...: Нариси становлення приватної вищої освіти в Україні / Нар. укр. акад.; За заг. ред. В. І. Астахової. – Х., 2001.

13. Куценко В. та інш. Освіта, як фактор стабільності та національної безпеки України // Економіка України. – 1998. - №1. – С.12-22.

14. Навроцкий А.И. Болонский процесс и инновационное развитие высшей школы Украины // Вісник Харківського національного університету ім. В. Н. Каразіна. – Сер. Соціологія. – 2005. – № 652. – С. 128-132.

15. Навроцкий А.И. Высшая школа Украины: современное состояние, тенденции изменений // Харьковские социологические чтения / В. Л. Арбенина., Ю.А. Чернецкий, А.И.Навроцкий, А. И. Кизилов. – Х., 1994. – С.135-149.

16. Навроцький О.І. Вища освіта в Україні: сучасний стан та перспективи розвитку // Вісник Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна: Соціологічні дослідження сучасного суспільства: методологія, теорія, методи. – Сер. Соціологія. – 2000. – № 462. – С.22-25.

17. Навроцький О.І. Вища школа України в умовах трансформації суспільства. Монографія. — Х.: Основа, 2000. — 240 c.

18. Навроцкий А.И. Основные направления демократизации современного вуза // Вестник Харьковского государственного университета. – Сер. Социология. – 1991. – № 351. – С. 14-19.

19. Навроцкий А.И. Особенности развития негосударственного сектора высшей школы Украины. Лицензирование и аккредитация вузов // Вестник Международного Славянского университета. – Сер. Социология. – Т. 2. – 1999. – № 6. – С. 31-35.

20. Навроцкий А.И. Реформирование высшей школы Украины в контексте международных сопоставлений // Методологія, теорія та практика соціологічного аналізу сучасного суспільства: Збірник наукових праць. – Х., 1999. – С. 113-115.

21. Огаренко В.М. Недержавна вища освіта в Україні: перше десятиліття: історичний нарис. - Запоріжжя: РПВ "Видавець", 2000. - 164 с.

22. Освіта України за роки незалежності: стан, факти, події / За ред. В.Г.Кременя. – К.: Вища шк., 2001. – 159 с.

23. Першукова О. Європейська багатомовність в освіті // Шлях освіти. – 2000. - №4. – С.24-26.

24. Пироженко Л. Освіта для демократії // Щлях освіти. – 1999. - №4. – С.15.

25. Приватна высшая школа в объективе времени: украинский вариант: Монография / Под общ. ред. В. И. Астаховой. – Х., 2000.

26. Сидоренко О.Л. Приватна вища освіта: шляхи України у світовому вимірі. – X.: Основа, 2000. – 256 с.

27. Соціологія: Навчальний посібник \за зачальною редакцією Ш.В. Туленкова. – К.: МАУП, 1998р.

28. Соціологія. Підручник для студентів вищих навчальних закладів \ За ред. В. Г. Городяненка. – К.: Видавничий центр «Академія», 2002.– 560 с.

29. Теремко С. Соціологія. – К.: Лібра, 2001.

30. Стетар Дж. Оновлення та реформа вищої школи: приватна вища освіта в Україні у 1991-1996 рр. - К.,1996. - 32 с.

31. Филиппов Ф.Р. Социология образования. – М., 1991.

32. Яковенко А. Вплив суспільних чинників на студентську молодь // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. – 2001. - № 1.

33. Якуба О. О. Соціологія: Навч. посіб. для студ. — Х.: Константа, 1996.

Додатки

І. Вибірку склали 20 респондентів віком 17-18 років; 13 жінок (65 %);

7 чоловіків (35 %); Соціальний статус респондентів – студенти 1 курсу історико-соціологічного факультету РДГУ

Анкета дослідження

1. Ваша стать?

а) чоловіча б) жіноча

1. До якої вікової категорії ви відноситесь?

а) від 12 до 18 років б) від 18 до 30 років

1. На вашу думку, в наш час добре розвинута освіта в Україні?

а) так б) ні в) ваш варіант

1. Чи потрібно здобувати освіту взагалі?

а) так, безперечно б) ні

1. Як ви розумієте слово «освіта»?

2. Чи легко вам далась освіта (чи дається)?

а) так б) «50» на «50» в) ні

1. Яка роль освіти в житті людини?

а) бажання бути кращим

б) просто для галочки (всі вчаться і я буду)

в) бажання одержання задоволення (тому що тобі подобається)

г) щоб мати в майбутньому знання (рівень кваліфікації)

1. Чи хотіли б ви якихось нововведень в системі освіти? Якщо, так,

то яких саме.

1. В майбутньому потрібні освічені люди (як ви вважаєте)?

а) так звичайно (це наше майбутнє);

б) в деякій мірі (суспільству потрібні різні);

в) ні (адже ми не рухаємось до прогресу)

1. Чи справляється, на вашу думку, зі своїми обов`язками міністр

освіти і науки України?

а) так б) ні в) не знаю г) ваш варіант

1. Чи потрібно змінювати теперішнє становище освіти?

а) так, потрібно б) ні, не потрібно (від цього нічого не зміниться)

1. Яке місце у вашому житті посідає освіта?

а) перше (головне) б) друге в) ніяке г) ваш варіант

1. Як ви вважаєте, чи потрібна для сучасної людини освіта?

а) потрібна б) можна обійтися без неї в) ваш варіант

1. Яку на даний час ви здобуваєте освіту?

а) середню б) вищу в) ваш варіант

1. Де краще здобувати освіту?

а) в Україні б) за кордоном

1. Чи повинна освіта бути платною?

а) так б) ні в) ваш варіант

1. Чи подобається вам Болонська система оцінювання (взагалі рівень освіти?)

а) так б) ні в) ваш варіант

1. Чи потрібно було вводити 12 років навчання в середніх школах?

а) так б) не знаю в) ні

1. Яка має бути сучасна школа ХХІ ст.? Ваша відповідь.

2. Критерії оцінювання ВНЗ (___)? Ваша відповідь.

3. Чого повинно бути більше в ВНЗ?

а) лекцій б) семінарських занять в) порівну

1. На вашу думку, скільки повинно тривати навчання на здобуття вищої освіти?

а) 3 роки б) 5 років в) ваш варіант

1. Яким чином, в даний час зробити освіту кращою? Ваш варіант відповіді.

2. Чи подобається вам кредитно-модульна система оцінювання (у ВНЗ)?

а) так б) не знаю в) ні, не подобається

1. Чи є в Україні шанси підвищити рівень освіти в майбутньому?

а) так б) ні

Вибірку даного соціологічного дослідження становили 20 респондентів. З діаграми видно, що більшість, це жінки (65 %), а чоловіки – 35 %.

Питання 3

Характеристики

Список файлов курсовой работы