82405 (688445)
Текст из файла
ЗМІСТ
Вступ 4
1. Наукове обґрунтування необхідності впровадження методів стратегічного аналізу при оцінці виробничої діяльності підприємства. 5
1.1 Стратегічний аналіз та необхідність його використання у сучасних умовах. 5
1.2 Прибуток підприємства і шляхи його використання 8
1.3 Методи стратегічного аналізу 11
2. Сучасний стан економіко-фінансового розвитку підприємства 16
2.1 Природно-економічна характеристика підприємства 16
2.2 Організаційний устрій підприємства 17
2.3 Рівень забезпечення та ефективність використання виробничих і фінансових ресурсів на підприємстві 20
2.4 Аналіз формування прибутку на підприємстві 29
3. Шляхи ефективного використання прибутку на підприємстві 31
3.1 Прогнозування прибутку підприємства на основі методів екстраполяції 31
3.2 Врахування ризику при прогнозуванні прибутку підприємства 34
3.3 Політика підприємства щодо ефективного управління прибутком 37
Висновки і пропозиції 48
Список літературних джерел 50
Додатки 52
ВСТУП
Процес створення і впровадження стратегій обговорюється вже багато років. Стратегічне планування сконцентровано на ринковому середовищі, в якому здійснює свою діяльність організація.
Сучасний бізнес діє в зовнішньому середовищі, що постійно змінюється, не існує нічого нерухомого. Складність – найважливіша проблема, з якою стикається організація.
Для успішного функціонування організації в умовах навколишнього її середовища, що постійно змінюється, має сенс вести діяльність по стратегії, що наперед спланована. Прийняття конкретних рішень спрямовується на подальше збільшення прибутковості, виявлення причин збитковості, а також забезпечення стабільності фінансового стану. Саме все це і зумовило актуальність вибраної теми.
Метою даної роботи є розроблення політики ефективного використання прибутку підприємства на основі впровадження ефективної стратегії.
Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити наступні завдання:
1) обґрунтування необхідності впровадження методів стратегічного аналізу при оцінці виробничої діяльності підприємства;
2) вивчення методів стратегічного аналізу;
3) визначити стан економіко-фінансового розвитку підприємства;
4) застосування методів прогнозування прибутку підприємства;
5) виявлення сфер ефективного використання прибутку підприємства.
Предметом дослідження визначення стратегії шляхів ефективного використання прибутку підприємства.
Об’єктом дослідження є товариство з обмеженою відповідальністю «СПП ЛАНА» Михайлівського району Запорізької області.
До основних методів аналізу, що використовується в роботі, відносяться внутрішній та зовнішній аналіз, використана розроблена система показників, які відображають фінансовий стан підприємства та його динаміку. Проводився структурний та динамічний аналіз показників підприємства. На основі методів екстраполяції проводилося прогнозування прибутку підприємства.
У роботі використані наступні інформаційні джерела:
- нормативні документи України;
- навчальні посібники і періодична література;
- річні фінансові звіти та статистичні дані підприємства.
Роботу викладено печатним текстом на 50 сторінках.
-
НАУКОВЕ ОБГРУНТУВАННЯ НЕОБХІДНОСТІ ВПРОВАДЖЕННЯ МЕТОДІВ СТРАТЕГІЧНОГО АНАЛІЗУ ПРИ ОЦІНЦІ ВИРОБНИЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА
1.1 Стратегічний аналіз та необхідність його використання в сучасних умовах
Стратегічний аналіз – це комплексне дослідження позитивних і негативних факторів, які можуть вплинути на економічне становище підприємства у перспективі, а також шляхів досягнення стратегічних цілей підприємства. З допомогою стратегічного аналізу готується комплексний стратегічний план розвитку підприємства, здійснюється науково обґрунтована, всебічна і своєчасна підтримка прийняття стратегічних управлінських рішень.
Суть стратегічного аналізу полягає у тому, що він використовується заради вибору конкретної стратегії із багатьох альтернатив і формування всієї системи стратегій. При здійсненні стратегічного аналізу визначається вплив зовнішніх і внутрішніх факторів на критерії конкретних стратегій. Оскільки у системі стратегій окремі стратегії взаємопов'язані, то один і той же критерій може належати різним стратегіям.[3]
Стратегічний аналіз може бути розділений на два основні етапи:
1) порівняння намічених фірмою орієнтирів і реальних можливостей, пропонованих середовищем, аналіз розриву між ними;
2) аналіз можливих варіантів майбутнього фірми, визначення стратегічних альтернатив.
Коли стратегічні альтернативи визначені, фірма приступає до завершального етапу розробки стратегії - вибору певного варіанту стратегії і підготовці стратегічного плану.[14]
Стратегічний аналіз - це засіб перетворення бази даних, отриманих в результаті аналізу середовища, в стратегічний план організації.
Розробка стратегії підприємства починається з визначення основних орієнтирів підприємницької діяльності, так званої його філософії, яка в поєднанні з мотиваційною ідеєю визначає основні напрями розвитку підприємства і встановлює цілі фірми. Важливим джерелом інформації для формування стратегічних цілей є інформація про внутрішнє і зовнішнє середовище, аналіз якого дозволяє оцінити реальність поставлених цілей, спрогнозувати можливі зміни і вибрати найбільш ефективну стратегію підприємства. Значення стратегічного аналізу в тому що якщо зрозуміти конкурентну динаміку галузі, то можна думати про те, які кроки робити, що необхідно поміняти, як використовувати ті або інші можливості, переваги, компетенції. Фірма може або пристосуватися до умов, що змінюються, або протидіяти їм, намагаючись змінити конкурентне середовище. Якщо компанія частіше, ніж конкуренти, намагається прогнозувати майбутнє те велика вірогідність того, що вона швидше буде тримати під контролем майбутню ситуацію, а конкуренти зможуть лише реагувати на неї. Крім прогнозування, задачею стратегічного аналізу є також виявлення, розвиток і захист від конкурентів чинників стратегічного успіху.[11]
Пошуки чинників стратегічного успіху давно були основною турботою менеджерів. При цьому використовувалися різноманітні шляхи: різного роду звіти, виступи і навіть мемуари менеджерів процвітаючих підприємств; висновки в рамках вивчення конкретних випадків, що носили більш систематичний характер; емпіричні дослідження чинників успіху, підтверджувані з науково-теоретичних позицій.
Емпіричні дослідження показали, що галузева структура дійсно багато в чому визначає успіх підприємства. У свою чергу можливості вибору принципової фірмової стратегії криються в таких областях, як явна перевага у витратах, оперативна диференціація виробництва, швидке захоплення ринкових ніш. Вдалий вибір стратегії менеджерів може зіграти роль в забезпеченні успіху підприємства.[13]
За умов ринкової економіки, самостійність підприємств, їхньої відповідальності за результати діяльності виникає об’єктивна необхідність визначення тенденцій розвитку фінансового стану та перспективних фінансових можливостей. На вирішення таких питань і спрямовано фінансову стратегію підприємства. Розробка фінансової стратегії –це галузь фінансового планування. Як складова частина загальної стратегії економічного розвитку, вона має узгоджуватися з цілями та напрямками останньої. У свою чергу, фінансова стратегія справляє суттєвий вплив на загальну економічну стратегію підприємства. Зміна ситуації на макрорівні та на фінансовому ринку спричиняє коригування як фінансової так і загальної стратегії розвитку підприємства.
Теорія фінансової стратегії, досліджуючи об’єктивні економічні закономірності ринкових відносин, розробляє форми та способи виживання й розвитку за нових умов. Фінансова стратегія включає методи та практику формування фінансових ресурсів, їх планування та забезпечення фінансової стійкості підприємства за ринкових умов господарювання. Фінансова стратегія охоплює всі форми фінансової діяльності підприємства: оптимізацію основних та оборотних засобів, формування та розподіл прибутку, грошові розрахунки та інвестиційну політику.
Всебічно враховуючи фінансові можливості підприємств, об’єктивно оцінюючи характер зовнішніх та внутрішніх факторів, фінансова стратегія забезпечує відповідність фінансово-економічних можливостей підприємства умовам, які склалися на ринку товарів. Фінансова стратегія передбачає визначення довгострокових цілей фінансової діяльності та вибір найефективніших способів їх досягнення. Цілі фінансової стратегії мають підпорядковуватися загальній стратегії економічного розвитку та спрямовуватися на максимізацію прибутку та ринкової вартості підприємства. За розробки фінансової стратегії слід ураховувати динаміку макроекономічних процесів, тенденцій розвитку вітчизняних фінансових ринків, можливостей диверсифікації діяльності підприємства. На підставі фінансової стратегії визначається фінансова політика підприємства за основними напрямками фінансової діяльності: податкова, цінова, амортизаційна, дивідендна, інвестиційна. У процесі розробки фінансової стратегії особлива увага приділяється виробництву конкурентноспроможної продукції, мобілізації внутрішніх ресурсів, максимальному зниженню собівартості продукції, формуванню та розподілу прибутку, ефективному використанню капіталу підприємства тощо. Важливе значення для формування фінансової стратегії має врахування факторів ризику. Фінансова стратегія розробляється з урахуванням ризику неплатежів, інфляційних коливань, фінансової кризи. В умовах ринку підприємства, організації, фірми стикаються з різними фінансовими проблемами, тобто з цього зявляється необхідність передбачення майбутнього стану підприємства, а це можливо тільки при використанні фінансової стратегії діяльності підприємства.[18]
1.2 Прибуток підприємства і шляхи його використання
В умовах ринкової економіки прибуток є узагальнюючим показником фінансових результатів господарської діяльності підприємств. Прибуток є виробничою, фінансовою і економічною категорією діяльності підприємств, оскільки показує виробничі, розподільчі, економічні відносини, які складаються у процесі суспільного агропромислового виробництва.
Поява прибутку безпосередньо пов’язана з появою категорії «витрати виробництва». Прибуток – це та частина додаткової вартості продукту, що реалізується підприємством, яка залишається після покриття витрат виробництва.
Водночас прибуток – це підсумковий показник, результат фінансово-господарської діяльності підприємств як суб’єктів господарювання.
З прийняттям стандарту бухгалтерського обліку №3 «Звіт про фінансові результати» підприємства, в тому числі й аграрні, визначають прибуток на різних стадіях його формування, а саме: валовий прибуток, операційний прибуток, прибуток від звичайної діяльності до оподаткування, прибуток від звичайної діяльності після оподаткування і чистий прибуток.[9]
Прибуток є критерієм ефективності виробничо-господарської діяльності, а також джерелом формування централізованих і децентралізованих фінансових ресурсів.
Отриманий підприємством прибуток може бути використаний для задоволення різноманітних потреб. По-перше, він спрямовується на формування фінансових ресурсів держави, фінансування бюджетних видатків. Це досягається вилученням у підприємств частини прибутку в державний бюджет. По-друге, прибуток є джерелом формування фінансових ресурсів самих підприємств і використовується ними для забезпечення господарської діяльності.[18]
Отже, отриманий підприємством прибуток є об’єктом розподілу. У розподілі прибутку можна виділити два етапи.
Перший етап – це розподіл загального прибутку. На цьому етапі учасниками розподілу є держава і підприємство. У результаті розподілу кожний з учасників одержує свою частку прибутку. Пропорція розподілу прибутку між державою і підприємством має важливе значення для забезпечення державних потреб і потреб підприємства.
Пропорції розподілу прибутку між державою і підприємством складаються під впливом кількох чинників. Істотне значення при цьому має податкова політика держави щодо суб’єктів господарювання. Ця політика реалізується в сумі податків, що сплачується за рахунок прибутку, у визначені об’єктів оподаткування, ставках оподаткування, у порядку надання податкових пільг.
Другий етап – це розподіл і використання прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства після здійснення платежів до бюджету. На цьому етапі можуть створюватися за рахунок прибутку цільові фонди для фінансування відповідних витрат.[10]
Чистий прибуток розподіляється і використовується відповідно до статуту підприємства і установчих договорів.
Відповідно до принципових (головних) напрямків використання цей прибуток можна розділити на дві частини:
-
прибуток, що використовується за межі підприємства у вигляді виплат власникам, персоналу підприємства за результатами роботи (як заохочувальний захід), на соціальну підтримку тощо;
-
прибуток, що залишився на підприємстві і є фінансовим джерелом його розвитку (нерозподілений прибуток).
Нерозподілений прибуток спрямовується на створення резервного та інвестиційного фондів. Резервний фонд є фінансовим компенсатором можливих відхилень від нормального обороту грошових коштів або джерелом покриття додаткової потреби в них. Його формування є обов’язковим для господарських товариств, орендних підприємств, кооперативів.[1]
Принципову схему використання прибутку підприємства наведено на рисунку 1.1.
Рис. 1.1 - Схема використання прибутку підприємства
1.3 Методи стратегічного аналізу
Характеристики
Тип файла документ
Документы такого типа открываются такими программами, как Microsoft Office Word на компьютерах Windows, Apple Pages на компьютерах Mac, Open Office - бесплатная альтернатива на различных платформах, в том числе Linux. Наиболее простым и современным решением будут Google документы, так как открываются онлайн без скачивания прямо в браузере на любой платформе. Существуют российские качественные аналоги, например от Яндекса.
Будьте внимательны на мобильных устройствах, так как там используются упрощённый функционал даже в официальном приложении от Microsoft, поэтому для просмотра скачивайте PDF-версию. А если нужно редактировать файл, то используйте оригинальный файл.
Файлы такого типа обычно разбиты на страницы, а текст может быть форматированным (жирный, курсив, выбор шрифта, таблицы и т.п.), а также в него можно добавлять изображения. Формат идеально подходит для рефератов, докладов и РПЗ курсовых проектов, которые необходимо распечатать. Кстати перед печатью также сохраняйте файл в PDF, так как принтер может начудить со шрифтами.















