14119 (686035), страница 2

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 2)

Морфологічна будова профілю чорноземів звичайних могутніх малогумусних наступна.

Запаси гумусу в грунті мають важливе значення і є одним з основних показників родючості грунту. Інтенсивність мікробіологічних процесів підвищується при збільшенні в грунті гумусу. Величезне значення має гумус як чинник поглинювальної здатності грунту. Не менш значна роль гумусу у формуванні агрономічно цінної водоміцної структури, а звідси витікає, що гумус є важливим чинником підвищення врожайності сільськогосподарських культур.

Показники Водно-фізичних властивостей дають можливість судить про характер водного режиму грунтів, здатність їх акумулювати вологу зокрема доступну, продуктивно використовувану рослинами.

Еродовані чорноземи звичайні могутні

На схилах поширені еродовані грунти, серед яких виявлені слабо-, средне- і сильнозмиті види.

Під ерозією грунтів розуміють руйнування грунтів і знос продуктів руйнування водою і вітром.

Територія землекористування разом з дефляцією випробовує дію водної ерозії, розвиток якої тісно пов'язаний з рельєфом. Звичайно в результаті поверхневого стоку зливових вод руйнування грунту починається при ухилі 1-2°.

Площинна ерозія - найпоширеніший вид водної ерозії і разом з тим найбільш небезпечний, оскільки вона протікає непомітно і часто виявляється лише тоді, коли значна частина родючого гумусного шару змиті і починає підорюватися ніжележащий малородючий перехідний горизонт. Ерозіонні процеси викликають істотні зміни фізико-хімічних і водно-фізичних властивостей, масштаб їх залежить від інтенсивності і тривалості змиву.

Вже на вузьких єрозіонно-небезпечних плато 0-10 і схилах крутизною 1-2°, 2-3° і 3-5° в результаті площинної ерозії утворилися чорноземи звичайні могутні малогумусні слабозмиті крупнопильовато-тяжелосугліністі (шифр 2).

Слабозмитим різновидам властиві ті ж морфологічні ознаки, що і незмитим аналогам, відрізняються лише меншою потужністю гумусированной частини профілю (74-90 см) через часткову смитості власне гумусного горизонту (не більш половину).

Зміст гумусу в шарі 0-20 см варіює в межах 3,10-3,63%. Скипають від 10% розчину солоної кислоти не менше ніж з 30см, з глибиною карбонатность збільшується на глибині 45-55 см - 8,50% на глибині 70-80см - 11,25%. Реакція грунтового розчину на поверхні близька до нейтральної 6,57, а на глибині зсовується у бік лужної - 7,16.

На схилах крутизною 3-5° і 5-7°, рідше за 1-2° і 2-3° градусів залягають середньозмиті грунти. Середньозмиті види представлені чорноземами звичайними могутніми малогумусними карбонатними середньозмиті пісчанисто-середньосугліністими (шифр 3) і чорноземами звичайними могутніми малогумусними карбонатними середньозмитими крупнопильовато-тяжкосугліністими (шифр 4).

Інтенсивний поверхневий стік приводить до змиву більшої частини або всього гумусного горизонту, потужність профілю коротшає до 62см. До орного залучається гумусированний перехідний горизонт, зміст гумусу зменшується до 2,46% в шарі 0—20 см (розрізи 1,33).

Ерозійні процеси обумовлені не тільки зменшенням гумусу з поверхні, але і зменшенням його запасів в півметровому шарі в порівнянні з незмитими аналогами.

У міру змиву, погіршуються і водно-фізичні властивості, зменшується влагообеспеченість, оскільки до фільтрації до випаровування приєднується до поверхневий стік, на частку якого під час злив доводиться 20-30% декілька обважнює об'ємна і питома вага, збільшується польова вологоємність, знижується коефіцієнт вологовіддачі.

Чорноземи намиті і лугово-чорноземні грунти.

У лощинах і балках, де акумулюється мілкозем, що змивається з схилів, виділені чорноземи намиті крупнопильовато-тяжкосугліністі (шифр 6).

Грунтові води залягають глибше 6 м і участі в грунтоутворенні не приймають. Проте умови зволоження тут дещо кращі, ніж на грунтах схилів, завдяки акумуляції атмосферних опадів, що стікають з прилеглих схилів.

Лугово-чорноземні ґрунти представлені ґрунтами під шифром 8- лугово-чорноземні крупнопильовато-тяжкосугліністі. Вони відносяться до дернового типу грунтоутворення, протікаючому в умовах періодичного впливу грунтових вод залягаючих на глибині 3-5 м.

Профіль лугово-чорноземних грунтів морфологічно в основних рисах близький до профілю чорноземів намитих, проте, особливі гідрологічні умови додають йому помітну глєєватость нижніх горизонтів - наявність сизих і охристих плям в почвообразующей породі.

По механічному складу лугово-чорноземні грунти крупнопильовато-тяжелосугліністиє (фізичної глини 45,28%- крупно- пил 44,54%, розріз № 70).

'•

Оптимальні умови для оранки (стиглість грунту) наступає при стані вогкості, приблизне рівній вогкості завиває рослин.

Для весняного боронування, передпосівної обробки, посіву оптимальні умови для оранки створюються при вогкості близької до польової вологоємності.

Вищеописані морфологічні і агрономічні дані чорноземів звичайних могутніх малогумусних характеризуючих їх як високородючі грунти.

1. Аналіз земельного фонду в господарстві

2.1 Земельний фонд України у складі світових земельних ресурсів

Площа України складає 50,4 млн. га або 0,5% світових земельних ресурсів. Із загальної площі > 6,9% складає сільськогосподарські угіддя, із них:

• оброблювані землі 56,4 %;

• на сіножати і пасовища приходиться 13 %;

• лісові площі складають 17,2 %;

• інші угіддя 13,4 %.

До оброблюваних земель відносяться: рілля і багаторічні насадження.

Європа займає 3,6 % світових ресурсів:

Азія 20,5 %;

Африка 22,7 %;

Америка 29,8 %;

Австралія Океанія 6,4 %;

СНГ 16,6 %.

Україна займає 1/33 частину.

В Європі площа сільськогосподарських угідь – 47,8 %, із них:

• оброблювальних земель 29,7 %;

• лісістість 32,8 %.

Порівняно з Європою розореність в 2 раза більше, а лісістість в 2 раза менша.

До площі с\г угідь (Америка) трошки більше 30 %.

Оброблюваньні землі – 10 %.

Лісістість більше 40 %.

Територія України відноситься до однієї з найбільш освоєних земель с\г. Продуктивність с\г земель в 2 раза нижче ніж в країнах Європи.

На території України находиться 1/3 світових запасів чорноземів. В природньому відношенні територія України ділиться на 7 природних зон:

• полісся, яке займає 19,5 % території України;

• лісостеп, найбільша прородна зона 33,3 % території України;

• північний і центральний степ 26,7 % території України;

• південий степ 13,7 % території України;

• гірський Крим 1,3 %;

• Карпати 5 %;

• Закарпатська область 0,5 %.

Розореність території по зоні не рівномірна. В Поліссі площа с\г угідь – 15,1 %, а ліси – 39,8 %. В Лісостепу площа с\г угідь – 36 %, а площа лісів – 25,6 %. Північний і центральний степ – с\г угіддя складають 13 %. Гірський Крим – 0,9 %, а лісів – 2,8 %. Карпати – 2,6%, лісів – 17%. Низини Карпат – 0,5%, лісів – 0,8%.

Найбільша розореність степовій зоні, так як на ній найменша лісістість. Найбільша лісістість складає Карпати і Гірський Крим, після чого йде зона полісся.

Забезпеченість земельними ресурсами на душу населення – не рівномірна. Найменша забезпеченість – 0,37 га в Закарпатській області.

Найбільша забезпеченість с\г угіддями на 1 мешканця спостерічається в лісостеповій і степовій зонах, а найменша в низинах Карпат.

А це саме накладає свій відбиток на використання земельних ресурсів і їх розподіл між галузями суспільного виробництва. На використання земельних ресурсів великий вплив має не тільки наявність земельних угідь, а також залягання корисних копалин.

Якщо взяти Донецька, до них відноситься трошки менше 40%, а Харківська область має забезпеченість на душу населення в 2 рази більше.

2.2 Земельний фонд як обєкт ДЗК і його основні категорії

Методологічними основами державного земельного кадастру є Конституція України, яка проголошує, що земля України є обєктом власності українського народу, основним національним багатством і перебуває в особливою охороною держави.

Крім Конституції України методологічними основами являються Земельний Кодекс України, укази президента України, декрети і постанови Кабінету Міністрів, методичні вказівки на виконання земельно-кадострових робіт, праці вчених-класиків.

Земельний Кодекс України складається з 10 розділів, 37 глав, 212 статей.

В одному із розділів (2 розділ ) йдеться про склад і цільове призначення земель.

В статті 18. Розповідається про склад земель.

1. до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними обєктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії.

2. Категорії земель України мають особливий правовий режим.

3. Україна за межами її території може мати на праві державної власності земельної ділянки, правовий режим яких визначається законодавством відповідної країни.

Згідно Земельного Кодексу земельний фонд України поділяються на 9 категорій земель (стаття 19. Категорії земель):

1. землі сільськогосподарського призначення;

2. землі житлової та громадської забудови;

3. землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення;

4. землі оздоровчого призначення;

5. землі рекреаційного призначення;

6. землі історико-культурного призначення;

7. землі лісогосподарського призначення;

8. землі водного призначення;

9. землі промисловості, транспорту, звязку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Категорії земель характеризують розподіл земельного фонду між галузями суспільного виробництва і з другої сторони характеризують цільове призначення використання земель. Категорії земель можуть бути у всіх формах власності і використовуватись в усіх формах господарювання.

2.3 Віднесення земель до певних їх категорій

До земель сільськогосподарського призначення відноситься всі ці землі, які надані для с\г виробництва. До них відносяться землі с\г підприємств різних форм власності, форм господарювання, землі підсобних господарств – промислових та інших категорій земел, землі надані для ведення особистих підсобних господарств, надані для створення товариств – садівничих, огородних і інших, тобто всі ті землі, які використовуються для вирощування виробництва с\г продукції. Землі для вирощування с\г продукції можуть використовуватися прямо або косвено.

До земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населенного пункту, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших обєктів загального користування. До них відносяться земельні ділянки надані для будівництва обслуговування жилого дому, для будівництва кооперативних житлових будівель і споруд, гаражно-будівельних кооперативів, а також для розміщення багатоквартирних житлових будинків.

До земель природного призначення відносяться землі, що мають особливу природноохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та інші цінність. До них включаються природні заповідники, національні природні парки, біосферні заповідники, регіональні ландшафні парки, заказники, памятки природи, геології, заповідні урочища, а також штучностворені обєкти, такі як ботанічні сади, тендрологічні парки, зоологічні парки, парки-памятки садово-паркового мистецтва.

До земель оздоровчого призначення належать землі, що мають природньо-лікувальні властивості, що використовуються або можуть використовуватись для профілактики захворюваннь і лікування людей.

До земель рекреаційного призначення належать землі,які використовуються для відпочинку людей, туризму, проведення спортивних заходів, до них слід віднести – земельні ділянки зелених приміських зон, зелених насаджень населеного пункту, земельні ділянкизайняті будинками відпочинку, пансіонатів, обєктами фізкультури, спорту, туризму, туристично-оздоровчих таборів, будинків рибалок та мисливців, дитячі будинки відпочинку, а також землі надані для дачного будівництва.

До земель історико-культурного призначення належать землі, на яких розташовані історико-культурні заповідники, музеї-заповідники, меморіальні парки, меморіальні кладовища, могили, історичні або меморіальні садиби, будинки, споруди і памятні місця, повязані з історичними подіями, городища-кургани, давні поховання, памятні скульптури, наскальні зображення, поля давніх битв, залишки фортець, ділянки історико-культурного шароукріплень, виробництва шляхів, каналів, архітектурні ансанблі, історичні центри, квартали, площі, залишки стародавньої архітектури, споруди цівільної, промислової та військової архітектури, культурні архітектури народного зодчества, сабово-паркові комплекси, фонова забудова.

Характеристики

Список файлов курсовой работы