181449 (685716), страница 11

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 11)

Г — Т … В … Т′ — Г′ ,

ЗВ

де Г - первинний авансований капітал в грошовій формі,

Т - товар,

РС - робоча сила,

ЗВ - засоби виробництва,

В - процес виробництва товарів та послуг,

Т′ - вироблений продукт (його вартість перевищує Т, Т′ = Т + ∆Т),

Г′ - зрісший первинний авансований капітал. (Г′ = Г + ∆Г).

Стадії кругообороту:

Г - Т - на цій стадії купуються засоби виробництва, наймається робоча сила, формуються умови виробництва;

...В... - на цій стадії здійснюється виробництво товарів і послуг;

Т′ - Г′ - на цій стадії відбувається реалізація товарів і послуг і одержання прибутку.

У процесі кругообороту капітал приймає три функціональні форми: грошову, продуктивну і товарну.

Кругооборот, розглянутий як безупинно поновлюваний процес, називається оборотом капіталу.

Протягом одного кругообороту фірмі повертається лише частина початково авансованої вартості; протягом одного обороту фірмі повертається вся початково авансована вартість.

Час обороту - це період, протягом якого ресурси, пройшовши сфери виробництва і обігу, повертаються до вихідної (грошової) форми.

Час обороту розпадається на час виробництва і час обігу.

Швидкість обороту вимірюється кількістю оборотів ресурсів, яку вони здійснюють протягом року:

,

де n - кількість оборотів у рік,

O - прийнята одиниця часу (рік),

t - час обороту даних ресурсів.

2. Капітал підприємства та його структура

У відповідності до способу переносу вартості використовуваного виробничого капіталу на вартість створеного товару капітал ділиться на дві групи: основний і оборотний.

Основний капітал - капітал, який функціонує протягом тривалого часу, не втрачає своєї натуральної форми і переносить свою вартість на вартість продукції частинами. До основного капіталу відносяться будівлі, споруди, машини, устаткування, інструмент і інвентар (крім малоцінного й такого, що швидко зношується).

Оборотний капітал - капітал, який функціонує протягом одного виробничого циклу і цілком переносить свою вартість на продукт.д.о нього відносяться сировина, матеріали, незавершене виробництво, малоцінні й такі, що швидко зношуються інструменти та інвентар, а також капітал, використовуваний для найму робочої сили.

Процес переносу вартості основного капіталу протягом терміну його служби на вартість виготовленого продукту й акумулювання її в амортизаційному фонді називається амортизацією.

Амортизаційний фонд призначений для відновлення елементів основного капіталу, що вибув з виробничого процесу внаслідок фізичного і морального зношення.

Фізичне зношення основного капіталу - це втрата ним споживчої вартості, матеріальне зношення в процесі використання або під впливом зовнішніх факторів (корозія, температура і т.п.).

Моральне зношення - це втрата вартості основного капіталу з двох причин:

створення аналогічних, але більш дешевих засобів праці;

випуск більш продуктивних засобів праці за тією ж ціною.

3. Витрати суспільства та підприємства

У своїй діяльності підприємства використовують різноманітні ресурси. Більшість ресурсів купується на ринку і має вартісну форму. Витрати ресурсів на виробництво продукції, які набувають вартісної форми, називаються витратами виробництва.

Існує два підходи у розгляді витрат виробництва.

1) З точки зору всього суспільного виробництва їх поділяють на:

Витрати суспільства. Вони характеризують, у що обходиться виробництво продукції суспільству в цілому. З позицій суспільства до витрат належать витрати, які виражені у вартості кінцевої продукції.

витрати підприємства. Вони показують, у що обходиться виробництво продукції підприємству.

На рівні підприємства існує одночасно також два підходи до визначення витрат виробництва:

бухгалтерський - важливий в господарській практиці. Саме бухгалтерські витрати законодавчо закріплені в законах про податки на прибуток підприємств;

економічний - важливий для економічних досліджень, аналізу інвестиційних проектів. В його основі лежить теза про обмеженість ресурсів й альтернативних варіантах їх використання.

В економічному підході витрати розглядаються як альтернативні витрати, тобто альтернативна вартість ресурсів при найбільш доцільному альтернативному варіанті їх використання.

Економічні витрати - це витрати, які підприємство повинно здійснити, або ті доходи, які підприємство повинно забезпечити постачальникам ресурсів для того, щоб відволікти ці ресурси від використання в альтернативних виробництвах.

Економічні витрати поділяють на явні і неявні.

Явні (зовнішні) представляють собою плату постачальникам ресурсів (праці, сировини, енергії, придбання обладнання й т.п.). Вони відображаються на балансі підприємства, тому їх називають бухгалтерськими. В бухгалтерській звітності їм відповідає поняття собівартості.

Неявні (внутрішні) - це неоплачені витрати на власний та самостійно використовуваний ресурс. Вони не враховуються як витрати в бухгалтерській звітності й представляють собою недоотримані доходи через відмову використовувати власні ресурси за межами фірми. До неявних відносять й нормальний підприємницький прибуток.

В короткострокових періодах витрати поділяють на постійні та змінні.

Постійні (FC) - витрати, величина яких не залежить від змін обсягів випуску (орендна плата, адміністративні видатки, амортизація).

Змінні (VC) - витрати, величина яких змінюється в залежності від змін обсягів продукції (витрати на сировину, енергію, оплату праці робітників й т.п.).

В економічному аналізі розраховують такі показники витрат:

Валові (TC) - це всі витрати (постійні та змінні) в сукупності. TC = FC + VC.

Середні (AC) - величина витрат, яка приходиться на одиницю продукції. AC = TC / Q.

Граничні (MC) - додаткові витрати на виробництво додаткової одиниці обсягу продукції. MC = ∆TC / ∆Q.

В економіці використання ресурсів підлягає дії закону спадної продуктивності ресурсів. Відповідно до нього, віддача від кожної додаткової одиниці ресурсу буде зменшуватися, якщо величина витрат цього фактора збільшується, а інші фактори залишаються незмінними.

Собівартість - грошовий вираз витрат підприємства на виробництво продукції. Вона відображає витрати сировини і матеріалів, амортизаційні відрахування, оплата праці, відрахування на соціальне страхування, плата за кредит та ін.

4. Форми доходу підприємства. Валовий дохід підприємства та його розподіл

Результатом діяльності підприємства є його дохід. Валовий дохід - це загальна сума доходу від усіх видів діяльності підприємства. Частина валового доходу підприємства за вирахуванням усіх витрат на виробничу і комерційну діяльність є прибутком підприємства. Прибуток підприємства є основним джерелом розвитку підприємства, науково-технічного вдосконалення його матеріально-технічної бази, усіх форм інвестування, джерелом сплати податків.

Основна доля прибутку підприємства - прибуток від реалізації (ПР), який залежить від обсягу виробництва, собівартості продукції і ціни. Прибуток від іншої реалізації (Пір) - це перевищення доходів продукції непромислового виробництва (робіт, послуг), відпущених на сторону, від реалізації матеріалі, засобів праці, нематеріальних активів (винаходів товарних знаків, промислових зразків, ноу-хау, програмного забезпечення, банків даних) над видатками по них.

Прибуток від позареалізаційних операцій (Ппр) - різниця між доходами і видатками по цих операціях. Ці операції, не пов’язані із збутом продукції: пайова участь у спільних підприємствах, розміщення на депозитних рахунках в банках тимчасово вільних коштів, надходження, штрафів, боргів, пені.

Балансовий прибуток (Пб = Пр ± Пір ± Ппр) є базою оподаткування, податком на прибуток підприємства. Чистий прибуток, що залишається після сплати податку використовується на соціально-економічні цілі підприємства: розвиток підприємства, соціально-культурну сферу, матеріальне заохочення виробників, формування ресурсного фонду, виплати в благодійні фонди. Використання прибутку визначається статутними документами підприємства і залежить від його форми власності і організаційно-правової форми. На акціонерному підприємстві розподіл прибутку визначається зборами акціонерів і передбачає виплату дивідендів власникам акцій.

Прибуток є абсолютним показником ефективності діяльності підприємства, який залежить від величини авансованого капіталу. Відносним показником є рентабельність, який в загальному виді розраховується як відношення прибутку до витрат, тобто є нормою прибутку. Розрізняють показники рентабельності, які використовуються для оцінки ефективності використовуваних у виробництві авансованих ресурсів (капіталу) і поточних витрат, і показники, на основі яких визначають доходність і ефективність використання майна підприємства.

Ефективність виробничо-господарської діяльності підприємства відображає показник рентабельності виробництва (балансової рентабельності Rб), розраховується як відношення балансового прибутку до середньої за період вартості капіталу (основних фондів і оборотних засобів):

Рентабельність сукупних активів (Ra) характеризує ефективність використання всього майна підприємства і визначається відношенням балансового прибутку до середньої суми активів балансу підприємства:

.

Рентабельність власного (акціонерного) капіталу (Rв) характеризує ефективність вкладеного в підприємство власного капіталу і є нормою прибутку на власний капітал:

.

Ефективність втрат на виробництво і збут продукції характеризує показних рентабельності продукції (Rпр), який визначається відношенням прибутку від реалізації до повної собівартості реалізованої продукції:

.

Тема 9. Основи теорії відтворення

1. Суть, основні риси та типи відтворення

Відтворення - це процес суспільного виробництва, який розглядається як безперервний процес у постійному відновленні.

Суспільне економічне відтворення основане на органічній єдності всіх частин, що його утворюють і передбачає відтворення усіх елементів економічної системи:

виробництва, розподілу, обміну, споживання;

домогосподарств, підприємств, галузей, економічних регіонів і всього виробництва;

продуктивних сил, складових його частин і економічних відносин;

суспільного виробництва і суспільного споживання.

Економічне відтворення суспільства включає в себе такі найважливіші моменти:

1) відтворення суспільного продукту та його конкретних форм;

2) відтворення людського ресурсу як особистісного фактора виробництва та його зайнятості;

3) відтворення основного і оборотного капіталу суспільства, тобто засобів виробництва, як необхідних умов суспільного процесу відтворення;

4) відтворення національного багатства;

5) відтворення споживання;

6) відтворення економічних відносин. У складі економічних відносин відтворюються різноманітні форми власності, відносини розподілу, товарно-грошові відносини.

Види економічного відтворення.

Просте відтворення - це відновлення процесу суспільного виробництва з року в рік у незмінних масштабах. Просте відтворення передбачає, що прибуток та інші доходи не використовуються на заощадження та інвестиції, а повністю споживаються домогосподарствами. Просте суспільне відтворення було типовим для докапіталістичних економічних формацій.

Розширене відтворення економіки - це відтворення суспільного виробництва в зростаючих розмірах. У цьому разі частина прибутку та інших доходів підприємств і домогосподарств нагромаджується та інвестується у виробництво з метою розширення його межі виробничих можливостей.

2. Економічне зростання, його суть та фактори

Розширеному відтворенню відповідає таке явище як економічне зростання. Під економічним зростанням розуміють збільшення кількості, товарів і послуг, які продукує національна економіка. Графічно економічне зростання зображають переміщенням кривої виробничих можливостей вправо. Економічне зростання вимірюють двома способами. По-перше, темпами зростання реального ВВП за певний проміжок часу - здебільшого за рік. По-друге, темпами зростання реального ВВП надушу населення за той самий період.

Економічне зростання є важливою економічною метою кожної країни. Збільшення обсягу продукції в розрахунку на душу населення означає підвищення рівня життя в країні. Економіка, що зростає, спроможна повніше задовольняти потреби людей і ефективніше розв'язувати соціально-економічні проблеми. Збільшення заробітків у ході економічного зростання створює можливості сім'ям і окремим особам отримувати додаткові матеріальні блага і послуги без відмови від споживання інших життєвих благ. Економічне зростання дає можливість країні боротися з бідністю та забрудненням довкілля. Економічне зростання створює можливості для скорочення робочого часу і збільшення часу відпочинку й дозвілля. Економічне зростання полегшує розв'язання проблеми обмеженості ресурсів. Воно дає змогу нації зберігати державну незалежність.

Фактори економічного зростання. Економічне зростання будь-якої країни визначають чотири групи факторів:

1) фактори пропозиції;

2) фактор попиту;

3) фактор ефективності;

4) соціокультурні, інституційні та інші фактори.

Характеристики

Список файлов книги