181011 (685703), страница 5

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 5)

середнє квадратичне відхилення σ =

середня геометрична величина – використовується для розрахунку середніх темпів росту і приросту X = .

За допомогою середніх величин, обрахованих на основі масових даних про якісно однорідні явища, можна виявити загальні тенденції та закономірності розвитку економічних процесів.

4. Ряди динаміки

Рядом динаміки називають часову послідовність значень економічних показників. В економічному аналізі динамічні ряди використовуються при попередній оцінці економічного явища чи процесу.

Ряди динаміки можуть бути побудовані за абсолютними, відносними або середніми значеннями. Ряд динаміки складається з двох елементів: моментів часу (або дат) та самих даних, що називаються рівнями ряду.

За допомогою ряді динаміки можна отримати наступні дані:

- інтенсивність зміни досліджуваних показників (зростання, зменшення, стабільності);

- середній рівень показника і середню інтенсивність зміни;

- тенденції щодо зміни показників.

Застосування динамічних рядів дозволяє виявити основні тенденції розвитку економічного явища і скласти прогноз його розвитку на доступну для огляду перспективу. Але використання цього технічного прийому можливе лише тоді, коли забезпечена зіставність усіх величин, що входять в ряди динаміки. Навіть простий розгляд рядів динаміки дозволяє зробити певні аналітичні висновки про тенденції зміни економічних явищ та процесів. Застосування математико-статистичних методів обробки рядів динаміки дозволяє значно повніше характеризувати тенденції розвитку досліджуваних явищ та прогнозувати їх зміну. З цією ціллю в процесі обробки динамічних рядів розраховуються додаткові показники: абсолютний приріст, середньорічний абсолютний приріст, середньорічне значення показника, темпи росту і приросту, середньорічний темп росту, абсолютне значення одного відсотка приросту.

Графічний метод. Графіки являють собою масштабне зображення показників чисел за допомогою геометричних знаків чи умовно-художніх фігур. Вони мають ілюстративне й аналітичне значення. На відміну від табличного матеріалу, графік дає узагальнюючий малюнок положення чи розвитку досліджуваного явища, дозволяє наявно помітити ті закономірності, що містить числова інформація. Основні форми графіків, що використовуються в аналізі - це діаграми. Вони за своєю формою підрозділяються на смугові, кругові, квадратні, лінійні, фігурні і стовпчикові. По змісту діаграми розрізняють:

Діаграми порівняння;

Структурні діаграми;

Графіки динаміки;

Графіки зв'язку;

Графіки контролю;

Діаграми порівняння показують співвідношення різних об'єктів по будь-якому показнику. Найбільш простими є стовпчикові і смугові діаграми. Для їхнього складання використовують прямокутну систему координат. На осі Х розміщують основу стовпців однакового розміру для всіх об'єктів. Висота кожного стовпця повинна бути розмірна величині показника, що нанесений у відповідному масштабі на вісь Y.

Смугова діаграма розмішається по горизонталі. Основу смуг розміщують на осі ординат (Y), а масштаб – на осі (X).

Фігурні діаграми - у них співвідношення об'єктів показується у вигляді умовно-художніх фігур.

Структурні діаграми дозволяють виразити склад досліджуваних показників або питому вагу окремих частин у загальній величині показника. У даних діаграмах зображення показника дається у виді розбитих на сектори геометричних фігур (коло, квадрат), площа яких береться за сотню чи за одиницю.

Діаграми динаміки використовуються для зображення зміни явищ за відповідні проміжки часу. Частіше використовуються лінійні графіки. У даному виді динаміки подається у виді лінії, що характеризують безперервність процесу. Використовується прямокутна система координат. На осі Х відкладаються періоди, на осі ординат - рівень показників за відповідні відрізки часу.

Лінійні графіки використовуються при вивченні зв'язку між показниками. На осі Х відкладаються значення факторного показника, на осі ординат – значення результативного показника у відповідному масштабі. Графік контролю застосовується в аналізі при вивченні даних про хід виконання бізнес-плану чи виробничої програми. У даному випадку на графіку зображують 2 лінії: планова і фактична по кожному рівні показників за кожний день чи інший проміжок часу. Основні вимоги, що повинні виконуватися при побудові графіків:

• виразність і контрастність;

• масштаб, який би забезпечував наочність і не ускладнював його читання;

• графік повинний бути простим для сприйняття.

5. Сутність та використання в аналізі балансового методу

Балансовий метод широко використовується в практиці планування, обліку й аналізу. У практиці економічного аналізу балансовий метод використовується в різноманітних цілях:

як допоміжний засіб для перевірки вихідних даних, на основі яких проводиться аналіз;

для оцінки впливу факторів на результативний показник;

для розрахунку резервів покращення аналізуємого показника;

для перевірки правильності аналітичних розрахунків.

Розглянемо особливості балансового методу на прикладі оцінки балансу товарної продукції.

Таблиця 4.9

Баланс товарної продукції підприємства за рік

Із наведеного балансу очевидно, що балансують між собою ресурси підприємства та їх використання. Причому балансова тотожність зберігається для показників плану , фактичних показників і їх відхилень. На основі балансового методу розрахуємо вплив факторів на зміну обсягу реалізації продукції за звітний період.

В результаті зростання залишків готової продукції на початок року на 130 тис.грн. збільшився обсяг реалізації продукції. Ріст випуску продукції за рік обумовив зростання обсягу реалізації на 90 тис.грн. Скорочення залишків готової продукції на кінець року на 30 тис.грн. обумовило адекватне збільшення обсягу реалізації за звітний період. Таким чином, загальний вплив факторів на обсяг реалізації звітного року склав 250 тис.грн.

Крім розглянутого балансу товарної продукції в практиці аналітичної роботи використовують баланс трудових ресурсів. Даний вид балансу складається для оцінки використання робочої сили на підприємстві за категоріями працівників, джерелам надходження, а також причинам вибуття персоналу. Аналіз балансу робочої сили проводиться методом порівняння, для чого визначаються відносне й абсолютне відхилення чисельності персоналу підприємства.

Одним з видів балансу є платіжний баланс, який характеризує стан грошових доходів і витрат підприємства, а також фінансові взаємовідносини з постачальниками, підрядчиками і фізичними особами. В цьому балансі співвідносяться платіжні засоби та платіжні зобов язання підприємства.

Лекція 4. Сутність та галузь застосування прийомів елімінування

1. Види детермінованих факторних залежностей.

2. Метод ланцюгових підстановок.

3. Спосіб абсолютних різниць та його застосування в економічному аналізі.

1. Види детермінованих факторних залежностей

В економічному аналізі однією з важливих задач є вимір впливу факторів на результативний показник. Для оцінки цього впливу розроблені спеціальні методи факторного аналізу. При виборі методу факторного аналізу необхідно враховувати залежність між результативним показником та факторами, що його визначають. Якщо взаємозв’язок між результативним показником та факторами має функціональний характер, коли відповідному значенню фактора відповідає строго визначене значення результативного показника, то такий тип зв’язку називають детермінованим.

Існують наступні типи детермінованої залежності:

Адитивна – залежність між факторами представлена у виді алгебраїчної суми:

n

А = xi = x1 + x2 + … + xn

i = 1

Як приклад можна привести модель виробничої собівартості продукції:

С = ПМЗ + ПВОП + ПВ + ЗВВ,

Де: С – виробнича собівартість продукції,

ПМЗ – прямі матеріальні витрати,

ПВОП – прямі витрати на оплату праці,

ПВ – інші прямі витрати,

ЗВВ – загальновиробничі витрати.

Мультиплікативна – залежність між результативним показником та факторами можна представити як добуток:

n

A = xi = x1 * x2 * … * xn

i = 1

Як приклад можна привести двухфакторну модель:

ВП = ЧР * ПП,

Де: ВП - випуск продукції,

ЧР – чисельність робітників,

ПП - продуктивність праці одного робітника.

Кратна – залежність, що представляє собою співвідношення факторів:

A = a / b

Як приклад можна привести показник фондоозброєності:

Фо = ОЗ / Ч,

Де: Фо – фондоозброєність,

ОЗ – вартість основних засобів,

Ч – чисельність працюючих.

Змішана (комбінована) – залежність між факторами, яку можна представити у вигляді різних комбінацій:

A = ( a +b ) / c ; A = ( a + b ) * c ; A = a / ( b + c )

Одним із прикладів змішаної залежності може бути показник рентабельності виробництва:

Р = П / ( ОЗ + ОбК )

Де: Р – рентабельність виробництва,

П – прибуток,

ОС – вартість основних засобів,

ОбК – вартість оборотних коштів.

Існує інший вид залежності між факторами, коли зміна факторної ознаки дає кілька значень функції. Такий вид залежності між результативним показником та факторами називають стохастичною. Для аналізу стохастичних залежностей використовують економіко-математичні методи аналізу.

Для аналізу впливу факторів на зміну результативного показника при детермінованій залежності між ними використовують методи елімінування.

Під елімінуванням розуміють абстрактне вивчення впливу відокремленого фактора на зміну результативного показника. Цей технічний прийом аналізу засновано на допущенні, що всі фактори змінюються незалежно один від одного: спочатку змінюється один, а всі інші залишаються без зміни: потім змінюються два, потім три і т.д. за незмінних інших факторах. Такий абстрактний підхід дозволяє визначити вплив кожного фактора на величину досліджуваного показника окремо.

До методів елімінування відносять наступні технічні прийоми:

• спосіб ланцюгових підстановок;

• спосіб абсолютних різниць;

• спосіб відносних різниць;

• інтегральний спосіб;

• індексний.

2. Метод ланцюгових підстановок

Спосіб ланцюгових підстановок є найуніверсальнішим, він використовується для розрахунку впливу факторів для усіх типів детермінованої залежності факторів. цей спосіб полягає у визначенні впливу окремих факторів на зміну величини результативного показника з допомогою поступової заміни базисної величини кожного фактора на фактичну величину у звітному періоді. Для цього розраховується низка умовних величин результативного показника. Порівняння величини результативного показника до та після заміни рівня того чи іншого показника нейтралізує вплив усіх інших факторів, крім одного, що уможливлює визначення впливу останнього на приріст результативного показника.

Технологія розрахунків за способом ланцюгових підстановок може бути представлена як послідовність наступних аналітичних операцій:

• розрахунок планового значення результативного показника;

• заміна планового значення першого фактора на фактичний (підстановка);

Характеристики

Список файлов книги