176917 (685580), страница 2

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 2)

До нецінових чинників сукупної пропозиції належать ті змінні, які підвищують або знижують витрати на одиницю продукції незалежно від змін обсягу національного виробництва. Вони зсувають криву АS вліво при зменшенні пропозиції та вправо при її збільшенні.

Короткострокова рівновага характеризує ситуацію в економіці, коли ціни на ресурси є незмінними, а змінюються лише ціни на готову продукцію під впливом сукупного попиту. Довгострокова рівновага характеризує рівень цін на ресурси. Подвійна рівновага – поєднання довго – та короткострокової рівноваги ситуація, коли ціни на ресурси та на готову продукцію є врегульованими (рівними).

Теорія раціональних сподівань – гіпотеза, згідно з якою фірми і домогосподарства на основі отриманої інформації очікують, що економічна політика держави певним чином вплине на економіку, і, керуючись власною вигодою, здійснюють заходи, які роблять політику неефективною.

Теорія економіки пропозиції – концепція, яка акцентує увагу на урядових заходах, які впливають на сукупну пропозицію

Шок пропозиції – це несподівані зміни у затратах на одиницю продукції або продуктивності праці, які різко переміщують криву сукупної пропозиції. Приклад – зростання цін на нафту у 70-х роках.

Шок попиту – це несподівані зміни у сукупних доходах і витратах, які різко переміщують криву сукупного попиту. Приклад – зростання витрат, спричинене війною

4. Ринок праці

Повна зайнятість означає використання всіх придатних трудових ресурсів і характеризується достатністю робочих місць для тих, хто потребує оплачуваної роботи. Передбачає існування природного безробіття. Раціональна зайнятість означає відповідність професійно-кваліфікаційного складу робочої сили структури робочих місць.

Рівень безробіття визначається відношенням числа безробітних до чисельності робочої сили:

Природний рівень безробіття – це рівень безробіття при повній зайнятості, тобто це рівень природного безробіття (суми структурного та фрикційного безробіття.

Види безробіття

фрикційне

структурне.

природне

циклічне

приховане

конверсійне

• Соціально-економічні втрати від безробіття:

  1. Відставання фактичного обсягу виробництва від потенційно можливого (ВВП – розрив). Розраховується по закону Оукена.

  2. Порушення соціально-економічних пропорцій на ринку праці: безробіттям більше охоплені жінки, ніж чоловіки; молодь, ніж люди середнього віку; висококваліфіковані робітники (ІТР).

  3. Криза освіти і професійно-технічного навчання.

  4. Загострення соціальних проблем: наркоманія, алкоголізм, злочинність, розлучення тощо.

Закон Оукена: якщо фактичний рівень безробіття перевищує природний рівень на 1%, то фактичний обсяг виробництва буде нижчим за потенційний на %:

, де У – фактичний обсяг виробництва

У* – потенційний ВВП

u – фактичний рівень безробіття, %

u* – природний рівень безробіття, %

РИНОК РОБОЧОЇ СИЛИ – це система економічних механізмів, норма та інститутів, які забезпечують відтворення робочої сили і її використання.

Суб’єктами ринку робочої сили є наймані працівники, роботодавці, держава та суспільні організації, об’єктами – умови найму на роботу або умови надання трудових послуг.

Попит на робочу силу – це платоспроможна потреба роботодавців у трудових послугах працівників певних професій і кваліфікацій. Він визначається: 1) сукупним попитом в економіці; 2) технічним оснащенням виробництва; 3) співвідношенням витрат на заробітну плату з витратами на машини і обладнання.

Пропозиція робочої сили – кількість робітників, які пропонують за кожного рівня заробітної плати різноманітні і якісні трудові послуги роботодавцям. Визначається рівнем заробітної плати, податковою системою, дією профспілок та іншими факторами.

Рис. 4.1. Модель рівноважного стану ринку робочої сили

Напрямки державного регулювання ринку праці:

• стимулювання зростання зайнятості та збільшення кількості робочих місць;

• підготовка і перепідготовка робочої сили;

• сприяння найму робочої сили;

• соціальне страхування від безробіття.

Ступінь задоволення потреб людей залежить насамперед від індивідуальних та сімейних доходів, які отримують члени суспільства та їхні родини. Перехід до ринкової економіки пов’заний з виникненням проблеми розподілу доходів у суспільстві. Для визначення ступеня нерівності доходів у макроекономічній науці використовують криву Лоренця.

5. Грошовий ринок

Гроші – це загальновизнаний засіб платежу за товари та послуги.

В умовах сучасного ринку грошовий обіг складається з готівкових і безготівкових грошей.

Депозити – грошові кошти, вкладені в комерційні банки на визначених умовах.

Трансакційні (чекові) депозити є засобами обміну, оскільки кошти з цих депозитів вкладники мають право без попередження банку переказати іншим особам у вигляді платежів за придбані товари та послуги. Такі платежі здійснюються за допомогою чеків або аналогічних розрахункових інструментів.

Сукупність загальноприйнятих засобів платежу, що випущені банківською системою і обертаються в економіці, має назву грошової маси.

Для кількісного виміру грошової маси використовуються грошові агрегати. Грошові агрегати – це поєднання різноманітних ліквідних фінансових активів.

Під ліквідністю розуміють здатність фінансового активу бути безумовним і нічим не обмеженим засобом платежу без зміни його номінальної вартості.

Грошовий ринок – це фінансовий ринок кредитних операцій, на якому економічні суб’єкти продають у купують необхідні їм ліквідні засоби, пускаючи в обіг короткострокові зобов’язання, строк погашення яких менше, ніж 1 рік (наприклад, цінні папери державної скарбниці).

Кредитний ринок (або ринок позичкового капіталу) – це ринок, що забезпечує рух фінансових засобів від тих, хто заощаджує, до тих, хто інвестує. Ринок позичкового капіталу відрізняється тим, що зобов’язання, які знаходяться в обігу, є довгостроковими (строк погашення більш одного року):

Сукупний попит на гроші складається з двох частин:

,

де – грошовий попит; – попит на гроші для угод (операційний); або L(i) – попит на гроші як на актив.

Попит на гроші для угод прямо пропорційно залежить від рівня цін і обсягу реального виробництва (доходу) і обернено пропорційно залежить від швидкості грошового обігу.

Попит на гроші як на актив показує вибір між готівкою та іншими видами активів з урахуванням їх переваг відповідно до теорії портфельного вибору. Найновіші дослідження теорії портфеля свідчать, що оптимальний портфель має в цілому містити і низько ризикові і високоризикові активи. На вирішення проблеми вибору: зберігати багатство у грошах чи у цінних паперах – впливає процентна ставка.

Економічну ситуацію, за якої попит на гроші не має обмежень з боку процентної ставки, називають пасткою ліквідності.

Кількість грошей, яка наявна у національній економіці на певний момент часу, називають пропозицією грошей.

Процент – це плата за право користуватися грошовими коштами.

Процентна ставка – це сума процента, виплачена за одиницю часу і взята і відсотках від наданих у позику коштів.

Номінальна процентна ставка (і) – це альтернативна вартість нагромадження грошей або рівень процента, не скоригований на інфляцію.

Реальна процентна ставка ® – це різниця між номінальною процентною ставкою і темпом інфляції

.

Рис. 5.1. Рівновага на грошовому ринку

Комерційні банки – це депозитні інституції, основними функціями яких є прийом вкладів від фізичних і юридичних осіб та надання позик.

Вклади, котрі внесені в комерційний банк, але на які не надано позики, називаються резервами.

Обов’язкові резерви ® – частина депозитів, які банки зберігають у центральному банку.

Норма обов’язкового резервування, або резервні вимоги є відношенням суми обов’язкових резервів до суми залучених депозитів:

Сума, на яку фактичні резерви (TR) банку перевищують обов’язкові резерви, становить надлишкові резерви банку (Е): E=TR – R

Для визначення максимальної кількості грошей, яку може створити банківська система на основі будь-якої величини надлишкових резервів, необхідно перемножити надлишкові резерви на депозитний мультиплікатор.

.

де _д – депозитний мультиплікатор

Пропозиція грошей в економіці становитиме:

,

де М – пропозиція грошей; D – поточні чекові депозити

Пропозиція грошей є сумою готівкових та депозитних грошей

М = С + D,

де С – готівка на руках у населення (готівка поза банками), D – чекові депозити

де сr – коефіцієнт готівки

Грошова база є сумою готівки та резервів: B = C + R, де В-грошова база, R – банківські резерви

Відношення пропозиції грошей до грошової бази називають грошовим мультиплікатором (_г):

Пропозиція грошей перебуває у прямій залежності від грошової бази до грошового мультиплікатора:

Методи кредитної політики

1. Операції на відкритому ринку – купівля – продаж Національним банком урядових цінних паперів у комерційних банків, підприємств та населення.

2. Облікова (дисконтна) ставка – процентна ставка, за якою центральний банк надає позики комерційним банкам

3. Норма резервування

Види грошово-кредитної політики:

1) гнучка грошово-кредитна політика – політика центрального банку, за якою проміжною ціллю є фіксація або підтримка процентних ставок на певному рівні.

2) жорстка грошово-кредитна політика спрямована на фіксацію або підтримку стабільного обсягу грошової маси в економіці.

3) проміжному типові грошово-кредитної політики відповідає ситуація зростання попиту на гроші, яка супроводжується зростанням і пропозиції грошей, і ставки процента

4) політика «дорогих грошей» – рестрикцій на політика – M^s

а) продаж національним банком урядових цінних паперів

б) підвищення резервної норми

в) підвищення облікової ставки

5) політика «дешевих грошей» – експансія – – M^s

а) купівля урядових цінних паперів НБУ

б) зменшення резервної норми

в) зменшення облікової ставки.

Тема 6 Інфляційний механізм

План

1. Сутність інфляції та її види

2. Наслідки інфляції

Час: 2 год.

Література:

Мікроекономіка та макроекономіка за ред. Будаговської, тема 5, параграфи 1,2;

Макроекономіка за ред. Савченка, – К.: 1999, глава 4;

Степан Панчишин. Макроекономіка. – К.:, 2001, тема 4.

Інфляція – це зростання загального рівня цін у країні впродовж певного періоду часу, що супроводжується знеціненням національної грошової одиниці.

Темп інфляції:= ,

В иди інфляції

За темпами: – помірна; галопуюча; гіперінфляція	за очікуванням: – передбачена; непередбачена
За характером: – відкрита; придушена (прихована)	за джерелами: – внутрішня; імпортована
За змістом: збалансована; незбалансована	за типом: – інфляція попиту; інфляція витрат (пропозиції).

Наслідки інфляції:

І. Падіння рівня життя народу

Номінальний доход – це сума грошей, які особа отримує у вигляді зарплати, пенсії тощо.

Реальний доход – це кількість товарів і послуг, яку можна купити за суму номінального доходу.

ІІ. Перерозподіл доходів між різними групами населення.

1) програють від передбаченої інфляції:

а) одержувачі фіксованих доходів (пенсій, стипендій тощо);

б) власники заощаджень;

Характеристики

Список файлов книги