71865 (685543), страница 19

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 19)

Проте в епоху Відродження найбільшого злету досягло мистецтво, яке стало її символом. Продовжуючи традиції Стародавньої Греції, котра в центрі свого мистецького життя ставила людину, ренесансне мистецтво також втілило в собі новий гуманістичний світогляд.

Іншими характерними особливостями мистецтва Відродження є його світський (не церковний) зміст, а також всебічне використання митцями наукових здобутків. Саме завдяки образотворчому мистецтву почалося поглиблене вивчення анатомії людського тіла, а намагання передати в живописі глибини простору зумовило відкриття законів лінійної перспективи.

Мистецтво Ренесансу не випадково виникло наприкінці ХШ ст. в Італії. Вона була не лише прабатьківщиною античної культури. Не менш важливим фактором стало вперше формування ранньобуржуазних відносин саме в італійських містах-республіках. Відтак у започаткуванні італійського ренесансного мистецтва об’єдналися культурний й економічний фактори.

Довершеністю вражає італійський ренесансний живопис. В Італії творили Леонардо да Вінчі (1452-1519), Рафаель Санті (1483-1520), Мікеланджело Буонарроті (1475-1564), Джорджоне (1476-1510), Тіціан (1476-1480) та інші знамениті, неперевершені митці.

Всі вони були геніями, хоча кожний з них відзначався своєю унікальністю і багатогранністю. Їхні твори не залишали байдужими сучасників і продовжують вражати нащадків. Мистецтвознавці різних часів і різних держав вивчали їхню творчу спадщину, секрети їхньої художньої майстерності, присвячуючи їм все нові наукові розробки.

Вершиною ренесансного образотворчого мистецтва вважається творчість Леонардо да Вінчі. Напевно не має людини, яка б не знала його знаменитої загадкової й таємничої “Мони Лізи” (“Джоконда”). Не менш вражаюча його фреска “Таємна вечеря”, що прикрашає трапезну монастиря Санта-Марія делле Граціє в Мілані. На ній зображено за трапезним столом Ісуса Христа та його дванадцять апостолів у момент, коли Ісус заявив: “Один із вас зрадить мене”. З величезною майстерністю митець показав реакцію присутніх на це пророцтво.

Полонить уяву одухотворені, чарівні образи матері й дитини мадонн Рафаеля Санті, серед яких самою прославленою є “Сікстинська Мадонна”.

Не залишає байдужим монументальний розпис Мікеланджело стелі Сікстинської капели у Ватикані (композиції “Страшний суд”, “Створення Адама”).

Досконалість художнього відтворення ідеалу жіночої краси характерна для творів представника венеціанської школи Джорджоне (справжнє прізвище Джорджо Барбареллі да Кастельфранко). Його “Венера, яка спить” сповнена ідилії, в ній майстерно передана повна гармонія людини і природи.

Поряд із Джорджоне живопис Відродження у Венеції достойно представляє творчість Тіціана (власне Тіціано Вечелліо), який удосконалив усі художні пошуки епохи. У своїх творах він приділяє головну увагу індивідуальності людини, її темпераменту, душевному стану. Тіціан – автор глибоко психологічних портретних образів Карла У, Франциска 1, П’єтро Аретіно, І.Рімінальді та інших. В одних картинах (“Венера і Адоніс”, “Даная”) передається загострене відчуття життя, в інших (“Се людина”, “Оплакування Христа”) підкреслюється достоїнство та сила духу героїв.

Усі ці, як і не перелічені тут всесвітньо відомі твори, становлять золотий скарб митців італійського Ренесансу. Велич та художня сила їхньої творчої спадщини зробила їхні твори класикою, тобто зразком для багатьох поколінь художників усього світу.

У ренесансному мистецтві живопис зайняв провідні позиції, але вагомими були здобутки в галузі архітектури та тісно пов’язаної з нею скульптури. Новий архітектурний стиль започаткував Філіппо Брунеллескі (1377-1446), який в своїй творчості широко використовував традиції римської архітектури. Геніальність інженерної думки засвідчив зведений за його проектом купол собору Санта Марія дель Фьоре (43 м. в діаметрі), який й донині височить над усіма будівлями Флоренції.

Свого знаменитого співвітчизника перевершив хіба що Мікеланджело, спроектувавши купол кафедрального собору Святого Петра в Римі. Він не має собі рівних за величчю, красою та гігантськими розмірами. Архітектурний талант Мікеланджело втілився у створенні ансамблю Капітолія в Римі.

Як правило архітектурні будівлі, площі, парки, гробниці прикрашалися скульптурними зображеннями. Величні та характерні скульптурні образи Давида, Мойсея Мікеланджело. Подібну оцінку заслуговують його скульптурні твори, що прикрашають гробницю Папи Юлія П у Римі та гробниці Медичі у Флоренції. До речі, сам Мікеланджело передусім вважав себе скульптором.

До вищих мистецьких здобутків належать шедеври ренесансної пластики Донаттело (власне Донато ді Нікколо ді Бетто Барді, 1386-1488): “Давид”, “Кінна статуя кондот’єра Гаттамелати” в Падуї.

Літературну скарбницю італійського Відродження складають твори цілого ряду прозаїків і поетів, серед яких самими видатними є Аліг’єрі Данте (1265-1321), Франческо Петрарка (1304-1374) і Джованні Боккаччо (1313-1375).

У своїй знаменитій “Божественній комедії” поет Аліг’єрі Данте змалював своє уявне блукання в потойбічному світі, фактично відтворив людське суспільство з усіма його гріхами, починаючи від чвар політичних партій і закінчуючи корупцією представників церкви.

Поет Франческо Петрарка прославився любовною лірикою, присвяченою Лаурі – жінці, яку він випадково зустрів у церкві і яку платонічно кохав усе життя. Цей цикл віршів складається із двох частин: “На життя мадонни Лаури” і “На смерть мадонни Лаури”.

Джованні Боккаччо – автор не менш знаменитого “Декамерона” та роману “Філоколо”. Декамерон – це збірка новел, а точніше розповідей молодих людей, котрі, щоб відволіктися від відчаю, викликаного чумою, розповідають один одному неймовірні історії, що трапилися з ними. Основний їхній зміст – висміювання аскетичної і в той же час удаваної середньовічної моралі, прославлення насолод земного життя й чуттєвої любові.

5. Північний Ренесанс часів Реформізму

У ХУ ст. проклало собі шлях так зване Північне Відродження (Німеччина, Нідерланди). Наприкінці ХУ ст. ідеї гуманізму потрапили у Францію та Британію і поширилися на Іспанію. В ХУ1 ст. Відродження полонило всю Європу й набрало всеосяжного характеру. Отже, культура європейських країн, які знаходилися північніше Італії, увійшла в історію під назвою “Північного Відродження”.

Якщо стосовно італійського Відродження цей термін має прямий зміст, тобто відродження античних традицій, то у вищеперелічених країнах нічого не відроджувалося. Тут термін “Відродження” вживається умовно і має дещо інше значення.

На відміну від італійського Ренесансу, якому притаманний світський характер, культура Північного Відродження характеризується сильним релігійним забарвленням. В основі культури Північного Відродження – протестантський або реформаційний рух, що розвивався поряд з гуманістичним. Він ставив за мету: протест проти зловживань та догматизму католицької церкви і як наслідок: боротьба за її реформацію.

Німець Лютер, француз Кальвін, нідерландець Еразм Роттердамський, англієць Вікліф, чех Ян Гус намагалися відновити в релігії демократичні засади раннього християнства, звільнити національні церкви від латинського всевладдя папського Риму. Вони прагнули поширити національну мову в богослужінні й літературі, що на той час були латиномовними. Цей великий духовний рух розвивався у межах культури Ренесансу. Відтак він і зумовив своєрідність і неповторність культури Північного Ренесансу.

Ідеї цієї епохи яскраво проявилися в живописі німців Альбрехта Дюрера (“Чотири апостоли”) та Лукаса Кранаха Старшого (“Розп’яття”, “Відпочинок на шляху до Єгипту”), нідерландців Ян ван Ейка (“Гентський вівтар”) і Пітера Брейгеля Старшого або “Мужицького” (“Битва Масляниці й Поста”, “Селянський танець”), француза Симона Марміона (мініатюри “Великих французьких хронік”) та ін.

Класикою світової літератури стали твори іспанців Мігеля де Сервантеса (1547-1616) та Фелікса Лопе де Вега (1562-1635), француза Франсуа Рабле (1494-1553).

Мігель де Сервантес відомий головним чином як автор знаменитого роману “Дон Кіхот”. Це пародія на рицарський роман, в якому два благородних романтики (рицар Дон Кіхот і його зброєносець Санчо Панса) вперто намагаються протистояти ворожій для них реальній дійсності й в зв’язку з цим потрапляють в комічні ситуації.

Драматург, поет і прозаїк Фелікс Лопе де Вега став відомий завдяки своїм драматичним творам “Собака на сіні”, “Овеча криниця”, “Дівчина з глечиком” та іншим, пройнятим антифеодальним пафосом, глибоким демократизмом та гумором.

Франсуа Рабле – автор написаного у фольклорному комічному жанрі твору “Гаргантюа і Пантагрюель”. У ньому автор, описуючи подорожі зазначених в назві велетнів, відкидає середньовічний аскетизм, засуджує обмеження духовної свободи, забобони, лицемірство.

Вершиною світового мистецтва справедливо вважається творча спадщина “короля драми” англійця Уїльяма Шекспіра (1564-1616). Його п’єси “Ромео і Джульєтта”, “Багато галасу даремно”, “Гамлет”, “Отелло”, “Король Лір”, “Макбет”, “Антоній і Клеопатра”, “Ричард Ш” та інші й зараз не сходять зі сцен театрів, продовжують екранізуватися.

Творчість Шекспіра та інших великих драматургів започаткувала становлення професійного театру. Постійні театри (серед них знаменитий “Глобус” в Лондоні) вперше з’явилися наприкінці ХУ1 ст. у Британії. До провідних тогочасних театральних жанрів відносилися драма і трагедія.

Епоха Відродження і Реформації відіграла в історії світової культури революційну, поворотну роль. В європейській культурі відбулися доленосні процеси, що визначили її подальший розвиток, а саме:

- на зміну пануючому церковному світогляду приходить нове світосприйняття – гуманізмом, центральне місце в якому відводиться людині;

- в науці абстрактні положення витісняються дослідним природознавством, виникає її спеціалізація;

- вивчається й саме суспільство, починаються пошуки шляхів його справедливого устрою;

- формуються сучасні національні європейські літератури і професійний театр;

- виникає історичний феномен ренесансного мистецтва, що дало людству найвеличніші твори.

ЛІТЕРАТУРА ДО ТЕМИ 6:

1. Баладанова О.Е. 10 гениев живописи: Гойя, Рубенс, Тициан, Микеланджело, Леонардо да Винчи, Рембрандт, Пикассо, Ван Гог, Дюрер, Босх. – Х.: Фолио, 2005. – 380 с.

2. Верман Карл. История искусств всех времен и народов. В 3 т. – М.: АСТ, 2001.- Т.1. – 942 с.; Т.2.- 943 с.; Т.3. – 943 с.

3. Гнедич Петро Петрович. История искусств: Зодчество. Живопись. Ваяние: В 3 т.- М.: ОЛМА-ПРЕСС, 2004. – Т. 1. – 479 с.; Т. 2. – 574 с.; Т. 3. – 638 с.

4. Гуковский М.А. Итальянское Возрождение. – Л.: Изд-во ЛГУ, 1990.- 618 с.

5. История культуры стран Западной Европы в эпоху Возрождения. - М.: Высш. школа, 2001. – 478 с.

6. Капретти Елена. Великие мастера итальянского искусства. – М.: Слово, 2001.- 399 с.

7. Леонардо да Винчи и культура Возрождения. – М.: Наука, 2004. – 269 с.

8. 8.Ліндсей Д. Коротка історія культури. В 2 т. – К.: Мистецтво, 1995.- Т.1.- 234 с.; Т.2.- 253 с.

9. 500 мастеров зарубежной класики: архитектура, живопись, графика, скульптура, декоративное искусство. Энциклопедия. – М.; СПБ: Больш. рус. энциклоп.: фонд “Ленинград. галерея”: АО “Норинт”. – 1995. – 287 с.

10. 70 знаменитых художников. – Донецк: БАО, 2006, - 447 с.

11. Сто великих чудес света. – М.: Вече, 2000.- 527 с.

12. 100 знаменитых художников Х1У – ХУШ вв. – Харьков: Фолио, 2004.- 509 с.

13. Художня культура світу. Арабо-мусульманський культурний регіон та ін. К.: Вища школа, 2003. – 191 с.

14. Художня культура світу: Європейський культурний регіон. – К.: Вища школа, 2001.- 191 с.

15. Шейко В.М. та ін. Історія художньої культури: Візантія. Арабо-

16. мусульманський світ. Китай. Японія. – Харків: ХДАК, 2001. – 181 с.

17. Шейко В.М. та ін. Історія художньої культури: Середньовіччя. Відродження. – Харків: ХДАК, 2001. – 189 с.

18. Энциклопедия живописи. – М.: АСТ, 1999.- 799 с.

ТЕСТ

Тема 6. Витоки української культури. Культура Київської Русі. Українська культура Х1У – першої половини ХУП ст.

1. Автохнонним на території Київської Русі було населення:

а) Трипільської культури; б) держави кіммерійців; в) держави скіфів;

2. Першою кам’яною культовою спорудою в Київській Русі була:

а) Десятинна церква; б) Софіївський собор; в) Михайлівський собор.

3.Яка писемність була поширена в Київській Русі після її хрещення завдяки просвітницькій діяльності солунських братів Кирила і Мефодія?:

а) глаголиця; б) кирилиця; в) латина.

4. Першою відомою пам’яткою літописання в Київській Русі була:

а) літопис Київський; б) літопис Гальцько-Волинський; в) “Повість временних літ” Нестора-літописця.

Характеристики

Список файлов книги