142003 (685281), страница 3

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 3)

Легалізм – етична сексуальна система, яка пов’язана з прийняттям або відхиленням, схваленням або засудженням сексуальних відносин на основі домінуючої в суспільстві статевої моралі, переважно репресивної, яка дозволяє сексуальні відносини тільки з метою дітонародження і на основі легально визначених шлюбних союзів.

Ситуаційна етика є однією з найбільш розповсюджених в теперішній час різновидів статевої моралі. В основі ситуаційної етики лежить переконання в тому, що сексуальна поведінка повинна визначатися актуальним ситуаційним контекстом, тобто конкретною ситуацією. Людина, згідно з цим поглядом, повинна керуватися тільки коханням, добровільністю і впевненістю в тому, що наслідки будуть добрими.

Гедонізм визначає насолоду як єдину основу для сексуальних відносин, моральні і соціальні норми при цьому не є значущими.

Аскетизм – це відмова від сексуальних відносин на користь духовної безперечності.

Раціоналізм – перед вступом у статеві відносини визначається раціональна основа для вибору стратегій сексуальної поведінки, зважуються позитивні і негативні наслідки даної поведінки.

Таким чином, сексуальна культура підкреслює соціокультурний зміст сексуальних відносин, тобто те, що привнесене в них суспільством, культурою. Отже, специфіка загального рівня сексуальної культури полягає в тому, що в його рамках сексуальна культура розглядається як явище соціальне, нерозривно пов’язане з суспільною нормативно-ціннісною базою сексуальності.

Для розгляду індивідуальної сексуальної культури необхідно визначити, як саме загальні типи сексуальної культури втілюються на мікрорівні сексуальності, тобто на тому рівні, який ще має назву індивідуальний рівень сексуальної культури. Для цього ми вважаємо доцільним використати теорію сексуальних сценаріїв. Згідно з цією теорією сексуальна культура на індивідуальному рівні втілюється у сексуальному сценарії особистості, який одночасно є як соціокультурно детермінованим, так і індивідуально визначеним.

Поняття “сексуального сценарію” характеризує собою ту частину сексуальної культури, яка засвоєна індивідом і стала частиною його особистості, через що й керує його сексуальною поведінкою “зсередини”. Саме цей термін означає достатньо широку когнітивну структуру, яка охоплює різні символічні та невербальні елементи в організований ряд, на основі якого люди можуть одночасно передбачати поведінку і оцінювати її в даний момент [21, C.249].

На протязі усього життя людям потрібні адекватні культурним константам зразки сексуальної поведінки, які адаптуються до конкретних обставин. Саме сценарії визначають, як мають себе поводити індивіди як “носії” і “виконавці” сексуальності. Сексуальність у цьому розумінні – це особистісний і міжособистісний вираз тих соціально сформованих властивостей, бажань, ролей і тотожностей, які пов’язані із сексуальною поведінкою і діяльністю [32, С. 188]. Слід підкреслити, що зазвичай індивід має не один, а декілька сценаріїв.

Російський дослідник С.І. Голод зазначає, що взагалі-то існує досить багато видів сексуальних сценаріїв, тому їх можна вивчати та класифікувати за рядом вимірювань:

1. За їх складністю, тобто за кількістю та різноманітністю їх компонентів і співвідношенню уявного та здійснюваного: яке коло мотивів, партнерів, міст та часів уявлено у сценарії; як відрізняється когнітивна програма від реального виконання; наскільки тісно один з іншими пов’язані елементи сценарію.

2. За їх жорстокістю: наскільки допустима сценарієм неузгодженість плану та дійсності; наскільки одноманітно запрограмовані зміст та послідовність дій суб’єкту і як він поставиться до порушення прийнятого плану.

3. За рівнем їх задоволеності для суб’єкту: чи задоволений він своїми фантазіями і поведінкою [6, С. 211].

На думку І.С. Кона, до сексуального сценарію особистості належать:

- по-перше, сексуальні фантазії, які суб’єкт ніколи не намагається, не може або не хоче реалізувати;

- по-друге, плани реальної поведінки, які суб’єкт більш-менш послідовно здійснює;

- по-третє, проміжні орієнтири, які використовуються в процесі сексуальної взаємодії,

- по-четверте, це ніби схованка пам’яті, організуюча менший сексуальний досвід в більш чи менш послідовне ціле [13, С. 87].

Таким чином, можемо стверджувати, що структура сексуального сценарію багаторівнева. Перш за все, сексуальний сценарій включає до себе когнітивні компоненти різного рівня – це уявлення, поняття, оціночні міркування та інше.

Другий рівень сексуального сценарію можемо визначити як мотиваційно-цілевой. А.Н.Леонт’єв відмічав, що всяка людська діяльність має не тільки об’єктивне значення, але й суб’єктивний особистісний зміст, тобто співвідношення мотиву дії до його цілі. Сексуальна поведінка також радикально змінюється в залежності від сексу, від того які саме потреби ця поведінка задовольняє [16, С. 112].

Характерною особливою рисою сексуального життя людини є множинність, неоднорідність цілей, досягненню яких служить вступ до сексуальних стосунків. Сексуальна поведінка може задовольнити цілий ряд інших (крім сексуальної) потреб.

Що стосується цілей сексуальної поведінки, то ними можуть бути:

• релаксація, зняття статевого напруження;

• дітонародження – означає задоволення потреби у зачатті та у акті народження;

• лише одна хтива насолода як самоціль (гедонізм);

• пізнання, задоволення статевого зацікавлення;

• комунікація, здобуття почуття психологічної, особистої інтимності, повного злиття з іншою людиною [8, С. 67].

Нарешті, зовнішній рівень сексуального сценарію реалізується в сексуальній поведінці.

Сексуальна поведінка, за сучасними уявленнями, – це система дій та стосунків, які опосередковують задоволення статевого потягу [21, С. 115]. Сексуальні поведінка, і це треба постійно мати на увазі, – це соціальна людська поведінка, в якій людина переслідує конкретні цілі, намагається реалізувати певні інтереси, але на основі використання біологічних механізмів. В сексуальній поведінці з’єднані фізіологічні, психологічні та соціокультурні методи і процеси, але з’єднані таким чином, що перші являються складовими останніх [4, С. 81].

Займаючись даною проблематикою, дослідники відокремлюють п’ять ідеал-типових сценаріїв сексуальної поведінки: пронатальний; романтичний; комунікативний; гедоністичний; ринковий [3, С. 253].

Всі ці сценарії являють собою послідовність сексуально значущих подій.

Отже, розглядаючи конкретні сексуальні сценарії, перш за все звернемося до “шлюбно-пронатального” сценарію.

Якщо ми будемо розглядати жіночий варіант цього сексуального сценарію, то акцентуації підлягають взаємовідносини з чоловіком, сексуальне життя структуроване народженням дітей, родами та абортами. Значущість сексу зводиться до його додатку до шлюбу, він може бути окреслений як одноманітний та рутинний.

Чоловіча версія сексуального сценарію будується навколо взаємовідносин із жінкою. Чоловічий шлюбний сценарій різниться від майже такого самого жіночого, перш за все, наявністю сексуального потягу як основи шлюбних відносин. По-друге, існує протиріччя між ствердженнями жінок в аналогічних сценаріях про відсутність сексуального задоволення і чоловіків, і жінок.

Другий тип сценарію – це романтичний сценарій. Тут вже діють такі категорії: “коханці”, “закохані”, “кохані”. Сексуальне життя будується на базі почуттів, вони можуть стати основою вступу до шлюбу. Підкреслюється лише важливість емоційного залучення. Розрив відносин пов’язаний з тяжкими емоціями. Романи окреслюються як космічні, і ревнощі – це їх невід’ємний атрибут. У жіночій версії реконструкція сексуальності значить і реконструкцію почуттів і емоцій.

Саме поняття “кохання” є бажанням життя, “кохання” охоплює широкий спектр різних почуттів і дій. На думку Е. Гідденса, “романтичне кохання – це жіноча риса, жіночий шлях до визволення. Адже для жінок кохання – це основа для сексу, а для чоловіків – все навпаки” [14, C. 128]. Цієї думки притримуються й інші вчені, які вважають, що сексуальне бажання і кохання більш тісно пов’язані у жінок, ніж у чоловіків. Для чоловіка прояв емоційності проблематизує його маскулінність, саме через це він обмежує себе.

Таким чином, ми можемо дійти таких висновків щодо романтичного сценарію: сексуальна концепція жінок в даному випадку – це “романтичне кохання”, яке слугує основою для сексу. Для чоловіка – це сексуальне володіння об’єктом кохання-пристрасті або кохання-прихильності.

Комунікативний сексуальний сценарій має такі особливості. Перш за все слід відмітити те, що на сцені сексуальних взаємодій “акторами” є друзі, близькі люди. Сексуальні відносини при цьому виступають як серія паралельних або послідовних зв’язків, де одні мають постійний характер, а інші – короткочасний. Щодо розрізнених на основі сексу сценаріїв, то для жінок в такому випадку сексуальні відносини є наслідком особистісної комунікації, вираження її іншими засобами, тобто ідентичність жінки в сексуальній сфері будується як ідентичність “жінки-подруги”. А для чоловіка комунікація є наслідком сексуальних відносин [13, С. 128]. В комунікативному сценарії репрезентація сексуальності значно змінена порівняно з іншими сексуальними сценаріями. Головною цінністю тут є індивідуальна комунікація із партнером, у тому числі й еротична.

Сутність гедоністичного сценарію полягає в наступному: на сцені взаємодіють сексуальні партнери, і сексуальні відносини тут мають вигляд автономної сфери і природного прояву людини. Сексуальне задоволення у цьому сценарію є невід’ємним елементом сексуальних відносин. Сексуальність, з позиції гедоністичного сценарію, – це набір тілесних практик і досвіду, які приводять до задоволення. Людина має бути сексуально компетентною, а це визначається й досвідом, і знаннями, й навичками, а також орієнтацією, яка спрямована на задоволення партнера [темкина, С. 261].

В наш час крім усіх сценаріїв, які були вже згадані вище, слід визначити такий вид сценарію, як “ринковий”. Саме в цьому випадку на сексуальній сцені діють не партнери, коханці та інші, а “спонсори”, “проститутки”, “утриманки”.

За даним сценарієм чоловік, який вступає у сексуальні відносини для задоволення сексуальних потреб, має все це оплачувати; жінки ж вступають у сексуальні відносини лише для того, щоб отримати матеріальні блага [7, С. 133].

Слід зауважити, що саме цей сценарій найбільш виразно демонструє гендерну асиметрію певного “договору”.

Що стосується соціальної компетентності чоловіка в певних сексуальних відносинах, то це його статус, частіше матеріальний, тобто це можливість чоловіка купити сексуальні послуги; а сексуальною компетентністю жінки виступає її “професіоналізм”, інакше кажучи, здатність ці послуги продати.

Таким чином, розглянувши сексуальність в ідеально-типовому варіанті, ми можемо говорити про те, що сексуальні відносини в даному випадку – це різні сценарії сексуальної поведінки, які все ж не вичерпують усіх можливих інтерпретацій сексуальної поведінки.

На основі аналізу даної частини нашої роботи ми можемо дійти наступних висновків:

По-перше, сексуальна культура суспільства регулює сексуальні норми індивіда, його сексуальну поведінку, формує систему цінностей, заборон та правил, які визначають сексуальний сценарій індивіда.

Аналіз наукової літератури дозволяє виокремити певні соціокультурно обумовлені типи сексуальних культур: легалізм, гедонізм, аскетизм, ситуаційна етика та раціоналізм.

По-друге, сексуальний сценарій індивіда як індивідуальне втілення сексуальної культури вміщує декілька рівнів: когнітивний (уявлення й поняття), мотиваційний (установки, мотиви, цілі) та безпосередньо поведінковий.

По-третє, на сучасному етапі, незважаючи на багатоманітність вимірювань, за якими класифікують сексуальні сценарії, виділяють п’ять основних ідеалістичних сценаріїв: це шлюбно-пронатальний, романтичний, комунікативний, гедоністичний та ринковий

Як визначають самі дослідники, типологізація сценаріїв виконує функцію теоретичного конструкту: реальні сексуальні біографії звичайно вміщують декілька сценаріїв, які можуть співіснувати паралельно один одному або слідують один іншому хронологічно залежно від біографічної ситуації.

У світлі нашого дослідження викликає зацікавленість питання, які саме сценарні напрямки притаманні підлітковому віку. Для відповіді на це питання пропонуємо звернутися до наступних розділів.

1.3. Специфіка сексуальної культури підлітків: соціологічний аналіз.

Підлітковий вік – це важливий, відповідальний і нелегкий стан життя кожної людини. В цей період змінюються уявлення про себе і навколишню дійсність. В цей час настрій стає емоційно нестійким. Переходячи з дитячого світу до дорослого, підліток ще не належить повною мірою ні до того, ні до іншого, тому його поведінка часто буває непередбачуваною і неадекватною. В цьому ж віці у зв’язку з розумінням дітородної функції чоловіка і жінки проявляється і статева зацікавленість, яка має на увазі специфічні взаємовідносини між людьми різної статі. Здібність усвідомлювати себе носієм певної статі лежить в основі формування статевої поведінки підлітка.

Характеристики

Список файлов ВКР