Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 10)

Нами виявлена залежність частоти використання Інтернету для особостих потреб від віку респондентів (табл. 2.2). Серед осіб у групах від 20 до 40 років частота використання Інтернету для роботи перевищувала 50 % опитаних. Визнаний недолік сучасних електронних технологій – соціальна нерівність, про що свідчить використання мережі насамперед молодими людьми середнього класу з вищим рівнем доходів [9].

На запитання "Чи використовували Ви інформацію з Інтернету (сайту КМДА) для прийняття рішень?", позитивно відповіли 68,8% респондентів, які знайшли необхідну інформацію в мережі.

Питання можливих негативних наслідків при використанні інформації з Інтернету продовжує обговорюватись [2;7;12], проте в науковій літературі опубліковані лише поодинокі такі випадки [6].

Потреби в пошуку мережевої інформації дещо відрізняються в різних групах респондентів.

Респонденти потребують інформації щодо прийняття або виконання того чи іншого законодавчого акту, шукають віртуальну групу підтримки.

Респондентів найчастіше цікавили загальна інформація про діяльність КМДА, відомості про Правові засади діяльності КМДА, про ЦЕНТР ПРАВОВОЇ ДОПОМОГИ КИЯНАМ, ЯКІ ОПИНИЛИСЬ У СКЛАДНИХ ЖИТТЄВИХ ОБСТАВИНАХ [10]. У кожному четвертому випадку предметом пошуку Спеціалізований веб-ресурс КМДА «Закупівлі міста Києва», у 34 % випадків РИНОК ПРАЦІ КИЄВА [13].

При аналізі тематики пошуку інформації нами встановлено, що найчастіше опитані респонденти цікавились питаннями Спеціалізований веб-ресурс КМДА «Закупівлі міста Києва». Майже вдвічі менше респонденти цікавились веб-ресурсом ДОЗВІЛЬНА СИСТЕМА. Найчастішою метою пошуку інформації в Інтернеті була самоосвіта – 85,6 % опитаних респондентів. Використовували отримані дані для діяльності. Перевіряли мережевою інформацією поради друзів, знайомих 20 % опитаних нами. Пошук інформації для підготовки юридичного позову був метою пошуку у 8 з 229 респондентів [49].

З появою мобільного зв'язку та глобальної комп'ютерної мережі форми спілкування між владою і населенням змінюються. В закордонних публікаціях обговорюються можливості дистанційних консультацій електронною поштою[55]. Як і інші форми письмового спілкування (звичайне листування, факсимільні повідомлення) електронне листування значно втрачає в оцінці стану проблеми, які віртуальний консультант оцінює при особистому спілкуванні. Поки що незначна частина населення опікується якістю дистанційних консультацій, відповідальністю за достовірність наданої інформації [5].

На нашу думку, основним недоліком сучасних дистанційних консультацій порівняно з традиційними, є дуже високий ризик комунікаційних та діагностичних помилок. Крім того вважаємо важливим неможливість гарантування прав людини на повну конфіденційність інформації. Для обгрунтованих рекомендацій необхідні контрольовані клінічні дослідження.

Інтернет принципово змінює можливості респондентів у доступі до законодавчої інформації, що не може не позначитись на взаємодії з системою органів влади. Загальною тенденцією, хоча, поки що лише у Київі, є поява нової категорії – добре поінформованих споживачів. На нашу думку, це явище буде активно сприяти покращенню якості діяльності влади.

Таблиця 2.4

Частота використання Інтернету для потреб в різних вікових групах

Результати нашого дослідження вказують лише на окремі актуальні тенденції використання Інтернету в м. Києві, де проживає 18 % всіх користувачів Інтернету в Україні.

Таблиця 2.5

Частота використання веб-ресурсу Київської міської влади для 2008р.

Вікова група	Користувачі , тис.осіб
18-20 років	25643
20-29 років	31654
30-39 років	12654
40-49 років	8654
50-59 років	2012
60 і більше років	542
Всього	81159

2.3 Інформаційні технології в забезпеченні соціально-економічного розвитку м.Київа

Питання інформаційної відкритості органів державної влади регулюється значною кількістю законодавчих актів високого рівня, а саме Конституцією України, законами України, міжнародними конвенціями, деклараціями, актами тощо. Однак органи державної влади керуються в своїй діяльності в першу чергу указами Президента, постановами та розпорядженнями КМУ, власними нормативними актами. Тому дуже важливо, щоб у підзаконних актах були чітко прописані механізми інформаційної відкритості, технологічні процедури оприлюднення інформації та проведення консультацій тощо.

Наразі можна виділити комплекс основоположних документів, що регламентують діяльність органів влади в сфері забезпечення інформаційної відкритості та прозорості:

1. Указ Президента України № 587/2002 "Про підготовку пропозицій щодо забезпечення гласності та відкритості діяльності органів державної влади" від 27 червня 2002 року.

2. Указ Президента України № 683/2002 "Про додаткові заходи щодо забезпечення відкритості у діяльності органів державної влади" від 1 серпня 2002 року.

3. Указ Президента України № 854/2004 "Про забезпечення умов для більш широкої участі громадськості у формуванні та реалізації державної політики" від 31 липня 2004 року.

4. Постанова Кабінету Міністрів України № 1302 "Про заходи щодо подальшого забезпечення відкритості у діяльності органів виконавчої влади" від 29 серпня 2002 року.

5. Постанова Кабінету Міністрів України № 3 "Про Порядок оприлюднення у мережі Інтернет інформації про діяльність органів виконавчої влади" від 4 січня 2002 року.

6. Постанова Кабінету Міністрів України № 1550 "Про упорядкування структури апарату центральних органів виконавчої влади та його структурних підрозділів" від 15 жовтня 2002 року.

7. Розпорядження Кабінету Міністрів України № 759-р "Про роботу центральних і місцевих органів виконавчої влади щодо забезпечення відкритості у своїй діяльності, зв'язків з громадськістю та взаємодії із засобами масової інформації" від 18 жовтня 2004 року.

8. Постанова Кабінету Міністрів України № 1378 "Деякі питання щодо забезпечення участі громадськості у формуванні та реалізації державної політики" від 15 жовтня 2004 року.

9. Порядок проведення консультацій з громадськістю з питань формування та реалізації державної політики, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України № 1378 від 15 жовтня 2004 року.

10. Положення про Громадську раду при Кабінеті Міністрів України, затверджене Постановою Кабінету Міністрів України № 1378 від 15 жовтня 2004 року.

11. Типове положення про громадську раду при центральному, місцевому органі виконавчої влади, затверджене Постановою Кабінету Міністрів України № 1378 від 15 жовтня 2004 року.

Інформаційні технології соціально-економічного розвитку м.Київа, яке розкривається автором як сукупність засобів і методів одержання, обробки, аналізу, збереження інформації про стан соціально-економічного розвитку м.Київа, передача цієї інформації на національний та локальний рівні з використанням технічних і програмних засобів, а також прогноз розвитку регіональної системи на основі зібраної інформаційної бази в контексті ефективної регіональної політики в умовах розвитку інформаційного суспільства та інтенсифікації інформатизації. Окреслена роль регіональних інформаційних систем у дослідженні соціально-економічного розвитку м.Київа, а також висвітлені особливості розвитку українського сегменту Інтернет як фактору розвитку інформаційних технологій регіонального розвитку.

З одного боку, інформаційні технології – це органічна складова територіальної суспільної системи “регіон”, а, з другого боку, саме завдяки інформаційним технологіям в наш час можна забезпечувати поглиблене вивчення цілісності та структури цієї системи, організовувати її простір. Оскільки, людина здавна намагалася жити в організованому світі, то актуальність розв’язання такого завдання не знижується донині.

Витоки створення, формування і розвитку інформаційних технологій регіонального розвитку можна знайти в працях В.М.Глушкова, який зробив великий внесок у таких напрямках, як теорія проектування електронних обчислювальних машин; створення засобів обчислювальної техніки, зокрема нові архітектури обчислювальних машин і систем, що управляють обчислювальними машинами широкого призначення; кібернетика як наука про загальні закономірності, принципи й методи обробки інформації й керування в складних системах; створення автоматизованих систем керування технологічними процесами й промисловими підприємствами; розробка основ побудови загальнодержавної автоматизованої системи керування народним господарством; основи безпаперової інформатики.

Таким чином, сучасні інформаційні технології та теорії, названі вище, підходи до їх використання в економічних дослідженнях можуть бути застосовані для поглиблення і подальшого розвитку здобутків української школи реґіоналістики, яка збагатила світову науку теорією зайнятості в перехідній економіці (М.І.Долішній), екогомологічними та системологічними основами регіонального розвитку (С.М.Злупко), теорією промислових комплексів в постсоціалістичному суспільстві (С.І.Іщук), теорією територіальних суспільних систем (М.М.Паламарчук, О.М.Паламарчук), теорією систем розселення (Є.І.Пітюренко) тощо. Саме за допомогою інформаційних технологій можна подолати ілюзію “розмитості регіонів” та втрати ними економічних границь в результаті інтенсифікації розвитку глобалізаційних процесів і розробити теорію новітньої регіональної економіки, яка б методологічно обґрунтувала економічну цілісність регіону. Перші спроби розв’язати це завдання були зроблені такими відомими вченими, як В.Барнз і Л.Ледебур. Вони, намагаючись показати, як співвідносяться між собою реґіональна, національна та глобальна економіки, побудували доктрину нових регіональних економік, обґрунтовуючи їх цілісність ієрархічною системою взаємозв’язків, що замикаються на регіоні. Але, з іншого боку, саме зв’язки (рух сировини, товарів, робочої сили в глобальних масштабах) “розмивають” регіон, перетворюючи його в “тканину” світової економіки. Сказане засвідчує, що пошук теорії новітньої реґіональної економіки повинен продовжуватися більш активно. На нашу думку, ці пошуки повинні враховувати такі важливі фактори, як інтенсифікація розвитку інформаційних технологій, інформаційної економіки та інформаційного суспільства. Саме вони зумовили те, що кожний регіон можна представити у вигляді інформаційної матриці, компонентно і структурно адекватної складній соціально-економічній системі, що формується на цілісній території. Така інформаційна матриця регіону представляє собою безконечну множину даних, з яких доступними на сьогоднішній день є лише окремі пласти. Але, і вони можуть бути оцінені, проаналізовані, систематизовані тільки завдяки сучасним інформаційним технологіям, які в процесі застосування щоразу дозволяють отримувати нові знання про регіон, поліпшувати управління його розвитком і ставити питання про збереження його цілісності як системної одиниці національної економіки[65].

Розглянемо класифікацію інформаційних технологій забезпечення соціально-економічного розвитку м.Київа:

За відтворенням:

1. Технології накопичення інформації про м. Київ: - апаратне забезпечення, hardware (сховища даних, магнітні та оптичні носії); - регіональні бази даних; - візуальна інформація про регіон (аеро- та космічна фотозйомка);

2. Технології обробки інформації в м.Київі: - локалізоване програмне забезпечення (текстові процесори, електронні таблиці, СКБД) ; - пакети аналізу (GIS);

3. Технології поширення та обміну інформації в м.Київі: - регіональні локальні мережі (LAN); - розподілені обчислення, кластери; - глобальні мережі (Internet); - інші засоби зв’язку;

4. Технології впровадження та апробації результатів дослідження на регіональному рівні.

За використанням:

1. Технології прийняття рішень: мови програмування (asm, c, java, basic); середовища програмування (Borland Delphi, MS Visual C++, Borland C Builder); платформи розробки (java, .NET); системи штучного інтелекту.

Характеристики

Список файлов ВКР