23839 (685032), страница 13
Текст из файла (страница 13)
Для запобігання пожеж і вибухів необхідно виключити можливість утворення вибухонебезпечного середовища, підвищення температури і тиску даного середовища вище максимально допустимих значень горючості.
В
ИСНОВКИ ТА РЕКОМЕНДАЦІЇ
Оптимізація землекористування передбачає пошук збалансованого співвідношення між експлуатацією земельних ресурсів, тобто їх раціональним використанням, охороною і цілеспрямованим перетворенням. Комплекс заходів, які направлені на знаходження оптимального варіанту землекористування, вірніше природокористування, на рівні ландшафту, називають його екологічною оптимізацією. З іншої сторони цей комплекс заходів повинен забезпечити мінімальні умови, які необхідні для існування, відновлення і утворення різних копонентів ландшафту.
Земельному фонду Фастівського району притаманна певна двоїстість: з одного боку в грунтовому покриві її переважають родючі ґрунти, з другого – процеси деградації грунтів охоплюють практично всю його територію.
Одним із шляхів оптимізації ландшафту є удосконалення сільськогосподарського виробництва. Раціональне і екологобезпечне ведення сільськогосподарського виробництва на нових наукових засадах повинно передбачати всебічне і досконале вивчення екологічних особливостей територій кожного регіону. З цією метою потрібно здійснити поетапне вивчення екологічних умов земельного фонду і спрямування розвитку рослинницьких галузей у найбільш сприятливі агроекологічні умови.
На першому етапі удосконалюється і реалізується класифікація земель, що дозволить у межах кожної сільської ради визначати площі орнопридатних
земель, земель сінокосно-пасовищного, лісогосподарського призначення тощо.
На другому етапі всі орнопридатні землі класифікуються за придатністю для вирощування кожної з основних сільськогосподарських культур, а також оцінюються щодо цієї мети (шляхом бонітування ґрунтів і економічної оцінки земель). Це дасть можливість уникнути суб'єктивізму при використанні земель і здійснювати його на науковій основі.
На сучасному етапі необхідність класифікації земель за придатністю для використання в сільському господарстві безсумнівна. Така класифікація дасть можливість у кожному конкретному випадку проаналізувати стан використання земель з метою його оптимізації, в тому числі запобігти безгосподарському ставленню до продуктивних земель.
Класифікація земель за придатністю має бути побудована по 2 координатах, з зазначенням по вертикалі природно-сільськогосподарських регіонів, а по горизонталі - таксонів класифікації (категорій придатності і класів). За допомогою класифікації можна скласти відповідні карти і експлікації класів земель по угіддях, що супроводжуватимуться аналізом фактичного використання земель шляхом співставлення площі доцільного і існуючого використання земель (угідь). Класифікація правитиме за активну основу для оптимізації використання земельних ресурсів.
Екологічна можливість визначається характером ґрунтів (генезисом, морфологічною будового, властивостями – з акцентом на незадовільні, режимами, механічним складом), особливостями ґрунтоутворюючих і підстилаючих порід, умовами залягання і зволоження. Це найбільш складна і відповідальна стадія класифікації, при якій беруться до уваги і аналізуються численні природні чинники під кутом зору їх впливу на можливість використання земель у складі певних угідь. При цьому максимальна увага надається обмежуючим факторам і ступеню їх впливу на передбачувані едафотопи. Під економічною доцільністю розуміється, з одного боку урахування економічного ефекту від певного виду використання, з другого, орієнтовне визначення характеру меліоративного впливу на землі для того, щоб їх природні показники відповідали вимогам такого використання.
Оптимізація ландшафту – це сукупність заходів, спрямованих на формування в межах ландшафту таких умов, які перешкоджають негативному впливу господарської діяльності на природне середовище і забезпечують ефективне використання природно-ресурсного потенціалу в межах допустимих норм, відтворення і охорону ресурсів, підвищення естетичної, оздоровчої і рекреаційної цінності ландшафту. Оптимізація здійснюється шляхом цілеспрямованого управління процесами і явищами із врахуванням стану рівноваги між компонентами ландшафту і можливостей самоочищення, саморегуляції і самовідновлення.
Раціональне і екологобезпечне ведення сільськогосподарського виробництва на нових наукових засадах пов'язане насамперед з оптимізацією співвідношення природних екосистем та агроекосистем, реконструкцією агроландшафтів на екологічній основі, протиерозійною організацією території на рівні окремих сівозмінних масивів, полів і робочих ділянок.
На цей час екологічно оптимізованої структури земельних угідь для України не розроблено. Погляди на цю проблему об'єднує одне - визнання необхідності зменшення сільськогосподарської освоєності, і перш за все, розораності земельного фонду України.
Проведено детальний аналіз сучасного стану використання та охорони земель району, який показав, що агроекологічний стан земельних угідь, в першу чергу сільськогосподарських, за останні роки в районі погіршився.
Погіршення агроекологічного стану грунтів (забруднення нітратами, залишками пестицидів та радіонуклідами) дуже шкодить здоров'ю населення, зокрема працездатного. Спостерігається від'ємний приріст населення, в результаті чого збільшується дефіцит трудових ресурсів.
Основними факторами, що призвели до таких наслідків є: розвиток деградаційних процесів (еродовано 9,94% ріллі) та практично відсутнє здійснення системи заходів з охорони земель, недостатнє фінансування програми земельної реформи, недостатньо опрацьована і впроваджена система управління земельними ресурсами району.
Науково обґрунтоване раціональне використання земельних ресурсів можливо забезпечити шляхом оптимізації структури землекористування, надання екологічному напряму пріоритету у розв'язанні господарських проблем на землі, використання дійових економічних важелів підвищення агроекологічного стану та окремих показників родючості грунтів. Мотиваційний економічний механізм повинен стимулювати власників землі та землекористувачів до підвищення агроекологічної оцінки земельних угідь, що позитивно позначатиметься на прибутковості виробництва. Використання, охорону та відтворення родючості земельних ресурсів доцільно розглядати лише в організаційній єдності.
Основні проблеми та шляхи їх вирішення:
1. Потрібно запровадити нову оптимізовану структуру категорій земель, на основі класифікації земель по їх придатності для використання в сільському господарстві, сформовати обмеження та обтяження щодо їх використання. Вирішення цих проблем пропонується шляхом розробки проектів еколого-ландшафтного землеустрою територій сільських (селищних, міських) рад.
2. Для впровадження комплексу заходів з підвищення продуктивності та охорони земель необхідно розробити спеціальні робочі проекти (агромеліоративні, гідротехнічні, лісомеліоративні та інші) і передбачити фінансування для їх здійснення за рахунок державних та місцевих коштів.
3. Необхідне вдосконалення грошової оцінки земель та розвитку ринку землі. В перспективі необхідно завершити грошову оцінку земель населених пунктів, провести уточнення грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення (в зв'язку із зміною складу угідь та їх експлікацією в розрізі агровиробничих груп грунтів), посилити роботи з експертної грошової оцінки земельних ділянок несільськогосподарського призначення. Тобто, всі категорії земель, що знаходяться (і не знаходяться) у власності і користуванні повинні бути оцінені. Проте, щоб сформувався реальний ринок землі, необхідно також законодавчо врегулювати питання оцінки земель, тобто вдосконалити її методику, розробити ефективний земельний кадастр. Тоді кредитування банками під заставу землі та цивілізований земельний ринок набудуть реального змісту. Однак, для цього потрібно створити систему реєстрації прав нерухомості з єдиною державною базою даних, інфраструктуру ринку землі, видати всім власникам державні акти на право приватної власності на землю. Тільки в такому разі земля може стати товаром, землевласники одержать дійову систему захисту своїх прав, відповідно будуть створені сприятливі умови і сформована необхідна законодавча база.
4. В зв'язку з відсутністю коштів місцевого бюджету потрібна державна підтримка системи управління земельними ресурсами: виділення коштів на проектні роботи, грошову оцінку земель, вдосконалення земельно-кадастрової інформації та інші цілі.
5. Потреба у здійсненні моніторингу грунтів зумовлена виключно важливістю підтримки компоненти природного середовища, зокрема грунтового покриву в стані, за якого він зберігає здатність до регуляції циклів біофільних елементів як основи життєдіяльності людини та біосфери в цілому. Грунтовий моніторинг не тільки забезпечує контроль розвитку антропогенних процесів, а й запобігає негативному їх впливу. Мета моніторингу — отримання інформації для вироблення управлінських рішень щодо стабілізації і поліпшення якості грунтів, екологізації землеробства та досягнення кінцевого результату — розширеного відтворення ґрунтової родючості. Поставлена мета має бути досягнута в результаті вирішення трьох основних задач: інформаційної, прогнозуючої та управлінської. грунтово-екологічний моніторинг, як складова моніторингу довкілля, дає змогу істотно підвищувати продуктивність грунтів, віддачу від засобів індустріалізації, поліпшити якість сільськогосподарської продукції.
Оцінка фактичного стану використання земельних ресурсів Фастівського району Київської області та перспективи поліпшення агроекологічного стану продуктивних угідь дають підстави зазначити, що охороні та розширеному відтворенню родючості грунтів приділяється недостатньо уваги як на державному рівні так і на місцях.
Оптимізована структура категорій земель та комплекс заходів з підвищення продуктивності та охорони земель дозволить покращити екологічне співвідношення земельних угідь і підвищать екологічну стабільність району. Так коефіцієнт екологічної стабільності збільшиться з 0,41 до 0,46 на перспективу, відповідно коефіцієнт антропогенного навантаження зменшиться з 3,50 до 3,39. Ці показники в середньому по Київській області становлять 0,47 і 3,3. Отже територія Фастівського району відноситься до стабільно нестійкого землекористування. Комплекс заходів з охорони земель підвищить екологічну стабільність території району на 12%.
Слід зауважити, що дані показники свідчать про екологічну стабільність території району з точки зору складу земельних угідь і комплексу протиерозійних заходів і не враховують інші фактори: рельєф, ґрунтовий покрив, кліматичні умови, техногенне забруднення та інші. В порівнянні по цим показникам територія Фастівського району більш екологічно стійка ніж інші райони області (наприклад Іванківський, Кагарлицький та інші).
![](https://s.studizba.com/z.php?f=/templates/si/i/noavatar.png&w=100&h=100&t=1"){kind=avatar}
