81055 (675433), страница 5
Текст из файла (страница 5)
На думку автора, розвиток національного ринку інноваційних товарів потребує суттєвого розширення застосування маркетингових принципів і технологій, передусім при обґрунтуванні його товарної структури, регіональних напрямів розвитку, пріоритетів у стимулюванні інноваційної діяльності як промислових підприємств, так і наукових та дослідницьких установ різних форм власності.
Для розв’язання зазначених проблем обґрунтовано доцільність застосування факторного підходу, який найбільш повно враховує всю сукупність суперечливих чинників національного бізнес-середовища.
Конструктивний аналіз впливу системи чинників макро- та мікросередовища на розвиток ринку інноваційних товарів дозволив поділити їх на три групи, що утворюють специфічні «фільтри», використання яких дає змогу відхиляти або приймати інноваційні ідеї, проекти тощо. Послідовний аналіз відповідності ідеї кожній із груп факторів дав змогу запропонувати модель «трьох фільтрів» для управління пропозицією на ринку інноваційних товарів (рис. 5).
До критично важливих для вибору реальних проектів інновацій у роботі віднесено фактори макросередовища: соціальні, ринкові (попит і визнання ринком) та екологічні.
Автор наводить аргументи щодо пріоритетності факторів соціального впливу (соціальної вигоди). Говорячи про вигоду, одержувану суспільством у цілому від інноваційного товару, необхідно враховувати його як економічний, так і соціальний вплив. При аналізі цього фактора варто звернути увагу на питання ефективного використання ресурсів для створення продукту, нинішній і майбутній вплив інноваційного товару на зайнятість, інфляцію, технологію, цивільні права, інтелектуальне та фізичне здоров’я громадян тощо.
Для обґрунтування товарних пріоритетів у групу факторів включені: діловий ризик, конкуренція, відповідність законам і безпека споживання. Серед них ключовим є фактор ділового ризику, оскільки увесь інноваційний процес за своїм змістом являє собою діяльність зі зниження ризику. Тому можна стверджувати, що одним із основних завдань управління процесом виведення продукту на ринок є зменшення сукупного ділового ризику. Неврахування фактора ризику може призвести до небажаного для інноватора наслідку, пов’язаного з неприйняттям ринком даного інноваційного товару.
Останній фільтр утворюють фактори, що визначають можливість реалізації проектів інновацій, у тому числі потенціал виробництва, функціональна завершеність, етап розроблення, необхідність додаткових НДДКР, необхідні капіталовкладення, період окупності, рентабельність, тенденції попиту, стабільність попиту, прогнозований термін життєвого циклу, розмір потенційного ринку, потенційний збут, можливість проведення адекватних маркетингових досліджень.
Результати застосування цієї моделі виробниками інноваційних товарів, їх потенційними інвесторами та відповідними державними структурами дають можливість усебічно обґрунтувати інноваційний проект за ланцюгом «потенційні → можливі → вірогідні → реальні інноваційні проекти». Додатковою перевагою моделі є поділення відхилених проектів на безперспективні, такі, що потребують доопрацювання, та перспективні. Останні два типи утворюють важливий в управлінському сенсі стратегічний резерв проектів інновацій, які підприємство може здійснити пізніше або реалізувати на ринку.
Специфічним і виключно перспективним напрямом розвитку ринку інноваційних товарів, що потребує управління на маркетингових засадах, автор вважає, як внутрішній, так і міжнародний трансфер інновацій. Охоплюючи низку організаційних, інформаційних, поведінкових рішень, що концентруються на просуванні інновації до споживача, він перетворюється у пріоритетну сферу діяльності менеджменту наукових установ, оскільки виводить інновації на стадію комерціалізації. У роботі виділено маркетингові проблеми трансферу інноваційних товарів (відсутність відповідної інфраструктури, раціональної системи фінансування сторін, системи продажу «ноу-хау» через аукціони тощо) та запропоновано заходи маркетингової підтримки комерціалізації інновацій.
ВИСНОВКИ
У дисертації на основі системного аналізу концептуальних засад і практичних методів маркетингу інновацій здійснено теоретичне узагальнення та запропоновано нове розв’язання наукової проблеми — визначення факторів, методів та інструментів ефективного використання маркетингу на ринку інноваційних товарів в Україні. Проведене дослідження дозволяє зробити такі загальні висновки:
1. Проблематика вдосконалення методології та практики маркетингової діяльності на ринку інноваційних товарів є актуальною і потребує подальших наукових досліджень і розробок, передусім у предметному контексті інновацій — продукт, процес, послуга.
2. Економічна глобалізація та пов’язані з нею об’єктивні процеси підвищення рівня відкритості національних ринків товарів і послуг, динамізації конкурентного середовища та використання інноваційних моделей і підходів до соціально-економічного розвитку обумовили тенденцію до зміни імперативів розвитку товарних ринків. На сьогодні, при збереженні значення факторів виробництва, інвестицій, людського капіталу, інновацій, реальними рушіями економічного прогресу і найбільшою цінністю стають розуміння поведінки споживачів і можливість застосування адекватних маркетингових дій.
3. Системна сутність інновації як товару полягає в тому, що інноваційний товар є одночасно предметом дослідження політичної економії (як субстанція, що має споживчу та мінову вартість), інноватики (як результат інноваційного процесу) та маркетингу (як результат виявлення та засіб задоволення потреб споживачів). Споживча вартість саме інноваційного товару має більш широкий науковий контекст, будучи одночасно джерелом збільшення цінності товару для споживачів і розвитку національної економіки. Розроблена в роботі маркетингова класифікація інноваційних товарів є методологічною основою формування маркетингових стратегій та здійснення тактичних дій на ринку інноваційних товарів.
4. Ключовими чинниками розвитку ринку інноваційних товарів є інтенсивність та прозорість конкурентного середовища, кадрове забезпечення інноваційного процесу, прогресивне правове середовище, якість державного управління інноваційним процесом, органічність інтеграції науки і виробництва, рівень розвитку ринкової інфраструктури. Сучасні моделі розвитку ринку інновацій є результатом складної взаємодії різних факторів і поділяються на селективну та військово-орієнтовані моделі (для державного сектору інновацій), а для ринкового — на контрактну, монопсонічну, поліпсонічну та конкурентну моделі.
5. Стратегічні та тактичні маркетингові дії підприємства на ринку інноваційних товарів повинні ґрунтуватися на системі методологічних принципів, що віддзеркалюють закономірності розвитку цього специфічного ринку та сутнісні особливості інноваційних товарів: інтерпретація запитів, розвиток попиту, стратегічна орієнтація, координація, гнучкість, оптимальність, адекватність, обґрунтованість, неперервність, соціальна відповідальність та ефективність.
6. Існуючі нині методичні підходи є недостатніми для результативної інтеграції всіх стадій маркетингового та інноваційного процесів на рівні підприємства. Цю проблему усуває розроблена система експлікативних моделей маркетингу інноваційних товарів, зокрема, для: управління маркетингом інноваційних товарів; циклічно-перманентної організації інноваційного процесу; інформаційного забезпечення всіх стадій процесу створення інноваційного товару.
7. Суттєвим чинником підвищення ефективності діяльності суб’єктів господарювання, насамперед інноваційної та маркетингової, як показує досвід провідних компаній світу, є внутрішній маркетинг — процес управління персоналом на маркетингових засадах. Необхідною передумовою як запровадження, так і активізації маркетингу інноваційних товарів на підприємстві є використання внутрішнього маркетингу інноваційних ідей, проектів, стратегій, принципи та механізми якого запропоновані в дисертації.
8. Сучасні теоретичні засади та методичні прийоми формування маркетингових стратегій для ринку інноваційних товарів потребують суттєвого вдосконалення. Тому розроблений у роботі комплекс удосконалень — типізація суб’єктів ринку, доповнення базової моделі формування стратегії, систематизація стратегій виведення інноваційних товарів на ринок залежно від цілей підприємства, уточнення алгоритмів розроблення стратегій сегментації для двох груп інноваційних товарів, конкретизація вимог до самого процесу формування стратегій, — забезпечить менеджменту вищу обґрунтованість та ефективність маркетингових стратегій для ринку інноваційних товарів.
9. Маркетингові аспекти управління ринком інноваційних товарів полягають у виявленні незадоволених потреб споживачів і виборі на основі адекватної сукупності вимог (корпоративних, регіональних, національних, глобальних) інноваційних пропозицій. Удосконалені в роботі підходи до виявлення незадоволених потреб ринку інноваційних товарів, а також розроблена модель «трьох факторів», що забезпечує комплексне обґрунтування процесу вибору інноваційних проектів виробниками, інвесторами та державними установами, сприяють більшій конструктивності використання маркетингу в управлінні ринком інноваційних товарів.
10. Реалізація стратегії інноваційного розвитку України об’єктивно обумовлює залучення до інноваційного процесу, а отже і маркетингу, всіх суб’єктів економічної діяльності. При цьому суб’єктом (тобто користувачем концепції) маркетингу інноваційних товарів стає і держава, яка реалізує свою маркетингову функцію через систему класичних функцій – політичної, правової, економічної, освітньої тощо. В умовах становлення ринку інноваційних товарів ключовою є політична функція.
11. Активізація та подальший динамічний розвиток ринку інноваційних товарів України потребують не тільки дискретних інновацій (організаційних, фінансових, правових тощо), а змін системного характеру. Передусім це стосується визначення галузевих, регіональних, інтеграційних і зовнішньоекономічних пріоритетів, що сприятиме посиленню державної політики в науково-технологічній та інноваційній сферах, а зрештою і переходу на інноваційну модель розвитку економіки України.
ПУБЛІКАЦІЇ АВТОРА ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ
Монографії:
1. Каракай Ю. В. Маркетинг інноваційних товарів: Монографія / Каракай Ю.В. — К.: КНЕУ, 2005. — 226 с. (13,25 д.а.).
2. Маркетинг регіонів: інвестиційні аспекти: Монографія / [Щелкунов В., Каракай Ю., Бондаренко В., Грамотнєв В., Матвєєв В.] — К.: Наукова думка, 2005. — 176 с. (14,0 д.а., особисто автором 3,2 д.а. – Розділ 5 «Світова практика маркетингового забезпечення залучення інвестицій у регіони держави», Розділ 6 «Створення системи маркетингового забезпечення залучення інвестицій в економічні регіони України та практичні рекомендації з налагодження її ефективної діяльності»).
3. Інноваційна діяльність в Україні: Монографія / [Гуржій А. М., Каракай Ю. В., Петренко З. О., Вавіліна Н. І., Куранда Т. К.] — К.: УкрІНТЕІ МОН України, 2006. — 151 с. (9,5 д.а., особисто автором 1,9 д.а. – Розділи: Стан і проблеми інноваційного розвитку України, Формування та реалізація державної інноваційної політики).
Статті у наукових фахових виданнях:
4. Каракай Ю. В. Маркетинг в інноваційній сфері / Ю.В. Каракай // Держава та регіони. — Серія: Економіка та підприємництво. — 2004. — № 5. — С. 93-98 (0,6 д.а.).
5. Каракай Ю. В. Національні особливості інноваційного ринку / Ю.В.Каракай // Стратегія розвитку України (економіка, соціологія, право) — Вип. 1-2. – К.: НАУ. — 2004. – С. 96-103 (0,6 д.а.).
6. Каракай Ю. В. Науковий підхід до формування ринку інновацій / Ю.В. Каракай // Стратегія розвитку України (економіка, соціологія, право) — Вип. 5. — К.: НАУ. — С.79-85 (0,7 д.а.).
7. Каракай Ю. В. Теоретичні підходи до розвитку товарного ринку / Ю.В. Каракай // Стратегія розвитку України (економіка, соціологія, право). Вип. 6. — К.: НАУ. — С.54-60 (0,65 д.а.).
8. Каракай Ю. В. Методичні засади формування маркетингової інноваційної стратегії / Ю.В. Каракай // Економіка та підприємництво: Зб. наук. праць молодих учених та аспірантів. — К.: КНЕУ, 2006. — Вип. 16. — С. 93-101 (0,5 д.а.).
9. Каракай Ю. В. Перспективи розвитку і структура вітчизняного ринку інноваційних товарів / Ю.В. Каракай // Соціально-економічні дослідження в перехідний період. Інноваційно-інвестиційне забезпечення стратегії розвитку регіону: Зб. наук. праць. — Вип. 5(61). — НАН України, Інститут регіональних досліджень. — Львів, 2006. — С. 279-288 (0,6 д.а.).
10. Каракай Ю. В. Роль держави у стимулюванні інноваційної діяльності / Ю.В. Каракай // Економіка України. — 2007.— № 3 (544). — С.14-21 (0,65 д.а.).
11. Каракай Ю. В. Особливість споживчих вартостей інноваційного товару / Ю.В. Каракай // Сіверянський літопис. — 2006. — № 3 (69). — С. 92-96 (0,35 д.а.).
12. Каракай Ю. В. Світовий досвід формування ефективної інноваційної політики та стимулювання інновацій / Ю.В. Каракай // Економіка та підприємництво: Зб. наук. праць молодих учених та аспірантів. К.: КНЕУ. — 2007. — № 18. — С. 93-101 (0,5 д.а.).
13. Каракай Ю. В. Методико-організаційні підходи до становлення інноваційної сфери в Україні / Ю. В. Каракай // Сіверянський літопис. — 2006. — № 6 (72). — С. 136-141 (0,45 д.а.).
14. Каракай Ю. В. Маркетингова товарна політика: сутність та технологія формування / Ю. В. Каракай // Сіверянський літопис. — 2007. — № 2 (74). — С. 156-161 (0,35 да.).
15. Каракай Ю. В. Інноваційні пріоритети – основа сталого розвитку України / Ю. В. Каракай // Вісник Прикарпатського національного університету ім. В. Стефаника. Серія: Економіка – Івано-Франківськ, 2007. — Вип. 5. — С. 241-245 (0,35 д.а.).
16. Каракай Ю. В. Роль інновацій в перехідній економіці / Ю.В.Каракай // Формування ринкових відносин в Україні: Зб. наук. праць Науково-дослідного економічного інституту Міністерства економіки України — К., 2006. — № 12 (67). — С. 78-81 (0,4 д.а.).0
17. Каракай Ю. В. Маркетингові стратегії інноваційних товарів / Ю.В.Каракай // Формування ринкових відносин в Україні: Зб. наук. праць. — Вип. 1 (68). — К., 2007. — С. 60-63 (0,4 д.а.).
18. Каракай Ю. В. Проблеми фінансування інноваційних програм / Ю.В. Каракай // Формування ринкових відносин в Україні. Зб. наук. праць. Вип. 5 (72). — К., 2007. — С. 46-51 (0,5 д.а.).
![](https://s.studizba.com/z.php?f=/templates/si/i/noavatar.png&w=100&h=100&t=1"){kind=avatar}
