60509 (673776)
Текст из файла
Літо́пис - історико-літературний твір у Київській Русі, пізніше в Україні, Росії та Білорусі, в якому оповідь велася за роками. Назва походить від структури літопису, де статті починались зі слів "в літо". Літописи - важливі пам'ятки літератури, цінні джерела для дослідження слов'янської історії з давніх часів до XVIII століття включно. У них розповідається про походження східних слов’ян, зародження у них державної влади, про політичні, економічні та культурні взаємини між собою та з іншими народами, тощо. Велике значення літописи мають для вивчення історії української літературної мови. Мова більшості літописів книжна, близька до церковнослов'янської.
Особливе значення серед літописів 2-ї половини XVII - початку XVIII століття мають історичні твори, присвячені козацьким війнам. Звідси їх умовна назва - "козацькі", "козацько-старшинські" літописи, хоч від літописів у традиційному розумінні вони значно відрізняються.
До наших днів дійшли три найвизначніші козацькі літописи - Самовидця (про події 1648 - 1702 років, вірогідний автор - Роман Ракушка-Романовський), Грабянки (1710, про події від виникнення козацтва до 1709) та Самійла Величка (1720, про події в Україні 1648 - 1700 років).
В усіх цих літописах не лише докладно розповідається про Визвольну війну українського народу 1648-1654 років, а й подається економічна, політична і культурна характеристика країни, факти з історії Росії, Польщі, Угорщини, Швеції, Молдови, Туреччини та інших держав.
Джерелами козацьких літописів були давні українські літописи, власні спостереження, спогади сучасників, документальні матеріали (урядові офіційні і приватні листи, акти, грамоти, універсали), твори чужоземних істориків, народні легенди, перекази тощо.
У 30-х pp. XVIII ст. невідомий автор склав "Короткий опис Малоросії" (рос. мовою) про події від Київської Русі до скасування гетьманства в 1734 році.
У 1765 році Петро Симоновський скомпонував "Краткое описание о козацьком народЂ" з описом подій від найдавніших часів до 1751 року.
Автором "Летописца или описання краткого знатнЂйших дЂйств и случаев" про події в Україні з 1506 по 1737 рік був, імовірно, Яків Лизогуб.
В 1770 у Прилуках полковий обозний Степан Лукомський склав "Зібрання історичне" з описом подій в Україні у XIV - XVI столітті.
Літописно-історичні праці про Україну писали також зарубіжні автори - Гійом Боплан, К. Гаммердерфер, Йоган Енгель, С. Зарульський, О. Рігельман та інші.
Самовидець вперше був надрукован О. Бодянським 1846 року в Москві. До надрукування літопис Самовидця був відомий в рукописах багатьом історикам першої третини XIX ст. - Д.М. Бантиш-Каменському, М.А. Маркевичу, М.О. Максимовичу та ін.
Вдруге цей літопис, за повнішим і ближчим до оригіналу списком, видала у 1878р. Київська Тимчасова Комісія для розбору давніх актів.
Літопис Самовидця, як джерело для вивчення історії України і пам`ятка історіографії та літератури, є одним з найцікавіших, де висвітлюється історія бурхливої доби XVII ст.
Літопис притягнув увагу багатьох істориків. Дослідження цієї пам`ятки почалося з того часу, коли відомий історик Орест Іванович Левицький (1849-1922рр.), при другому виданні літопису Самовидця 1878 р., додав до нього свою розвідку.
Орест Левицький, порівнявши багато списків цього літопису, прийшов до висновку, що початковий оригінальний його текст піддався великим змінам і доповненням з різних джерел пізнішими переписувачами XVIII ст. В цих пізніших списках помічені також свавільні скорочення. В найчистішому вигляді виявився найдавніший і найоригінальніший, що найкраще зберігся з шести відомих списків. Він належав на початку XVIII ст. одному з представників козацької старшини - Іскрицькому. Після короткого вступу в ньому висвітлюються події від 1648 до 1702 р. Цей список зберігся в оригіналі, а не в пізнішій переписці і є найповнішим.
Слід також відзначити, що у XIX ст. літопис Самовидця широко використовували майже всі українські історики, що досліджували надзвичайно багату на події історію України другої половини XVII ст. Це зумовлене значною мірою тим, що в першій половині XIX ст. ще не були опубліковані достовірніші за літописи історичні документи. До того ж літописи давали суцільний виклад подій про Україну.
Після того, як 1846 року літопис Самовидця був опублікований, про нього з`явились окремі дослідження, а історичні праці містили посилання на це джерело.
Літопис Самовидця дійшов до нас без імені автора і місця його написання. Чи ці дані загублені пізнішими переписувачами, чи автор волів приховати своє прізвище, це питання розв`язати важко. Довгий час в історичній літературі точилася полеміка про те, хто ж був автором літопису Самовидця? Ця суперечка була не безпредметною. Від розв`язання питання про авторство літопису залежало ряд інших питань з історії XVII ст., зачеплених у літопису, зокрема про соціальні погляди літописця, про ідейну цілеспрямованість твору, про оцінку ряду фактів, висвітлених Самовидцем як особою свого часу, тощо.
Перший видавець літопису О.М. Бодянський висунув гіпотезу, що складач літопису походив з Корсуня. Думку про походження автора літопису Самовидця з Правобережжя підтримував також М.О. Максимович. Він називав його Задніпровським, тобто жителем правого берега Дніпра, козаком-літописцем, сучасником Хмельницького. Той "літописець про початок війн Хмельницького, - писав Максимович, - викриває в собі творця - козака письменного, бувалого і розумного, але не книжного, що писав по живому усному переказу, який ходив серед козацтва, про події того часу"1. Такої самої думки дотримувався В.С. Іконніков. О. Левицький, аналізуючи мову літопису, висловив також думку, що літописець походив з західної частини України, з Правобережжя, але переселився на Чернігівщину, де й написав свій твір.
Відомий для свого часу дослідник генеалогії українських старшинських родів Вадим Модзалевський, торкаючись життєпису генерального підскарбія 60-х років XVII ст. Романа Ракушки-Романовського, порівняв деякі моменти його життя й діяльності з подіями, описаними Самовидцем. Модзалевський висунув гіпотезу про те, що автором літопису міг бути ніхто інший, як Роман Ракушка2. До такого ж висновку прийшли В. Романовський3, а також Микола Петровський4.
Думку про авторство М.Н. Петровський розвинув далі у своєму великому дослідженні "Нариси з історії України". Ця праця цікава тим, що в ній гіпотеза Петровського виявилась найпереконливішою серед думок усіх істориків, які займалися цим питанням. Проф. Петровський стояв твердо на тому, що автором літопису Самовидця був Ракушка-Романовський.
Поряд з суперечками про авторство і місце написання літопису постало також питання про час складення цієї важливої пам`ятки історії визвольної війни. З часу відкриття літописних списків в історіографії твердо встановилися погляди на цей літопис, як на твір XVII ст., а на його складача, як на свідка і, в багатьох випадках. Учасника описаних ним подій.
Складання літопису почалося в 70-х роках XVII ст. Всі попередні події від початку визвольної війни зображені на підставі ряду джерел і особливо народних переказів. Разом з тим у літопису є багато таких свідчень, які автор, як сучасник, міг записати з власних спостережень. Від 1617 р. літопис Самовидця змінює свій характер. Він хоч і продовжується, як і раніше за роками, але перетворюється в своєрідний щоденник. Трапляються записи, які справляють враження нотаток, зроблених відразу ж після того, як відбулися події. Автор більше не забігає наперед в своїх оповіданнях, як це робив раніше. Цілісні оповідання часто перериваються вставками, здобутими, очевидно, літописцем пізніше. Отже, слід вважати, що початок складання літопису Самовидця відноситься до 70-х років XVII ст. і закінчується 1703 р.
Незважаючи на те, що автор залишається і зараз до певної міри загадковим анонімом, сам зміст літопису може охарактеризувати його соціальне обличчя й ідеологію. Літописець є виразником інтересів заможного козацтва російської орієнтації, разом з тим його погляди пронизані українським козацько-старшинським патріотизмом.
Коло соціальних інтересів автора літопису Самовидця визначене з самого початку літопису, в тому місці, де він говорить про причини визвольної війни, в розділі "Про початок війни Хмельницького". Причини війни він бачив в гонінні на православ’я, в обтяженні козаків в повинностями з боку Польщі, в тому, що козаків "примушували панщину робити". Найбільше автор висловлює своє невдоволення тим, що над реєстровими козаками від польської шляхти, полковників та коронного гетьмана були "насильства великі", що "на вольності реєстрових козаків посягали, а козацьких старшин до всяких робіт примушували". Доля посполитих літописця мало хвилює. В окремих випадках він навіть ідеалізує становище селян, говорить про достаток їх господарства; все ж він змушений підкреслити, що посполиті в Україні не звикли терпіти такого важкого гніту і це було також немаловажною причиною війни.
Епопею визвольної війни автор літопису Самовидця прагнув подати у всій величі цих славних подій. Проте головною рушійною силою в боротьбі проти Польщі він вважає козацтво. До боротьби посполитих і ремісників міст за свої права автор літопису ставиться негативно. Так, наприклад, він з захопленням описує перемоги Хмельницького під Жовтими Водами і Корсунем, позитивно оцінює факт утворення козацького гетьманського уряду, а також полкового і сотенного устрою, але негативно ставиться до рішучих виступів народу, коли визвольна війна виходила за межі національних і релігійних прагнень, коли вона вторгалась в сферу внутрішніх взаємовідносин українського суспільства. Літописця особливо лякають криваві події в тих випадках, коли він спрямовує свою увагу саме в цей бік, в бік показу подій, у яких "рідко хто в той крові на той час рук своїх не умочив і грабунку тих багатств не чинив. І на той час туга велика людям всякого знатного стану була і наруга від людей посполитих, а найбільше від гультяйства, тобто від броварників, винників, могильників, будників, наймитів, пастухів, якщо якийсь значний чоловік і не хотів приставати до того козацького війська, все ж мусив це робити, щоб позбавитися ганьби і нестерпного лиха… і ті мусили у військо приставати до того козацтва"5.
В усіх випадках, де йде мова про заворушення посполитих і міських низів, літописець інакше не називає ці рухи, як виступи черні і грабунки гультяйства. Він виправдовує тверду політику Хмельницького щодо приборкання цих рухів. Так, наприклад, він виправдовує страту Богданом Хмельницьким Миргородського полковника Гладкого, який разом з незадоволеними козаками і посполитими виступив у 1651 р. проти Білоцерківської угоди. Недоброзичливо літописець ставиться також до невдоволень запорізької сіроми.
У свою чергу автор стриманий в оцінці політики деяких гетьманів і генеральної старшини. Він негативно охарактеризував таких осіб, як гетьман Іван Самойлович, Дем`ян Многогрішний, Петро Дорошенко, авантюристів Правобережжя - Опару і Ханенка.
На відміну від інших козацьких літописів автор літопису Самовидця уникнув панегірика Богдану Хмельницькому. За ідеологією виявленою в літопису, ми можемо віднести його автора до того заможного реєстрового козацтва, що займало проміжне становище між генеральною старшиною і козацтвом, хоч, можливо, такі особи займали певний час поважні посади в гетьманському урядуванні. Характерною рисою автора літопису є та, що в описові подій він виявляє себе не як козак-воїн, а скоріше спостерігач, як знавець описаних ним подій з канцелярських записів. Тому деякі дослідники і вважали автором літопису Самовидця когось з освічених гетьманських канцеляристів.
У поглядах на події зовнішнього характеру, які відбиті в літопису Самовидця, автор відобразив настрої більшості українського народу. Він рішучий противник шляхетської Польщі, Криму й Туреччини та їх прибічників у середовищі козацької старшини. Особливо вороже літописець ставиться до шляхетської політики Виговського і орієнтації на Туреччину Юрія Хмельницького та Петра Дорошенка. Щодо російської автор літопису Самовидця займає прихильну позицію. Приєднання України до Росії він розглядає як позитивний акт: "що по усій Україні увесь народ з охотою тоє учинив… і немалая радость межи народом стала"6.
В ряді інших місць літопису, наприклад, в освітлені подій російсько-польської війни 1654-1667 рр. ми знаходимо оповідання, що характеризують доброзичливе ставлення літописця до російсько-українських відносин. Тут же він ганьбить політику старшини в особі Виговського, Гуляницького, Тетері.
Під 1664 р. в літопису Самовидця вміщені поширені оповідання про похід польських військ на чолі з королем Яном Казимиром на Лівобережну Україну. В описові цих подій літописець лишається прихильником Росії, з симпатією описує перемогу російських і козацьких військ над військами короля Яна Казимира. Так само радо зустрічає він звістку про розстріл у тому ж 1664 р. Виговського.
Поступово змінюється ставлення автора літопису до російського уряду Олексія Михайловича з кінця 60-х років, особливо після заколоту Брюховецького в 1668 р., внаслідок якого були вбиті царські воєводи і знищені російські гарнізони на Лівобережжі. Можливо, що літописець особисто прийняв якусь участь у цих подіях в складі козацьких старшин Лівобережжя. Вперше своє негативне ставлення до заходів російського царського уряду літописець висловив у зв`язку з оповіданням про прибуття в Україну царських переписувачів в 1666 р., "которіє переписовали усіх людей на Україні мешкаючи і по городах і по селах: і синов хто маєт, і хто чим пашет. І так вложили дань на людей тяглих от плуга… Так же поставили по городах целовальщиков з міщан, которіє виберали от вшеляких торгов, так великих і малих. Так же подачку наложили на всякого чоловіка, так ремесника, як тож і найубогішого. І тіє реєстра в книги пописали, коториє книги одни на Москву повезени, а другиє воєводам подани, жеби тоє наложеную подачу на людей вибирали і тим платили людям ратним, зостаючим на Україні"7.
Як відомо з "Московських статей" 1665 р., гетьман Брюховецький і значна частина старшин одержали від царського уряду ряд феодальних правових привілеїв і земельних надань. Сам гетьман вперше в історії козацького підданства Росії одержав титул боярина. Боячись народного гніву, Брюховецький погодився на збільшення царських воєвод і гарнізонів в Україні, які б обороняли привілеї старшини і всупереч інтересам народу проводили політику царизму. Складання переписних книг 1666 р. і збирання податків у царську казну було одним з перших заходів царизму, спрямованих проти посполитих і козацтва в Україні. З усього видно, що автор літопису не належав до старшин, обдарованих різними привілеями. Він лишався в таборі того козацтва, інтереси якого тією чи іншою мірою ущемлялися. Звідси його нарікання на переписувачів і цілувальників, його стримане виправдання козацького повстання в Переяславському полку в 1666 р., під час якого був убитий полковник Данило Хоменко і перебитий царський гарнізон. Не засуджує він також і убивство запорожцями царського посланника Ладиженського, про яке розповідається в літопису під 1667 р. У тих випадках, коли політика царського уряду імпонує ідейним настроям автора як представника українського козацтва, він виправдовує і навіть вихваляє її. Це помітно, наприклад, в короткому оповіданні про смерть царя Федора Олексійовича, вміщеному в літопису під 1682 р. Автор пише, що цей цар "великую любов до нашого народу мал, бо і набожества на Москві нашим насівом по церквах і по монастирях отправовати приказал, і одежду московскую отменно, але по нашому носить позволил"8.
Характеристики
Тип файла документ
Документы такого типа открываются такими программами, как Microsoft Office Word на компьютерах Windows, Apple Pages на компьютерах Mac, Open Office - бесплатная альтернатива на различных платформах, в том числе Linux. Наиболее простым и современным решением будут Google документы, так как открываются онлайн без скачивания прямо в браузере на любой платформе. Существуют российские качественные аналоги, например от Яндекса.
Будьте внимательны на мобильных устройствах, так как там используются упрощённый функционал даже в официальном приложении от Microsoft, поэтому для просмотра скачивайте PDF-версию. А если нужно редактировать файл, то используйте оригинальный файл.
Файлы такого типа обычно разбиты на страницы, а текст может быть форматированным (жирный, курсив, выбор шрифта, таблицы и т.п.), а также в него можно добавлять изображения. Формат идеально подходит для рефератов, докладов и РПЗ курсовых проектов, которые необходимо распечатать. Кстати перед печатью также сохраняйте файл в PDF, так как принтер может начудить со шрифтами.
![](https://s.studizba.com/z.php?f=/templates/si/i/noavatar.png&w=100&h=100&t=1"){kind=avatar}
