Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 9)

Усі ці та інші видання українських народних пісень та обрядів, зроблені польськими дослідниками в той період, важко переоцінити. Такий визнаний авторитет, як академік О.Білецький, писав, що „величезний вклад в українську фольклористику зробили польські збирачі, починаючи збіркою Вацлава з Одеська і продовжуючи монументальним виданням Краківської Академії". Додамо до цього, що такий же вклад, як свідчить наведений, тут фактичний матеріал, польські вчені внесли і в багато інших галузей науки в Україні. Таким чином на загал культурне життя польської шляхти на рубежі XIX – початку XX ст. помітно активізувалось і набуло більш демократичних рис.

Висновок

Отже підсумовуючи все вищезазначене, ми прийшли до висновку, що польська шляхта на рубежі двох століть відігравала певну роль як у економічному, політичному так і культурному розвитку. Будучи розділеною країнами – загарбницями, зокрема Росією, Австро-Угорщиною, Прусією вона намагалася зберігати власну самобутність, чинила опір примусовій асиміляції, русифікації, германізації.

Але тим не менш, на нашу думку, вона на протязі певного проміжку історичного часу зробила кілька помилок, які стали фатальними як для країни – Польщі, так і для неї як прошарку. Справа в тому, як нам здалося польська шляхта являла собою такий собі симбіоз власних понять, культурних цінностей, і недовірливо ставилася до нововведень. Свого роду це була каста, яка намагалася ізолюватися від інших прошарків і не допускала проникненню нових ідей, досягнень. Можна сказати, що вона варилася у власній каші, відкидаючи все зовнішнє Але як показує історичний досвід, рани чи пізно така справа речей призводить до значної кризи суспільного характеру, коли начебто шляхта ще досить численна, має, як їй здається, силу, але, що головне, ця сила не здатна впливати на суспільно-політичні й економічні рухи. Все це і призвело до того, що час був втрачений і з карти тогочасної Європи зникла держава, яка ще кілька десятків років тому сама диктувала правила гри у зовнішньополітичній діяльності.

Не будучи прибічником а ні Росії, а ні Прусії, а ні Австро-Угорщини, тим не менш аналізуючи політику цих держав відносно польської шляхти, ми вважаємо, що вони проводили її досить розумно. Спробуємо пояснити. Справа в тому, що для того щоб тримати у покорі завойовані народи, необхідно залучитися підтримкою правлячої верхівки - тобто польських магнатів, аристократів. Що було і зроблено. В результаті польська шляхта була штучно розділена на два антагоністичних прошарки. І як наслідок заможна її частина, яка знайшла спільну мову з урядами країн-загарбниць, зберігла свої права і маєтки, а середня та дрібна, розуміючи, що їй спиратися ні на кого, проголосила себе носієм національної культури і традицій. Цим вона винесла собі вирок, який полягав у поступовому знищенні шляхти як такої. І результатом стало те, як же неодноразово ми згадували, шляхта втратила станові привілеї і змушена була брати участь у громадському житті й економічних стосунках. Значні залишки станових привілеїв зберегла лише польська аристократія, яка найшвидше знайшла спільну мову з правлячими колами Росії та Австро-Угорщини. Натомість більша частина шляхти булла змушена шукати засобів для виживання у військових та адміністративних структурах держав-загарбниць, у т. зв. вільних професіях і різного роду службах. Можна стверджувати, що шляхта значною мірою причинилася до виникнення польської інтелігенції, внісши до її лав частку традиційних станових забобонів. Особливо велика кількість польської шляхти творила адміністративний апарат, науку і культуру в Галичині. Чимало шляхтичів брала участь громадському і господарському житті Познанщини і Королівства Польського. Упродовж ХІХ ст. чисельність осіб, пов’язаних із розумовою працею зросла у всіх країнах-загарбницях майже в десять разів. Наприкінці ХІХ ст. шляхетська приналежність перестала бути основним критерієм відбору для навчання і праці. Представників шляхти майже не трапляється серед підприємців іторговців.

Загалом необхідно визнати, що роль польської шляхти як для власної держави, так і для України є досить важливою. На нашу думку це полягає в тому, що знаходячись під іноземною владою, вона не втрачала надії на визволення, відновлення незалежності власної держави і прикладала максимум зусиль аби досягти поставленої мети. Не зайвими будуть слова дяки з боку української спільноти польській технічній і науковій інтелігенції за привнесені досягнення в галузі науки і техніки періоду середини XIX – першої половини ХХ ст.

Список використаної літератури

1. Бардах Ю. История государства и права Польши. – М., 1980

2. Бобржинский М.О. Очерки истории Польши //Боевое содружество советского и польского народов. – М., 1973

3. Боханов А.Н. Крупная буржуазия России (конец XIX – 1914 гг.). – М., 1992. – С. 201

4. Восток, Запад и Польша. – М., 1989

5. Всемирная история. – М., 2002

6. Всесвітня історія. Навчальний посібник. – К., 2001. – С 367

7. Голобуцький В.О. Економічна історія Української РСР. – К., 1970

8. Горчаков Р.С. История народного хозяйства зарубежных стран. – Л., 1962

9. Дебидур А. Дипломатическая история Европы. – М., 1995.

10. Деревянкін Т.І. Мануфактура на Україні. – К., 1960

11. Дыбковска А. История Польши с древнейших времен. – 1986

12. Зайончковский П.А. Российское самодержавие в конце ХІХ в. – М., 1970.

13. Зашкильняк Л.А. Формирование и развитие исторической науки в Польше. – Львов, 1986.

14. Зашкільняк Л.О. Крикун М.Г. Історія Польщі. – Львів, 2002

15. История польской литературы. – М., 1969. – Т. 2.

16. История Польши. – М., 1953. – Т. 1

17. История южных и западных славян. – М., 1998. – Т. 2.

18. Історія південних і західних слов’ян. – К., 2001.

19. Історія сучасного світу і соціально-політина історія XV-XX ст. – К., 200

20. Історія Ценрально - Східної Європи. – Львів, 2001.

21. Карелин А.П. Дворянство в пореформенной России. – М., 1979

22. Костюшко И.И. Крестьянская реформа 1864 г. в Царстве Польском. – М., 1962

23. Краткая история Польши: с древнейших времен до нашего времени. – М., 1993

24. Культурные и общественные связи Украины со странами Европы. – К., 1990

25. Лаверичев В.Я. Крупная буржуазия в пореформенной России 1861-1900. – М., 1974.

26. Лісевич І.І. Родом з України. – К., 1995

27. Лісевич І.Т. У затінку двоглавого орла. – К., 1993

28. Манусевич О.Я. Нариси з історії Польщі. – К., 1954.

29. Маркина В.А. Магнатское поместье Правобережной Украины второй половины XVIII в. – К., 1961.

30. Маркина В.А. Крестьяне Правобережной Украины к. XVII–60-е гг. 18 в. К.,1976

31. Миллер А.И. Очерк польской истории (Х в. – 1918 г.) // Преподавание истории в школе. – 1990. - № 1. – С. 35

32. Очерки истории народной Польши. – М., 1965

33. Покровский М.Н. Дипломатия и войны царской России. – Лондон, 1991

34. Польша на путях развития и утверждения капитализма. – М., 1984

35. Польша на путях развития и утверждения капитализма: конец XVIII – 60 – е годы ХІХ в. – М., 1984

36. Полянский Ф.Я. Экономическая история зарубежных стран. – М., 1961

37. Разумовская Л.В. Очерки по истории польских крестьян. – М., 1968

38. Рутковский Я. Экономическая история Польши. – М., 1953

39. Свербигуз В. Старосвітське панство. – Варшава, 1999

40. Свєжинський П.В. Аграрні відносини на Західній Україні в кінці XIX – першій половині ХХ ст. – Львів, 1966.

41. Субтельний О. Історія України. – К., 1993

Характеристики

Список файлов реферата