42372 (662050), страница 4

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 4)

6. Найбільш послідовним прихильником теорії Г.І. Асколі на початку ХХ ст. був П.Г. Гойданич, якому належить розробка критерію “фонетичного синтезу”, що передбачає дію фонетичних законів під час сприйняття та переходу на чужинну мову. Фонетичний синтез є частиною лінгвістичного синтезу, метою якого є складання уявлення про характер мови та визначення в ній гомогенних та гетерогенних явищ. У 30-і рр. ХХ ст. на противагу субстрату було запропоновано нові терміни – суперстрат (В. фон Вартбург) та адстрат (М. Фалькхоф). При визначенні різних за часом мовних нашарувань слушним є розрізнення субстрату та субсубстрату (К. Мерло). У 60-і рр. ХХ ст. в експлікації наслідків мовних контактів дослідники виділили ще три можливі типи мовних нашарувань: інтерстрат (М.І. Занд), інстрат, або інтрострат (М.О. Бородіна) та метастрат (А. Ронкалья, Д. Сільвестрі), або перстрат (В. Фенкер). Ці поняття виявляють безперечну типологічну близькість і можуть бути розглянуті як варіанти одного й того самого лінгвістичного феномена, що фіксує перехід від однієї мови до іншої за певних історичних обставин. В. О. Виноградов визначив типологію субстрату за спорідненістю: таутогенний, ізогенний, аліагенний. О. К. Матвєєв виділив квазісубстратні явища.

7. У висвітленні питань впливу субстрату на мовну структуру в студіях багатьох західноєвропейських дослідників другої половини ХІХ ст. – першої половини ХХ ст. помітна певна непослідовність та суперечливість. Проблема міжмовних контактів звужена до проблеми запозичень без аналізу їхньої подальшої долі та семантичного й функціонального розмежування “чужих” та “своїх” елементів у мові, які нібито утворюють певне механічне об’єднання на лексичному (Е. Віндіш, М. Грюнбаум) та граматичному (Г. Циммер, Ю. Покорний) рівнях. Під час з’ясування питання про внесок переможеної мови в мову-переможницю лінгвісти виходили з різних міркувань. Ф. Ж. Моль вважав, що вплив неспоріднених мов є значно меншим порівняно з впливом з боку мов тієї ж сім’ї (групи, підгрупи) і може відбитися лише на лексичному рівні. Г. Грьобер взагалі відкидав імовірність субстратних слідів у граматичній будові романських мов, а А. Сейс підкреслював, що граматичні форми, якщо запозичуються, мають бути запозичені лише повністю. К. Мерло та А. Мейє, навпаки, наголошували на ймовірності субстратного впливу на всі рівні мови, особливо на фонетичний. Серед структуралістів спостерігався різний підхід до трактування субстратних впливів. Їхню імовірність визнавали А. Соммерфельд, А. Мартіне, К. Тогебю.

8. У другій половині ХХ ст. загальнопоширеною стала теорія, згідно з якою вплив субстрату на мову-реципієнт може відбуватися на всіх рівнях та у двох формах – матеріальній та семантичній (модельно-функціональній). Перша форма найбільш типова для виявлення субстрату на рівні фонетичному та лексичному, друга – на граматичному та фразеологічному. Дані різних рівнів мають доповнювати один одного. Лише в цьому разі можна говорити про очевидність субстратного впливу. У граматиці, так само як у фонетиці, субстратний вплив може відбитися в матеріальній (запозичення окремих афіксів) та в семантичній (відношення між елементами) формах. Субстратні фразеологізми здебільшого калькуються мовою-реципієнтом.

9. Субстратний вплив на структуру східнослов’янських мов відбився в стимулюванні певних процесів усередині мови, а не в привнесенні іншомовних елементів у систему мови-реципієнта (Т.П. Ломтєв, О.В. Востріков). Згідно з таким визначенням було інтерпретовано перехід g > г > h, що відбувся в українській мові (В.І. Абаєв, О.Б. Ткаченко, Г.П. Півторак), виникнення акання в білоруській мові та в низці російських говорів і деякі види цокання в російській мові (Р.І. Аванесов, В.І. Литкін, О.М. Трубачов, О.В. Востріков та ін.). За О. Б. Ткаченком, фонетична відмінність української мови від білоруської та російської цілком імовірно була зумовлена впливом з боку північно-східних іранських мов, який спричинився до появи широко розвиненого ікавізму, звука ъ (э), до збереження м’якого, зокрема й кінцевого ц’ (c’), до виникнення твердості приголосного перед е із сильного ь.

ПУБЛІКАЦІЇ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Холодов О.В. Теорія субстрату в лінгвоісторіографічному аспекті // Теоретические и прикладные проблемы русской филологии: Науч.-метод. сб. / Отв. ред. В.А. Глущенко. – Славянск: СГПУ, 2003. – Вып. XI. Ч. 1 – С. 84 – 91.

2. Холодов О.В. Дослідження фонетичного субстрату в російському мовознавстві ХІХ − ХХ ст. // Теоретические и прикладные проблемы русской филологии: Науч.-метод. сб. / Отв. ред. В.А. Глущенко. – Славянск: СГПУ, 2004. – Вып. XIІ. – С. 37 – 44.

3. Холодов О.В. Розвиток теорії стратів у російському та українському мовознавстві другої половини ХХ ст. // Вісник Дніпропетровського університету. Серія “Мовознавство” / Ред. Ю.Г. Захаренко. – Вип. 11. Т. 2. – Дніпропетровськ, 2005. – С. 214 – 219.

4. Холодов О.В. Теорія субстрату і порівняльно-історичний метод // Вісник Черкаського університету. Серія “Філологічні науки”. – 2005. − Вип. 78. – С. 13 – 21.

5. Холодов О.В. До вивчення субстратних елементів у структурі східнослов’янських мов // Східнослов’янська філологія: Зб. наукових праць. – Горлівка: Вид-во ГПДПІІМ, 2006. – Вып. 9. – С. 106 – 112.

6. Холодов О.В. Становлення теорії стратів у мовознавстві // Сучасні проблеми та перспективи дослідження романських мов та літератур: Матеріали Третьої міжвузівської конференції молодих учених (15 − 16 лютого 2005 р.). – Донецьк: ДонНУ, 2005. – С. 147 – 148.

7. Холодов О.В. Теорія субстрату в студіях І. О. Бодуена де Куртене // Дійсність − думка − дослід: Матеріали 2-ї загальноуніверситетської наукової конференції молодих учених, присвяченої 60-річчю перемоги у Великій Вітчизняній війні (31 березня − 1 квітня 2005 р.) / Відп. ред. В.А. Глущенко. – Слов’янськ: СДПУ, 2004. – Вип. 2. – С. 116 – 120.

8. Холодов О.В. Основні тенденції розвитку теорії стратів у другій половині ХХ ст. // Лексико-граматические инновации в современных славянских языках: Материалы ІІ Международной научной конференции (14 − 15 апреля 2005 г.) / Сост. Т.С. Пристайко. – Днепропетровск: Пороги, 2005. – С. 443 – 446.

9. Холодов О.В. О методике субстратных исследований // Acta albaruthenica, rossica, рolonica: VII міжнародная навуковая канферэнцыя “Беларуска-руска-польскае супастаўляльнае мовазнаўства, літаратуразнаўства, культуралогія”: Зб. навук. артыкулаў / Пад агульнай рэд. Г.М. Мезенка. – Віцебск: Выд-ва УА “ВДУ імя П. М. Машэрава”, 2006. – С. 50 – 53.

АНОТАЦІЯ

Холодов О.В. Теоретичні проблеми дослідження субстрату в європейському мовознавстві ХІХ – ХХ ст. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.02.15 – загальне мовознавство. – Донецький національний університет. – Донецьк, 2007.

У дисертації вперше в лінгвістичній історіографії розкрито теоретичні проблеми дослідження субстрату в студіях європейських (у тому числі й українських і російських) мовознавців ХІХ – ХХ ст. Обґрунтовано зв’язок теорії субстрату та порівняльно-історичного методу. За допомогою історико-наукової реконструкції проаналізовано теорію мовних контактів та етнічних впливів у студіях компаративістів 20-х – 60-х рр. ХІХ ст., погляди на субстрат автора теорії субстрату Г.І. Асколі, європейських мовознавців кінця ХІХ ст., розвиток теорії субстрату в європейському мовознавстві першої та другої половини ХХ ст. Визначено внесок лінгвістів ХІХ – ХХ ст. в теорію субстрату з урахуванням наступності та еволюції поглядів мовознавців на різні аспекти теорії субстрату. Проаналізовано конкретні субстратні інтерпретації історико-мовних явищ. Наведено оцінку експланаторних можливостей теорії субстрату з позицій сучасного мовознавства.

Ключові слова: субстрат, суперстрат, адстрат, хорографічна конгруенція, мовні контакти, змішування мов, мова-реципієнт, проникність структури мови.

АННОТАЦИЯ

Холодов А.В. Теоретические проблемы исследования субстрата в европейском языкознании ХІХ – ХХ вв. – Рукопись.

Диссертация на соискание учёной степени кандидата филологических наук по специальности 10.02.15 – общее языкознание. – Донецкий национальный университет. – Донецк, 2007.

В дисертации впервые в лингвистической историографии рассмотрены теоретические проблемы исследования субстрата в трудах европейских (в том числе украинских и русских) языковедов ХІХ – ХХ вв. С помощью историко-научной реконструкции проанализированы теория языковых контактов и этнических влияних в работах компаративистов 20-х – 60-х гг. ХІХ в., взгляды на субстрат автора теории субстрата Г. И. Асколи, европейских языковедов конца ХІХ в., развитие теории субстрата в европейском языкознании первой и второй половины ХХ в. Определён вклад лингвистов ХІХ – ХХ в. в теорию субстрата с учётом преемственности и эволюции вглядов языковедов на разные аспекты теории субстрата. Проанализированы конкретные субстратные интерпретации историко-языковых явлений. Приведена оценка экспланаторных возможностей теории субстрата с позиций современного языкознания.

В работе подчёркивается, что выявление субстратных элементов в языках-победителях предусматривает использование на всех этапах исследования приёмов и процедур сравнительно-исторического метода: 1) генетического отождествления фактов, 2) лингвистической реконструкции, 3) хронологизации и локализации языковых явлений. При рассмотрении теории этноязыкового субстрата в европейской лингвистике ХІХ в. наиболее детально проанализированы теоретические положения Г. И. Асколи. Последовательно рассмотрена методика этнолингвистического анализа учёного, в основе которой лежат три доказательства: критерий хорографической конгруэнции (доминирующий) и критерии внутренней и внешней конгруэнции (вспомогательные).

Отмечается, что теория субстрата зародилась в контексте исследования вопроса о языковом смешении; её популярности способствовали работы Г. Шухардта, Э. Виндиша, И.А. Бодуэна де Куртенэ и др. При исследовании вопроса о членении индоевропейской языковой области на рубеже ХІХ – ХХ вв. лингвисты уделяли большое внимание взаимодействию языков в исторический период, используя достижения диалектологии (Г. Хирт, П. Кречмер, В. Бертольди) и романского языкознания (Ф. Диц, Б. Бьонделли, Г. Грёбер). Вопрос о характере иноязычной основы, на которую наслаивались индоевропейские языки, становился главным при определении того, в какой степени влияние этой основы сказывалось в индоевропейских языках (Ж. Вандриес, А. Доза, Р. Менендес-Пидаль, М. Л. Вагнер, К. Мерло и др.).

Применение принципов ареальной лингвистики стало положительным сдвигом в развитии теории субстрата. Отмечается, что основатель неолингвистической школы М. Дж. Бартоли преобразовал критерий хорографической конгруэнции из статического в динамический: ареал иррадиации, т.е. современная территория распространения явления, к субстрату не имеет прямого отношения – на субстрат указывает очаг инновации, который должен находиться в пределах первоначальной языковой территории. В 30-е гг. ХХ в. были введены понятия суперстрата (Ф. фон Вартбург), адстрата (М. Фалькхоф) и субсубстрата (К. Мерло), а в 60-е гг. ХХ в. появились понятия интерстрата (М.И. Занд), инстрата (М.А. Бородина) и перстрата (В. Фенкер).

Большое внимание в работе уделено вопросу исследования лингвистической и экстралингвистической специфики субстрата в сравнении с другими родственными ему явлениями в трудах европейских языковедов ХХ в., а также вопросу об особенностях возникновения субстрата. Показано, что решающими факторами в процессе постепенного отмирания одного из двух взаимодействующих языков и включения его сохранившихся остатков в качестве субстрата в другой язык являются социолингвистические процессы (В.К. Журавлёв, О.Б. Ткаченко, М.А. Бородина и др.). Наиболее тесно с социолингвистическими предпосылками возникновения субстрата связаны психолингвистические факторы (В. Пизани, И.А. Бодуэн де Куртенэ, У. Вайнрайх и др.). Ряд лингвистов, рассматривая субстрат как один из факторов языковой эволюции, отдавали предпочтение этнокультурной среде, в которой оказывались контактирующие языки (Б. Террачини, В. фон Вартбург и др.), другие же видели в субстрате (фонетическом) признаки биологической наследственности (Э. Гаммильшег, Й. ван Гиннекен, А. Доза).

На передний план исследования выдвинуты также вопросы, связанные с влиянием субстрата на структуру языка-победителя. Показано, что европейские языковеды конца ХІХ в. – первой половины ХХ в. по-разному подходили к решению этой задачи (А. Сейс, Ф. Ж. Моль, А. Мейе, В. Брёндаль, Ю. Покорный и др.). Преодоление механистического подхода к анализу языковых явлений стало возможным благодаря установлению взглядов на язык как на целостную систему. В ней следует различать заимствование модели, которая наполняет определёнными элементами заимствующий язык, и адаптацию самих материальных элементов, выражающих конкретное грамматическое значение. Об этом детально писали украинские и русские языковеды второй половины ХХ в.: Б.А. Серебренников, О.Б. Ткаченко, О.В. Востриков, Е.С. Кубрякова и др.

В вопросе о проницаемости таких высокоорганизованных уровней языка, как фонологический и морфологический, очень важное значение имеет специфика взаимодействия языков родственных и неродственных, на что указывал своей субстратной типологией В. А. Виноградов. Очень важное значение при оценке субстратных явлений играют исторические условия взаимодействия языков. Особое внимание к внешним условиям языковых контактов при исследовании субстратных влияний на славянские и в особенности на восточнославянские языки проявилось в работах А.А. Шахматова, И.А. Бодуэна де Куртенэ, А.М. Селищева, В.И. Лыткина, О.Б. Ткаченко, Г.П. Пивторака и др.

Ключевые слова: субстрат, суперстрат, адстрат, хорографическая конгруэнция, языковые контакты, смешение языков, язык-реципиент, проницаемость структуры языка.

SUMMARY

Kholodov О.V. Theoretical problems of substratum study in European linguistics of the XIXth – XXth centuries. – Manuscript.

Характеристики

Список файлов реферата