25463 (654725), страница 6

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 6)

Статистика, що свідчить про різке погіршення економічної безпеки, підтверджує всю серйозність положення, що складається. Економічна злочинність проникає в усі галузі економіки і бюджетної сфери, уражає всі напрямки економічної реформи. Найбільш криміналізованою сферою вважається кредитно-фінансова система. Але ж саме по стану справ в області фінансів держави прийнято судити про успіхи в просуванні ринкових реформ. За перше півріччя 1994 р. у кредитно-фінансовій сфері виявлено 5,5 тис. економічних злочинів, що майже в три рази більше в порівнянні з аналогічним періодом 1993 року.

Економічна безпека містить у собі комплекс власне економічних, політичних, правових, геополітичних умов, що забезпечують захист життєво важливих інтересів країни у відношенні до її ресурсного потенціалу, можливостей збалансованого і динамічного росту, соціального розвитку, екології. Говорячи про економічну безпеку країни, необхідно мати на увазі широкий спектр питань починаючи з кримінальних аспектів проблеми і закінчуючи наважчими проблемами, зв'язаними з її геополітичним порядком. Поняття економічної безпеки може бути застосоване до різних суб'єктів, як-то: до окремих громадян, до приватного підприємництва, до державних підприємств, національної економіки і держави в цілому.

У внутрішньоекономічній сфері безпека зв'язується з природними, техніко-технологічними, інфраструктурними, соціальними й іншими факторами макро- і мікроекономічного розвитку, із внутрішнім імунітетом і зовнішньою захищеністю від різного роду дестабілізуючих і деструктивних впливів. В зовнішньоекономічній сфері економічна безпека характеризує конкурентноздатність країни на світових ринках, стійкість її валюти, фінансове положення держави. В умовах відкритої економіки в процесі залучення її у світове господарство ключовою проблемою стає економічна незалежність країни.

В умовах кризи встають питання технологічної, екологічної, фінансової, валютної безпеки. Зниження рівня життя і зростаюче безробіття перетворюють проблему соціальної захищеності громадян у проблему їхньої соціальної безпеки. Криміналізація економіки ставить під удар їхню особисту безпеку і правову захищеність (безпеку) бізнесу від криміналізації і корупції.

Внутрішні фактори, що викликали розвал економіки, у контексті погроз економічної безпеки країни ніколи не досліджувалися, хоча їхній руйнівний вплив на всі сфери господарства виявився куди більш масштабним, чим зовнішніх. Наприклад, заперечення (по ідеологічних розуміннях) наявності в країні розгалуженої тіньової економіки нанесло величезний економічний і моральний збиток суспільству (це явище притаманне нашій економіці протягом багатьох десятиліть, включаючи сталінський період).

Слід зазначити, що сьогодні вплив внутрішніх факторів, що ведуть до розвалу економіки, не тільки не припинений, а навпроти, підсилилося і продовжує наростати. Однак, якими б причинами не порозумівався кризовий стан економіки, фактом залишається те, що головна небезпека знаходиться усередині, а не за межами Росії. Також не були враховані погрози ослаблення російської економіки, зв'язані з включенням її до мікрогосподарські зв'язки, із впровадженням іноземного капіталу в країну, з інтернаціоналізацією організованої злочинності, із прагненням іноземного капіталу послабити Росію як потенційного конкурента на світових ринках.

Таким чином, концепція економічної безпеки Росії повинна ґрунтуватися на обліку всього розмаїття факторів, включаючи її головний елемент – ріст ефективності економіки. Виходячи з цього можна сказати, що економічна безпека являє собою сукупність внутрішніх і зовнішніх умов, сприяючих ефективному динамічному росту національної економіки, її здатності задовольняти потреби суспільства, держави, індивіда, забезпечувати конкурентноздатність на зовнішніх ринках, що гарантує захист від різного роду погроз і втрат.

Безпосередню небезпеку економічним інтересам створюють економічні погрози, що порушують нормальний хід суспільного відтворення. До таких погроз можна віднести наступні:

• перетворення російської економіки в об'єкт політичного протиборства політичних еліт, партій і рухів;

• розрив господарських зв'язків по горизонталі і вертикалі, утрата керованості даними зв'язками: це веде до зниження ефективності використання обмежених ресурсів, викликає глибокий спад виробництва та інвестицій;

• деградація техніко-технологічної бази господарства: темпи вибуття основних фондів у даний час складають приблизно 19%, а запровадження в дію нових фондів не перевищує 1%;

• безробіття: якщо російський уряд зважиться на запуск механізму банкрутств підприємств, те це буде означати перехід від схованого до відкритого безробіття, рівень якого може піднятися до 15-20%;

• інфляція: це одна із самих гострих проблем.

До інших видів внутрішніх економічних погроз можна віднести:

• масове відхилення від оподатковування;

• монополізацію російської економіки;

• криміналізацію економіки і суспільства;

• великі розміри внутрішнього і зовнішнього боргу;

• витік валютних ресурсів.

До зовнішніх погроз можна віднести обвалоподібне наростання імпортної залежності, надмірна відкритість економіки, перетворення Росії, часто за власною ініціативою, в нетто-експортера природних ресурсів, ослаблення її позицій на ринках країн СНД, небезпека якого недооцінюється російським керівництвом. Якщо взяти до уваги те, що Росія має значний потенціал природних ресурсів, вона може і повинна при необхідності використовувати цю обставину як важіль впливу на своїх закордонних партнерів, інструмент реалізації національних інтересів. Так робили і роблять усі країни світу, що мають аналогічні можливості.

У центр макроекономічної політики за минулі роки уряд поставив подолання дефіциту держбюджету, встановлення контролю над грошовою емісією, приборкання інфляції.

Звичайно, аналіз і оцінка виявлених тенденцій по загальновизнаним у світовій практиці параметрам і критеріям багато в чому умовні не тільки через унікальність російської економіки в перехідний період, але і через її історичні тенденції. Разом з тим такий критеріальний підхід дозволяє різко знизити небезпеку різного роду довільних тлумачень і спроб видавати бажане за дійсне.

Темпи інфляції в 1992-1994 р. свідчать про те, що вона протікала в режимі гіперінфляції (тобто за межами 1000% у рік), вийшовши далеко (по мірках як західних економік, так і економік, що розвиваються) за межі інфляційної безпеки. Масштаби і темпи інфляції гнітюче позначилися на виробництві, "підірвали" сформований рівень і якість життя широких мас населення, створюючи ситуацію постійної соціальної напруженості і конфліктності в суспільстві. Стійкість зниження темпів інфляції в другій половині 1994 р. виявилася нетривалою.

Політика фінансової стабілізації під кутом зору міжнародної практики терпить серйозні невдачі і самий безпосередній образ позначається на фінансовій безпеці країни. Неплатежі в народному господарстві несуть у собі реальну погрозу наростання неконтрольованих банкрутств і неминуче супутньої їм фінансової паніки. Ступінь дезорганізації фінансової сфери настільки велика, що чревата втратою економічної незалежності країни.

Далеко за межі економічної безпеки вийшов економічний спад. Падіння обсягів виробництва, утрата ринків, структурна деградація і технологічний регрес грозять непоправним руйнуванням потенціалу країни. Прогресує розвал інтелектуального, інформаційного і науково-технічного потенціалу Росії.

У ряді негативних факторів, що носять довгостроковий характер, треба відзначити безпрецедентну інвестиційну кризу, що ще довго буде позначатися на майбутньому російської економіки. Погрози технологічної безпеки і утрати від різного роду надзвичайних ситуацій, аварій і катастроф стали повсякденним фактом сучасного господарського життя.

Економічна дійсність ставить нас перед принциповими питаннями необхідності зміни концепції ринкових реформ, розробки шляхів виходу з кризи, відновлення економічного потенціалу, оздоровлення фінансів.

Застосовувані протягом останніх 2-3 років різні різновиди шоків попиту та пропозиції (тверді варіанти грошової і бюджетної політики, шоки пропозиції, зв'язані з інфляцією витрат і кризою готівки) є засобами регулювання нормального ділового циклу. Для економіки в період спаду реалізація твердих варіантів політики попиту, зв'язаних з обмеженням ділової активності, не адекватна сформованій ситуації. Це підтверджується і досвідом країн Заходу. Монетаристські методи ніде не застосовувалися в чистому виді. Їхнє використання сусідило з опорою на концепції економіки пропозиції.

Сьогодні гноблення виробництва й інвестицій викликано одночасною твердістю і грошової, і бюджетної політики (обмеження грошової маси, реальних грошей; різке скидання урядових витрат; надзвичайно громіздка податкова система і високий рівень податкових вилучень). Більш реалістичний підхід полягає в сполученні, скажемо, твердої грошової політики з м'якої бюджетною чи, навпаки, у варіюванні окремих регулюючих параметрів цих видів політики.

Для успішного проведення твердої грошової політики необхідний розвитий ринок капіталу, включаючи ринок облігацій із властивими йому механізмами й інфраструктурою, що у Росії знаходяться в самій початковій фазі становлення. У таких умовах Центробанк замість нормальних операцій на відкритому ринку облігацій змушений безпосередньо регулювати ставку відсотка і кредитну емісію, об'єктивно виступаючи державним розподільником кредитів. Замість "пожежних" заходів для наведення порядку заднім числом (як це було після "чорного вівторка" на ММВБ) державі варто було б, по-перше, цілеспрямовано формувати ринок і його інфраструктуру і, по-друге, здійснювати систематичне регулювання найбільш нестабільних сегментів фінансового ринку.

Необхідно переглянути політику скорочення бюджетного дефіциту, проведену протягом останніх років. Справа в тому, що дефіцит є наслідком не тільки бюджетно-податкової політики. Його ріст може бути результатом коливань економічного циклу. Не приймаючи до уваги даної обставини, не можна боротись проти нібито марнотратної політики державних витрат. Бюджетні "стиски" дають мізерний і минущий "ефект" з погляду дотримання необхідного МВФ нормативу. А от значення і стійкість "ефекту" падіння виробництва під впливом зниження урядових витрат і високих податків досягли вже екстремальних значень. Продовження незмінної по своїй глибинній суті політики фінансової стабілізації в її нинішньому варіанті перетворюється в реальну погрозу економічної безпеки Росії.

Нинішній ступінь відкритості російської економіки породив складні проблеми у валютній сфері. Склалася ситуація, коли Росія при її колосальній потребі в інвестиційних ресурсах, по суті, виступає кредитором інших країн з більш благополучною економікою. Точка зору, відповідно до якої осілі в іноземних банках валютні ресурси повинні відлежатися і за певних умов повернутися в Росію, не заможна. Фактор часу в рішенні даної проблеми є визначальним.

Вирішити проблему "витоку" валютних ресурсів тільки економічними (ринковими) методами неможливо. Запобігти несанкціонованому вивозу валютних ресурсів можна шляхом використання системи мір, спрямованої на створення сприятливого інвестиційного клімату, - на основі реалізації ефективної бюджетної, податкової, кредитної політики, раціонального грошового обігу, валютного і митного регулювання і т.п. Припинення "витоку" валютних засобів припускає створення твердої й ефективної системи державного валютного контролю за поверненням валютного виторгу російських експортерів. До такої системи взаємозалежних і одночасно діючих мір доцільно віднести наступні:

- створення кваліфікованої аудиторської служби, головними задачами якої повинні стати відстеження об'єктивності і повноти обліку валютних операцій учасниками зовнішньоторговельних операцій;

- реформування фінансової і податкової служби в напрямку створення сприятливих умов для здійснення зовнішньоторговельних операцій;

- налагодження ефективної системи єдиного митно-банківського контролю за надходженням валютного експортного виторгу російських експортерів.

Передбачається, що нова система мір валютного контролю зробить його більш ефективним, оскільки до контролю підключаються банки, відповідальність яких за надходження валютного виторгу від експортних угод значно зростає, інформація про зроблену угоду, суму і терміни надходження валютного виторгу документально фіксується і знаходиться під контролем різних по підпорядкованості установ. Потрійний контроль за кожною експортною угодою утруднить змова між банком і експортером або між експортером і митним інспектором, перекриє канали "витоку" валютних ресурсів.

Це нововведення здатне кардинальним образом уплинути на поповнення бюджету країни валютними ресурсами, скоротити "витік" валютних ресурсів, забезпечити економічну безпеку країни.

Державна стратегія в області забезпечення економічної безпеки Російської Федерації повинна будуватися на варіантних прогнозах економічного і соціального розвитку Росії і її регіонів і коректуватися в залежності від розвитку подій по тому чи іншому варіанті, а також з обліком визначених тимчасових періодів.

Різноманітна стратегія надає визначені переваги і, зокрема, можливість "переключення" на той чи інший варіант у залежності від конкретного розвитку ситуації без прийняття екстрених, недостатньо пророблених і взаємопов'язаних рішень.

При цьому повинна бути сформована повноцінна система державного впливу на економіку, що дозволяє здійснювати з найменшими втратами регулювання найважливіших структурних зрушень і здатна взяти на себе функцію підтримки економіки країни на безпечному рівні на основі чітко визначених границь і критеріїв (умов) державного втручання в економіку (зокрема, границь державного сектора), а також розробку ефективних методів державного регулювання.

Характеристики

Список файлов реферата