13781 (648248), страница 7

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 7)

Технічно обґрунтована норма — це по суті плановий рівень продуктивності праці в жорстко виділених технічних, технологічних і організаційних умовах.

Розробка раціонального балансу часу робочої зміни – один з найбільш складних і відповідальних моментів наукової організації праці. Розробка такого балансу полягає в обґрунтуванні затрат робочого часу по елементах. Починають цю розробку з вивчення фактичних затрат робочого часу за спостереженнями робочого дня механізатора. Затрати зводять по елементам і здійснюють по ним оцінку використання робочого часу. Наприклад, проведемо аналіз фактичного розподілу часу робочої зміни механізатора на посіві кукурудзи і розробимо раціональний баланс її в межах обґрунтованих норм. Як правило, на механізованих роботах нормується виробіток машин і агрегатів, а не виробіток працівників їх обслуговуючих. В даному випадку дослідження направлені на ущільнення робочого дня механізатора.

Із показників табл. 9 видно, що фактична тривалість робочої зміни на 1,64 години перевищує нормативну, а чистий робочий час складав лише 38,0%. Досить високі трудозатрати 3,06 год. (31,8%) припадали на виконання допоміжних робіт: повороти і заїзди, завантаження насіння в сівалку (1,91 год.), переїзди на дільниці під час зміни; мали місце (7,6%) короткочасні простої агрегату.

Методика розрахунку науково-обслуговуючих трудозатрат за робочу зміну механізатора наступна: сівба кукурудзи – 3…8 травня; тракторист-машиніст 1 класу; агрегат МТЗ-80+СУПН-8 із робочою шириною захвату 5,6 м. Проведено шість фотографій робочого дня; довжина гонів складала 600…1000 м; середня робоча швидкість агрегату — 5,5 км/год.

Чистий робочий час зміни визначається по формулі:

де

Тр — чистий робочий час зміни, год;

Тз — тривалість зміни, год;

Тпз — час на підготовчо-заключну роботу;

Тпр — час на перевірку якості робіт і регулювання робочих органів машин;

Тфіз — час на зупинки для фізіологічних потреб;

τпов — коефіцієнт поворотів агрегату;

τпер — коефіцієнт внутрішньозмінних переїздів агрегату;

τзав — коефіцієнт завантаження сівалки;

τоч — коефіцієнт очищення робочих органів сівалки.

Таблиця 9.

Порівняльний баланс трудозатрат робочої зміни механізатора на посіві кукурудзи

Розробку раціонального балансу часу робочої зміни почнемо із визначення коефіцієнта поворотів агрегату. Для цього розмістимо показники тривалості поворотів з спостережень зростаючим порядком в хроноряд (сек.): 36; 37; 40; 42; 43; 46. Середня тривалість повороту:

Коефіцієнт поворотів τпов залежить від тривалості повороту і робочої швидкості агрегату V по відношенню до робочої ширини захвату агрегату W і довжини гону поля L і визначається по формулі:

Коефіцієнт завантаження сівалки також знаходимо із середньої тривалості одного завантаження tзав. Зупинки для завантаження насіння в сівалку були наступними (хв.): 5,3; 5,4; 5,7; 5,9; 6,2; 6,4. Середня тривалість одного завантаження становила:

Коефіцієнт τзав завантаження розраховується по формулі:

де

П — продуктивність агрегату, га/час;

h — норма висіву насіння кукурудзи (14 кг/га);

M — місткість ящика сівалки СУПН-8 (21 дм3 — 13 кг);

К — коефіцієнт використання ящика (0,85).

Годинна продуктивність агрегату становить:

Тоді

Внутрішньозмінні переїзди відносяться до елементів допоміжної роботи і визначаються на всю робочу зміну. Переїзди залежать від змінного виробітку агрегату і середнього розміру поля.

Середній розмір поля і віддаль переїздів для окремого класу довжини гонів беремо з даних типових норм виробітку на механізовані польові роботи:

Коефіцієнт внутрішньогосподарських переїздів розраховується як:

де

Vпер — фактична середня швидкість переїздів агрегату – 12 км/год.

.

Клас довжини гону, для нашого випадку 601…1000 м, тому значення L = 1,25; F = 60,0.

Затрати часу на очищення робочих органів сівалки визначають як середній показник фактичних затрат на дану операцію Точ до фактичного чистого часу робочої зміни Трф у хв.:

Час підготовчо-заключних робіт за хронометражними даними становив 30 хв. (0,5 год.); середня тривалість регулювання робочих органів сівалки дорівнювала 13 хв. (0,22 год.). Нормативно-дослідні станції включають в проектний баланс час на фізіологічні потреби в розмірі 2…5% від змінного часу; нами прийнято 3,4% (0,27 год.).

Таким чином чистий робочий час зміни механізатора може становити:

Так як затрати часу на повороти Тпов, завантаження насінням сівалок Тзав, внутрішньозмінні переїзди Тпер, очищення робочих органів Точ виражались через відповідні коефіцієнти τ, що показували відношення даних затрат часу до чистої роботи, то раціональний нормативний баланс робочої зміни повинен бути:

Тр = 4,77 год.;Тпз = 0,50 год.;Тпов = 4,77 × 0,0503 = 0,24 год.;Тзав = 4,77 × 0,37 = 1,80 год.;Тпер = 4,77 × 0,0053 = 0,03 год.;Точ = 4,77 × 0,036 = 0,17 год.;Тпр = 0,22 год.;Тфіз = 0,27 год.;Тз = 8 год.

Розраховані дані зведені для порівняння з фактичними в таблицю 2. Чистий робочий час при 8-ми годинній зміні становить 59,6%. Резерви трудозатрат виявлені по кожному елементу затрат часу механізатора. Простої по організаційним причинам мало залежать від самого механізатора, а є прямим наслідком непродуманого розставлення техніки на непідготовлені ділянки роботи.

Оскільки економічний зміст раціоналізації праці складають збереження, економія робочого часу, зниження затрат праці і засобів на одиницю продукції або роботи, для оцінки рівня організації праці використовується система показників, що характеризують використання робочого часу механізаторів та технічних засобів. Найбільш розповсюджені показники розраховуються по формулах:

де

Кз — коефіцієнт тривалості робочої зміни (робочого дня);

Кк.з — коефіцієнт корисних затрат робочого часу;

Кз.п — коефіцієнт завантаження працівника;

Кв — коефіцієнт втрат робочого часу;

Тз — встановлена тривалість робочої зміни;

Тз.ф — фактична тривалість робочої зміни;

Тз.ч — загальна тривалість корисних затрат змінного часу;

Тв.з — час внутрішньозмінних зупинок;

Тп.з — час підготовчо-заключної роботи;

Тор — оперативний час основної і допоміжної роботи;

Тпр — час організаційно-технічного обслуговування робочого місця;

Тфіз — час перерв на відпочинок і фізіологічні потреби працівника.

4. Раціональна зайнятість механізаторів протягом року

В завдання інженерного менеджменту входить раціоналізація річної зайнятості механізаторських кадрів шляхом доцільного поєднання суміжних професій і додаткових робіт по їх завантаженню. Це сприяє стабільності праці, заробітку і закріпленню механізаторів на селі.

Трудова активність механізаторів на протязі року різна і залежить від закріпленого класу трактора. З даних таблиці 10 видно, що затрати праці механізаторів на використання, технічне обслуговування і ремонт значно варірують по марках тракторів. На легких колісних тракторах (МТЗ-80/82, ЮМЗ‑61, Т-40АМ, Т-25А) річна зайнятість трактористів-машиністів, за рахунок виконання тракторно-транспортних робіт, на 45…50% вища ніж в механізаторів, які працюють на потужних колісних або гусеничних тракторах.

Використання останніх обмежується обсягами робіт(К-700А, К-701) або виробничим призначенням (Т-150, ДТ-75М). Механізатори, які працюють на тракторах класу 3…5 тс зайняті ремонтно-обслуговуючими роботами 40…55 днів проти 20…30 днів, що використовують на ці роботи механізатори з тракторів 0,9…1,4 тс.

В основному на польових роботах працюють механізатори з III декади березня по I декаду листопада.

Весною і осінню максимально зайняті трактористи-машиністи, які працюють на тракторах загального призначення, літом – на універсально-просапних тракторах. В цей же час механізатори працюють на зернозбиральних комбайнах (30…35 днів).

Таблиця 10.

Річне розподілення трудозатрат на експлуатацію тракторів різного класу

Для вирівнювання річної зайнятості механізаторів рекомендується наступна структура розподілу трудозатрат:

виконання механізованих робіт 1130…1270 люд/год (60…68%) фонду робочого часу);

виконання ремонтно-обслуговуючих робіт 350…420 люд/год (20…22%);

роботи по додатковій зайнятості (включаючи виробниче навчання) 150…350 люд/год (10…20%).

Загальною закономірністю для господарств, що характеризуються високим рівнем забезпеченості механізаторськими кадрами, є наявність міцної ремонтно-технічної бази, чим досягається річна зайнятість трактористів-машиністів і покращуються умови праці в зимовий період. Наявність кваліфікованих механізаторських кадрів і необхідної ремонтно-технічної бази дозволяють виконувати роботи по технічному обслуговуванню і ремонту засобів механізації силами господарств. Рівномірна зайнятість механізаторів в окремі періоди року досягається шляхом оволодіння ними суміжних професій. Переважно це професії, пов’язані з ремонтом і технічним обслуговуванням машин (слюсар з ремонту МТП, майстер-діагност, електрогазозварник, майстер-налагоджувальник, слюсар з ремонту машин на фермах тощо).

В структурно-технологічній схемі виконання ремонтно-обслуговуючих робіт на машинному дворі господарства трактористи-машиністи задіяні на одинадцяти видах робіт (рис. 7).

Характеристики

Список файлов реферата