170109 (631832), страница 4
Текст из файла (страница 4)
Система пунктів контролю, спостереження і прогнозу за якістю довкілля назив екологічним моніторингом. Види: -- загавльний(стандартний) в Укр не розгалужений, по багатьох регіонах відсутній. Так контроль за станом повітря(погодинно, подобово, порічно) здійснюється в 49 містах з 436, питна вода контролюється лише на водозаборах великих міст;
--кризовий(оперативний)проводиться в зонах екологічного ризику або катастроф;
--науковий(фоновий) високоточні обстеження з науковими цілями.
Ці види організовані на 4 рівнях:
1-локальний(міста, річки, підприємства)
2-регіональний (спостереження не проводить, але зводить воєдино дані локального, бере участь у розробці прогнозних схем ТЕРКСОП)
3-національний(дослідження екологічних проблем науково-дослідними інститутами, використання гіосферних заповідників як еталонів якості, аерокосмічні методи дослідження)
4-глобальний(здійснюється на основі міжнародного співробітництва зусиллями розвинутих країн, обстежує стан зони, радіоактивне забруднення, виснажених ресурсів, демографічний стан довкілля
З метою уніфікації будь-які різного роду наслідки визначають як шкоду. Кожен окремий вид шкоди має своє кількісне вираження. Відомо, що величина ризикувизначається як відношення к-ті подій з небажаними наслідкамидо мак. можливого їх числа за конкретний період часу.
Ризик-це усвідомлена можливість небезпеки, або ж ймовірність небезпеки, яка визнач. як відношення к-ті подій з небажаними наслідками до мак. можливого їх числа за конкретний період часу.
За ступенем допустимості ризик буває знехтуваний. прийнятий, граничодопустимий, надмірний. Знехтув. -має малий рівень, що він знаход. в межах допустимих відхилень природного рівня. Прийнятий-такий рівень. яке с-во може прийняти, враховуючи технек. та соціальні можливості, також еколог. стан середовища на даному етапі свого розвитку. Гран. допус. -мак. ризик, який не повинен перевищуватись. Надмір. ризик хар-ся високим рівнем, який у більшості випадків призводить до небажаних наслідків. Суть концепції прийн. ризику полягає у прагненні створити таку малу безпеку. яку сприймає с-во в даний час. Прийн. ризик поєднує технічні, ек. , екол. , соц. та політ аспекти і являє собою певний компроміс між рівнем безпеки й можливостями її досягнення.
17. Характеристика основних показників екологічного нормування
1)Гранично допустимі концентрації (ГДК) – це такий викид полютанта у середовище, який не впливає на розвиток і житєдіяльність всіх живих організмів одночасно.
Виділяють 2 типи ГДК:
Максимально разові – термін дії 20 хв.
Середньодобові – термін дії полютантів 24 год.
ГДК полютантів зазначені у стандартах України ДСТУ/ 3.
Санітарно гігієнічний стан середовища (СГС) визначаються за формолую
С1/ ГДК1 + C2 / ГДК2 +…Ci / ГДКі = СГС.
Якщо СГС ≤1, то дане середовище відповідає умовам природоохороного середовища.
2) Гранично – допустимы викиди (ГДВ) ↑
3) Гранично – допустимы скиди (ГДС) ↓
ГДВ (ГДС) – це розрахункові обсяги забруднення які доводяться для підприємств забрудників по кожному виду полютанту у вигляді дозволу на забруднення з метою не порушення стану природної динамічнох рівноваги еко. Систем.
4)Гранично – допустимі екологічні - це сумарні обсяги забруднень, які могли витримати екосистеми без порушення (СПДР).
5, 6) Тимчасово погодженні викиди викиди (ТПВ) скиди (ТПС) – обсяги забруднень які встановлюються для підприемства забруднення на період реконструкціх чи модернізації.
7) Максимально – допустимі рівні (МДР) – встановлюється для обмеження рівння шуму, вібрацї, радіації.
8) Кризисні екологічні ситуації (КЕС) :
- Критичні (понад 70% забруднення)
- складні (від 40 – 70 % забруднення)
- перехідні (від 20 – 40% забруднення)
- прості (до 20 % забруднень)
9) Санітарно – захисні зони (підприємств) (СЗЗ) (П) – зони оземнення які створюються навколо підприємства для помякшення впливу на НПС та стан населення.
Розрізняють класи СЗЗ –
ширина 1000 м. (нафто – хімічна, хімічна)
ширина 500 м. (цементна, гіпсова)
ширина 300 м. (скловарних, ТЕУ)
ширина 100 м. ( машино – обробна, машино – будівна)
ширина 50 м. (аграрно – промисловий комплекс).
10) Орієнтирно – безпечні рівні впливу (ОБРВ) – встановлюється для тих впливів, які недосконало вивчені.
18. Екоменеджмент
Включає 4 основні ф-ї: здійснення природоох. законодавства; контроль за екол. безпекою; забезпечення проведення природоох. заходів; досягнення узгодженості дій держ. і громадських органів.
завданням екол. маркетингу є визнання потреби в еколог. безпечній та ін. продукції. Екол. маркетинг-це управлінська функціональна діяльність у складізагальної системи менеджменту підприємствспрямована навизначення, прогнозування та задоволення споживчих потреб таким чином, щоб не порушувати екол. рівнноваги НПС.
До основних ф-й у виробничій сфері належать: вивчення попиту на екол. безпечну продукцію; планування екол. безпечного асортименту, збуту і торгівельних операцій; організація екол. безпечного обслуговування споживачів. У сфері природокористування: освоєння природних ресурсів; залучення до екол. ринку іноземних інвесторів; розвиток всебічних форм торгівлі товарами та послугами ек. призначення.
Моніторинг — це комплексна система спостережень, збору, обробки, систематизації та аналізу інформації про стан навколиш нього середовища, яка дає оцінку і прогнозує його зміни, розробляє обґрунтовані рекомендації для прийняття управлінських рішень.
Система державного моніторингу навколишнього середовища ґрунтується на таких принципах:
об’єктивність і достовірність; систематичність спостережень за станом навколишнього середовища та об’єктами впливу на нього; багаторівневість; узгодженість нормативного та методичного забезпечення; узгодженість технічного і програмного забезпечення; комплексність в оцінці екологічної інформації; оперативність проходження інформації між окремими ланками системи та вчасне інформування органів державної виконавчої влади;
відкритість екологічної інформації для населення.
Екол. аудит-це інструмент управління, який системно охоплює всі питання екол. оцінки діяльності під-ва, удосконалення системи регулювання впливу на довкілля та йогоінвестиційноїпривабливості. Характерними особливостями ек. аудиту є його незалежність, обєктивність, системність, компетентність. Аудит сприяє ефективному проведенню природоох. заходів. Аудит організов. за ініціативою керівника або господаря обєкта і має характер екол. контролю. В обов. порядку аудит проводять: у процесі приватизації держ. під-в. ; при екол. страхуванні; при розроблені планів природоох. заходів. при наданні під-вам фінансової підтримки з екол. фондів. Аудит дає змогу без додаткових витратпідвищити ефективністьуправління охороною довкілля. Запровадження екол. аудиту сприяє: зменшенню витрат на видалення відходів шляхом змен. їх к-ті; змен. витрат на сировину шляхом ефективнішого їх використання; підвищеннюрівня в-ва; поліпшенню репутації в-ва.
Екоінжиніринг- екоолого-інженерна діяльність, що має на меті техніко-еколого-економічне обгрунтування комплексу заходів та їх виконання, які спрямовані на «зелену модернізацію» в-ва. У процесі екоінжинірингу проводять технол дослідж на пілотному устаткуванні. Осн завдання: -проведення пошуку на ринку2зелених»технологій відповідних тех рішень, здатних задовольняти можливість виконання програми екомодернізації під-ва; -еколого-екон обгрунтування запропонованої програми екомодерніз в-ва; -проведення необхідних тех досліджень на пілотних установках щодо доцільності використ запропонованих для модерніз техніч рішень; -розробка програми впровадження «зеленої»технології в діюче в-во; - організація виконання програми впровадження»зелен» технології; - екол навчання персоналу під-ва; - в-во екологічно безпечної продукції та послуг.
19 Маловідходна технологія
Маловідходна технологія – це такий спосіб виробництва продукції, при якому шкідливий вплив на навколишнє середовище не перевищує рівень, що допускається санітарно-гігієнічними нормами, а відходи направляються на тривале збереження чи переробку. Удосконалення безвідходних (маловідходних) технологій, на думку спеціалістів, повинно відбуватися у наступних напрямках:
* Розробка принципово нових процесів отримання продукції, які дозволяють виключати, скорочувати або замінити технологічні стадії, які дають найбільше відходів.
* Створення безстічних технологічних систем та водозворотніх циклів на базі існуючих та перспективних способів очистки стічних вод.
* Розробка систем переробки відходів, що використовуються як вторинні матеріальні ресурси (реутилізаційні технології).
* Створення ТВК, для яких характерна замкнута структура потоків сировини та відходів в середині комплексу.
Основою розвитку усіх безвідходних (маловідходних) технологій є комплексна переробка сировини, особливо в гірничовидобувній, металургійній та хімічній галузях. Значно складніше цього досягти в багатономенклатурних та серійних виробництвах машинобудування. Біосферне виробництво є найбільш масштабним на планеті з точки зору відтворення, використання вихідних матеріалів, знищення відходів в середині екосистеми. Ось чому пропонуються використання у виробництві функціонально-організаційних принципів екосистем:
* Створення системи комплексного виробництва шляхом об’єднання окремих спеціалізованих виробництв на певних територіях по типу (популяція-біогенез), тобто створення ТВК.
* В склад ТВК повинні входити якісно різноманітні виробництва для того, щоб розробка і переробка вихідної сировини здійснювались по різних технологічних ланцюжках, але х вищим коефіцієнтом використання матерії та енергії.
* Спадковість системи, суть якої полягає в тому, що відходи одного виробництва (популяції) є вихідним матеріалом (сировиною) для іншого.
* Можливістю системи є розкладання в кінцевому результаті відходів до звичайних мінеральних сполук та простих хімічних елементів.
* Якщо неможливо досягти мінералізації відходів то слід досягти високого рівня їх утилізації з метою подальшого їх захоронення або переробки в планетарних процесах.
* Регуляція потужності виробництв з метою недопущення надмірноговиробництва продукції та використання сировини (обмеження використання і споживання ресурсів).
* Кількісна оцінка безвідходного технологічного процесу здійсненого за допомогою коефіцієнту використання сировини, що виступає головним показником досягнення рівня безвідходного виробництва.
20 Очищення газодимових викидів
1)адсорбція-полягає у їх поглинанні поверхнею твердих тіл2)абсорбція-явище, що полягає у поглинанні газів певними рідинами, які розсиняютьабо звязуюють гази, що пропускають через них3)хім. перетворення газів-це спалювання або капіталістичне перетворення їх внаслідок чого шкідливі газоподібні речовини трансформуються у нешкідливі, які видаються в атмосферу.
Методи очищення пром. стоків: 1. механічний-первинне очищення води-(відстоювання, фільтрування, флотація)2. хімічний, фізично-хімічний-позбав. від органічних та неорган. речовин(хімічнаобробка, екстракція, адсорбція, електроліз, озонування, термічний, нейтралізація)3. біологічний та біохімічний-аеробний, анаеробний.
Типи очисних споруд: локальні, загальні, районні.
Очищення пром. викидів-первинне(видаляють тверді та завислі у воді речовини), вторинне(очищення за допомогою біохім. процесів), третинне(очищення за допомогою мікроорганізмів, їх життєдіяльності).
21 Перероблення та утилізація шкідливих промислових відходів є найважливішою проблемою століття
Знешкодження і захоронення твердих промислових відходів (ТПВ) є складною проблемою як для розвинутих країн, так і для країн, що розвиваються. Інтенсивний розвиток промисловості і пов’язане з ним збільшення обсягів відходів основних виробництв і забруднення довкілля висувають на перший план питання, пов’язані з повним переробленням і подальшим використанням ТПВ. Найбільш ефективним способом утилізації ТПВ є вторинне використання відходів виробництва. Вони є без-коштовними, економічно значимими в господарюванні, є сиро-виною для виробництва чорних і кольорових металів, екологічно чистих біохімічних добрив, побутових товарів, для енергетики, а також продуктами для будівельних і оздоблюваних робіт, текстильного виробництва, металургії, машинобудування і т. і. Існують прості і доступні схеми та прийоми перероблення ТПВ, що не потребують використання дорогого обладнання для виробництва широкого асортименту товарів у різних галузях: від сільського господарства до основних видів промислового виробництва, енергетики і т. і. Компоненти, що входять до складу ТПВ, часто в 2–3 рази дешевші, ніж сировина, спеціально підготовлена для наступної переробки. Витрата палива на виробництво гуми, пластмаси, целюлози і паперу при використанні відходів зменшується на 10–40%, а питомі капіталовкладення – на 30–50%. Разом з тим широке використання відходів виробництва позитивно позначається не лише на ефективності роботи підприємств і збільшенні випуску продукції, але й на ресурсному потенціалі країни, що дозволяє зменшити забруднення повітряного і водного середовища, а також скоротити площі корисних земель під відвали та шлакосховища відходів. Значну кількість пилу та шлаків, уловлюваних під час очищення газів металургійних агрегатів, особливо у кольоровій металургії, можна вдруге використовувати в технологічних процесах. Однак пил та шлаки, що уловлюються при очищенні газів випалювальних шамотних, вапняних, вапняно-доломітових і феросплавних печей, використовуються в промисловості недостатньо. В Україні ступінь перероблення та використання шлаків у будівництві становить 60–65% від їх поточного виробництва. При цьому перероблення доменних шлаків сягає 100%, а перероблення сталеплавильних і феросплавних шлаків не перевищує 30–40%, що веде до необхідності створення і утримання шлакових відвалів і шлакосховищ.
22. Екологічна експертиза
Екологічна експертиза — це комплексний аналіз технологій, матеріалів, устаткування, техніки, проектів, планів, прогнозів та іншої документації, аналіз та оцінка результатів запланованої або існуючої господарської діяльності, що чинить чи може чинити негативний вплив на навколишнє природне середовище, який проводять висококваліфіковані спеціалісти-експерти для визначення відповідності поданих матеріалів чинному законодавству і розробки конст руктивних пропозицій щодо охорони навколишнього середовища.
Екологічна експертиза спрямована на запобігання новим, обмеження або ліквідацію існуючим негативним джерелам впливу на оточуюче природне середовище та здоров’я населення. Необхідність та процедура проведення екологічної експертизи визначені природоохоронним законодавством України. Здійснюється вона на підставі закону України «Про екологічну експертизу» (1995 рік). Питання про екол. експертизу закон. Укр: 1) «Про екол. експертизу»; 2) «Про охорону НПС»3)кодексами та ін. нормат. -правовими актами
Екологічну експертизу проводять: Міністерство охорони нав колишнього природного середовища України, його органи на місцях, створювані ними спеціалізовані установи, організації та еколого-експертні підрозділи чи комісії. Існує 3 види експертиз: державна, наукова, громадська. Громадська екологічна експертиза проводиться для врахування громадської думки щодо реалізації наміченої проектом господарської діяльності, її соціально-екологічних наслідків. Наук. і гром. -необовязкові. Проводяться за рахунок наук. дослід. установ та громадських обєднань. Держ. проводиться не рідше ніж 1 на 3роки. Головною метою екологічної експертизи є запобігання негативному впливові антропогенної діяльності на стан навколишнього природного середовища та здоров’я людей, а також оцінка ступеня екологічної безпеки господарської діяльності й екологічної ситуації на окремих територіях та об’єктах.
![](https://s.studizba.com/z.php?f=/templates/si/i/noavatar.png&w=100&h=100&t=1"){kind=avatar}
