158781 (631636), страница 8

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 8)

Самі по собі ел-ти світу нейтральні (до матерії свідомості), розходження їх функціональне: ті самі ел-ти світу складає фіз реальність, і в цьому випадку вони зв. ланцюгом фіз причинності. Психолог ел-ти зв'язані ланцюгом мнемонічної причинності і проявл у тім, що ми наз пам'яттю.

Тобто Э. виходить з феноменологічного розуміння псих і фізичне розуміння того, що безпосередньо дано нашій свідомості, але не враховує генезис самої свідомості.

Суб'єктивний ідеалізм.

Неопозитивізм. або логічний емпіризм - Рассел, Вітгенштейн, Шлик, Карнап, Франк, Нейрат. Гол ідейним джерелом нп. був махізм. Але якщо махісти відстоювали "біолого-економічну" теорію пізнання і бачили в науці метод впорядкування відчуттів (елементів), те нп висунули нове розуміння наукового пізнання, як лог конструкції на основі почуттєвих змістів. (почуттів даних). Виганяли з ф. метафізику. Філ має право на існ. не як мислення про світ, а як "логічний аналіз мови." Позитивісти вважали основний пит. філ а також ін корінні пит. філ нерозв'язними через слабість люд розуму, махісти - що осн питання ф. знімається і дозволяється навчанням про нейтр елементи, нп. - заявляють, що й осн питання ф. і взагалі пробл, що вважалися раніше філ, - це мнимі проблеми, кіт потрібно відкинути як позбавлені наукового змісту.

Усе наше знання про світ дають тільки конкретні науки. Філ не може висловити про світ жодного новий положення, не мож створити ніякої картини світу. Її задача - лог аналіз і прояснення полож науки, у кіт виражаються знання про світ.

Зведенню філ до лог аналізу нп зобов'язаний Б Расселу, кіт скористався при цьому досяг матем логіки. спробувавши дати строгі певнел матем понять він прийшов до висновку, що вся матем м. б зведено до логіки. Далі Р додав більш шир значення методові лог аналізу й оголосив, що "логіка - це сутність філ". Вітгенштейн розвив цю ідею, указавши, що філ складається в лог аналізі мови.

Ототожнюючи усю філ з лог аналізом яз, нп виключають зі сфери філ майже уся ф. проблематику і тим самим практ ліквідують філ.

Однієї з важн задач явл відділення предлож які мають сенс, від тих кіт позбавлені його з наукової крапки зр, і т. про очистити науку від пропозицій. Нп розрізняють 3 типи пропозицій

1. висловлення про емпір факти (якщо говорять про факти і ні про що більш)

2. предлож, що містять лог наслідку цих висловлень і побудовані в відп. із лог правилами (можуть бути зведені до висл. про емпір факти)

3. пропозиції логіки і матем (не містять висл. про факти, не дають нового знання про світ, необх для формальний перетв. уже наявного знання) Щоб з'ясувати чи має запр. зміст необхідний спец метод - верифікація Суть у порівнянні запр. з дійсністю, указівці конкретн умов, при кіт воно істинно або ложно. Метод перевірки ще і встановлює зміст пропозиції "значення пропозиції закл у методі його перевірки" Фактична істина складається в відп. висловлення фактові. Пропозиції ж типу "душу люд безсмертна «незмістовні, тому що не можуть бути перевірені».

Під фактами нп розуміють відчуття, переживання, словом сост свідомості. Твердження про те, що троянда, аромат кіт я вдихаю, матеріальна, так само як твердження, що вона лише плід моєї уяви - однаково позбавлені змісту. Чи буду я вважати її мат або ідеальної це не вплине на факт, що я почуваю її аромат і вона не стане від цього пахнути краще або гірше". Значить у проц верифікації можна порівняти пропозиція тільки з почуттєвими змістами і даними відчуттів або переживань. Виявилося, що жоден науковий закон, жодне загальне твердження типу "усі люди смертні" не м. б. верифіковані, тому що вір завжди відноситься до конкр. емпір факту. У силу суб’єктивизма вериф істини полож науки виявилися в залежності від оцінки кожного суб'єкта, похідні вериф. Тому було запропоновано вважати запр. верифіковані, якщо трохи авторитетних досл. згодні вважати його таким. Тобто критерій істини - згода дослідників.

Потім було запропоновано для з істинності предл. порівнювати його з’яс. друг проп. Розуміння істини як відп. фактам початок поступатися місцем поглядові на істину як на узгодж. пропозиції із системою ін пропозицій., що не мб основою знання.

21. Філософія екзистенціалістів

(Камю. "Міф і Сізіфі. Есе про абсурд", Сартр. "Екзистенціалізм - це гуманізм").

Екзистенціалізм - Філософія існування. Ірраціоналістична філ. Найбільш великі представники: М. Хейдеггер, До Ясперс, Г. Марсель, Ж.П. Сартр, А. Камю, Н. Аббаньяно.

У Герм е. став складатися після 1 мир війни (обстановка озлоблення і зневіри) Нова хвиля - Франція часів окупації і після 2 мир війни.

Э. поставили питання про сенс життя, про долю люд, про вибір і особисту відповідальність.

Вихідний пункт філ. Э. - ізольований, самотній індивід, всі інтереси якого зосереджені на ньому ж самому, на його власному ненадійному і тлінному існуванні. Екзистенціальні проблеми - це такі пробл, що виникають із самого факту існ. людини. Для Э має значення тільки його власне існ. і його рух до небуття.

Э заявл. предметом ф. - буття. "Сучасна філ, як і в минулі часи зайнята буттям" - (Сартр). Вони затверджують, що поняття буття явл невизначеним., і що ніякий лог аналіз його неможливий. Тому ф. не м. б. наукою про буття і повинна шукати інших, ненаукових, ірраціональних шляхів для проникнення в нього.

Хоча буття речей незрозуміло, але є 1 вид буття відмінно нам знайомий - це наше власне буття. Тут те і відкривається доступ до буття як такому, він йде через наше існування. Але це ім. щось внутрішніх і невимовне в поняттях: "існ. є те, що ніколи не стає об'єктом", тому що ми ніколи не можемо глянути на себе з боку.

Э - це філ, єдиний предмет кіт - людське існ., точніше преживання існ.-я. Серед усіх способів буття існування Э шукають такий, у як існ. розкрилося б найбільше повно - це страх. Страх - це вихідне переживання, що лежить в основі усього існ.-я. У кінечному рахунку це страх перед смертю.

Для Сартра всі речі, крім людини є «буття в собі», а люд. ім. є "буття для себе" або ніщо. Оскільки всяке буття вин із буття і не може перетв. у ніщо, те для люд. існ.-я, що розуміється як переживання, не може найтися такого буття, з кіт воно могло б виникнути і куди піти. Значить буття люд є ніщо. Усвідомлюючи свою нікчемність люд. відчуває страх "людина є її страх".

Ясперс думає, що люд існ. розкривається лише в "прикордонні ситуації" - страждання, боротьба, смерть.

Воля. Люд сам вільно вибирає свою сутність, він стає тим, ким він себе зробить. Люд - це постійна можливість, задум, проект. Він вільно вибирає себе і несе повну відповідальність за свій вибір. Воля складає саме люд. існування, люд і є воля.

Однак своб розуміється ними як щось нез'ясоване, не піддається висл. у поняттях, ірраціональне. Своб вони мислять як своб поза суспільством. Це внутр стан, настроєність, переживання індивіда. Воля протиставляється необхідності. Така воля, протист необхідності й усунута від суспільства, - є порожній формальний принцип. Воля - це воля вибору відносини до навк. дійсності. Раб може бути вільним, відповідно самовизначаючи відношення до свого буття. Воля стає невідворотною долею. "Людина засуджена бути вільним" воля є болісна необхідність.

Характ рисою люд існ. є те, що він не сам вибирає умови свого існ., він закинутий у світ і підвладн. долі. Від людини не залежить час його народження і смерті. Це приводить них до думки, що крім люд існ.-я існ. потойбічна реальність, кіт розуміється як спосіб існ. люд, що складає в заклопотаності люд, спрямованої кудись поза ним. Вн світ представляє середовище, світ турботи люд, що оточує люд існ.-і і знаходиться в нерозривному зв'язку з ним. Простір і час є способи люд існ.-я. Час - це переживання існ.-ям своєї обмеженості, тимчасовості. Уявл про час до мого народження і після смерті - довільна екстраполяція. Говорити про те, що буде після моєї смерті беззмістовно.

Особистість і суспільство. Суспільство - загальна безособова сила, що придушує і руйн. індивідуальність, що віднімає в люд її буття., нав’яз особистості трафаретні смаки, удачі, погляди... Людина, переслідувана страхом смерті, шукає притулку в суспільстві. Розчиняючи в ньому він утішає себе тим, що люди смертні. Але життя в суспільстві не щира. У глибині люд сховане щире, самотнє існ.-і. Кожний умирає поодинці.

22. Філософська герменевтика

Наука про розуміння, истолковывании текстів. Г.Г. Гадамер Створив теорію розуміння. П. Рикер аналізував мову в шир контексті соц життя і культури, застосовує гермен для дослідження літ-ри.

Мистецтво і теорія тлумачення, що має метою виявити зміст тексту, виходячи з його об'єктивних (грам значення слів і їх істор. обумовлені варіації) і суб'єктивних (наміру авторів) основ. Виникає в період еллінізму в зв'язку з задачами наукового дослідження і видання класичних текстів і розвивається далі в рамках тлумачення "Свящ. писання". У 19у починається розвиток так назив вільної Г., не обмеженої предметом, границями змісту тексту. У Дильтей Г. перетворюється в специфічний метод общ наук, покликаний забезпечити розуміння общ подій, виходячи із суб'єктивних намірів історичних діячів. При цьому розуміння протипоставл поясненню в природознавстві, що зв'язується з абстрагуванням і встановленням загального, закону. У 20у Г. поступово оформляється в одну з основних методологічних процедур філ, спочатку в рамках екзистенціалізму, потім власне у філ Г. Так у Гадамера Г. здобуває функції онтології, оскільки "буття, кіт може бути зрозуміло, є мову", соціальної філософії, оскільки розуміння є форма існ. общ життя і "критики ідеології". Результатом виявляється замикання філ у колі мови, що ріднить Г. з неопозитивістським аналізом мови. У рамках Франкфуртської школи (Ю. Хабермас) Г. як критика ідеології повинна розкрити на аналізі мови " засіб господства і соц влади", що служить виправданню відносин організованого насильства. У Хабермаса Г. виступає одним з консолідації різних плинів збрешемо бурж філософії. М. процедури м. б. використані в істор., юрид і ін науках, що мають справа з аналізом об’єктивованых рез. свідомої люд діяльності.

Дилтей - Г. - це сполучна ланка між філ і істор. науками.

23 - 28 відсутні.

29. Становлення і розвиток філ категорії "матерія"

Матерія - фундаментальна вихідна категорія філ., від того або іншого її розуміння залежить рішення практ всіх інших ф проблем. Від лат materia - речовина Це речовин значення утримувалася до 20ст., коли відбулася револ у фізику.

Першою ступінню в усвідомленні матеріальності світу був вірш матеріалізм. Початком форм поняття матерії з'явився перехід від якостей розмаїтості існ. речей до поняття єдиної, объемлющей це як розмаїтості основи світу - першоматерії. Це абстрагування складне. Тому спочатку всі як. розмаїття світу виводилося з якого-небудь одного теж якостей визначеного, емпір сприйманого ел-та. (вогонь, вода. .) Але вже Демокрит помітив, що з пом. одного як. визначення в-ва неможливо пояснити походження іншого, тому що він не містить принципу свого перетворення. Подальший розвиток думки привело до атомістики.

Атоми теж витлумачувалися як речовина, як цеглини всього існуючих. Так зародилася дискретна картина світу. Вона була дуже плідної для філ і науки в цілому. З цією теорією зв'язані багато відкриттів у фізику (вага, теор теплоти, збереження в-ва. .). Механіка Ньютона дозволяла пояснювати велику частину явл і подій світу на основі взаємодії атомів. Здавалася ще мало-мало і фіз. картина світу одержить повну завершеність. Г. Лиргоф: "Хіба залишилося ще що-небудь відкривати?" Однак був відкритий електрон, ядерний розпад і перетворення атомів. Атом виявився зовсім не дрібною часткою в-ва. Відкриття електромагн полів і ядерних сил теж внесли свою лепту. Поле - принципове відмінне від в-ва стан матерії.

Первісне поле розумілося як оточуючий який-небудь предмет простір, для кожної крапки кіт можна визначити величину і направл сили взаємодії між даним об'єктом і іншим. (поле - атрибут в-ва) Але потім було доведено, що поле не тільки атрибут об'єкта, але і самокоштують реальність, тобто новий вид матерії, основною властивістю як. є безперервність.

Усе це привело до філ кризи - "Матерія зникла" Ця криза зв'язана з утратою уявл про матерії як про речовину. Зміна маси електр при зрад умов полючи або швидкості, ядерні реакції - перетворення в-ва в енергію. Жах...

Неможливість почуттєво сприймати об'єкти мікросвіту змусила звернутися до матем моделей. Деякі зрадили при цьому матерію забуттю = ідеалізм. До цього привело і те, що матеріалізм традиційно був зв'язаний з механічно-речовинним розумінням матерії.

Був цей світ глибокою пітьмою обкутаний. / Так буде світло! \ І от з'явився Ньютон. \ Але сатана недовго чекав реваншу. \ Прийшов Ейнштейн - і стало всі як раніш\ Діалектико-матеріаліст поняття матерії. Необхідно було звільнити категорію матерії від її ніби-то нерозривного зв'язку з поняттям в-ва. Ленін зауважував, що зникла не матерія, а метафіз представлення про неї. Єдина властивість матерії - "бути об'єктивною реальністю, існувати поза нашою свідомістю." Коротше "матерія є філ категорія для позначення об'єктивної реальності, яка дана люд. у відчуттях, яка копіюється, фотографується, відображається нашими відчуттями (як безпосередньо так і опосередковане), існуючи незалежно від них" - Гольбах.

Характеристики

Список файлов ответов (шпаргалок)