182592 (629530), страница 2

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 2)

Kpiм характеристики складу i структури земельного фонду показники земельних pecypcів також виражають динаміку вклю­чення в господарський оборот нових земель, трансформацію освоєних земель та їх рекультивацію. Особливо велике значення для контролю за використанням земельних pecypcів мають пока­зники їх трансформації, причому найбільший інтepec становлять показники відводу продуктивних земель з різною несільськогосподарською метою.

Зміна якості земель також може бути оцінена в динамiцi. При цьому вирізняють зміни, які відбуваються під впливом натураль­них процесів та результатів господарської дiяльностi людини. Це пов'язано з тим, що виробнича сила землі як засобу виробництва, її цiннiсть з промислового, рекреаційного та інших поглядів є категоріями, не сталими в часі. Якість земельних pecypciв може поліпшитися завдяки цілеспрямованому впливу на них людської дi­яльностi, але може й погіршитись через значне забруднення землі. Таке погіршення якості земельних pecypciв має кiлькiсно відбиватися у зниженні показника економічної оцiнкu, що буде мірою втрат, які нанесені народному господарству забрудненням цього найважливішого компонента зовнішнього середовища.

Цiннiсть такого показника полягає в тому, що, по-перше, він дозволяє цілеспрямовано планувати витрати на землеохороннi заходи i спрямовувати їх передовсім на охорону тих земель, втрати від забруднення яких особливо великі; по-друге, дає можливість рацiональнiше розв'язувати питання розміщення промис­лових підприємств, уникаючи їх концентрації в районах з висо­ким показником втрат від забруднення землі.

Показники статистики лісових pecypciв.

Значення лiсiв ве­лике i багатогранне. Як найважливіший планетарний акумулятор живої речовини ліси підтримують вуглеводневий та кисневий ба­ланс землі, впливають на бiологiчний кругообіг ряду хiмiчних елементів. Ліси значно впливають на клiматичнi умови різних географічних зон, на циркуляцію тепла в атмосфері, на запас во­логи в гpунті, води в piкax та озерах. Лiсовi насадження значною мірою не дають змоги розширюватись водній та вiтровiй ерозії.

Ліси мають велике санiтарно-гiгiєнiчне значення: крони дерев не тільки затримують тверді пильовi частинки, а й детоксують рiзнi газоподiбнi iнгредiєнти. Зі зростанням урбанiзацiї підвищується культурно-естетичне значення лiсiв: вони все більшою мірою стають місцем відпочинку та туризму, а позитивний вплив лісу на здоров'я та зростання працездатності людини загальновідомий. У лiсi багато ягід, лікарських рослин, гopixiв, він є місцем проживання цінних промислових тварин та птахів.

Статистика лісового господарства, котра має iнформацiю про наявність, кiлькiсний та якісний стан лісових pecypciв i їх охорону, розглядає ліси передусім як економічний ресурс. На пiдставi показників лісового господарства розробляють плани розвитку лісового господарства та лесової промисловості, організують лісогосподарське виробництво i лiсоексплуатацiю. Багато в чому виконання цих завдань визначається породним та віковим складом лісонасаджень. Саме тому облік лiсiв проводять залежно від їх народногосподарського призначення, місцезнаходження та виконуваних природоохоронних функцій. Розрізняють три групи лiсiв.

До першої групи належать ліси, що мають таке значення:

• водоохоронне (заборонені зони вздовж водних об’єктів, а також заборонені смуги лiсiв, що зберігають нерестилища цінних промислових риб);

• захисне (лiсовi смуги вздовж шляхів, протиерозiйнi ліси);

• санiтарно-гiгiєнiчне та оздоровче (зелені зони навколо міст, курортів та джерел водопостачання), а також заповідники, нацiональнi та природні парки, приальпiйськi ліси.

До другої групи належать ліси районів з розвиненою мережею транспорту, великою кiлькiстю населення, тобто ті, що мають обмежене експлуатаційне значення,

Третя група об'єднує ліси багатолiсових районів.

Для лiсiв різних груп установлено різний режим користування. Так, у лісах першої групи вирубування насаджень обмежене, а ліси третьої групи здебільшого мають задовольняти потреби народного господарства щодо деревини без втрат захисних якос­тей лiсiв.

Найдокладніша iнформацiя про кiлькiсний та якісний стан лісових масивів міститься в матеріалах періодичного обліку лісового фонду, Пiд лісовим фондом розуміють землі, що вкриті або не вкриті лісами, але призначені для потреб лісового господарства, тобто площі, на яких мають бути вирощені ліси: вигорiлi ділянки, площі загиблих лісів, галявини, розріджені частини лісових насаджень тощо. Такий облік провадиться, як правило, один раз на 5 років. При цьому весь лісовий фонд поділяється за категоріями земель на лісову та нелісову площі; остання включає в себе невикористані в лісовому господарстві площі усередині лісового фонду (шляхи, канави, болота, яруги і т. ін.) з використанням груп та категорій лiсiв. Запаси лісонасаджень класифікують за віковими групами та переважними породами (хвойні, м'яколистянi, твердолистяні), класами та категоріями стиглості (молоді, приспiлi, спiлi та перестiйнi ліси).

На базі цих показників можуть бути розроблені важливі уза­гальнюючі характеристики територi'ї та лісу:

• лiсистiсть територi'ї: відношення площі лісу до площі peгioну;

• лісові насадження на душу населення, м³;

• вкрита лісом плаща зеленої зони на одну особу, га;

• загальний середній приріст лісу - усього, у тому числі за групами порід, тис. м³;

• середній приріст на 1 га вкритої лисом площі, м³/га.

Отже, статистика лісових pecypciв дозволяє характеризувати наявність, склад, стан, рух, відтворення i використання лісового фонду.

На вiдмiну від інших видів природних pecypciв корисні копа­лини не відновлюються, а потреба щодо них безперервно збільшується. Це потребує дбайливого ставлення до багатств надр.

Показники статистики корисних копалин. Головне завдання обліку корисних копалин - отримання повних та достовірних даних про стан мінерально-сировинної бази підприємства, галузі та країни на початок кожного року, piвень розвiданостi та підготовленості родовищ до промислового засвоєння, забезпеченість гірничодобувних підприємств розвіданими запасами. Запаси корисних копалин обліковуються згідно з класифiкацiєю, за якою залежно від народногосподарського значення вони поділяються на дві групи, що підлягають роздільному обліку - балансові та позабалансові.

Балансові - це запаси, використання яких економічно доцільне i які відповідають кондиціям, що встановлюються для підрахунку запасів у надрах. До позабалансових належать запаси, використання яких при досягнутому технічному рівні економічно недоцільне через їх малу кiлькiсть, малу потужність покладів, ни­зький вміст цінних компонентів, але які згодом можуть стати об'єктом промислового засвоєння.

Облік наявності i руху запасів відбивається статистикою в балансі запасів, що складається для кожного виду корисних копалин. У них ураховується наявність запасів на початок року з розподілом за рівнем розвiданостi, придатності для промислового використання. Рух запасів характеризують показники видобутку та втрат корисних копалин за piк, зміни запасів за piк у зв'язку з розвідувальними роботами, зміною кондицій, переоцінюванням та з інших причин. У балансах ураховується забезпеченість діючих, а також тих, що будуються або проектуються, гірничодобувних підприємств розвіданими запасами мінеральної сировини.

Показники статистики водних ресурсів.

Водні ресурси - це запаси поверхневих та підземних вод, а також інших водних об’єктів. Державний фонд водних pecypciв країни включає ріки, озера, водосховища, ставки, канали, пiдземнi ріки.

Статистика водних pecypciв має забезпечити урядові органи, органи управління та планування необхідною iнформацiєю, що відбиває водозабезпеченість окремих районів країни, водоспожи­вання (зaбip води), використання води в розподiлi за галузями, призначенням, видами водних об’єктів, характеризувати обсяг скинутих стоків за водокористувачами i piвень забрудненості стоків, а також заходи щодо захисту водних pecypciв від забруднeнocтi й ефективність цих заходів. Інакше кажучи, статистика водних pecypciв за допомогою системи показників має характеризувати наявність i використання водних pecypciв, а також зміну їх стану, що виникає під впливом господарської діяльності людини і заходів щодо охорони водних ресурсів.

Показники, що характеризують водозабезпеченість конкретної території і якість води, обчислюються на підставі даних спеціальних обстежень. Головні серед них такі:

• запас води, тис. м³, усього та за видами поверхневих стоків рік;

• запас води в розрахунку на одну особу, на 1 км² території.

Критерій чистоти поверхневої води встановлюється за сумою

якісних показників, що використовуються для оцінки придатнос­ті її для різних водокористувачів.

Показники інших роздiлiв статистики водних pecypciв обчис­люються за даними статистичної звiтностi. Для характеристики водоспоживання встановлюють загальний забір води та її вико­ристання за напрямами використання, а також втрати. Обсяг стоків розраховується за якістю очищення, а також кількістю забруднювачів (у тоннах), за окремими iнгредiєнтами в стоках. Прова­диться також облік кiлькостi, потужності та ефективності роботи очисних споруд. Статистичні дані розробляються як у територіальному, так i галузевому розрізах. При цьому широко викорис­товується метод угруповань.

Узагальнюючими показниками в статистиці природних ресурсів можуть бути тільки вартісні показники. Даючи економічну оцінку природних pecypciв, застосовують два методи: затратний (оцінювання в pecypci результатів праці) та рентний (оцінювання можливих доходів від ресурсу), а також рiзнi їх комбiнацiї.

Основи трудового (затратного) методу закладені були С. Т. Струмiлiним, хоча він i обмежився лише встановленням розміру ви­трат на первинне освоєння pecypciв без урахування витрат на підтримання їх відтворення в процесі експлуатації. Тобто обчислювалась сукупність затрат праці на освоєння природного ресур­су. При використанні цього методу зберігається єдність підходу до оцінювання вcix елементів національного багатства як спо­живчих вартостей, що беруть участь у вiдтвореннi. Але водночас вони не дістають вартісного вираження, необхідного для обміну на ринку. Найважливішими джерелами iнформацiї про прямі та непрямі затрати праці є мiжгалузевi баланси.

Сутність рентного методу полягає в установленні доходів від природного ресурсу на базі розробки диференційованої ренти. Цей метод почав застосовуватися ще в 30-тi роки для оцінювання сільськогосподарських угідь та інших природних pecypciв у балансі народного господарства колишнього СРСР за 1923-1924 рр. Розрахунки виконувались розкладанням приросту національного доходу з виділенням доходів від цих природних pecypciв. На цих самих принципах виконано бiльшiсть повоєнних переоцінок, які дозволили оцінити роль природного фактора в реальних фінансових операціях. Тут на допомогу прийшла iнформацiя кадастрів pecypciв, про які йшлося раніше.

Але й перший, i другий методи оцінювання природних ресур­ciв потребують у нашій кpaїні подальшого розвитку та докладної розробки.

2. Кореляційно-регресійний аналіз

Для кореляційного дослідження були відібрані показники споживання свіжої води і кількості водоочисних споруд.

Для проведення кореляційного дослідження сформуємо наступну табличку:

Таблиця 2.1. Кореляційно-регресійний аналіз

Для визначення залежності між даними показниками скористаємось рівнянням прямої:

Характеристики

Список файлов курсовой работы