Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла

Курсова робота: "Розробка інвестиційної політики торговельного підприємства"

Зміст

Вступ

Розділ 1. Теоретичні аспекти формування інвестиційної політики торгівельного підприємства

1.1 Цілі і принципи інвестиційної політики підприємства

1.2 Аналіз внутрішнього і зовнішнього середовища підприємства

1.3 Порядок обґрунтування і фінансування проектів

Розділ 2. Розробка інвестиційної політики для ресторану "Гриль House"

2.1 Загальна характеристика підприємства

2.2 Аналіз фінансово-господарської діяльності ресторану

2.3 Основні напрями інвестиційної політика ресторану "Гриль House"

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Прискорена глибока трансформація української економіки обумовлює необхідність розробки нових підходів до такої найважливішої сфери відтворення, який являється інвестування. Підвищення інвестиційної активності є головним чинником виходу з кризи в Україні, збільшення зайнятості, реалізації структурних, інноваційних і інших програм.

Інвестиційна політика підприємства має вирішальне значення для його функціонування незалежно від розмірів, галузевої приналежності, правової форми і інших особливостей. У сучасних умовах розвитку української економіки важливо сформувати таку інвестиційну політику підприємства, яка зумовить ефективну структуру завтрашньої економіки.

У ринкових стосунках процес формування інвестиційної політики підприємства спирається переважно на довгострокові цілі економічного розвитку і займає провідне місце в арсеналі економічних інструментів підприємства.

Викладене вище дозволяє зробити ув'язнення про актуальність вибраної теми курсової роботи.

Мета роботи - розробка інвестиційної політики для ресторану "Гриль House".

Інформаційною базою дослідження є вітчизняні та закордонні публікації, закони й нормативні акти України з економічних питань, офіційна статистика, звітно-статистичні дані підприємства.

Розділ 1. Теоретичні аспекти формування інвестиційної політики торгівельного підприємства

1.1 Цілі і принципи інвестиційної політики підприємства

Термін "політика" характеризує сукупність цілей і завдань стратегічного і тактичного характеру, а також механізм їх реалізації в якій-небудь сфері діяльності (бізнесу).

Інвестиційна політика підприємства - складова частина загальної економічної стратегії, яка визначає вибір і способи реалізації найбільш раціональних шляхів оновлення і розширення його виробничого і науково-технічного потенціалу. Ця політика часто спрямована на забезпечення виживання в складному ринковому середовищі на досягнення фінансової стійкості і створення умові для майбутнього розвинена [6, с. 121-124].

При розробці інвестиційної політики необхідно передбачити:

• досягнення економічного, науково-технічного і соціального ефекту від даних заходів - для кожного об'єкту інвестування використовують специфічні методи оцінки ефективності, а потім відбирають ті проекти, які за інших рівних умов забезпечують підприємству максимальну ефективність (рентабельність) інвестицій;

• отримання підприємством найбільшого прибутку на вкладений капітал при мінімальних інвестиційних витратах (капіталовкладеннях);

• раціональне розпорядження засобами на реалізацію неприбуткових інвестиційних проектів, тобто зниження витрат на досягнення відповідного соціального, науково-технічного і екологічного ефекту реалізації цих проектів;

• використання підприємством для підвищення ефективності інвестицій державної підтримки у формі бюджетних кредитів, податкових пільг і інше;

• залучення пільгових кредитів міжнародних фінансово-кредитних організацій і приватних іноземних інвесторів;

• мінімізацію інвестиційних ризиків, пов'язаних з виконанням конкретних проектів;

• забезпечення ліквідності довгострокових інвестиції, тобто зниження періоду їх окупності;

• відповідність заходів які передбачено здійснити у рамках інвестиційної політики, законодавчим і нормативним актам, регулюючим інвестиційну діяльність.

Вплив комерційних ризиків (будівельних, виробничих, маркетингових і ін.) може бути оцінений через вірогідну зміну очікуваної прибутковості інвестиційних проектів і відповідне зниження їх ефективності. Такі риски піддаються зниженню за допомогою самострахування (створення інвесторами фінансових резервів), диверсифікації інвестиційного портфеля, лімітації, придбання додаткової інформації про предмет інвестування та ін. [1, с. 78-79].

Для забезпечення ліквідності інвестицій слід зважити вірогідність значних змін зовнішнього інвестиційного середовища, кон'юнктуру ринку і стратегії розвитку підприємства в майбутньому році. Подібні зміни здатні істотно понизити прибутковість окремих об'єктів інвестування, підвищити рівень ризиків, що зробить негативний вплив на загальну інвестиційну привабливість підприємства. Через дію цих чинників часто доводиться приймати рішення про своєчасний вихід з неефективних проектів і реінвестування капіталу, що вивільняється. Ось чому доцільно оцінювати ліквідність капіталовкладень в кожен об'єкт. За підсумками оцінки проводять ранжирування проектів за критерієм їх ліквідності (термінам окупності капітальних витрат). Для реалізації відбирають ті з них, які мають максимальну ліквідність (мінімальний період окупності капітальних витрат).

При розробці інвестиційної політики враховують наступні чинники:

• фінансовий стан підприємства (стійке, нестійке, кризове);

• наявність власних фінансових ресурсів, можливості отримання недорогих кредитів і позик;

• кон'юнктуру ринку капіталу;

• пільги, що отримуються інвестором від держави;

• комерційну і бюджетну ефективність намічаних до реалізації інвестиційних проектів;

• умови страхування і отримання гарантій від некомерційних ризиків;

• податкове оточення - податки і інші обов'язкові платежі;

• ціни на продукцію і виручку від продажів.

При оцінці ринку продукції беруть до уваги :

• географічні межі ринку реалізації цієї продукції;

• загальний об'єм продажів і його динаміку за останні три роки;

• динаміку споживчого попиту, що прогнозується на період реалізації інвестиційної політики;

• рівень конкуренції на ринку;

• технічний рівень продукції і можливості його підвищення за рахунок реалізації конкретних інвестиційних проектів.

При розробці інвестиційної політики рекомендують визначати загальний об'єм капіталовкладень, способи раціонального використання власних засобів і можливості залучення додаткових фінансових ресурсів з фінансового ринку. Інвестиційні проекти у рамках довгострокової стратегії підприємства доцільно погоджувати між собою по об'ємах ресурсів, що виділяються, і термінах реалізації, виходячи з досягнення максимального загального економічного ефекту. Середньострокову інвестиційну політику розробляють на період один - три роки, а довгострокову - на тривалу перспективу (понад три роки).

З точки зору управління реальними інвестиціями (у рамках інвестиційної політики) можна виділити наступні етапи інвестиційного процесу на підприємстві:

• мотивація інвестиційної діяльності;

• програмування інвестицій (програма розвитку підприємства);

• обґрунтування доцільності вибраної інвестиційної програми (оцінка ефективності. ризиків, ресурсного забезпечення);

• страхування реальних інвестицій :

• регулювання інвестиційного процесу;

• фінансове забезпечення інвестиційної діяльності;

• проектування;

• забезпечення реальних інвестицій (капіталовкладень) матеріально-технічними ресурсами;

• моніторинг процесу освоєння реальних інвестицій;

• оцінка результатів інвестування (ефективності реалізованих інвестиційних проектів).

Ці етапи можуть бути змінені виходячи з масштабів інвестиційної діяльності підприємства і характеру проектів, що реалізовуються.

Інвестиційна політика, визначена фахівцями підприємства, підлягає розгляду і затвердженню його керівництвом. Ключові положення цієї політики рекомендують враховувати при техніко-економічному обґрунтуванні інвестиційних проектів, виборі різних джерел їх фінансування.

Ефективність інвестиційної політики оцінюють по терміну окупності інвестицій який визначають на основі даних бізнес-плану і попередніх розрахунків по обґрунтуванню інвестиційних проектів [3, с. 18-22].

Інвестиційна політика має вирішальне значення для функціонування кожного підприємства незалежно від його розмірів, галузевої приналежності, правової форми і інших особливостей, В сучасних умовах розвитку української економіки важливо формувати правильну інвестиційну політику, оскільки вона обумовлює структуру і ефективність завтрашньої економіки [6, с. 131-132].

Головною умовою формування успішної інвестиційної політики підприємства є його орієнтація в першу чергу на рішення довгострокових завдань, а не на отримання миттєвих результатів. Нині кризове положення вітчизняної економіки, труднощі переходу до стабільного розвитку примушують підприємства домагатися, швидше, короткострокових цілей шляхом створення антикризових програм, необхідних для виживання в умовах перебудови господарського механізму. Переважання короткострокової орієнтації в діяльності підприємств також пояснюється в першу чергу:

• відсутністю державної програми виходу підприємств з кризи, а також частою зміною пріоритетів в економічній політиці держави;

• відсутністю практичного досвіду формування інвестиційної політики у керівників; недостатньою спрацьованістю методологічних питань довгострокової стратегічної діяльності фірми вітчизняною економічною теорією [7, с. 111-114].

В умовах ринкових стосунків процес формування інвестиційної політики, що спирається переважно на довгострокові цілі економічного розвитку, повинен зайняти сьогодні відповідне місце в арсеналі економічних інструментів підприємства.

Для реалізації цих завдань раніше усію необхідно змінити підхід до формування інвестиційної політики, яка має бути заснована на принципах руху від майбутнього до сьогодення, а не навпаки. Це означає що визначення стратегічних перспектив розвитку підприємства повинне здійснюватися не лише з екстраполяції сьогоднішнього положення і тенденцій розвитку фірми в майбутньому, а з управлінської інтуїції, аналізу потенційних можливостей підприємства і альтернативних шляхів розвитку.

З точки зору капіталовкладень, використовуваних для розширення виробництва, реалізація цього підходу означає переважний напрям інвестиційних ресурсів в перспективні галузі, що мають шанси зростання в майбутньому, але порівнянню з галузями, прибутковими в даний момент. Інвестиції на реконструкцію і технічне переозброєння підприємств, що мають високі витрати, з метою зниження їх не повинні здійснюватися без відповідного аналізу перспектив цієї галузі [8, с. 216-218].

Таким чином процес формування інвестиційної політики повинен спиратися на стратегію розвитку підприємства і мати у результаті створення довгострокових інвестиційних програм, що охоплюють значний відрізок часу і спрямованих на найбільш ефективний розвиток фірми.

Нині з'явилися підприємстві з різною формою власності.

1.2 Аналіз внутрішнього і зовнішнього середовища підприємства

Залежно від конкретних умов функціонування підприємства і особливостей господарського механізму можуть вироблятися різні стратегії, що обумовлюють основні напрями інвестиційної політики. Досвід функціонування західних фірм показує, що інвестиційна політика окремих підприємств істотно варіюється залежно від багатьох чинників, найважливішими з яких є :

1. форма власності;

2. тип підприємства (спеціалізоване або диверсифіковане);

3. галузева приналежність;

4. розмір підприємства (велике, середнє або мале);

5. . Зовнішнє середовище функціонування.

В умовах ринкової економіки розрізняються спеціалізовані або диверсифіковані підприємства.

Спеціалізовані підприємства характеризуються тим, що їх продукція носить в основному однотипний, взаємодоповнюючий характер, а управління відносно централізованого. Диверсифіковане підприємство, навпаки, характеризується багатогалузевим профілем продукції, управління таким підприємством відносно децентралізовано а загальне керівництво здійснюється переважно за рахунок перерозподілу фінансових коштів [14, с. 51-55].

Кожне підприємство, відносячись до тієї або іншої групи, має свої особливості як в організаційно-управлінській системі, так і при формуванні і реалізації інвестиційної політики. В умовах ринкових стосунків віднесення підприємства до конкретного типу абсолютно на даний момент часу і відносно в тривалій перспективі.

Інвестиційна політика спеціалізованих підприємств спрямована на підтримку конкурентоспроможності вироблюваного або такого, що продається виробу. Головним орієнтиром є зростання об'єму продажів, збереження і збільшення частки ринку [7, с. 118-119].

Оцінка потенціалу розвитку спеціалізованого підприємства ґрунтуватиметься на внутрішніх можливостях зростання. При цьому динаміка розвитку галузі, до якої належить підприємство, чинить визначальний вплив на його розвиток. Спеціалізована компанія може забезпечити продуктивніше використання ресурсів шляхом масового виробництва, вирішуючи питання збуту продукції за допомогою розширення географічних меж ринку.

Характеристики

Тип файла документ

Документы такого типа открываются такими программами, как Microsoft Office Word на компьютерах Windows, Apple Pages на компьютерах Mac, Open Office - бесплатная альтернатива на различных платформах, в том числе Linux. Наиболее простым и современным решением будут Google документы, так как открываются онлайн без скачивания прямо в браузере на любой платформе. Существуют российские качественные аналоги, например от Яндекса.

Будьте внимательны на мобильных устройствах, так как там используются упрощённый функционал даже в официальном приложении от Microsoft, поэтому для просмотра скачивайте PDF-версию. А если нужно редактировать файл, то используйте оригинальный файл.

Файлы такого типа обычно разбиты на страницы, а текст может быть форматированным (жирный, курсив, выбор шрифта, таблицы и т.п.), а также в него можно добавлять изображения. Формат идеально подходит для рефератов, докладов и РПЗ курсовых проектов, которые необходимо распечатать. Кстати перед печатью также сохраняйте файл в PDF, так как принтер может начудить со шрифтами.

Список файлов курсовой работы