181228 (628974), страница 4

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 4)

- Види діяльності.

- Статутний фонд і вклади засновників (учасників).

- Права та обов'язки засновників (учасників).

- Управління підприємством.

- Розподіл прибутку та відшкодування збитків.

- Відповідальність за порушення договору.

- Умови розірвання договору.

- Умови та строки набуття договором чинності тощо.

При формуванні договору особливу увагу слід звернути на конкретні розміри, строки і порядок участі партнерів у формуванні майнової бази, умови участі у розподілі прибутків та ризиків, потрібно розписати конкретні права і обов'язки учасників, порядок передавання прав на об'єкти промислової власності (винаходи, промислові зразки тощо) та їх комерційне використання тощо.

Статут – це основний документ, який регламентує діяльність суб'єкта бізнесу. Завдання статуту – дати повне уявлення про правовий статус підприємства як самостійного суб'єкта господарювання, що має права юридичної особи, про його внутрішній механізм управління. У цьому розумінні статут – нормативний документ підприємства, що доповнює та конкретизує більшість положень установчого (засновницького) договору.

Статут пишеться в довільній формі та повинен містити такі обов'язкові відомості: засновники (власники) суб'єкта бізнесу; повна назва та повне найменування суб'єкта бізнесу; місцезнаходження суб'єкта бізнесу (повна адреса); мета та предмет діяльності; порядок утворення майна; органи управління, порядок їх створення та компетенція; повноваження трудового колективу та його виборних органів; умови реорганізації та ліквідації.

Чинне законодавство не містить спеціальних вимог щодо змісту та розмежування окремих положень установчого (засновницького) договору та статуту. Разом з тим, як правило, статут складається з таких розділів:

– Загальні положення. Тут подаються відомості про найменування та повну назву суб'єкта бізнесу, форму власності, засновників, нормативні акти, за якими буде діяти суб'єкт бізнесу; юридичну адресу офісу суб'єкта бізнесу тощо.

– Предмет, основні цілі та напрями діяльності. Тут дається докладний перелік видів діяльності суб'єкта бізнесу та мета його створення.

– Майно (фонди) суб'єкта бізнесу. Даються відомості про порядок формування майна, статутного та інших фондів суб'єкта бізнесу, питому вагу в статутному фонді кожного із засновників тощо.

– Виробничо-господарська діяльність. Даються відомості про права та обов'язки суб'єкта бізнесу в усіх сферах виробничо-господарської діяльності.

– Управління суб'єктом бізнесу (наприклад, підприємством) та його трудовий колектив. Даються відомості про керівні органи суб'єкта бізнесу, порядок їх формування, права та компетенцію. Визначаються повноваження трудового колективу та його виборних органів.

– Організація та оплата праці. Визначається механізм оплати праці керівного складу та найманих працівників, форми та системи оплати праці, порядок преміювання працівників тощо.

– Розподіл прибутку та відшкодування збитків. Даються відомості про те, як буде розподілятись прибуток, отриманий суб'єктом бізнесу в ході здійснення своєї діяльності.

– Облік, звітність та контроль. Даються відомості про організацію обліку, звітності та контролю за роботою суб'єкта бізнесу (підприємства), роботу ревізійної комісії тощо.

– Зовнішньоекономічна діяльність. Визначається порядок та напрямки організації зовнішньоекономічної діяльності суб'єкта бізнесу.

– Припинення діяльності (реорганізація та ліквідація). Визначається, яким чином буде робитись реорганізація суб'єкта бізнесу та його ліквідація.

Крім зазначених, до статуту та установчого (засновницького) договору можуть бути включені й інші положення, які не суперечать чинному законодавству.

Статут створюваного підприємства наведено у (додатку Б).

Статут та установчий (засновницький) договір підписують усі засновники, тиражують необхідною кількістю примірників, засвідчують державним нотаріусом (для фізичних осіб) або печатками (для юридичних осіб) та подають на реєстрацію. Тільки після державної реєстрації суб'єкт бізнесу вважається створеним і дістає право на своє функціонування.

Завершується створення суб'єкта бізнесу видачею йому свідоцтва про державну реєстрацію. Новоствореному суб'єкту бізнесу присвоюється 8-ми значний ідентифікаційний код, який слугує для ідентифікації суб'єкта бізнесу в ринковому просторі. За цим кодом суб'єкт бізнесу – юридична особа заноситься до Державного реєстру підприємств та організацій України.

Реєстраційне свідоцтво має вигляд, наведений у (додатку Г).

Суб'єкти бізнесу – юридичні особи мають право створювати відокремлені відділення, філії, представництва, які визнаються суб'єктами бізнесу без права юридичної особи. Такі суб'єкти працюють на основі положень, які затверджуються юридичними особами [ 7 ].

2.3 Економічне обґрунтування доцільності створення орендного підприємства

Орендні підприємства створюються на основі орендного договору між власником цього підприємства, який виступає орендодавцем, та орендарем, в якості якого може виступати будь – яка юридична або фізична особа. В цьому договорі обумовлюються економічні, правові, організаційні і інші умови функціонування орендного підприємства. Орендодавцями можуть виступати органи виконавчої влади, у розпорядженні яких знаходяться певні підприємства.

Орендні підприємства створюються при наявності певних передумов. По-перше, з одного боку, повинен бути власник, який, в силу певних обставин бажав би здати своє підприємство в оренду, з другого боку повині бути бажаючі взяти це підприємство в оренду. По – друге, орендодавець повинен отримувати орендну плату більшу, ніж відсотки, які б він отримував за умови продажу цього підприємства та покладення грошей в комерційний банк на депозит. В свою чергу орендар повинен отримати такий прибуток, щоб з нього він міг сплатити орендну плату та обов’язкові податки і збори, а залишок був би більшим за той, який би залишився в нього у випадку налагодження своєї справи після отримання кредиту в комерційному банку та сплати процентів за цей кредит і обов’язкових податків і зборів.

Особливості (основні риси) орендних підприємств:

• Орендні підприємства створюються на основі орендного договору і діють протягом певного терміну, визначеного в договорі оренди;

• Форма власності орендного підприємства не змінюється.

• Орендодавець залишається власником свого підприємства. Орендар зобов'язаний повернути цю власність орендодавцю після закінчення терміну оренди в тому вигляді, як це було обумовлено в орендному договорі;

• Власником продукції і прибутку стає орендар, який розпоряджається ним на свій власний розсуд;

• Відповідальність за результати роботи орендного підприємства перед іншими суб’єктами бізнесу та перед орендодавцем несе орендар, так як це обумовлено в договорі оренди;

• Управління орендним підприємством здійснює орендар.

Права та обов'язки орендодавця та орендаря фіксуються в орендному договорі. Це – найважливіший момент в створені орендного підприємства. Справа в тому, що інтереси орендодавця та орендаря протилежні. Орендодавець намагається отримати максимальний дохід від свого капіталу, тобто від наявності майна, яке він передає в оренду, а орендар намагається отримати максимальний дохід від використання цього майна.

Це протиріччя вирішується за допомогою орендної плати, яку орендар сплачує орендодавцю. На величину орендної плати впливає вартість майна, яке передається в оренду, дохідність підприємства; механізм сплати податків, існують процентні ставки на депозитні та кредитні рахунки в банках тощо.

Існує дві основні форми сплати орендної плати. Перша – net rent, коли орендар сплачує фіксовану невелику орендну плату та всі податки. Друга – gross rent, коли орендар сплачує високу орендну плату, а всі податки орендодавець сплачує сам. [8].

Економічне обґрунтування доцільності створення орендного підприємства вимагає проведення ряду розрахунків:

Завдання:

1. Для заданого варіанта за формулою (2.3.1) розрахувати величину податків, яку потрібно сплачувати орендодавцю або орендарю.

2. Прийнявши, що орендна плата визначається за методом net rent, за формулами (2.3.2 та 2.3.3) визначити межі орендної плати А, при якій передача підприємства в оренду буде економічно доцільна та вигідна як для орендодавця, так і для орендаря.

3. Знайти таку величину орендної плати для методу net rent, при якій як орендодавець, так і орендар отримають однакову вигоду.

4. Прийнявши, що орендна плата визначається за методом gross rent, за формулами (2.3.4 та 2.3.5) визначити межі орендної плати А, при якій передача підприємства в оренду буде економічно доцільна та вигідна як для орендодавця, так і для орендаря.

5. Знайти таку величину орендної плати для методу методом gross rent, при якій як орендодавець, так і орендар отримають однакову вигоду.

6. Зробити висновок по даному пункту.

Вхідні данні наведені у таблицях 2.3.1

Таблиця 2.3.1 – Вхідні данні

1. Розрахуємо величину податків, яку потрібно сплачувати орендодавцю або орендарю

(2.3.1)

де: - загальна ставка всіх податків та комунальних платежів, які повинен сплачувати орендар, в %;

Ц - середня ціна одиниці продукції, яка буде випускатись на орендованому підприємстві, грн.;

S - середня виробнича собівартість одиниці продукції, яка буде випускатись на орендованому підприємстві, грн.;

N - кількість товарів (обсяг продукції"), які будуть виготовлятись на орендованому підприємстві за рік, шт.;

грн.

2. Метод net rent: знайдемо межі орендної плати:

Метод net rent: якщо всі виплати: орендну плату, сплату податків та комунальних платежів тощо здійснює орендар.

(2.3.2)

де: А - величина орендної плати, яку буде отримувати орендодавець зарік, грн.;

К - вартість майнового комплексу (підприємства), який орендодавець може продати, але збирається здати в оренду, грн.;

- середньорічна ставка по депозитних вкладах в комерційних банках, %.

грн.

Умовою доцільності взяття потенційним орендарем підприємства в оренду та укладення орендного договору є:

або

або

(2.3.3)

де: Ц - середня ціна одиниці продукції, яка буде випускатись на орендованому підприємстві, грн.;

S - середня виробнича собівартість одиниці продукції, яка буде випускатись на орендованому підприємстві, грн.;

N - кількість товарів (обсяг продукції"), які будуть виготовлятись на орендованому підприємстві за рік, шт.;

П - величина всіх податків та комунальних платежів, які повинен сплачувати орендар, грн.

А - величина орендної плати, яку буде сплачувати орендар за рік, грн.;

К - величина кредиту, який орендар повинен взяти в комерційному банку для початку своєї справи, грн. Величина К повинна дорівнювати вартості майнового комплексу, (підприємства), який планується взяти в оренду, грн.;

- середньорічна ставка виданих кредитів в комерційних банках, в %.

. грн.

1. Знаходимо таку величину орендної плати, при якій обидві сторони отримали однакову вигоду:

A_opt = 24255 грн.

4. Метод gross rent: знайдемо межі орендної плати:

Метод gross rent: якщо орендар буде сплачувати орендодавцю тільки орендну плату, а всі інші виплати, включаючи сплату податків та комунальних платежів, буде здійснювати орендодавець сам.

(2.3.4)

де: П - величина всіх податків та комунальних платежів, які повинен сплачувати орендодавець, грн;

А - величина орендної плати, яку буде отримувати орендодавець за рік, грн.;

грн.

Умовою доцільності взяття потенційним орендарем підприємства в оренду та укладення орендного договору є:

(2.3.5)

де: А - величина орендної плати, яку буде сплачувати орендар зарік, грн.;

Характеристики

Список файлов курсовой работы