179749 (628375), страница 3

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 3)

Для всеосяжної оцінки стану компанії й підвищення безпеки її діяльності в майбутньому фізичні показники доповнюються фінансовими, серед яких найбільше значення має індекс “вартості трансформації”.

Основними джерелами інформації аналізу фінансового стану є: Форма №1 і Форма №2 квартальна й річна звітності, Форма № 3 й , Форма № 4 річні звітності, дані внутрішнього обліку, планування й прогнозування;

Форма №1 - “Баланс підприємства” - подає основну інформацію для аналізу фінансового стану на початок і кінець звітного періоду, а також його динаміки за один або ряд звітних періодів;

Форма №2 - “Звіт про фінансові результати підприємства” подає інформацію про фінансові результати діяльності за звітний період;

Основними вимоги до джерел інформації, використовуваним у фінансовому аналізі, є: доречність, вірогідність, нейтральність, зрозумілість, порівнянність;

По сфері доступності інформація ділиться на відкриту (форми фінансової звітності) і закриту (інформація внутрішнього обліку й планування) або секретну.

Фінансова звітність – бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності. У відповідності зі статтею 11 Закону “Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні” до складу фінансової звітності включають : баланс, звіт про фінансові результати, звіт про рух грошових коштів, звіт про власний капітал, примітки до звітів.

Основними умовами правильності складання фінансової звітності є:

- повнота відбиття всіх господарських операцій за звітний період;

- відповідність даних синтетичного й аналітичного обліку;

- відповідність показників фінансової звітності даним синтетичного й аналітичного обліку.

2.МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ АНАЛІЗУ ТА ОЦІНКИ ФІНАНСОВОГО СТАНУ ПІДПРИЄМСТВА

2.1 Загальна оцінка майна підприємства та визначення його ринкової усталеності

Фінансовий стан підприємствами щодо складу і джерел утворення його майна на певний момент часу характеризує “Баланс” підприємства:

• розмір та структура активів балансу, тобто дослівно “того, що діє”, чим розпоряджається і що використовує підприємство у своїй виробничо-господарській;

• фінансові джерела утворення активів: власні та позикові кошти (зобов’язання) – пасиви.[7]

Баланс підприємства дозволяє надати загальну оцінку змін майна підприємства у цілому, вивчити динаміку його структури. Під структурою розуміють відсоткове співвідношення окремих груп майна всередині цих груп.

Горизонтальний та вертикальний аналіз фінансової звітності підприємства є ефективним засобом для дослідження стану підприємства та ефективності його діяльності. Рекомендації, що даються на основі цього аналізу, мають конструктивний характер та можуть вагомо покращити стан підприємства, якщо вдасться впровадити їх у життя. У той самий час можливості даного виду аналізу обмежені з-за сильної інфляції, що є характерним для України в теперішній час. Дійсно, інфляція сильно викривлює результати порівняння значень статей балансу у процесі горизонтального аналізу, тому що оцінка різних груп активів зазнає різного впливу інфляції. За умови швидкого обігу обігових коштів оцінка їх основних складових (дебіторської заборгованості та товарно-матеріальних запасів) встигає врахувати зміни індексу цін на матеріальні ресурси, що входять у підприємство та виходять з нього у якості готової продукції. У той самий час, оцінка основних коштів підприємства, зроблена на основі принципу історичної собівартості, не встигає врахувати інфляційне збільшення їх реальної вартості. Для подолання цього недоліку держава впроваджує індексацію основних коштів, що дозволяє за допомогою певних коефіцієнтів збільшити балансову вартість основних коштів. Це призводить до значної диспропорції в структурі активів підприємства, та, як наслідок, також викривлює результати вертикального аналізу [8].

Трендовий аналіз міститься у порівнянні кожної позиції звітності з низкою попередніх періодів та формування можливих значень показників у майбутньому. Коефіційний аналіз зводиться до визначення рівнів та динаміки відносних показників фінансового стану, які розраховуються як відношення розмірів балансових статей або інших абсолютних показників, які отримують завдяки звітності або бухгалтерського обліку.

Традиційно структура і джерела утворення майна підприємства досліджується за допомогою агрегованого порівняльного аналітичного балансу. Методику його складання запропонував у 20-ті роки один з фундаторів балансознавства М.Блатов. Щоб отримати порівняльний аналітичний баланс, треба вихідний баланс доповнити показниками структури, абсолютної та структурної динаміки вкладень (активи) і джерел коштів (пасиви) підприємства за звітний період.

При складанні та аналізі агрегованого порівняльного балансу використовують прийоми аналізу горизонтального (визначають абсолютні та відносні зміни різних статей балансу ) та вертикального ( визначають питому вагу окремих статей та їх змін).

Показники порівняльного балансу можна об’єднати у групи:

• структури балансу;

• динаміки балансу;

• структурної динаміки балансу.

• На основі структури змін в активі та пасиві можна зробити висновки про те, які джерела в основному забезпечували надходження нових коштів і в які активи вони були інвестовані. Забезпечення наступних витрат і платежів (розд. 2 пасиву) та доходи майбутніх періодів (розд. 5 пасиву) показують заборгованість підприємства. Тому в агрегованому порівняльному балансі суми цих розділів слід додати до власного капіталу.[9]

Агрегований баланс заслуговує увагу, оскільки форма цього балансу найбільш наближена до західних стандартів складання звітностей, в її основі лежить принцип ліквідності (див. табл. 2.1 та табл .2.2) [10].

Таким чином, аналіз статей активу та пасиву агрегованого бухгалтерського балансу дозволяє простежити динаміку змін: загальної вартості майна, вартості іммобілізованих активів, оборотних коштів, величини дебіторської заборгованості, суми вільних грошових коштів, вартості власного та позикового капіталу, величини довгострокових кредитів та позик та ін. Як наслідком цього є доцільність визначення здатності шахти самостійно здійснювати свою діяльність, тобто визначити ринкову стійкість.

Ринкова стійкість – незалежність підприємства від зовнішніх джерел фінансування.

Таблиця 2.1 - Аналітичне угрупування й аналіз статей активу балансу

Таблиця 2.2 - Аналітичне угрупування й аналіз статей пасиву балансу

Основними показниками ринкової стійкості є:

1. Коефіцієнт автономії Ка – показник, що характеризує ступінь фінансової незалежності підприємства (фінансової “автономії”), який визначає питому вагу власного капіталу підприємства у загальній сумі його власних і залучених коштів. Нормативне значення коефіцієнту К_а > 0,5 [6] означає, що всі зобов’язання підприємства можуть бути покриті його власними засобами. Ріст коефіцієнта автономії свідчить про збільшення фінансової незалежності. Якщо показник К_а падає нижче значення 0,5, фінансова стійкість підприємства характеризується як незадовільна [11].

Характеристики

Список файлов курсовой работы