Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла

Зміст

Вступ

Розділ 1. Особливості товару робоча сила

1.1 Сутність та ціна товару робоча сила

1.2 Розширене відтворення робочої сили та вплив на нього держави

Розділ 2. Заробітна плата, її форми та системи

2.1 Суть заробітної плати

2.2 Функції заробітної плати

2.3 Форми та системи заробітної плати

2.4 Номінальна та реальна заробітна плата

Розділ 3. Нові форми доходів в сучасних ринкових умовах

Висновки

Література

Вступ

Сьогодні українське законодавство приділяє значну увагу питанням організації оплати праці. Українська економіка перебуває у стадії формування ринкових відносин, спрямованих на забезпечення нових стандартів добробуту та життєдіяльності людини, на побудову соціально-ринкової економіки – системи, яка дає простір свободі в усіх її проявах, у тому числі свободі розпоряджатися приватним майном, включаючи засоби виробництва. Саме порушення зазначених принципів і зумовлюють відчуженість людини в системі суспільних відносин, особливо коли мова йде про рівень оплати праці. При цьому заробітна плата визначається як винагорода, обчислена, як правило, у грошовому вираженні, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Заробітна плата була, є і ще тривалий час буде важливим якісним показником економічного господарювання.

На даному етапі розвитку проблема заробітної плати має велике значення для України. Ця проблема тісно пов’язується з проблемами вартості робочої сили та розширеним його відтворенням, адже в умовах сучасного ринкового механізму через формування сукупного попиту заробітна плата забезпечує основи відтворення робочої сили та стає дедалі вагомішим чинником відтворення суспільного виробництва. Рівень заробітної плати показує соціальне становище кожної людини. За визначенням ООН і Всесвітнього банку, людина, доходи якої становлять менше 1$ на день, перебуває на межі бідності. З 1990 року програма розвитку ООН (ПРООН) щорічно публікує так званий індекс людського розвитку (ІЛР), який відбиває тривалість життя, рівень освіти дорослих, ВВП на душу населення (у $). В Україні ІЛР становить 0,777, тим часом як у Росії – 0,795, Бєларусі – 0,790, Чехії – 0,843, Угорщині – 0,817, Польщі – 0, 814 [6, ст. 83-84].

Головна мета курсової роботи полягає в тому, щоб широко і різносторонньо розкрити основні поняття, форм і систем заробітної плати. Основними моментами є:

• розкриття сутності товару робоча сила та сутності заробітної плати

• розглянути які функції виконує заробітна плата

• розкрити форми та системи заробітної плати

• дізнатися які нові форми та системи доходів з’явилися в ринкових умовах

• розкрити сутність вартості робочої сили

Розділ 1. Особливості товару робоча сила

1.1 Сутність та ціна товару робоча сила

Поєднання працівників із засобами виробництва. Основними факторами виробництва є особистісний та речовий, тобто безпосередній працівник і засоби виробництва. Спосіб їх поєднання і характер функціонування визначаються насамперед існуючою формою власності на засоби і результати виробництва. Таке поєднання на мікрорівні (тобто в межах окремих підприємств) здійснюється шляхом включення індивідуальної робочої сили до складу трудового колективу. У цьому процесі слід розрізняти техніко-економічну та соціально-економічну сторони.

Техніко-економічна сторона зводиться до безпосереднього використання робітником певних засобів і предметів праці незалежно від того, чи є він їх власником. Наприклад, водій керує автомобілем, токар вмикає верстат і виготовляє певні деталі, швея використовує швейну машинку для пошиття одягу і т.ін. В усіх цих випадках робітник реально поєднується з функціонуючими засобами виробництва. Головне у цьому процесі – раціонально організувати робоче місце, працю і домогтися найвищих результатів за найменших витрат енергії людини і засобів виробництва. Соціально-економічна сторона поєднання працівника із засобами виробництва на народних, кооперативних, а також на приватних підприємствах, де не використовується наймана праця, та деяких інших, що перебувають у трудовій колективній власності, здійснюється прямо, безпосередньо. У цьому разі робітники та службовці є і власниками виробництва та створеного ними продукту, і працівниками.

Завдяки суспільному характеру виробництва процес праці здійснюється через формування на підприємствах відповідних трудових колективів. Тому в найзагальнішому плані трудовий колектив – соціально-економічна форма організації трудящих, а його відособлення в суспільстві здійснюється на технологічній і відносній економічній самостійності підприємства. До трудового колективу, згідно із Законом України «Про підприємство», належать усі громадяни, які своєю працею беруть участь в діяльності підприємства на підставі трудового договору (контракту, угоди), а також інших форм, що регулюють трудові відносини працівника з підприємством.

Трудові колективи на більшості підприємств країн СНД і на великих підприємствах розвинутих країн Заходу організовують первинні ланки професійних спілок. Ці спілки виникли у XVIII ст. В Англії, Франції, США. Спершу їх забороняли уряди. Нині продаж товару робоча сила відбувається, як правило, колективно, а суб’єктом такого ринку є профспілки.

Робоча сила, її вартість та ціна. Світова економічна думка називає різні об’єкти купівлі-продажу того товару, який є єдиним творцем продуктів. Згідно з першою таким об’єктом купівлі-продажу є праця, згідно з другою – робоча сила, згідно з третьою – послуги праці або робочої сили.

Уперше працю назвав об’єктом купівлі-продажу У. Петті. Відповідно до цього заробітну плату він розглядав як ціну праці, а її величина визначається необхідними для існування робітника засобами (їх мінімум). Д. Рікардо виділяв природну і ринкову ціну праці. Природна – це вартість певної суми життєвих засобів, необхідних як для утримання робітників, так і певною мірою для їхнього розвитку. Ринкова ціна коливається навколо природної під впливом природного руху працездатного населення, співвідношення попиту та пропозиції на працю.

Точку зору, що праця є об’єктом купівлі-продажу заперечував К. Маркс. Він вважав, по-перше, що працю не можна продати, оскільки її не існує до моменту купівлі-продажу. На ринку робітник може продати лише здатність до праці, тобто певну сукупність своїх фізичних та духовних властивостей, або робочу силу. По-друге, купівля-продаж праці вступає у суперечність із законом вартості, не дає змоги розкрити джерело вартості та додаткової вартості.

Наукові здогадки про таке джерело містяться у праці У. Петті. Визначаючи зарплату мінімум засобів до існування, він дійшов висновку, що у вигляді зарплати робітник отримує лише частину вартості, яку він створив. Двоїстість поглядів на це питання притаманна Д. Рікардо. Правильно визначаючи вартість товару працею, він одночасно вважав, що робітник продає капіталістичну працю. Але в такому разі він повинен би отримувати повний еквівалент своєї праці (відповідно до вимог закону вартості), який дорівнює всій створеній робітником вартості. Оскільки Д. Рікардо знав, що такого еквівалента робітник не отримує, то джерелом прибутку він називав нееквівалентний обмін, тобто не дотримувався вимог закону вартості.

М. Туган-Барановський вважав трактування заробітної плати як ціни товару робоча сила помилковим, оскільки останню, по-перше, не можна відчужувати від робітника (а отже, й продавати), по-друге, вона є не об’єктом, а суб’єктом господарства, по-третє, наявна тавтологія у визначенні вартості робочої сили суспільно необхідними витратами її виробництва. Позиція М. Туган-Барановського виявилась дещо непослідовною, оскільки він вживав поняття «робоча сила». Водночас він стверджував існування продажу трудової послуги і праці. На його думку, капіталіст привласнює безоплатно лишок робочого часу робітника, об’єктом купівлі-продажу залишаються послуги праці.

Певна теоретико-методологічна нечіткість попередніх точок зору зумовила появу ще однієї концепції. Вона полягає в тому, що товаром є не робоча сила, а послуги, які надаються цією робочою силою, або послуги праці. П. Самуельсон з цього приводу зазначав, що люди за певну ціну «здають свої послуги в оренду», а заробітна плата є формою доходу, ціною одного з факторів виробництва. Іншими формами доходу він називає прибуток, ренту, позичковий відсоток.

З трьох наведених точок зору найлогічнішою є та, згідно з якою купується-продається праця. Неможливість продажу праці означає, що доцільніше об’єктом купівлі-продажу вважати не послуги праці, а послуги робочої сили. Хоч робочу силу не слід відокремлювати від людини, виділення цієї категорії цілком правомірне при розгляді людини економічної. Суб’єктом господарства є не робоча сила, а людина в сукупності всіх її сутнісних сил. Виходячи з цього, найдоцільніше стверджувати про купівлю-продаж робочої сили.

Робоча сила – сукупність фізичних та духовних властивостей людини, які вона застосовує в процесі виробництва споживчих вартостей. Як і будь-який інший товар, робоча сила має дві сторони: споживчу вартість і вартість. З погляду споживчої вартості специфіка цього товару виявляється в тому, що у процесі його споживання він не зникає, а створює нову вартість, більшу від вартості самого товару робоча сила. Отже, в основу визначення споживчої вартості товару покладено абстрактну працю (певну її кількість). Специфічність вартості товару робоча сила полягає у здатності до такої кількості абстрактної праці, яка перевищує необхідні витрати праці на відтворення самої робочої сили.

Якщо робочу силу розглядати з погляду вартості, то зрозуміло, що, як і будь-який інший товар, вона потребує суспільно необхідних витрат на своє відтворення в певних суспільних умовах. Мінімальна межа цих витрат – вартість життєвих засобів, що фізично необхідні робітникові. Водночас для відтворення робочої сили потрібно більше витрат, ніж для створення фізично необхідних робітникові життєвих засобів. По-перше, робітник не вічний, і, відповідно, відтворення робочої сили повинно містити витрати на утримання його сім’ї. По-друге, для виконання складнішої роботи необхідний певний рівень освіти та кваліфікації робітника, що вимагає додаткових витрат на робочу силу. По-третє, на відміну від звичайних товарів, робоча сила (та її носій – людина) історично розвивається, на величину її вартості впливає соціально-історичний елемент.

На думку російських учених Я. Певзнера та С. Брагінського за умов рівноваги попиту та пропозиції вартість послуг усіх факторів, у тому числі і робочої сили, відповідає їх граничній продуктивності, тобто внеску у виробництво продукту. Саме ця вартість і виплачується робітникові – продавцю послуг праці. Конкретніше ця величина визначається не тим, як оцінює підприємець потреби робітника для підтримання його життє- та працездатності, а результати праці, тобто плідністю праці кожного власника робочої сили зокрема. Позитивним у такому підході є спроба оцінити вартість товару з погляду не лише суспільних витрат виробництва, а й корисності. Ці вчені здебільшого розв’язують проблему з точки зору капіталіста, ігноруючи при цьому інтереси найманого робітника.

Намагаючись обґрунтувати доцільність застосування категорії «вартість послуг праці» Я. Певзнер та С. Брагінський посилаються на те, що на підтримання відтворювального процесу сучасна держава змушена витрачати майже третину національного доходу. Цей факт показує, що вартість товару робоча сила не знаходить адекватного виміру лише з огляду на його граничну корисність, що вирішальну роль тут відіграє підхід з боку вартості суспільно необхідних витрат для відтворення робочої сили нормальної якості. Щоб постійно відтворювати таку робочу силу, суспільство, яке неспроможне зробити це в межах корпоративної власності, в особі держави витрачає значну частину національного доходу на соціальні цілі.

1.2 Розширене відтворення робочої сили та вплив на нього держави

Сутність та чинники розширеного відтворення робочої сили. Поняття «розширене відтворення робочої сили» є похідним від сутності робочої сили. Робоча сила є складовою людини в цілому, її біосоціальної сутності. Проте у багатьох розвинених країнах світу внаслідок соціалізації економічної системи відбувається поступова трансформація людини економічної в людину соціальну у процесі діалектичного заперечення останньою першої. З урахуванням цього розширене відтворення робочої сили як економічна категорія означає процес відтворення на мирній основі основних рис та властивостей людини економічної (людини-працівника, людини-власника), біологічної та соціальної сторін сутності людини, а отже, не лише фізичних, але й розумових, творчих, організаторських, духовних здібностей людини, розширене відтворення сукупного працівника.

Розширене відтворення рис і властивостей людини-працівника передбачає функціонування та розвиток на ширшій основі її загальноосвітнього та кваліфікаційного рівнів, професійних навичок, творчих здібностей, постійне вдосконалення економічного мислення, підвищення рівня підготовки до організаційної й управлінської діяльності, покращення умов праці, поступове подолання техніко-економічного відчуження найманих працівників від засобів виробництва та ін.

Розширене відтворення людини-власника означає постійне збільшення реальної заробітної плати залежно від зростання вартості робочої сили, отримання все більшої частки дивідендів на акції або відсотків на заощадження, розширення участі найманих працівників в управлінні власністю на підприємстві, збільшення обсягів сімейної власності, поступове подолання соціольно-економічного відчуження від засобів виробництва.

З урахуванням вартості робочої сили її розширене відтворення передбачає покращення фізичних, розумових і організаторських здібностей у взаємозвязку із моральним, історичним і соціальним елементами.

Основними чинниками розширеного відтворення робочої сили у розвинених країнах світу є:

1. посилення ролі особистого чинника за умов НТР, особливо на другому етапі – етапі інформаційної революції

2. зростання вартості робочої сили, а отже, низки чинників, які детермінують таке зростання

3. наростання та поглиблення процесів соціалізації економічної системи капіталізму

4. посилення ролі особистого чинника у конкурентоспроможності національної економіки та інше.

Роль держави у відтворенні робочої сили. Оскільки стабільність економічної системи забезпечується високою питомою вагою держави у ВНП (до 50%), а основною формою національного багатства стає людина, це зумовлює посилення ролі держави у розширеному відтворенні робочої сили.

Роль держави у розширеному відтворенні людини-працівника виявляється у сприянні розвитку системи професійної підготовки і професійної орієнтації, організації навчання та перенавчання безробітних, розвитку освіти, передусім, вищої.

Оскільки важливою складовою людини-працівника є його здоров’я, то держава бере вагому участь у фінансуванні охорони здоров’я. Здоров’я нації, тривалість життя дозволяє уряду планувати зростання пенсійного віку, а також збільшення трудового стажу для нарахування повної пенсії.

Характеристики

Тип файла документ

Документы такого типа открываются такими программами, как Microsoft Office Word на компьютерах Windows, Apple Pages на компьютерах Mac, Open Office - бесплатная альтернатива на различных платформах, в том числе Linux. Наиболее простым и современным решением будут Google документы, так как открываются онлайн без скачивания прямо в браузере на любой платформе. Существуют российские качественные аналоги, например от Яндекса.

Будьте внимательны на мобильных устройствах, так как там используются упрощённый функционал даже в официальном приложении от Microsoft, поэтому для просмотра скачивайте PDF-версию. А если нужно редактировать файл, то используйте оригинальный файл.

Файлы такого типа обычно разбиты на страницы, а текст может быть форматированным (жирный, курсив, выбор шрифта, таблицы и т.п.), а также в него можно добавлять изображения. Формат идеально подходит для рефератов, докладов и РПЗ курсовых проектов, которые необходимо распечатать. Кстати перед печатью также сохраняйте файл в PDF, так как принтер может начудить со шрифтами.

Список файлов курсовой работы