176745 (627134)

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла

Міністерсво освіти і науки України

Київський національний економічний університет

Кафедра політичної економії

Фінансово-економічних факультетів

Курсова робота

на тему: "Капітал і праця: механізм взаємодії"

Студентки I курсу,

2 групи, спеціальності 6508

факультету фінансово-економічного

Гончарової М.Ю.

Науковий керівник

доц. Тимошевська Л.Д.

Київ – 2008

Зміст

Вступ

1. Капітал як економічна категорія

   1. Теорії капіталу

   2. Перетворення грошей у капітал. Загальна формула руху капіталу

2 Капітал і праця

2.1 Наймана праця і робоча сила як товар

1. Властивості товару робоча сила. Його вартість

1. Винагорода за працю в ринковій економіці: заробітна плата

3.1 Теорії і суть заробітної плати

1. Форми та системи заробітної плати

2. Номінальна і реальна заробітна плата. Мінімальна заробітна плата та її критерії

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Актуальність даної теми визначається тим, що сучасна економіка будь-якої держави тісно пов’язана з такими категоріями, як капітал і наймана праця. Між цими поннятями існує тісний взаємозв’язок, який безпосередньо пов’язаний з економічними відносинами між власником капіталу і власниками робочої сили. Тобто механізм взаємодії капіталу і праці можна розглядати як авансування грошей у виробництво (капітал), яке існує у свою чергу тільки з використанням засобів виробництва і робочої сили (праця).

Виробничі відносини між власниками засобів виробництва і власниками робочої сили – це історично обумовлене, суспільно–виробниче відношення між підприємцями, що володіють засобами виробництва, і людьми найманої праці (робітниками), які позбавлені будь–яких засобів виробництва.

У даній курсовій роботі висвітлення теми: «Капітал і праця: механізм взаємодії» передбачає розгляд таких аспектів економічних відносин як:

• соціально-економічного змісту категорії «капітал», враховуючи й альтернативні підходи до трактування її сутності;

• механізму взаємодії капіталу і найманої праці;

• соціально-економічної природи заробітної плати, її сутності, форм та систем у ринковій економіці.

Капітал підприємства, вкладений у виробництво, а саме у засоби праці та робочу силу, знаходиться в процесі безупинного руху, в результаті призводить до появи додаткової вартості. Робоча сила являє собою сукупність фізичних і розумових здібностей людини, її здатності до праці; та в умовах ринкових відносин «здатність до праці» робить робочу силу товаром. Але це не звичайний товар. Його відмінність від інших товарів полягає в тому, що він, по-перше, створює вартість більшу, чим коштує сам, по-друге, без його залучення неможливо здійснити будь-яке виробництво. Тому капіталіст наймає робітника, точніше його здатність до праці. У той же час наймана праця має оплачуватися, що пояснює соціально-економічну природу заробітної плати.

1 Капітал як економічна категорія

1. Теорії капіталу

Термін «капітал» (від лат. – голова) уперше з'являється в XII і XIII ст. і означає «засоби, склади товарів, сума грошей, гроші, позичені під процент». Поступово термін починає вживатися в більш вузькому значенні: грошове багатство виробника або купця. У XVII ст. цей термін у своєму вузькому значенні став загальноприйнятим, особливо стосовно продуктивного капіталу. Іменник «капіталіст» зустрічається вже в середині XVII ст. і позначає власників капіталу. Слово «капіталізм» пізнього походження запровадив К. Маркс.[3, с. 227]

Капітал, поряд з такими категоріями, як товар, гроші, попит, пропозиція, ціна, належить до найголовніших в ринкових відносинах. Однак його місце – особливе. Він знаходить прояв в товарі (товарний капітал), в грошах (грошовий капітал). Попит, пропозиція та ціна виступають як чинники (фактори), від яких в значній мірі залежить капітал. Одночасно капітал має суттєвий і зворотний вплив – попит, пропозиція і ціна залежать від обсягів капіталу.

Капітал виникає тільки там, де підприємець, будучи власником засобів виробництва та грошових ресурсів, знаходить на ринку вільного робітника в ролі продавця робочої сили, наймає його і здійснює процес виробництва товарів з метою одержання більшої вартості, що виступає у формі прибутку.

Умовами, за яких функціонує категорія капітал, є:

1. високорозвинуті товарне виробництво, обіг і ринок;

2. наявність такої мотивації діяльності виробника, як особисте збагачення за рахунок одержання прибутку;

3. зосередження в частини господарюючих суб'єктів значної кількості засобів виробництва і грошових ресурсів;

4. наявність людей праці, юридичне вільних, але які позбавлені засобів виробництва і життєвих благ, що змушує їх найматися.[3, c.230]

Капітал – це авансовані підприємцями у виробництво товарів засоби виробництва, грошові ресурси і засоби на оплату найманої праці, які в процесі своєї продуктивної взаємодії забезпечують зростання вартості та збагачення підприємців.[3, c. 230]

К. Маркс звертав увагу на декілька визначень капіталу:

1. Капітал – це вартість, яка створює додаткову вартість, або капітал – це самозростаюча вартість;

2. Капітал – це не річ, а певне суспільне, належне певній історичній формації суспільства виробниче відношення, яке представлене в речі і надає цій речі специфічного суспільного характеру;

3. Капітал – це не просто сума матеріальних і вироблених засобів виробництва, це перетворені в капітал засоби виробництва, які самі по собі так само мало є капіталом, як золото або срібло самі по собі – грішми.

Як зазначалося вище, К. Маркс продуктивний (функціонуючий, реальний) капітал поділяв на постійний – С та змінний – V. Під постійним він розумів вкладення коштів в засоби виробництва, який не змінює величини своєї вартості в процесі виробництва (С – від слова “Сonstantes Kapital”). Змінним він вважав кошти, вкладені в робочу силу, який (капітал) в процесі виробництва змінює свою вартість, тобто робітник не тільки відтворює вартість своєї робочої сили, але і робить додаткову вартість, збільшуючи капітал. (V – від слів “Variables Kapital”).

Капітал перетворюється в найважливіші фактори процесу виробництва - у засоби виробництва і робочу силу. Вони грають різну функціональну роль у процесі виробництва, як процеси створення вартості. Цей критерій використаний К.Марксом для розподілу усього функціонуючого капіталу на постійний і перемінний.

Попередники К. Маркса – представники меркантилізму, фізіократичної школи і класичної політичної економії – ототожнювали капітал з річчю, із засобами виробництва. Меркантилісти ототожнювали капітал з грішми, фізіократи – відносили до капіталу інструменти, сировину й інші речові фактори виробництва, А. Сміт та Д. Рикардо також вважали капіталом засоби виробництва. Згідно теорії трьох факторів виробництва Ж. Б. Сея, капітал – це один із факторів, який приносить його власнику прибуток.[5, с. 198]

Багато дослідників вважали, що капітал – це сукупність засобів виробництва, які приносять прибуток (дохід) їхнльому власникові. «Капітал, - пише видатний американський економіст Поль Самуельсон , - цей термін часто застосовують до товарів виробничого призначення...», які «...перебувають у приватній власності, а вироблюваний ними дохід належить їх власникам».[8, с. 64, 72]

Дж. С. Мілль під капіталом розумів попередньо нагромаджений запас продуктів минулої праці. Він забезпечує необхідні для виробничої діяльності будівлі, охорону, знаряддя і матеріали, а також засоби існування для працівників під час виробничого процесу. Мілль вважав капіталом ту частину власності підприємця (фабриканта), яка утворює фонд для здійснення нового виробництва.

Оригінальними є погляди Дж. С. Мілля на те, що виробнича діяльність обмежується розмірами капіталу; що капітал є наслідком не споживання, а заощадження (зберігання); що капітал постійно споживається, але одночасно й відновлюється (відтворюється); що не праця викликає попит на капітал, а, навпаки, капітал викликає попит на працю.

Сучасна західна економічна думка під капіталом розуміє засоби виробництва, створені людиною, які полегшують здійснення процесу праці, в багато разів збільшуючи її продуктивність. Тобто капітал розглядається як ресурс виробництва, поряд з працею, землею та підприємницькою здатністю.

Вихідним пунктом виникнення капіталу є гроші.

Масовими і панівними економічними відносинами капітал стає за умов капіталістичного виробництва. Згідно із загальноекономічною точкою зору для даного виробництва (капіталістичної економіки) характерні такі принципові обставини:

• по-перше, наявність юридичної свободи працівника, з одного боку, та відсутність у нього засобів виробництва і засобів для життя (окрім здатності до праці — робочої сили) — з іншого;

• по-друге, економічне примушення людини продавати свою робочу силу (послуги праці) власникам засобів виробництва на певний час, протягом якого капіталіст організовує і контролює її використання;

• по-третє, оскільки за таких умов процес праці є взаємодією факторів, які купив капіталіст, то і результат їх взаємодії — продукт виробництва (товар, послуга) — належить капіталістові. Для нього немає принципового значення, які товари (споживчі блага) виробляти, оскільки він організує їх виробництво тому, що вони є носіями вартості, і перш за все нової вартості, яка для безпосереднього процесу виробництва більша за авансову вартість на відповідну величину (приріст).[1,ст.167-170]

Наймаючи працівників, підприємець (капіталіст) купує не лише їхню здатність до праці (чи послуги праці), а й найголовніше — здатність до створення додаткового продукту.

Отже, капітал – це вартість, що приносить додаткову вартість шляхом експлуатації найманих робітників.

1.2 Перетворення грошей в капітал. Загальна формула руху капіталу

Однією з особливостей економічної системи з розвинутими ринковими відносинами є те, що гроші стають капіталом. Гроші і капітал – це два різні поняття. Гроші самі по собі не є капіталом, вони стають ними, коли власнику грошей приносять додаткові гроші, приносять дохід або прибуток.

Найбільш загальною формулою руху грошей як капіталу є формула:

Г – Т – Г ' , де Г ' = Г + ∆Г.

Загальна формула капіталу стверджує, що гроші можуть бути капіталом лише тоді, коли за них купують товар, який при його продажі, принесе більші гроші, тобто:

Г ' = Г +∆Г.

Наявність приросту грошей - ∆Г і є свідченням того, що гроші – капітал. Класики, в тому числі К. Маркс, приріст грошей ∆Г - назвали додатковою вартістю.

Таким чином, гроші функціонують як капітал, коли вони приносять додаткову вартість.

Щоб вирішити проблему, яким чином з’являється додаткова вартість без порушення вимог закону вартості, К. Маркс розглядає два протиріччя загальної формули капіталу:

1. Додаткова вартість не може виникнути в обігу, одночасно вона ж не може виникнути без обігу;

2. Товар повинен бути куплений по вартості, проданий по вартості і при чому повинна з’явитись додаткова вартість.[6, с.178]

Вказані два протиріччя вирішуються, якщо на ринку з’являється особливий товар – робоча сила, тобто в суспільстві з’являються люди, що є власниками лише одного ресурсу – ресурсу праця. Робоча сила, тобто здатність людини до праці, або сам ресурс праця, стає товаром лише при певних умовах:

• носій робочої сили не повинен мати інших ресурсів (засобів праці, предметів праці, землі тощо);

• носій робочої сили повинен бути юридично вільним, сам повністю розпоряджатись собою, в т. ч. своєю робочою силою.

2 Капітал і праця

2.1 Наймана праця і робоча сила як товар

Впродовж кількох століть економісти сперечаються стосовно того, що продає найманий працівник капіталісту-підприємцю. Ще у XVII ст. англійський економіст У. Петті назвав об'єктом купівлі-продажу працю. Надалі до наших днів дискусія тривала навколо двох товарів: праці та робочої сили. Сучасні західні економісти ще одним об'єктом купівлі-продажу вважають послуги праці або робочої сили.

Характеристики

Тип файла документ

Документы такого типа открываются такими программами, как Microsoft Office Word на компьютерах Windows, Apple Pages на компьютерах Mac, Open Office - бесплатная альтернатива на различных платформах, в том числе Linux. Наиболее простым и современным решением будут Google документы, так как открываются онлайн без скачивания прямо в браузере на любой платформе. Существуют российские качественные аналоги, например от Яндекса.

Будьте внимательны на мобильных устройствах, так как там используются упрощённый функционал даже в официальном приложении от Microsoft, поэтому для просмотра скачивайте PDF-версию. А если нужно редактировать файл, то используйте оригинальный файл.

Файлы такого типа обычно разбиты на страницы, а текст может быть форматированным (жирный, курсив, выбор шрифта, таблицы и т.п.), а также в него можно добавлять изображения. Формат идеально подходит для рефератов, докладов и РПЗ курсовых проектов, которые необходимо распечатать. Кстати перед печатью также сохраняйте файл в PDF, так как принтер может начудить со шрифтами.

Список файлов курсовой работы