144724 (620706), страница 3
Текст из файла (страница 3)
Зелені насадження є потужним регулятором температурного режиму, сприятливо впливають на склад і чистоту повітря, використовуються для боротьби з шумом, газовими забруднювачами, справляють сприятливий естетичний вплив, мають санітарне та психологічне значення.
Зелене господарство – це комплекс об’єктів озеленення території різного функціонального призначення та спеціалізованих підприємств зеленого господарства, комбінатів благоустрою, жеків, які здійснюють утримання, поточний та капітальний ремонти об’єктів зелених насаджень.
Наказам Державно-житлового комунального господарства від 29.07.94 затверджено «Правила утримання зелених насаджень міст та інших зелених пунктів України». В цих правилах рекомендовано створювати великі зелені масиви у поєднанні з природними та штучними водоймами.
Міські зелені насадження залежно від свого призначення та розміщення в плані міста розподіляються на 3 категорії. (У дужках наведені нормативні показники рівня озеленення ,%).
А. Насадження загального користування:
-
центральні і районні парки культури і відпочинку, призначені для відпочинку населення і організації масових культурно-просвітницьких, політичних заходів, для фізкультури і розваг;
-
спортивний парк з розміщенням в ньому споруд і майданчиків для тренувань і змагань з різних видів спорту (15 – 30 %);
-
ботанічний парк і сад, призначений для культурно-просвітницької та науково-дослідної роботи в галузі ботаніки та рослинництва (40 – 70%);
-
зоологічний парк або сад, призначений для культурно-просвітницької та науково-дослідної роботи в галузі зоології з розміщенням в ньому спеціальних споруд і приміщень для утримання і демонстрації тварин (15 – 40%);
-
міський парк для прогулянок і тихого відпочинку (65 – 80%);
-
дитячий парк, призначений для відпочинку, розваг, фізкультури, культурно-просвітницької, політичної роботи з дітьми, головним чином, шкільного віку (40 – 55%);
-
міський сад для відпочинку населення, ігор і розваг, культурно-просвітницької, політичної роботи;
-
сквер на площі, що використовується для короткочасного відпочинку і архітектурно-декоративних цілей (75 – 85%);
-
меморіальні парки (30 – 65%);
-
бульвар на вулицях, що використовується для руху і короткочасного відпочинку пішоходів (60 – 75%);
-
насадження на вулицях і площах;
-
лісопарк в незабудованій частині міста з домінуванням в ньому лісових насаджень, що використовується для відпочинку і спорту;
-
лугопарк поза забудованою частиною міста з домінуванням в ньому лугів;
-
зона масового відпочинку – зелений масив в приміській зоні, де розміщуються пансіонати, наметні табори, спортивні споруди і весь комплекс культурно-побутового обслуговування відпочиваючих.
Б. Насадження обмеженого користування:
-
насадження при школах, технікумах, вищих навчальних закладах – озеленені ділянки для занять фізкультурою та відпочинку (45 – 50%);
-
насадження при дитячих садках і яслах – озеленена ділянка зі затіненими і відкритими майданчиками для ігор, фізкультури і сну дітей (45 – 55%);
-
насадження при клубах, Палацах культури, громадських будинках - озеленена ділянка, призначена для фізкультурних занять, культурно-просвітницької роботи і відпочинку (40 – 60%);
-
насадження при науково-дослідних установах – озеленена ділянка, що використовується для фізкультурних занять і відпочинку співробітників (близько 50%);
-
насадження при лікарнях та інших лікувально-профілактичних закладах - озеленена ділянка для спеціальних лікувальних процедур, прогулянок і відпочинку (55 – 65%);
-
насадження на території промислових підприємств;
-
насадження на території житлових мікрорайонів – внутрішні мікрорайонні сади, прибудинкові сквери (не менше 25%);
-
заповідники, що розміщуються в приміській зоні, в яких природа охороняється в природному стані (рельєф території, флора і фауна). В заповідниках провадиться науково-дослідна робота в галузі природознавства. Туристи допускаються лише по певних маршрутах під керівництвом співробітників заповідника;
-
парки і сади при санаторіях, будинках відпочинку тощо, призначені для лікувальних процедур, прогулянок, фізкультури та відпочинку;
-
ділянки спортивних пристроїв і споруд (30 – 50%).
В. Насадження спеціального призначення:
-
на вулицях (не менше 25%);
-
санітарно-захисні зони між промисловими та складськими підприємствами, пристроями зовнішнього транспорту і житловими районами (60 – 80%);
-
водоохоронні зони водозабірних і очисних споруд міського водопроводу (60 – 80%);
-
протипожежні насадження навкруги складів пального та інших небезпечних в пожежному відношенні матеріалів (60 – 80%);
-
насадження інженерно-меліоративного призначення – посадки по берегах річок, озеленення ярів з метою припинення їхнього росту, лісонасадження в районах селевих потоків (60 – 80%);
-
насадження вздовж автомобільних і залізних доріг з метою захисту від сніжних або піщаних заметів, а також для декоративного оформлення дороги (25 – 50%);
-
насадження на кладовищах;
-
міські розсадники і квітникові господарства.
Наведена класифікація дає уявлення про велике розмаїття об’єктів міських зелених насаджень і про їхню значну питому вагу в загальному комплексі благоустрою міста, бо вони є одним з важливіших видів благоустрою території міста.
За рекомендаціями ДБН, у структурі озеленених територій загального користування великі парки (площею понад 100 га і лісопарки площею 500 га і більше) повинні становити не менше 10%. Час доступності міських парків при пересуванні на транспорті повинен становити не більше 20 хв., а парків планувальних районів – не більше 15 хв.
У найзначніших, значних і великих містах поряд з парками міського і районного значення треба передбачати спеціалізовані – дитячі, спортивні, виставочні, зоологічні та інші парки, ботанічні сади.
На територіях з високим ступенем схоронності природних ландшафтів, які мають естетичну і пізнавальну цінність, треба формувати національні і природні парки.
При розміщенні парків і садів треба максимально зберігати ділянки з існуючими насадженнями і водоймами.
В проектованому місті зелені насадження складають:
- зелені насадження загального користування ( 1167,49 га, 56,04%, 81,64м2/чол.);
- СЗЗ ( 1093 га);
- лісопарки (189,6 га). (Додаток Б)
8. ЗВ`ЯЗКИ ЖИТЛОВИХ РАЙОНІВ З ПРОМИСЛОВИМИ РАЙОНАМИ
Якість життєвих умов міста залежить не тільки від якості транспортного обслуговування, а й від розміщення системи міського транспорту в планувальній структурі міста, а також від швидкості перевезення.
Основні характеристики міського транспорту:
-
комплексне використання різних видів транспорту з перевагою автомобільного;
-
розвиток швидкісних поза вуличних видів транспорту;
-
посилення транспортних сполучень з приміськими зонами та містами супутниками;
-
загострення конфлікт між масовим та індивідуальним транспортом.
Перспективним з токи зору загального розвитку міста вважається не індивідуальний легковий, а масовий поза вуличний транспорт.
Для зв’язку з промисловими районами:
П=Т * φ * Кзм / t роз.
П – кількість працівників, що що працюють у першу зміну, які користуються пасажирським транспортом, осіб;
Т – кількість працюючого населення у промисловому районі;
φ – коефіцієнт користування транспортом ( для проїзду з трудовими цілями φ = 0,85 );
Кзм – коефіцієнт, що що визначає частку працюючих у першу зміну:
Кзм = 1 – 1 зміна
Кзм = 0,7 – 2 зміни
Кзм = 0,5 – 3 зміни
t роз – тривалість періоду прибуття працівників на підприємства з різними годинами початку роботи у першу зміну ( 1; 1,5; 2 год ).
Пкол.мет. = (12000*0,85*0,7)/1,5 = 4760 (осіб)
Пелекр.пром. = (10000*0,85*1)/1,5 = 5666 (осіб)
Пдеревооб.. = (9000*0,85*1)/1,5 = 5100 (осіб)
Для поїздок на роботу населення користується як громадським, так і транспортом індивідуальним.
Кількість працюючих, які користуються індивідуальним легковим автомобілем для поїздок на роботу, визначається за формулою:
Пінд. = П / 20 * Кзап.
Пінд – кількість працівників, які користуються індивідуальним легковим автомобілем для поїздок на роботу;
Кзап. – показник середнього наповнення легкового автомобіля ( 1,7).
Пкол.мет.= 4760/20*1,7=405 (осіб)
Пелектротех.пром. = 5666/20*1,7=482 (осіб)
Пдеревообр. = 5100/20*1,7=434 (осіб)
Кількість працюючих, які для поїздок на роботу користуються маршрутним громадським пасажирським транспортом, обчислюється за формулою:
Пгр. = П – Пінд.
Пкол.мет.= 4760 - 405 = 4355 (осіб)
Пелектротех.пром. = 5666- 482 = 5184 (осіб)
Пдеревообр. = 5100- 434 = 4666 (осіб)
Пгр. пром.= Пгр. / n
Пгр. пром – кількість працівників, що використовують один маршрут, добираючись до даного промислового району;
Пгр. - кількість працюючих, які для поїздок на роботу користуються маршрутним громадським пасажирським транспортом транспортом;
n – кількість маршрутів.
Пкол.мет.=4355/4=1088 (осіб)
Пелектротех.пром. =5184/3=1728 (осіб)
Пдеревообр. =4666/2=2333(осіб)
Таблиця 4
Види міського транспорту
Види транспорту | Пасажиромісткість Ω, люд/од. | Перевізна здатність, пас/год. |
Автобуси малої місткості | 37 | 3300 |
Автобуси середньої місткості | 65 | 5850 |
Автобуси великої місткості | 80 | 7200 |
Автобуси особливо великої місткості | 120 | 10800 |
Кількість одиниць рухомого складу визначається за формулою:
nавто = Пгр. пром / Ω
nавто – кількість одиниць рухомого складу ( автобуси );
Пгр. - кількість працюючих, які для поїздок на роботу користуються маршрутним громадським пасажирським транспортом транспортом;
Ω – пасажиромісткість автобусу.
nавто кол.мет. = 1088/37 = 29 (штук)
nавто електротех..пром. = 1728/37 = 47 (штук)
nавто деревообр. = 2333/65 = 35 (штук)
Інтервал руху транспортних одиниць обраного виду громадського транспорту визначається за формулою:
tпр=60*tn*Кзв/ nавто
tпр - маршрутний інтервал руху, хв.;
tn – тривалість періоду прибуття працівників на підприємства з різними годинами початку роботи у першу зміну (1; 1,5; 2);
Кзв – коефіцієнт зв’язку (кількість маршрутів громадського пасажирського транспорту, що обслуговують промисловий район, з’єднуючи його з житловими районами);
nавто – кількість одиниць рухомого складу ( автобуси ).
tпр кол.мет. = 60*1,5*4/29=12,41 хв.;
tпр електротех..пром. = 60*1,5*3/27=5,7 хв.;
tпр деревообр. = 60*1,5*2/35=5,1 хв.
Таблиця 5