105064 (616077), страница 2
Текст из файла (страница 2)
• прискорення темпів розвитку окремих та посилення взаємозв язків усіх суспільних форм організації виробництва, що забезпечує демонополізацію виробництва багатьох видів продукції, конкуренцію продуцентів на ринку, мультиплікаційну ефективність діяльності підприємств різних типів і систем господарювання;
• посилення безперервності та гнучкості виробництва на підприємствах багатьох галузей шляхом більш широкого застосування автоматичних роторних ліній робототехнічних комплексів і гнучких виробничих систем, що уможливлюють звести до мінімуму втрату часу і ресурсів, багатократно підвищити продуктивність праці, різко прискорити оновлення виготовлюваної продукції;
• розвиток колективної (бригадної) форми організації і оплати праці, що за умов прискорення НТП, якісного удосконалення і ускладнення техніко-технологічної бази виробництва стає об'єктивно необхідним і економічно доцільним;
раціоналізація організації потоку і використання засобів виробництва і кінцевої продукції на всіх стадіях відтворювального процесу, переміщення певної частини організаційно-технологічних операцій з підготовки виробництва у сферу матеріально-технічного його забезпечення, що сприяє істотному скороченню виробничих запасів сировини, матеріалів і палива, зменшенню обсягів їх виконання, утилізації відходів виробництва;
• формування нових типів суспільної комбінації речових і особистих елементів процесу виробництва, науки і виробництва, виробництва і сфери споживання у вигляді спільних міжгалузевих і міждержавних підприємств, науково-технічних комплексів, інженерних і сервісних центрів, створюваних з метою концентрації і раціонального використання суспільних ресурсів, підвищення ефективності науково-технічного прогресу;
• удосконалення організації функціонування господарського механізму підприємств. Їх перехід на ринкові економічні відносини з державою і іншими контрагентами, що посилює відповідальність за кінцеві результати діяльності, конкурентоспроможність на світовому і національному ринках, фінансову стійкість і прибутковість;
• активізація людського чинника шляхом здійснення кадрової політики, що відповідає сучасним вимогам, правильного підбору керівників усіх рівнів, підвищення їх компетентності, діловитості і відповідальності; подальшого розвитку демократії в управлінні виробництвом; повсюдного забезпечення належної організованості і виконавської дисципліни.
Розвиток і поглиблення окреслених тенденцій в галузі організації виробничо-трудових процесів та функціонування господарського механізму необхідно вважати сучасними завданнями прискорення організаційного прогресу. При цьому пріоритетними мають бути заходи щодо раціоналізації організаційно-господарського управління і подальшого взаємоузгодженого розвитку суспільних форм організації виробництва. Лише комплекс заходів такої спрямованості може забезпечити реалізацію наявних резервів прискорення і підвищення ефективності організаційного прогресу.
До груп технічних новин і нововведень, стосовно яких визначаються і оцінюються економічна та інші види ефективності, відносяться створення, виробництво та використання нових або модернізація (поліпшення експлуатаційних характеристик) існуючих засобів праці (машин, устаткування, будівель, споруд, передавальних пристроїв), предметів праці (сировини, матеріалів, палива, енергії) і споживання (продукції для безпосереднього задоволення потреб населення), технологічних процесів, включаючи ті з них, що містять винаходи і раціоналізаторські пропозиції.
Єдиним узагальнюючим показником економічної ефективності будь-якої групи технічних нововведень служить економічний ефект, що характеризує абсолютну величину перевищення вартісної оцінки очікуваних (фактичних) результатів над сумарними витратами ресурсів за певний розрахунковий період. Залежно від кола вирішуваних завдань величина економічного ефекту може і повинна обчислюватись в одній з двох форм: народногосподарській (загальний ефект за умовами використання нововведень) і внутрішньогосподарський (ефект, одержуваний окремо розробником, виробником і споживачем технічних новин або нововведень).
Народногосподарський економічний ефект визначається шляхом зіставлення результатів за місцем застосування технічних нововведень і усіх витрат на розробку, виробництво і споживання; він віддзеркалює ефективність тієї або іншої групи технічних нововведень я позиції їх впливу на кінцеві показники розвитку економіки країни.
Внутрішньогосподарський (комерційний) економічний ефект, що обчислюється на окремих стадіях відтворювального циклу "наука — виробництво - експлуатація (споживання) , дозволяє оцінювати ефективність певних технічних новин і нововведень з огляду на ринкові економічні інтереси окремих науково-дослідних (проектно-конструкторських) організацій, підприємств-продуцентів і підприємств-споживачів.
З огляду на особливості оцінки ефективності усю сукупність нових організаційних рішень можна умовно розподілити на дві групи: першу організаційні нововведення, здійснення яких вимагає певних (нерідко істотних) додаткових одночасних витрат (капітальних вкладень); другу — ті з них, що не потребують додаткових інвестицій.
Визначення і оцінка економічної ефективності організаційних нововведень, що відносяться до першої групи (наприклад, організація нових спеціалізованих або комбінованих виробництв; концентрація виробництва на діючому підприємстві, яка спричинює необхідність його розширення, реконструкції або технічного переозброєння) здійснюються так же, як і нових технічних рішень. Разом з цим слід враховувати одну важливу обставину — до складу поточних витрат повинні включатись додатково транспортні витрати, а також втрати сировини (матеріалів) і готової продукції при їх транспортуванні і зберіганні.
Ефективність безвитратних нових організаційних рішень (зокрема запровадження бригадної або іншої прогресивної форми організації і оплати праці; удосконалення окремих елементів господарського механізму — організаційних структур управління, систем планування і фінансування; створення нових ринкових структур) визначають на основі обчислення переважно економії поточних витрат, обумовленої здійсненням таких нововведень. При цьому у кожному конкретному випадку необхідно точно окреслювати коло показників для оцінки ефективності тієї або іншої групи безвитратних організаційних рішень.
-
Розробка комерційної ідеї
Фірма "СтройМода", займається виготовленням пиломатеріалів.
Фірма пропонує широкий вибір пиломатеріалів високої якості і за доступними цінами. Наша продукція буде виготовлена з дерева кращих порід і оброблена по найсучасніших технологіях. Крім того в нас ви зможете зробити замовлення на виготовлення будь-яких виробів з дерева: рами, двері, столи, кухонні гарнітури, ліжка, плінтус і багато чого іншого. По наявним у нас каталогам ви зможете вибрати самий екстравагантний дизайн від середньовічного до сучасного стилю, і ваше замовлення буде виконане у самі короткі терміни.
Бригада досвідчених тесль швидко і якісно проведе обробку внутрішніх приміщень. Можливість доставки на транспорті фірми.
При великих покупках надаються значні знижки.
Це підприємство буде створено на основі повного партнерства, тому що цей вид володіння має істотні переваги:
- Простота створення
- Більш легке одержання кредиту
- Наявність у розпорядженні значних обсягів капіталів
- Обмін досвідом.
На даний момент ми ставимо перед собою основні цілі:
I. Максимально можливий прибуток
II. Забезпечення і добробут робітників
III.Положення на ринку
IV.Максимальна продуктивність
V. Розробка, виробництво продукту і відновлення технологій
VI.Упровадження додаткових виробничих одиниць
Зупинимося докладніше на кожному з перерахованих вище пунктів:
1. Максимально можливий прибуток є основною метою, заради якої створюється підприємство. Під максимально можливою ми розуміємо прибуток, одержуваний при повному використанні усіх виробничих і людських ресурсів.
2. Наймаючи робітників, ми беремо на себе відповідальність за їхній рівень життя. Відповідно, чим вище цей рівень, тим значніше здається організація. Отже в наших інтересах забезпечити своїх робітників насамперед конкурентно-здатною зарплатою, а також іншими можливими благами. Імідж процвітаючої фірми вселяє навколишнім упевненість, а це значить, що в них з'явиться бажання зробити замовлення чи укласти контракт саме з такою фірмою.
3. Положення на ринку є другий по значимості з поставлених цілей. До неї входить завоювання основної частки ринку в лісопереробній промисловості . Поступове встановлення монополістичних прав.
4. Прибуток підприємства прямопропорційно залежить від його продуктивності, отже тільки при максимальній продуктивності і, крім того, при використанні усіх виробничих ресурсів можна домогтися максимального прибутку.
5. Тільки лише з упровадженням нових сучасних технологій, постійно поліпшуючи якість виробів і розширюючи список продукції, що випускається, підприємство може домогтися успіху.
6. Це пункт безпосередньо зв'язаний з попереднім. У майбутньому ми плануємо відкрити ще декілька підприємств.
Досягнення цих цілей можливо лише при швидкому розвитку виробництва. Також залежить від керівництва підприємства, від уміння правильно використовувати наявні у фірми ресурси, від чіткого контролювання процесів, що протікають у фірмі. Отже, велика увага повинна бути приділена добору і найманню кадрів.
Кадри керування:директор, головний інженер,механік,енергетик,економіст (є заступником директора по економічних питаннях),бухгалтер, майстер, бригадир.
Принципи добору і наймання кадрів.
Правильно підібране керівництво і робоча група є основною складовою частиною успіху. Саме від людей, що складають організацію, залежить, чи буде підприємство процвітати чи закриється, не проіснувавши і року. Для процвітання створеного підприємства необхідно затратити величезну кількість сил . Тільки люди, що володіють великим запасом енергії, що бажають домогтися високих результатів, зробити кар'єру і мати гідний рівень життя, а також мають сучасний погляд на поставлені цілі, що володіють умінням передбачати ситуацію здатні зробити підприємство прибутковим. З погляду психології і фізіології люди у віці від 25 до 35 років найбільше повно задовольняють перерахованим вище вимогам. У такий спосіб перевага буде віддаватися саме цієї вікової категорії.
Клієнти.
Основних клієнтів нашого підприємства ми плануємо знайти серед будівельних організацій, галузей сільського господарства, кооперативів, підприємств, що займаються комунальними послугами й ін.
Якщо ми будемо пропонувати необхідну й у той же час якісну продукцію, вона буде користатися попитом. Крім того ми припускаємо співробітництво закордонними країнами. І нарешті, якась частина продукції буде розходитися серед приватних (фізичних) осіб.
Місце розташування підприємства.
Підприємство буде розташовуватися не далеко за межами міста. Створювати підприємство з виробництва пиломатеріалів у межах міста немає ніякої необхідності. Це дозволить полегшити роботу водіям, що доставляють сировину на лісовозах, уберегти населення від шуму і шкідливих побічних продуктів лакофарбових робіт, вироблених на підприємстві.
3. Розробка установчих документів для створення суб’єкта підприємницької діяльності – юридичної особи
Для створення суб'єкта бізнесу-юридичної особи необхідно підготувати та подати до державного органу реєстрації, який знаходиться за місцем розташування офіса суб'єкта бізнесу, такі документи:
1. Реєстраційну картку встановленого зразка.
2. Рішення власника про створення суб'єкта бізнесу. Якщо заявників два або більше, то подаються протокол зборів засновників установчий (засновницький) договір.
3. Статут.
4. Документ про сплату реєстраційного мита (7 н.м.з.п.).
5. Документи, які підтверджують сплату внесків до статутного фонду (для акціонерних товариств та товариств з обмеженою відповідальністю).
Установчий (засновницький) договір - це угода між засновниками суб'єкта бізнесу, в якій регламентуються питання створення суб'єкта бізнесу, формування статутного фонду, даються відомості про засновників, обумовлюються майнові, фінансові, організаційні умови взаємодії між засновниками, порядок розподілу прибутку та покриття збитків тощо. Суть установчого договору полягає в тому, що він є одним' із різновидів згоди про спільну діяльність. Його зміст - порядок об'єднання майна, капіталів і підприємницьких зусиль засновників з метою отримання прибутку. Договір, зазвичай, має такі розділи:
- Преамбула.
- Предмет, загальні положення договору.
- Юридичний статус підприємства, що створюється.
- Види діяльності.
- Статутний фонд і вклади засновників (учасників).
- Права та обов'язки засновників (учасників).
- Управління підприємством.
- Розподіл прибутку та відшкодування збитків.
- Відповідальність за порушення договору.
- Умови розірвання договору.
- Умови та строки набуття договором чинності тощо.
При формуванні договору особливу увагу слід звернути на конкретні розміри, строки і порядок участі партнерів у формуванні майнової бази, умови участі у розподілі прибутків та ризиків, потрібно розписати конкретні права і обов'язки учасників, порядок передавання прав на об'єкти промислової власності (винаходи, промислові зразки тошо) та їх комерційне використання тощо.
Статут - це основний документ, який регламентує діяльність суб'єкта бізнесу. Завдання статуту - дати повне уявлення про правовий статус підприємства як самостійного суб'єкта господарювання, що має права юридичної особи, про його внутрішній механізм управління. У цьому розумінні статут - нормативний документ підприємства, що доповнює та конкретизує більшість положень установчого (засновницького) договору.
Статут пишеться в довільній формі та повинен містити такі обов'язкові відомості: засновники (власники) суб'єкта бізнесу; повна назва та повне найменування суб'єкта бізнесу; місцезнаходження суб'єкта бізнесу (повна адреса); мета та предмет діяльності; порядок утворення майна; органи управління, порядок їх створення та компетенція; повноваження трудового колективу та його виборних органів; умови реорганізації та ліквідації.
Чинне законодавство не містить спеціальних вимог щодо змісту та розмежування окремих положень установчого (засновницьного) договору та статуту. Разом з тим, як правило, статут складається з таких розділів:
- Загальні положення. Тут подаються відомості про найменування та повну назву суб'єкта бізнесу, форму власності, засновників, нормативні акти, за якими буде діяти суб'єкт бізнесу; юридичну адресу офісу суб'єкта бізнесу тощо.
-
Предмет, основні цілі та напрями діяльності. Тут дається докладний перелік видів діяльності суб'єкта бізнесу та мета його створення.
- Майно (фонди) суб'єкта бізнесу. Даються відомості про порядок формування майна, статутного та інших фондів суб'єкта бізнесу, питому вагу в статутному фонді кожного із засновників тощо.
- Виробничо-господарська діяльність. Даються відомості про права та обов'язки суб'єкта бізнесу в усіх сферах виробничо-господарської діяльності.
![](https://s.studizba.com/z.php?f=/templates/si/i/noavatar.png&w=100&h=100&t=1"){kind=avatar}
