97294 (613775), страница 7

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 7)

Функції ЮНСІТРАЛ:

• уніфікація права міжнародної торгівлі;

• координація роботи міжнародних організацій в сфері права міжнародної торгівлі;

• сприяння широкої участі держав в існуючих міжнародних конвенціях і розробці нових міжнародних конвенцій з права міжнародної торгівлі;

• підготовка кадрів в галузі права міжнародної торгівлі, особливо для країн, що розвиваються.

Діяльність ЮНСІТРАЛ знаходить головне вираження в розробці й прийнятті конвенцій – документів, в яких містяться узгодженні норми, принципи й стандарти в галузі міжнародного торговельного права.

Найвідоміші конвенції:

• Конвенція про позову давність в міжнародній купівлі – продажу товарів (1974 р.);

• Конвенція ООН про морське перевезення вантажів («Гамбурзьке право», 1978 р.);

• Конвенція ООН про договори міжнародної купівлі – продажу товарів (Віденська конвенція, 1980 р.);

• Конвенція ООН про міжнародні перевідні векселі й міжнародні прості векселі (1988 р.).

Положення Конвенції є нормами права; вони застосовуються тільки в угодах міжнародного характеру і не є обов'язковими для внутрішніх національних торговельних систем. Але ЮНСІТРАЛ здійснює постійну роботу щодо уніфікації національних законодавств, що регулюють купівлю – продаж товарів.

Міжнародні організації з урегулювання світових товарних ринків мають за мету нормалізацію ситуації на ринках товарів, в основному, ринків сировини й сільськогосподарської продукції. Основні цілі таких організацій:

• Регулювання цін на товари з тим, щоб уникнути їх різких коливань.

• Запобігання захворюванню на ринках відповідних товарів.

• Встановлення справедливого співвідношення між цінами на сировинні та промислові товари.

• Усунення надмірної конкуренції між товаровиробниками за рахунок розподілу ринків учасниками організації.

• Забезпечення стабільних поставок товару на світові ринки.

Міжнародні організації поділяються на такі групи:

а) багатосторонні товарні організації;

б) міждержавні організації виробників та експортерів сировини.

Міжнародні організації головною метою вважають запобігання різних коливань цін на товар – як в бік підвищення, так і в бік надання. Вони регулюють такі ринки:

• какао;

• кава;

• натуральний каучук;

• цукор;

• зерно;

• тропічна деревина;

• джут.

Міжнародні організації країн – виробників і експортерів сировини складаються тільки з виробників та експортерів і не включають нетто – споживачів сировини. Вони представлені об'єднаннями країн, що розвиваються (за незначними винятками). Утворення організацій цього типу стало спробою протистояти диктату споживачів, якими є переважно високорозвинені країни. В значній мірі цієї мети вдалося досягти. Сьогодні товарних асоціацій в поставках на світовий ринок й продовольства сягає 55%, а по деяких товарах – навіть 80-90%. Так, організація ОПЕК постачає 80% нафти, Асоціація країн – виробників олова – 90% цього металу, Асоціація країн виробників каучуку – 95% каучуку від всього обсягу відповідного ринку.

Міжнародні організації експортерів сировини нараховують майже десятки. Найбільш відомі й впливові:

• Організації країн – експортерів нафти (ОПЕК);

• Асоціація країн – експортерів залізної руди (АІЕК);

• Асоціація країн – виробників олова (АТПК);

• Асоціація країн – виробників натурального каучуку (АНРПК);

• Рада виробників какао – бобів;

• Організація з кави;

• Міжафриканська організація з кави (ІАКО);

• Федерація кави Америки;

• Міжнародна асоціація країн – виробників й експортерів чаю;

• Союз країн – експортерів бананів (УПЕБ);

• Група країн – експортерів цукру Латинської Америки й Карибського басейну (ГЕПЛАСЕА);

• Організація краї – експортерів джуту.

Найвпливовішою й дієвішою з цих організацій є ОПЕК.

7. Альтернативні методи підвищення конкурентоспроможності світового ринку

Зусилля СОТ, спрямовані на лібералізацію міжнародної торгівлі, дозволили значно знизити тарифні бар'єри, регламентувати нетарифні перешкоди торгівельного обміну, реалізувати ідею Спільного ринку. Але це ще не означає, що усуненні суперечності міжнародної торгівлі, повною мірою діє принцип недискримінації і заборони прямого і зворотного демпінгу. Завдяки цьому зберігається необхідність державної політики захисту національної економіки від впливу негативних наслідків міжнародної конкуренції. Країни - учасниці СОТ в рамках принципів цієї організації розробляють механізм зменшення залежності від «обов'язкового» (з точки зору економічного зростання) імпорту і стимулювання експорту, що є альтернативним протекціоністським методам.

Після нафтових шоків 70-х років, багато ПРК (Україна після розпаду СРСР) відчули негативний вплив на економічне зростання зовнішньої залежності з енергії.

Для зняття або послаблення цієї залежності в ряді великих західних країн була розроблена торгівельна політика обмеження імпорту нафти шляхом:

• розвитку національного виробництва енергії і пошуку нових джерел енергії: геометральної, енергії сонця та вітру тощо;

• формування стимулів економії енергії, котрі починались з компаній в засобах інформації, включали премії тим інвесторам, які забезпечували економію енергії і надання кредитів на пільгових умовах і податкові переваги;

• державного контролю над виробництвом і постачанням продукції енергетичного сектору економіки;

• диверсифікація географічних джерел імпорту енергії;

• формування національного гарантійного запасу з метою обмеження ризику від перебоїв у поставках.

Альтернативна політика, спрямована на розвиток експорту, включає до себе сукупність гарантій, страхування кредитів та податкові механізми стимулювання підприємств до роботи на зовнішній ринок. Ця політика розробляється, і її реалізація підтримується організаціями, що займаються зовнішньою торгівлею, під контролем уряду. Зовнішньоторговельні організації визначають загальний напрям торгівельної політики і керують механізмом підтримки експортерів, надають інформаційні та консультаційні послуги підприємствам – експортерам, рекламують товари і послуги за кордоном, організують участь підприємств в ярмарках та виставках.

Основою політики підтримки експорту є страхування торгівельного ризику на випадок неплатоспроможності або банкрутства покупця, а також ризику повного або часткового розриву контракту. Не менш важливу роль відіграє страхування валютних ризиків, страхування досліджень та інше.

У ПРК кредити для міжнародної торгівлі носять спеціальний характер: вони дозволяють експортерам пропонувати своїм клієнтам не лише товар на продаж, але й кредитування цієї купівлі на пільгових умовах, а у певних випадках (наприклад, для країн, що розвиваються) за рахунок державних фінансів. Умови експортних кредитів є однією із складових конкурентоспроможності товарів і ефективним важелем просування експорту, особливо в країнах, що розвиваються, і країнах з перехідною економікою.

ВИСНОВКИ

Нині жодна країна світу не може обійтись без зовнішньої торгівлі. За допомогою зовнішньої торгівлі національна економіка взаємодіє з господарствами інших країн. Водночас вона є основним каналом, за допомогою якого світовий ринок через посередництво інтернаціональної вартості, світових цін впливає на національне виробництво, диктуючи конкурентні техніко – економічні параметри виробництва, рівень витрат, стандарти якості, критерії ефективності тощо.

Світова торгівля є рушієм виробництва як окремих країн та регіонів, так і світового господарства в цілому, оскільки вона забезпечує більш раціональне використання матеріальних та людських ресурсів на всіх рівнях господарювання. Світове виробництво, як і виробництво окремих країн та регіонів, протягом останніх 30 років стало дедалі більше і більше залежати від зовнішньої торгівлі.

Міжнародна торгівля слугує важливим засобом збалансованості між виробничими можливостями та перевагами споживачів, дозволяє отримувати продукти, в яких відчувається дефіцит, і реалізувати надлишок, котрий не поглинається внутрішнім ринком. Тим самим міжнародна торгівля дозволяє досягти більш високого рівня задоволення потреб для населення кожної з торгуючих країн (хоча, може, і не в однаковій мірі). Нерозвинутість спеціалізації і торгівлі призводить до зниження життєвого рівня в цілому, бо виробництво товарів ведеться менш ефективно. Оптимізувати відносини міжнародної торгівлі покликані нині, насамперед, міжнародні економічні інститути, такі як СОТ, ЮНКТАД, МТЦ, ЮНСІТРАЛ і інші міжнародні організації з урегулювання світових товарних ринків.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Международные экономические организации./ И.Н.Герчикова.-М.: “Консалтинг”, 2000.- 389с.

2. Міжнародна економіка: Навчальний посібник / За ред. Козака Ю.Г., Новацького В.М. – К.: Центр навчальної літератури, Видавництво «АртЕк», 2002. - 436 с.

3. Савельев Є. В. Міжнародна економіка: теорія міжнародної торгівлі і фінансів: Підручник для магістрантів з міжнародної економіки і державної служби. – Тернопіль: Економічна думка, 2002. – 504 с.

4. Світова економіка: Підручник / А.С.Філіпченко, О.І.Рогач, О.І.Шнирков та інші.-К.: Либідь, 2000.- 582с.

5. Світова організація торгівлі./ Осика С.Г., Пятницький В.Т.-К: ”К.І.С”, 2001.- 491с.

6. Система світової торгівлі ГАТТ/СОТ в документах.-К.: УАЗТ, 2000.-598с.

Характеристики

Список файлов курсовой работы