91405 (612864), страница 2

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 2)

Виділяються наступні форми ДЦП:

• спастична геміплегія,

• спастична діплегія (синдром Літтла),

• двостороння (подвійна) геміплегія,

• атактична (мозжечкова) форма,

• атонічно-астатична форма,

• гіперкінетична форма,

• змішані форми.

Терміном «дитячий церебральний параліч (ДЦП)» поєднуються з синдромами, що виникли в результаті ушкодження мозку на ранніх етапах онтогенезу у прояві нездатністю зберігати нормальну позу і виконувати довільні рухи. ДЦП – це збірний термін, що поєднує групу не прогресуючих станів – розладів рухів (паралічі, гіперкінези, атаксія), що можуть сполучатися з порушеннями психіки, мови, чуттєвих систем, епілептичними припадками (Семенова К. А., Махмудова Н. М., 1980, Вах М., 1964, Nelson К. В., Ellenberg J. Н., 1984, Paneth N., 1984, Бадалян Л. О. і ін., 1988, Bobat К., 1980, Aicardi J, Вах М., 1992, Huges I., Newton R., 1992). Наявність розладів, руху і пози тіла при ряді неврологічних хвороб у дітей спонукало ряд авторів виділити ДЦП, як хворобу і ДЦП, як синдром[6, 1, 29, 38].

Наукова група ВОЗ (1980) дала таке визначення хвороби: дитячі церебральні паралічі — це група психоречевих і моторних не прогресуючих синдромів, що є наслідком ушкодження мозку у внутрішньоутробному, інтранатальному і ранньому постнатальному періодах.

Початкові клінічні прояви церебральних паралічів формуються на першому році життя. Їхня своєчасна діагностика і рання адекватна корекція мають вирішальне значення для попередження важких розладів рухів, мови і психіки на наступних етапах розвитку. Тільки при важких формах патології можна поставити діагноз незабаром після народження. В інших випадках необхідно динамічне спостереження за розвитком дитини. Особливо важливе, значення мають «фактори ризику» у виді різних неврологічних симптомів і синдромів, виявлені в період новонародженності.

ДЦП виявляється у виді різних рухових, психічних, мовних порушень, а також порушень функцій аналізаторних систем (зору, слуху). У дітей із ЦП затримане і порушене формування всіх рухових функцій: із працею і запізненням формується функція утримання голови, навички сидіння, стояння і ходьби. У силу специфіки рухових порушень у дітей із ЦП статичні і локомоторні функції не можуть розвиватися правильно[10, 33].

У літературі останнього років з'явилися роботи, засновані на дослідженнях дітей страждаючих ДЦП. Але ця проблема вивчена в недостатньому ступені, а методика ЛФК при даному захворюванні, запропонована сучасними фахівцями істотно нічим не відрізняється від методики застосовуваної при тій же патології, але в іншій віковій категорії. Так само дуже мало літератури в якій би приділялося досить уваги реабілітації атонічно-астатичної формі ДЦП. Але завдяки новим досягненням науки в області фізіології, біомеханіки, неврології, і інших фундаментальних науках, а так само методів дослідження і спостереження патологічних процесів в організмі хворого, наші знання розширилися в області лікування і реабілітації багатьох форм ДЦП.

Відомі п'ять основних груп причин усіх хвороб: біологічні, фізичні, хімічні, механічні, соціально-психологічні. Перші чотири з них можуть приводити до виникнення ДЦП. Це захворювання виникає у відповідь на різноманітні впливи, що ушкоджують, на нервову систему (НС) у пре- і перінатальном періодах. Поріз НС на ранніх етапах онтогенезу в наступному виявляється хронічною інвалідізацієй дитини, унаслідок порушення здатності виконувати активні довільні рухи і зберігати вертикальну позу тіла.

Порушення формування мозку на ранніх етапах онтогенезу, що лежить в основі ДЦП, може бути результатом цілого ряду несприятливих впливів. Так, з кожних 100 випадків ЦП – 30 виникають внутріутробно, 60 – у момент пологів, 10 – після народження [1,2,13].

Найбільше значення надається впливові шкідливих факторів у період вагітності і пологів. З пренатальних факторів ризику порізу нервової системи слід зазначити відхилення в стані здоров'я матері й акушерському анамнезі. До них відносяться конституціональні порушення, соматичні, ендокринні, інфекційні захворювання, шкідливі звички, повторні викидні, мертвородження, тривалий період безплідності ускладнення попередніх вагітностей і пологів, наявність у родині дітей з патологією нервової системи. До факторів ризику також відносяться: вік матері менш 18 і старше 30 років, хитливий соціально-економічний і родинний стан жінок, імунологічна несумісність матері і плоду, переношена вагітність, багатоплідна вагітність, низька маса тіла дитини при народженні. Шкідливий вплив на плід може робити прийом вагітними лікарських препаратів, стресові стани матері, пізні токсикози, погроза викидня, маткові кровотечі[6, 24, 29].

До шкідливих факторів, що несприятливо діють на плід внутріутробно, відносяться:

• Інфекційні захворювання, перенесені майбутньою матір'ю під час вагітності (вірусні інфекції, краснуха, токсикоз);

• Серцево-судинні і ендокринні порушення в матері;

• Токсикози вагітності;

• Несумісність крові матері і плоду по резус-факторі;

• Гемолітична хвороба (хвороба крові) немовлят, може виникнути в тих випадках, коли в матері кров резус-негативна, а в батька – резус-позитивний і плід успадкував приналежність батька. В основі гемолітичної хвороби лежить руйнування (гемоліз) еритроцитів плоду під впливом резус-антитіл матері. Захворювання плоду виникає в середньому в однієї з 25-30 резус-негативних жінок. З кожної наступної вагітністю імовірність резус-конфлікту підвищується;

• Психічні травми, у тому числі і негативні емоції;

• Фізіологічні фактори (перегрівання або переохолодження, дія вібрації, опромінення, у тому числі й ультрафіолетове у великих дозах);

• Деякі лікарські препарати;

• Екологічне неблагополуччя (забруднені відходами виробництва вода і повітря; зміст у продуктах харчування великої кількості нітратів, ядохімікатів, радіонуклідів, різних синтетичних добавок).

До інтранатальним факторам ризику відносяться асфіксія в родах і внутрічерепній родовій травмі[10, 13, 38].

В даний час, численними дослідженнями доведено, що більш 400 факторів можуть зробити вплив, що ушкоджує, на ЦНС плоду, що розвивається. Сполучення внутрішньоутробної патології з родовою травмою, вважається в даний час однієї з найбільш частих причин виникнення ДЦП.

Дія родової травми звичайно сполучиться з асфіксією (патологічним станом організму, що характеризується недоліком кисню в крові і надлишковому нагромадженні вуглекислоти, порушенням подиху, серцевої діяльності). Діти, що перенесли стан асфіксії й особливо клінічну смерть (відсутність подиху і серцевої діяльності), мається високий ступінь ризику виникнення ДЦП.

ДЦП може виникнути, і після народження в результаті перенесених нейроінфекції (менінгіту, енцефаліту), важких забитих місць голови [4, 33, 38].

У даній роботі розглядається атонічно-астатична (гіпотонічна, мозжечкова, атаксія) форма ДЦП. Від інших форм ДЦП відрізняється тим, що на перше місце виходить атаксія, під якою розуміють порушення координації рухів і рівноваги. Цей розлад виникає не відразу після народження дитини. На першому році життя звичайно відзначається лише загальна гіпотонія м'язів і відставання у фізичному розвитку (гіпотонічна форма ДЦП), і зовні діти схожі на хворих синдромом «млявої дитини» рисунок 1.1.

Маються також порушення координації рухів і рівноваги, але ці симптоми не є домінуючими. Інша особливість цієї форми полягає в тім, що рухові порушення неодмінно сполучаться з різкою затримкою розвитку мови і психіки.

У положенні на спині дитина млява, малорухома. Тонус м'язів знижений, причому в руках менше, ніж у ногах. Рух рук більш активні.

Голову дитина починає тримати тільки після 6 місяців. Якщо його взяти під мишки, він не може удержати вертикальну позу, голова і тулуб нахилені вперед. У положенні на животі – не в змозі тримати голову протягом тривалого часу і спиратися на руки.

Один з частих, симптомів, що спостерігаються при даній формі ДЦП, – тремор рук і голови. Якщо з положення лежачи на животі дитина піднімається і спирається на руки, то з'являються качальні рухи тулуба і тремор голови. Останній нерідко спостерігається при ходьбі.

Тремор руки виникає, коли дитина намагається взяти в руку предмет. Сидіти тривалий час діти можуть тільки з підтримкою. Ходити такі хворі починають у 2-3 року. При цьому їхні рухи нескоординовані, хода хитлива. Дитина ходить і ходить на широко розставлених ногах, відводячи руки в сторони, робить багато додаткових рухів, щоб зберегти рівновагу.

Порушення координації рухів і рівноваги, ці симптоми не є домінуючими. Інша особливість цієї форми полягає в тім, що рухові порушення неодмінно сполучаться з різкою затримкою розвитку мови і психіки.

У положенні на спині дитина млявий, малорухомий. Тонус м'язів знижений, причому в руках менше, ніж у ногах. Руху рук більш активні.

Голову дитина починає тримати тільки після 6 місяців. Якщо його взяти під мишки, він не може удержати вертикальну позу, голова і тулуб нахилені вперед. У положенні на животі – не в змозі тримати голову протягом тривалого часу і спиратися на руки.

Сидіти дитина починає в півтора – два роки. У цьому положенні ноги широко розведені, повернені (роторовани) назовні. Виражені кіфоз грудного відділу хребта. Поза хитлива, тулуб розгойдується зі сторони убік. Стійкість з'являється у 4 – 6 років[4, 38].

Розладу координації рухів завжди супроводжуються чітко вираженим зниженням тонусу м'язів. Нерідко спостерігається не різко виражена затримка психічного розвитку.

Для оцінки ваги рухових проявів, були запропоновані наступні рівні патології рухового розвитку, по тім же принципам виділяють особливості мовних порушень, поєднуючи них у комплексі з руховими.

Виділяються:

• 0-й рівень. Хворий не формує позу сидячи, коштуючи, не повертається в положенні лежачи, не пересувається. Рухів у руках ні, або вони мінімальні. Важка дизартрія або анартрія. Збережені всі або більшість тонічних рефлексів. Олігофренія. Цей рівень типовий для хворих ДЦП у формі подвійній геміплегії.

• I рівень. Хворий пересувається зі сторонньою допомогою (підрівень «а») або з опорою на ходуни (подуровень «б»), самообслуговування відсутнє або часткове, у невеликому обсязі. Сидить у дефектній позі, з опорою, позу коштуючи не утримує. Збережені всі або частина тонічних рефлексів. Дизартрія, різна по вазі. Інтелект може бути знижений, можлива олігофренія, але може бути і нормальним, і ці діти можуть учитися по програмі масової школи.

• II рівень. Хворий пересувається з опорою на милиці або тростини («а»), самообслуговування незначне обмежено через патологічні установки в суглобах рук або гіперкінезів, атаксії. Сідає і сидить сам у дефектній позі, позу стоячи може створити з працею, але неї без підтримки не утримує. Мова може бути дизартрична у 60 – 70% хворих. Інтелект може бути нормальним, у 20 – 30% випадків – олігофренія в ступені дебільності. Тонічні рефлекси частково збережені.

• III рівень. Ходьба дефектною ходою, але самостійна на короткі відстані без додаткової опори («а»), або на значні відстані («б»). Функція рук порушена незначно, самообслуговування повне, утруднена тільки дрібна моторика. Інтелект нормальний, трохи знижений, або ж олігофренія в ступені дебільності в 15 – 20% випадків. Дизартрія в 45 – 50% випадків. Тонічні патологічні рефлекси можуть відсутні, але їхнього наслідку у формі патологічних сінергій збережені[4, 13,24].

1. Лікувальна дія фізичної культури при реабілітації дітей з атонічно-астатичною формою ДЦП.

Лікувальна фізична культура – ЛФК (кінезотерапія, фізична реабілітація) являє собою вид діяльності, заснованої на природно-біологічній потребі організму – русі. Інформація про рух від пропріоцептивного нервового апарата сухожиль, м'язів і суглобних сумок (почуття кінестезії) у ЦНС постійно зіставляється і коректується з одночасно надходить інформацією від органів почуттів – зорового, слухового, вестибулярного й іншого аналізаторів, тобто під час будь-якого руху постійно здійснюється зворотний зв'язок або сенсорна корекція. У здійсненні виправлень до руху за допомогою органів почуттів у різних випадках у різному ступені беруть участь усі види чутливості, тому дефект найбільш необхідних для руху видів чутливості і забезпечуваних ними сенсорних корекцій веде до важких порушень рухової координації [3,5,11,34].

При дитячому церебральному паралічі (ДЦП) порушення рухової сфери виявляються у виді розладів регуляції м'язового тонусу, впливу патологічних тонічних рефлексів або наслідків їхнього впливу. Вони сумістяться з недорозвиненням або патологією системи пропріорецепції м'язів, суглобів, зв'язувань, що забезпечують потік аферентних імпульсів у мозок, тобто з патологією кінестезії – здатністю відчувати розташування частин тіла у просторі, на основі якої будується сприйняття схеми тіла, схеми поз і рухів. У зв'язку з цим процес перебудови патологічних поз і рухів у дітей із ДЦП, як правило, відбувається довгостроково і важко, оскільки стара, закріплена патологічна схема тіла для їхнього сприйняття є зручна і звичної, а всяка спроба нормалізувати порочне положення викликає відчуття дискомфорту і нової, незвичної дії.

Розладу кінестезії впливають і на процес освоєння маніпуляцій із предметами, що стає причиною недостатності активного дотику, негативно позначається на розвитку пізнавальної діяльності і рівні психічного розвитку хворої дитини [6, 15, 17, 30]. Рухові розлади і патологія кінестезії часто збільшуються патологією органів зорами слуху, що є причиною неправильного формування просторових представлень. Порушення погодженості дій руки й око або координації очей – рука відбивають на розвитку навичок самообслуговування і навчальних навичок. Виникає залежність дитини від навколишніх дорослих, пасивність, порушуються процеси становлення мотивації. Розладу загальної моторики, як і подиху, часто тісно зв'язані з мовними розладами. Порушеннями функції вестибулярного апарата багато в чому визначається патологія анти гравітаційного тонусу, що виявляється у хворого ДЦП у вертикальному положенні (сидячи, стоячи, у ходьбі) – страждає рефлекторний механізм, що забезпечує збереження рівноваги. У такий спосіб діти з церебральним паралічем – це діти з множинними порушеннями, що ведучими серед яких є рухові і чуттєві (сенсорні) розлади.

ЛФК відіграє ведучу роль у комплексній реабілітації дітей із ДЦП. Індивідуальний комплекс вправ складають з урахуванням клінічної форми поразки, його ваги, віку пацієнта, характеру фізичного розвитку і загального стану організму [20, 26, 37].

Усі засоби ЛФК при лікуванні хворих ДЦП мають на меті сенсорні корекції. Особлива роль надається рухові як лікувальному факторові, що використовується в організованій формі – у виді фізичних вправ, що відповідають станові хворого, особливостям поразки його нервової системи і розладам функції. Фізичні вправи є тим неспецифічним подразником, що впливає на фізіологічні механізми, що брали участь у розвитку і прояві захворювання. Так, спеціальні прийоми лікувальної гімнастики по Мішелю ля Матье дозволяють досягти посилення афферентного потоку від пере розтягнутих м'язів- розгиначив і супінаторів плеча і наступного збільшення обсягу різгибательних і супінаціоних рухів верхньої кінцівки. За допомогою методу динамічної проприоцептивної корекції імітується посилення гравітації, при цьому посилений потік, що надходить, нормалізованої сенсорної (переважно проприоцептивної) імпульсації в координаційні структури мозку сприяє більш інтенсивному формуванню пам'яті нормалізованих рухів. Має на меті вплинути на характер сенсорних корекцій і застосування різних адаптованих для лікування ДЦП видів масажу, лікування положенням, локальною гіпотермією й іншими засобами ЛФК. Окремі прийоми класичного, рефлекторно-сегментарного масажу й інших його видів, як і лікування положенням, деякою мірою використовуються з метою нормалізації тонусу м'язів перед виконанням спеціальних прийомів гімнастики або чергуються з ними, сприяючи підвищенню ефективності процедури без значного наростання м'язового стомлення. З метою корекції сенсорних розладів під час процедури використовуються дзеркала, вправи супроводжуються поясненням порядку їхнього виконання, застосовують також інші джерела сенсорних стимулів – спеціальні килимки, щіточки і т.д., дана методика застосовується для поліпшення просторового сприйняття положення тіла і корекції координації рухів[3, 31, 37, 40].

Характеристики

Список файлов курсовой работы