Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 6)

Серед інших геометричних узорів драбинка — символ пошуків кращого життя, решето — символ відокремлення добра від зла, доріжки — символ вічності.

Різновидом геометричного орнаменту писанки є зображення чисел. Щоб ритмічно використати числову символіку, яйце ділять "широтами" на кілька пасків, у яких потім розміщують символи. Розглянемо це на прикладі "Бродівської" писанки. Спочатку майстриня виділяє місце, де будуть розміщені паски символів. Потім пишеться дата події, якій присвячується писанка. Першим пишеться рік. Цифри розташовуються послідовно від верхньої лінії вниз і теж виділяються. Нижче можливе подання фази Місяця (молодий, старий, новий).

На цій же "Бродівській" писанці можна побачити й текст. Він лаконічний, кожне слово пишеться у вигляді квітки. У її центрі розміщується перша літера. Залежно від того, скільки пелюсток квітки писатиме майстриня, стільки буде й радіальних ліній, на які нанизуються літери наступного рівня. Літери певного рівня розміщуються праворуч від радіальних променів і тільки в проміжках між ними за законами симетрії. Орієнтація символів літер довільна. Квітка, утворена написанням власного імені, відокремлюється. При узагальненні напису використовується колір, який полегшує читання писанки [2, C. 65].

Християнські мотиви у писанковому розписі з кінця XIX — початку XX ст. в Україні набули значного поширення (мал. 248). Християнські мотиви спочатку обмежувались написами "Христос воскрес" або "X. В.". Тепер такі мотиви найбільш поширені та збагачені на Гуцульщині. Писанки стали справжніми шедеврами декоративного мистецтва. Цікаво вирішені в писанкарстві зображення розп'яття Ісуса Христа, капличок, хоругов, "Серця Христа", які на писанці займають центральне місце в композиції. Здебільшого "їх зображено в оточенні прадавнього орнаменту.

Більшість дохристиянських, символів було пристосовано до нової віри, інтерпретація їх змінилася. Так, крапки, які символізували зорі на небі або зозулині яйця (символ весни) стали символом сліз Матері Божої, риба — первісне символ здоров'я — символізує Ісуса Христа, хрест, який колись був суголосним з чотирма сторонами світу, набув християнського значення. Трикутник спочатку репрезентував трійцю -землю, небо й вогонь — нині він є символом Бога-Отця, Бога-Сина і Бога-Духа Святого.

Богиня Берегиня - символ життя і родючості, матері усього живого на землі. Найдавніший її культ завжди був пов'язаний з культом життєдайної Матері-Землі. Образ жінки-праматері був широко відомий у різних народів: Ізіда у єгиптян, Іштар у вавилонян, Гера у греків, Табіті у скіфів-землеробів. Спочатку богиню Берегиню зображали у вигляді перехрещених подвійних рисок ("черепашка"), потім серед багатьох варіантів побутував і такий, де "черепашки" на кінчиках рисок мають надлами, що нагадують руки. Пізніше, коли в наших пращурів запанував матріархат, з'явилися людиноподібні зображення богині Берегині з піднятими догори руками. Наші предки поклонялись Берегині, яку зображали з піднятими вгору руками, що відіграло певну роль і під час переходу українців до християнства. Образ Оранти, запрестольної Божої Матері у київському соборі Святої Софії, яку зображено з піднятими догори руками, мав типовий вигляд великої язичницької богині — богині Берегині. Оранта була близькою для тогочасних людей, хоча собор було побудовано більш як через два століття після запровадження християнства [12, C. 129].

Зображення сосонки - яскраво-зеленої травички, що однією з перших прокидається після зими і плететься, неначе змійка, сповіщаючи про весняне пробудження землі, характерне для писанкарства. І ця деталь з'явилася невипадково: пов'язана вона з культом Небесного Змія, що, як вважали наші предки, запліднював усе живе жіночої статі. Символічний знак Небесного Змія зображали на писанках і рушниках, а на Великдень писанки обкладали сосонкою.

Сосонка в українських писанках, як правило, комбінується з іншими орнаментами, проте може й домінувати на поверхні всього яйця, як у давні часи Київської держави. Тепер це характерно для лемків і поліщуків.

"Дерево Життя" — цей мотив дерева в народній орнаментиці, а в писанковій зокрема, є одним з найпоширеніших елементів. У народних віруваннях існував фантастичний зв'язок між людиною і деревом, адже дерево — це диво з див: восени воно помирає, а навесні оживає. Коли навесні з бруньок на верхівці гілки з'являлися три нові пагони, люди сприймали їх як триєдиний символ продовження роду (батько — мати — дитина).

"Дерево Життя" вишивали на великих рушниках, створюючи неперевершені українські орнаменти, а на писанках вони набували лаконічної форми загальновідомих нині "вазонів" і "трилисників". Разом з тим ще в давні часи почало панувати абстраговане зображення "Дерева Життя" -"Тризуб", що згодом став гербом України.

На українських писанках крім "сосонки" і "Дерева Життя" дуже часто зображають "ружі", "яблуневий цвіт", "виноград", "огірочки" та інші рослинні символи Тваринні мотиви писанок мали подвійне значення: вони покликані надати їхнім власникам найкращих рис звірів, наприклад здоров'я та силу, а також забезпечити довге й плідне життя для тварин. Малювали оленів, баранів, коней, риб і птахів абстрактно і по-різному в одному й тому ж регіоні; інколи писанкарки відтворювали лише символічні елементи зображень тварин: заячі вуха, курячі лапки, вовчі зуби, ведмежі лапи. Доволі популярними писанковими мотивами були зображення коня, який символізував силу й витривалість, та оленя, що уособлював довге життя і заможність. Птахів вважали вісниками весни, тому малювали їх на писанках [4, C. 82].

Вдалим і улюбленим мотивом писанкової орнаментики є ластівка, яка виступає і самостійно (у формі орнаментальної стрічки), і в поєднанні з іншими мотивами. У народному світобаченні ластівка належить до пташок ніжних, милих і корисних, яких гріх убивати, а її гніздо заборонено скидати з-під стріхи. Ластівка є символом весни, урожаю, щастя.

В українському писанкарстві зображали навіть комах. Наприклад, бджола є символом працьовитості, чистоти душі. Працелюбність бджоли відзначено у приказці: "Працьовитий як бджола". У народному розумінні бджола належить до тих комах, яких не можна вбивати, а якщо вона впала у воду — її треба врятувати, покласти на сонце, зігріти. У народній медицині бджола (мед та інші продукти її життєдіяльності) допомагає лікувати людей від різноманітних хвороб. Отже, найвище пошанування бджоли породило цей мотив орнаментального розпису в народному мистецтві.

Мотив павука — це символ наполегливості, терплячості та художнього промислу. В минулому ця комаха мала визначне культове значення. Віддавна павука вважали корисним, його наділяли позитивними властивостями, поважали й охороняли.

Метелик символізує радісне, безжурне дитинство, а також перехід душі у вічне життя

Висновки

Наші часи позначені небувалим зростанням інтересу до проблем вітчизняної історії, витоків національної культури, до непересічних досягнень минулого. Знання свого родоводу, історичних та культурних надбань предків необхідні не лише для піднесення національної гідності, а й для використання кращих традицій у практиці сьогодення.

У справі оптимізації міжнаціональних відносин, пошуку шляхів задоволення соціально-культурних запитів людей важливого значення набуває етнографія (етнологія, народознавство) - наука, об'єктом дослідження якої є народи, їхні культура і побут, походження, розселення, процеси культурно-побутових відносин на всіх етапах історії людства. Ці дослідження зосереджені переважно у сфері традиційно-побутової культури, яка створювалася протягом століть творчим генієм багатьох поколінь, розвивалася й удосконалювалася. Водночас етнографія не лише звернута у минуле — вона активно включається у визначення закономірностей сучасного розвитку і взаємодії народів, виявлення загального та специфічного в їхніх походженні й культурі, використання прогресивних національних традицій.

Досягнення українського народу на ниві культури загальновідомі. Разом із тим якщо розглядати національну культуру як цілісну систему, слід брати до уваги надбання різних верств населення протягом тривалого історичного шляху. Це і зразки культури інших народів, які населяють Україну; це і досягнення вихідців з України, яких доля закинула далеко за її межі, тощо.

Отже, не зводячи культуру народу лише до фольклорно-етнографічного рівня, підкреслимо, що кожен народ — це своєрідний, створений тільки йому притаманними фарбами образ, і лише зберігаючи національну неповторність, можна зробити гідний внесок у загальну скарбницю народів.

У наш час мистецтво писанок чарує око розмаїттям орнаментальних мотивів і буянням насичених фарб, викликаючи загальне захоплення. Писанкарство вважається одним із найцінніших різновидів українського декоративного розпису.

У художньому відношенні писанки міцно пов'язані з іншими видами народного мистецтва певної місцевості, у них прослідковуються давні традиції та древні форми українського народного орнаменту.

Колорит та орнаментику писанкового розпису широко використовують для створення й оздоблення сучасних тканин, килимів, гобеленів, гардин тощо.

Вдало використовують орнаментальні мотиви писанок у декорі сучасних художніх виробів і особливо у виготовленні сувенірів. Цікаві також листівки з малюнками оленів, птахів, квітів, що виконані за мотивами писанкових орнаментів. Історія засвідчує вдумливе ставлення до художньої спадщини нашого народу протягом багатьох століть.

Традиції писанкарства сьогодні продовжують молоді майстри-учні та студенти, які вивчають історію писанки, що налічує багато століть, техніку її виготовлення, присвячують цьому мистецтву реферати, курсові й дипломні роботи, вчаться використовувати набуті знання та вміння у власній творчості, оздоблюючи предмети побуту, інтер'єр приміщень, екстер'єр будівель. Серед них — студенти Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова Юлія Стрель-ник, Ніна Терник, Людмила Пєтухова та багато інших.

Писанки — це витвір вашої руки і вашої душі. Винагородою за вашу творчу працю, за вашу терпеливість та наполегливість буде прекрасна, барвиста, чарівна українська писанка.

Список використаної літератури

1. Адруг А. Писанки Чернігівщини //Літературний Чернігів.-1995. - № 6. - С.95-99;

2. Адруг А. Писанки Чернігівщини //Народна творчість та етнографія. - 1990.-№4.-С.64-68;

3. Адруг А. Писанки Чернігівщини: історія та сучасність. – Чернігів, 2005

4. Білоус О; Сташук 3. Школа писанкарства: Учбово - методичний посібник.-К.,1999

5. Боплан Гійом Левассер де. Опис України. - Львів:Каменяр, І990.-С.78-79.

6. Воропай О. Звичаї нашого народу . -Т.1. -К.: Оберіг, І99І. - С.355-378.

7. Державний музей українського народного декоративного мистецтва УРСР: Альбом. -К.: Мистецтво,1983

8. Квітка-Основ'яненко Г.Ф. От тобі і скарб // Квітка-Основ'яненко Г.Ф. Зібрання творів у 7 томах. - Т.З.-К.: Наукова думка, 1981.-С.194-195.

9. Кириченко М. Український народний декоративний розпис. – К., 2006

10. Культура і побут населення України. – К., 1993

11. Литвинова П.Я. Южнорусский народный орнамент. - Вып.1. Черниговская губерния, Глуховский уезд. Узоры вышиванья, тканья и рисования. - К.,1978.- С.7

12. Лубенский музей Е.Н. Скаржинской. Этногр. отдел. Описание коллекции народных писанок.-Вып.1. /Сост. С.К.Кулжинский. -М.,1899. -С.109-І32.

13. Макарова Т.И. О производстве писанок на Руси // Культура Древней Руси.- М.: Наука 1966.-С. 141-143.

14. Моця А.П. Некоторне сведения о распространении христианства на юге Руси по данным погребального обряда //Обряды и верования древнего населения Украины. -К.: Наукова думка, І990. - С.129.

15. Обычаи, поверья, кухня и напитки малороссиян /Сост. Н.А.Маркевич. - К.: Час, 1991. - С.5-6

16. Онищук О. Писанки Чернігівщини // Писанка. - 1994.-№ 4-5.

17. Рыбаков Б.А. Ремесло Древней Руси. - М.: Изд - во Академии наук СССРД948-С.362.

18. Селівачов М.Р. Домінантні мотиви української народної орнаментики (кінець XIX - XX ст.) //Народна творчість та етнографія.-І990. -№2. - С.73.

19. Семенцов А. Писанки нашого краю//Деснянська правда.1992.-25 квітня.

20. Синопсис //Українська література XVII ст. - К.: Наукова думка, 1987. -С. 174-175.

21. Скорик М.М. З джерел писанкового орнаменту //Народна творчість та етнографія.-1988.- №4. - С.76

22. Соколова В.К. Календарные праздники и обряды //Этнография восточных славян: Очерки традиционной культуры. -М.: Наука, 1987. -С. 11,59,387.

23. Сумцов Н. Писанки // Киевская старина.-1991.- май. - С. 199-200.

24. Українське народне мистецтво: Живопис /Автор тексту Б.С. Бутник- Сіверський. - К.:Мистецтво,І967.

25. Українські писанки /Вст. стаття, акварелі та упорядкування Е.Біняшевського.-К.:Мистецтво,1968 .-С.26-27.

26. Фольклорні записи Марка Вовчка та Опанаса Марковича. -К.: Наукова думка,1983. -С.51.

27. Черниговские писанки //Труды Черниговского предварительного комитета по устройству Х1У-гоАрхеологического сьезда в Чернигове // Киевская старина. - 1987. - С.176-178.

28. Шафонский А. Черниговского наместничества топографическоеописание. - К.,1851.- С.30.

ДОДАТКИ

Як виготовити писанку

Для виготовлення писанок слід краще відбирати маленькі сирі курячі яйця. Попередньо їх треба добре помити у воді, розчинивши у ній трохи харчової соди. Потім яйця на кілька хвилин кладуть у легкий розчин оцту у воді. Коли яйця підсохнуть, можна приступати до розписування.

Найчастіше це роблять за допомогою воску. Для цього спочатку треба зробити писачку. Для її виготовлення беруть невелику дерев'яну паличку (завтовшки приблизно з олівець), випалюють розпеченим цвяхом чи шилом невелику дірочку, щоб у неї вставити на половину своєї висоти, металевий наконечник із шнурка чи трубочку, згорнуту з фольги. Цей наконечник треба закріпити ще й ниткою.

Характеристики

Список файлов курсовой работы