11375 (600546), страница 2
Текст из файла (страница 2)
СЛАВКА СІРА - SYLVIA COMMUNIS LATH
Маленькі птахи. Маса до 15 г. Дорослі самці зверху рудуваті або бурувато-сірі. Низ тіла білий, з блідо-рожевим відтінком на грудях.
У самки низ тіла рудувато-бурий; молоді птахи схожі на самок, але зверху рудіші.
Поширені в Європі, Малій і Середній Азії, в лісовій і лісостеповій зонах Сибіру, на схід до Єнісею. Птахи перелітні. Зимують в Африці, Аравії, Індії. В Україні гніздові перелітні птахи всієї території. Гніздяться в чагарникових заростях різного типу.
У природі їх визначають за особливостями поведінки: самець під час співу надуває горло, піднімає пір'я на голові й горлі, іноді злітає вертикально вгору. Голос — хрипле «вед-вед-вед» і шипіння. Пісня — тихе щебетання і гучна кінцівка з кількох складів, де іноді повторюються звуки співу інших птахів. Живляться комахами, павуками. Улітку і восени — ягодами.
Прилітають у квітні. Гнізда — типові кошики з трави, корінців. Будують їх у кущах, іноді в кущиках високих трав. Яйця плямисті, схожі на яйця інших славок. Насиджує самка, 11 днів. Пташенята сидять у гнізді 10—12 днів. Відлітають на зимівлю в кінці серпня — у вересні.
Корисні і декоративні птахи, яких слід охороняти.
СОРОКОПУД-ЖУЛАН - LANIUS COLLURIO L.
Маса до 35 г. У дорослих самців верх голови і шия сірі, спина руда, із сірим відтінком, поперек рудувато-сірий, надхвістя сіре. Лоб і голова з боків чорні. Низ тіла білий, з рожевим відтінком на грудях, череві й боках. У самок верх тіла рудий, зі слабо помітними темними плямами. Низ тіла білуватий, з помітними темними поперечними смугами. Голова бурувато-сіра. Молоді птахи схожі на самку, але на верхній частині тіла і на голові у них темний поперечний візерунок. Темні смуги на нижній частині тіла більш помітні.
Поширені майже по всій Євразії, крім Крайньої Півночі і південних тропічних країн. Птахи перелітні.
Зимують у Східній Африці, Аравії, Південній Азії, Індонезії. На Україні гніздові і перелітні птахи всіх областей [2, 45].
У природі визначаються за характерним зовнішнім виглядом (майже вертикальна постава, довгий хвіст, міцний гачкуватий дзьоб) і яскравим забарвленням. Позивні крики «чак-чак», «чек-чек» або «чекк». Пісня — мелодійне тихе щебетання, в яке вплітаються «ноти», запозичені в інших птахів. Здобич (комах, дрібних ящірок, жабок) часто наколюють на голки рослин «про запас». Живляться переважно комахами.
Прилітають у кінці квітня — на початку травня. Гнізда, найчастіше в густих кущах або на низькому гіллястому деревці, у вигляді глибокої чаші, із стебел трав, гілочок, корінців, іноді вимощене кінським волосом. Яйця різноманітне забарвлені. Найчастіше вони зеленувато-білі або рожевувато-білі, з темними плямками. Повна кладка з 5—7 яєць, у травні — червні. Насиджує переважно самка, 14—15 днів. Пташенята залишають гніздо через 15 днів, але ще не вміють добре літати, і їх близько двох тижнів годують батьки.
Відлітають у вересні. Птахи корисні і декоративні. Потребують охорони.
СОРОКА - РІСА РІСА (L.)
Довгохвості строкаті птахи, розмірами такі, як галка. Маса 230—250 г. У дорослих птахів голова, шия, воло і частина грудей чорні, із зеленуватим металічним блиском. Задня частина грудей, черево, поперек і плечові пера білі. Хвіст довгий, чорний, з металічним блиском. У молодих птахів оперення тьмяне, без блиску. Білі частини оперення з буруватим відтінком.
Поширені майже в усіх країнах північної півкулі, крім Крайньої Півночі і Східного Сибіру. На Україні гніздові осілі птахи всієї території. Улюблені місця — узлісся, молодняки, зарості чагарників по берегах водойм, у ярах, балках, садах, пришляхових і полезахисних смугах. У природі їх визначають завдяки характерним забарвленню, поведінці і зовнішньому вигляду. Голос — гучне стрекотання і дзвінке «чак-чак» [2, 75].
Живляться комахами, зерном, маленькими тваринами, падлом, покидьками. На місцях гніздування з'являються дуже рано, бо зимують у тих самих місцях або поблизу від них. Гнізда у вигляді великих, закритих зверху куль, із сухих палок, будують найчастіше в густих колючих чагарникових заростях або високо на деревах. У середині гніздо обмазане глиною і вимощене сухою травою, корінцями. Повна кладка з 5—7 зеленуватих, з темними плямками яєць, у середині — кінці квітня — на початку травня. Насиджує самка, 17—18 днів. Пташенята залишаються в гнізді 22—24 дні.
Знищуючи шкідливих комах і гризунів, сороки приносять велику користь, але вони іноді руйнують гнізда інших співочих і навіть мисливських птахів. Тому в мисливських господарствах кількість сорок обмежують, руйнуючи гнізда під час їх будування. Але самих птахів слід охороняти і ні в якому разі не знищувати.
ВОРОНА СІРА – CORVUS CORONE L.
Чималі птахи. Маса до 750 г. У дорослих птахів чорні голова, горло, передня частина грудей, крила і хвіст. Решта оперення попелясто-сіра, з чорними рисками. Молоді птахи мають буруватий відтінок.
Поширені майже по всій північній півкулі, крім Крайньої Півночі і частково тропічних країн Азії. В УРСР звичайні, досить численні, місцями осілі, частково кочові птахи всієї території. Тримаються в лісах, лісосмугах степової зони, часто поблизу і в межах населених пунктів.
Голос — хрипле і досить гучне «карр-карр».
Живляться рослинною і тваринною їжею. Поїдають дрібних гризунів, жаб, ящірок, дрібних птахів, пташенят і яйця інших птахів, комах, падло і всякі покидьки, їдять також зерно, горіхи тощо.
Гнізда з уламків гілок мостять на деревах. Повна кладка з 5 зелених, з темними крапками яєць, у кінці березня — до середини квітня. Насиджує переважно самка, 17 днів. Пташенята залишаються в гнізді близько 35 днів.
Виконуючи санітарні функції і знищуючи гризунів і комах-шкідників, ворони приносять користь. Але водночас вони руйнують гнізда і поїдають яйця і пташенят мисливських і дрібних співочих птахів, молодих зайченят, каченят, тобто завдають шкоди мисливському і лісовому господарству. Отже, кількість ворон, особливо в мисливських господарствах і населених пунктах, слід регулювати. Але в ніякому разі не можна винищувати ворон.
Зрідка на Україну залітає ворона чорна (С. согопе согопе L.). Забарвлення суцільно чорне. Гніздиться в Західній Європі.
СОЙКА – GARRULUS GLANDARIUS (L.)
Невеликі птахи. Маса до 200 г. Забарвлення строкате. У дорослих птахів голова білувата, з темними поздовжніми рисками і невеликим «чубчиком». Загальне забарвлення верхньої і нижньої частин тіла рудувато-коричневе. По боках шиї, від кутів рота проходять чорні поздовжні плями — «вуса». На покривних перах крила чорні, білі та блакитні смужки. Горло і підхвістя брудно-білі. У молодих птахів забарвлення менш яскраве.
Поширені в лісах Європи, помірної смуги Сибіру, в Передній і Південно-Східній Азії до Тихого океану. Птахи осілі й кочові. На Україні гніздяться в листяних і мішаних гірських і рівнинних лісах Полісся, Лісостепу, Карпат і Криму. Під час кочувань залітають також у безлісі райони. Улюблені місця — листяні й мішані ліси, де є дуб, бук, ліщина, насінням яких птахи живляться восени і взимку.
У природі визначаються за яскравим забарвленням і голубувато-синім «дзеркальцем» на крилі. Голос тріскучий, пронизливий, ніби розривають ганчірку. Іноді подають пронизливий звук «піійа», схожий на крик канюка звичайного. Іноді тихенько щебечуть, «співають», наслідуючи голоси інших птахів. Живляться жолудями, горіхами, ягодами, буковими горішками, навесні й улітку комахами, іноді яйцями і пташенятами дрібних птахів, невеличкими мишовидними гризунами, жабами та іншими дрібними тваринами [2,85].
Гнізда на деревах, на різній висоті, з тоненьких гілочок, паличок, стебел трав, корінців тощо. Повна кладка з 5—6, рідше 8 сірувато-зелених, з буруватими плямками яєць, у кінці травня. Якщо гніздо зруйновано, може бути додаткова кладка в червні. Насиджують обидва птахи, 16—17 днів. Пташенята залишаються в гнізді 19—20 днів. Після вильоту пташенят птахи утворюють сімейні зграйки і кочують по лісах у пошуках їжі.
Птахи корисні, хоч іноді і руйнують гнізда інших птахів. Відіграють велику роль у житті лісових біогеоценозів. Ховають у землі в різних місцях запаси жолудів, горіхів, які згодом проростають. Птахи декоративні. Заслуговують на повну охорону.
ВІВЧАРИК ВЕСНЯНИЙ - PHYLLOSCOPUS TROCHILUS (L.)
Маленькі пташки. Маса до 10 г. Забарвлення верхньої частини тіла бурувато-сіре, із зеленуватим відтінком, нижньої — жовтувате або бурувато-біле, з жовтими поздовжніми плямами і бурим відтінком на грудях і боках тіла. Підкрила жовті. Молоді птахи яскравіші, ніж дорослі.
Поширені в помірній і північній смугах Європи і Азії, на схід до басейну р. Анадир. Птахи перелітні. Зимують у Південній Африці, частково в Ірані й Аравії. На Україні гніздові і перелітні птахи Полісся, Карпат, Лісостепу і Криму. Під час перельотів трапляються всюди, де є деревна або чагарникова рослинність. Гніздяться переважно в листяних лісах з густим підліском.
У природі схожі на інших вівчариків, але тримаються переважно в кронах дерев, у густому листі. Спів коротенький, тріскотливий, але приємний» трохи мінорний. Позивний звук — протяжливе «фьюі-іть». Живляться комахами, павуками. Улітку і восени їдять також лісові ягоди.
На місця гніздування прилітають у квітні. Гнізда на землі, з кришечкою і бічним входом. Повна кладка з 4—7 білих, з червонуватими плямками яєць, в другій половині травня — на початку червня. Насиджує самка, 13 — 14 днів. Пташенята залишаються в гнізді до 18 днів, потім ще близько тижня батьки годують їх поблизу гнізда. Відлітають на зимівлю у вересні — жовтні.
Як і інші вівчарики, корисні та декоративні птахи.
ДРІЗД ЧОРНИЙ - TURDUS MERULA L.
Невеликі птахи. Маса до 120 г. Забарвлення дорослих самців оксамитово-чорне, дзьоб жовтий. Самки темно-бурі зверху і сірувато-бурі знизу. На горлі й волі рудуватий і білуватий відтінки і темні поздовжні плями. Молоді птахи зверху рудувато-бурі, з рудуватими світлими плямками, знизу рудувато-бурі, з темними плямками.
Поширені майже по всій Європі, крім північних областей, у Північній Африці, Передній і Центральній Азії, на схід до Індійського океану. Птахи частково перелітні, частково осілі і кочові. Зимують у південних районах зони поширення.
Крім лісових, є «міські», урбанізовані популяції, які ведуть осілий спосіб життя в населених пунктах, навіть у великих містах (Західна Європа). На Україні осілі, почасти перелітні і кочові птахи всієї території. У Києві та його околицях живе урбанізована осіла популяція дроздів, які були завезені близько десяти років тому з Польщі й успішно акліматизувалися. Улюблені місця — листяні ліси і парки з добре вираженим підліском. У природі їх можна визначити завдяки характерному чорному кольору оперення, довгому хвосту і жовтому дзьобу. Часто спускаються на землю і швидко бігають між кущами, шукаючи їжі. Мають характерну звичку смикати хвостом. Самці весною дуже добре співають, сидячи на верхівці дерева, особливо під час сходу і заходу сонця. Позивний крик — «чак-чак» або «так-так». Якщо птах лякається, подає пронизливий несподіваний крик «тікетікетіке». Під час польоту подають коротенькі позивні звуки «сірр» або «црісс».
Живляться комахами та іншими безхребетними. Восени охоче поїдають різні ягоди [2, 105].
На місця гніздування прилітають у середині березня, на півночі — в кінці березня — на початку квітня. Гнізда у вигляді кошиків, сплетених із стебел трав, гілочок, моху вимощують у розвилці гілок дерев або кущів, іноді зовсім низько над землею або під корінням на землі чи на схилі яру. У населених пунктах нерідко бувають гнізда в щілинах стін, під дахами будинків тощо. Повна кладка з 5—7 зелених з коричневими або рудуватими плямками яєць, двічі за сезон, у квітні й червні. Насиджує переважно самка, 13—15 днів. Пташенята сидять у гнізді до 15 днів. Годують їх обидва птахи, майже виключно безхребетними.
Птахи корисні, знищують багато комах, шкідників сільського і лісового господарства. Чудові співаки і красиві птахи, які прикрашають природний ландшафт. Потребують ретельної охорони.
ДРІЗД-ГОРОБИННИК - TURDUS PILARIS L.
Розміром майже такі, як дрозди чорні. Маса до 120 г. Забарвлення дорослих птахів зверху сіре, спина і крила каштаново-коричневі над оком світлі брови. Горло жовтувато-біле, з темними поздовжніми плямками, воло, верх і боки грудей рудувато-бурі, з бурими поперечними смужками. Середина грудей і черево жовтувато-бурі. Молоді птахи зверху сірі, з буруватим відтінком. На горлі і грудях більше рудого кольору, низ тіла більш плямистий.
Поширені в лісовій смузі Центральної і Східної Європи і Азії, на схід до р. Алдана і Забайкалля. Птахи частково перелітні, частково кочові. Зимують у південних районах поширення. На Україні — гніздові, кочові птахи Полісся, Лісостепу, Карпат і перелітні в усіх областях. Улюблені місця в гніздовий період — узлісся, острівні ліси, парки.
У природі визначаються за сірим з коричневим забарвленням і порівняно довгим хвостом. Тримаються завжди зграями, гніздяться невеликими колоніями. Голос характерний. Позивні крики — «чак-чак-чак» або «тррр-тррр». Налякані, подають тріскотливий, гучний крик. Співають тихо, скоріше це не пісня, а щебет і скрип, який можна почути біля гнізда. Живляться комахами, черв'яками, наземними молюсками. Восени переходять майже виключно на живлення ягодами і кочують у пошуках цього корму. Свою назву дістали «за пристрасть» до ягід горобини.
Гніздяться колоніями, іноді в кілька десятків пар. Гнізда досить великі, із стебел трав, моху, гілочок, будують на деревах, іноді низько над землею. Повна кладка з 5 — 6 зеленуватих, з бурими плямками яєць, двічі за сезон — у травні і кінці червня. Насиджує переважно самка (самець іноді її підміняє), 13 — 14 днів. Пташенята сидять у гнізді 14 — 15 днів. Після закінчення гніздового періоду починають кочувати. У м'які зими нерідко залишаються зимувати і трапляються в усіх природних зонах.
Знищують багато шкідливих комах, тому птахи корисні і заслуговують охорони.
![](https://s.studizba.com/z.php?f=/templates/si/i/noavatar.png&w=100&h=100&t=1"){kind=avatar}
